Українська перемога — це перемога Європи: прогноз на найближчу перспективу від МЗС Польщі

“Безпека та оборона-2022” — під такою назвою в Лондоні 28-29 вересня проходить конференція британського аналітичного центру в галузі міжнародних відносин Chatham House (“Чатам Хаус”).

Присутній на заході заступник державного секретаря з безпеки, Північної та Південної Америки, Азії та східної політики Міністерства закордонних справ Республіки Польща Марцін Пшидач представив своє бачення того, як країни НАТО та їхні союзники мають адаптуватися до загроз у непередбачуваній обставині — як у Східній Європі, так і та у всьому Європейському Союзі.

Шеф-редактор телеканалу FREEДOM Олексій Мацука зібрав окремі висловлювання Марціна Пшидача. Польща сьогодні претендує на лідерську роль у Східній Європі, а відповіді представника польського МЗС дають уявлення Варшави про порядок безпеки після 24 лютого 2022 року.

Сім викликів

— Ця війна закінчиться найближчим часом.

Москва відкидає багато пропозицій щодо повернення у формат системи спільної безпеки. Понад те, ще до лютого, пам’ятайте, було кілька пропозицій. Відбулися переговори Ради Росія — НАТО, але також і наше польське головування у січні 2022 року пропонувало особливу опцію щодо оновлення європейської системи безпеки. Але тоді все це було відкинуто.

Путін уже тоді зайняв свою позицію. Рішення про початок так званої “спеціальної операції” було ухвалено. Росія не відмовляється від своїх цілей щодо позбавлення України суверенітету. І прагне повного контролю над Києвом, хоча, звісно, і програла битву за Київ. Вони програли битву за Харків та змінили тактику.

Але мета залишилася незмінною. Усі їхні цілі ґрунтуються на ідеології “русского мира”.

Нині перед нами сім основних викликів. Про них — далі.

“Референдуми”, мобілізація, ядерна загроза

— Так званий “референдум” на окупованих частинах України та часткова мобілізація у Росії — це нова тактика Кремля.

Схоже, що Москва відчайдушно намагається запобігти просуванню українського контрнаступу. І вимагати його припинення вони намагаються через шантаж Заходу, який підтримує Україну.

“Мобілізація Путіна” — це серйозна ескалація. Я не став би її недооцінювати.

Йдеться про 300 тис. нових військовослужбовців. Звісно, їх можна буде навчити. Але їхній моральний дух буде все одно дуже низьким. Є багато відео та фотографій, де вони у п’яному вигляді, мало хто з них зараз підготовлений до війни. Нам слід відреагувати на проблему.

І, звісно, ми не можемо ігнорувати російські загрози щодо застосування ядерної зброї. Путін із самого початку намагався загрожувати нам ядерною зброєю. Нам не слід загрожувати, але ми повинні ще раз належним чином наголосити та бути готовими продовжувати нашу політику. Потрібно оцінювати це як справді серйозну загрозу.

Хоча російська армія і не робить дій щодо підготовки до ядерного удару, але я пошлюся на [радника президента США з національної безпеки] Джейка Саллівана, який зовсім недавно сказав, що наслідки будуть катастрофічними для Москви, якщо це станеться.

Що нам потрібно зробити, так це розв’язати цю проблему — їхній вчинок має бути справді катастрофічним для Росії. І нам потрібно це пояснити Путіну, якщо він перетне цю “червону лінію” ядерної зброї.

Коротко кажучи, ми не повинні допустити, щоб Путін нас лякав. Що нам потрібно зробити, так це зберігати спокій і продовжувати досягати успіху, як ми це робили і раніше.

Контроль над АЕС

— Росіяни прагнуть контролювати ядерні об’єкти. А це для нас як для сусідньої країни України становить пряму загрозу. І ще немає довгострокового дипломатичного розв’язання цієї проблеми.

Запорізька АЕС — це пряма загроза. Впевнений, що Путін гратиме й надалі в цю гру. Він намагатиметься знову дестабілізувати ситуацію, а потім змусити нас змінити тактику.

Тож давайте поставимося до цього серйозно. Але знову ж таки, давайте не боятися цього.

Білорусь, зерно, міграція

— Виникли проблеми з експортом українського зерна, яке Росія заблокувала. Блокування вивезення зерна до Північної Африки та Близького Сходу — це стратегія дестабілізації тієї частини світу, відволікання Заходу та відволікання уваги від європейських проблем. Для наших італійських чи французьких партнерів, які стикаються зі зростанням міграції з Північної Африки, наслідки будуть серйозними. Не лише для них, а й для нас, Західної чи Південної Європи.

РФ — Іран — Західні Балкани

— І останній виклик, що я бачу. Це, звичайно ж, дедалі більш тісна співпраця між Росією та Іраном. Іран також ізольований багатьма урядами західної спільноти, при цьому намагається налагодити відносини з Росією.

Ми повинні також розглянути роль Росії на Західних Балканах, у самому серці Європи. Це буде проблемою на найближчі пару місяців і років, коли ситуація в Боснії та Герцеговині змінюватиметься і може стати зовсім іншою.

Можливі рішення

— Ми маємо наполягати на наданні додаткової допомоги Україні: політичної, гуманітарної, економічної.

Але найголовніше, звичайно, мова про зброю, яка вкрай потрібна Києву.

Українська армія має значний прогрес. Контрнаступ справді підняв бойовий дух солдатів та й українських генералів, і політичного керівництва. Усі дуже рішучі та мотивовані продовжувати цей контрнаступ. Від нас їм потрібна лише підтримка.

І, звичайно, нам треба думати про те, щоби розпочати процес відновлення. Воно має розпочатися вже зараз, щоб Україна могла впоратися з економічними проблемами, адже ми не можемо постійно платити та фінансувати їх.

Українська економіка має мати свої можливості для відновлення інфраструктури. Давайте почнемо готуватися до цього процесу та шукати гроші.

Я майже впевнений, що за це мають платити не польські, британські чи американські платники податків, а російський уряд та російські олігархи.

У нас є їхні гроші, які заморожені у кількох банках Західної Європи. Ці гроші мають бути використані для репарацій для України. Кошти, що підуть на реконструкцію інфраструктури цієї країни.

Важливим є й посилення санкцій проти Росії. Польща щойно запропонувала ще один пакет санкцій на рівні ЄС. І ми пропонуємо вивчити, як працює процедура “подвійного імпорту” — товари, які все ще відправляються до Росії та можуть бути використані російською армією.

І, звісно, наша мета — відключення банків РФ від глобальної системи SWIFT.

Важливо продовжувати подальшу ізоляцію Росії навіть під час діалогу з ними.

Хоча зараз, гадаю, ще зарано розпочинати обговорення модальностей діалогу чи переговорів з Росією. Росія не готова сприймати це всерйоз.

Всі ці телефонні дзвінки та “час поговорити” з Путіним… Сам Путін сприймає це як нашу західну слабкість. Вони там, у Москві, впевнені, що взимку ми ослабнемо.

Наступне — це протидія російській пропаганді та дезінформації. Я побував у багатьох країнах Азії та Латинської Америки. Президент Дуда був в Африці два тижні тому, Росія там розповсюджує багато дезінформації за підтримки різних міжнародних суб’єктів. Що нам дійсно потрібно зробити, то це боротися з такими явищами. Вже зараз нам потрібно працювати у всьому світі у зв’язку з цією загрозою.

І, нарешті, звичайно, зрозуміти та визнати, що існує “втома” від України. Я бачу ціни на енергію, паливо, газ, електрику, добрива — це дуже проблематично. Я боюся, що особливо в західній частині нашого континенту наших західних союзників, яких досі так чи інакше громадська думка заохочувала діяти рішуче на підтримку, то вони можуть спробувати використати складнощі цієї зими як “пояснення” причин — чому ж вони не продовжуватимуть надавати активну підтримку. Тож це буде найбільша проблема, яку треба розв’язувати вже зараз.

Але попри це я впевнений, що саме американське політичне керівництво буде найстійкішим до “зимових проблем”. Вашингтон продовжить свою діяльність на підтримку Києва. Впевнений, що і суспільство піде тим же шляхом, та й експертна спільнота. Я маю на увазі всіх тих, хто дійсно розуміє, хто реально винен і чому ми все це робимо.

Питання, чи збережеться громадська думка? У цьому й полягає наша робота — політиків, дипломатів, експертів, журналістів, усіх нас.

Наша робота полягає в тому, щоб переконувати людей у тому, що стабільність, мир та безпека ніколи не бувають безкоштовними.

Останні 100 років ми боролися за суверенітет і незалежність, щоб жити в стабільному, передбачуваному світі, без панування диктатури. Польща збільшує військовий бюджет до 4,5% ВВП. Опитування показують, що громадяни розуміють, що це коштуватиме їм дорого. Але чи зроблять те саме наші партнери в Німеччині, Франції, Бельгії чи Іспанії?

Якщо ми дійсно віримо у всі ті цінності, про які так багато говоримо, ми подолаємо всі труднощі, і наша єдність буде збережена. І тоді, звісно, Україна виграє цю війну.

І ми сподіваємось, що одного разу у росіян з’явиться шанс на краще майбутнє. Я розумію, що росіяни зараз перебувають під впливом пропаганди та можуть не бачити, що насправді відбувається. Але я вірю, що кожна нація, кожне суспільство має право на демократію.