Артилеристи 30-ї окремої штурмової бригади (ОМБр) імені князя Костянтина Острозького в районі тимчасово окупованого Росією міста Соледар Донецької області завдають артилерійських ударів по тилу противника та б’ють по російській піхоті першої лінії оборони. У будь-яку погоду бійці можуть отримувати десяток бойових завдань. На вогневих позиціях побувала кореспондентка телеканалу FREEДОМ Альона Грамова.
Шквальний вітер, дощ, багнюка, калюжі — такий вигляд має дорога, що веде до позицій українських артилеристів. Погода, як кажуть, нельотна, але це не заважає російським дронам постійно бути присутніми в небі, а це, мабуть, найголовніша загроза для бійців, бо тут щодня вони активно виконують свої бойові завдання.
Кілька сотень метрів пішки — і знімальна група на вогневих позиціях українських захисників. Тут артилеристи працюють із самохідної установки 2С1 “Гвоздика”. Вона добре замаскована і від російських БпЛА. Дрони противника, зазначають бійці, стали літати навіть у дуже похмурий день.
“Вони все одно запускають і намагаються вирахувати. Ми сьогодні працювали і теж чули, як він над нами гудів, але пролетів збоку. [Навіть за сильного вітру?] Їм не страшно, все одно запускають, навіть якщо він може загубитися. Намагаються вирахувати нас, щоб відпрацювати”, — сказав військовослужбовець 30-ї ОМБр імені князя Костянтина Острозького Віталій.
З цієї причини, кажуть воїни, серед їхніх цілей часто бувають і укриття російської аеророзвідки. “Гвоздика” ефективно б’є на відстані 12-14 км. Але працюють артилеристи і по цілях ближче, наприклад, по піхоті противника в окопах.
Під час інтерв’ю артилеристи отримали бойове завдання і одразу ж стали готувати гармату. Зняли маскування. Потім, коли ціль було визначено й отримано координати, весь екіпаж самохідної установки був готовий виконати бойове завдання.
В екіпажі “Гвоздики” військовослужбовець Ігор виконує два завдання. Він і водій-механік, і заряджаючий. Каже, техніка дуже точна і бездоріжжям проходить легко. Але поломки все ж трапляються.
“Їде, їде, тут раз — патрубок обірвався, заглохла. Було таке, що й гусениця спадала. Вискочили всім екіпажем, зробили і поїхали”, — розповів боєць.
Захисники зізнаються, що тижневе чергування на вогневих позиціях відбирає багато сил. Найбільше вони сумують за сім’ями, але зараз у пріоритеті фронт.
“Жодна країна не хоче воювати, ну а в нас завелося лихо… Ну нічого, ми його викуримо”, — каже Ігор.
Ситуація на цій ділянці фронту в напрямку Соледара змінюється постійно. У години затишшя, коли противник не веде вогонь, це означає лише одне, кажуть військовослужбовці, — що їм підвозять нові снаряди.
Читайте також: Як працюють українські танкісти у напрямку Кремінної Луганської області — репортаж FREEДОМ (ВІДЕО)
Нагадаємо, раніше Альона Грамова побувала на бойових позиціях одного з екіпажів хірургічної карети швидкої допомоги. Бойові медики без сну і в польових умовах надають першу медичну допомогу пораненим українським захисникам. Вони щодня ризикують своїм життям, щоб врятувати чуже.