Україні є що запропонувати й отримати натомість: про перспективи співпраці з країнами Африки розповіли експерти

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба 4-8 серпня відвідав країни Африки, а саме Малаві, Замбію та Маврикій. Це вже четверте африканське турне глави МЗС. Головне завдання української дипломатії зараз — ознайомити африканських лідерів із перспективами можливої співпраці в майбутньому.

Україна продовжує перебудову відносин із країнами Африки

У центрі всіх зустрічей — розвиток двосторонніх відносин на основі взаємної поваги та інтересів. Про це повідомили у пресслужбі Міністерства закордонних справ України.

Дмитро Кулеба провів 8 серпня переговори з прем’єр-міністром Маврикія Правіндом Кумаром Джагнотом, а також міністром закордонних справ, регіональної інтеграції та міжнародної торгівлі Маврикія Манішем Гобіном, під час яких сторони обговорили поглиблення зв’язків України з країнами Африки, розвиток відносин Української держави з Африканським Союзом і перспективи тристороннього торговельного та інвестиційного співробітництва України, Маврикія та окремих африканських країн.

Це перший візит міністра закордонних справ України до Маврикія з моменту встановлення двосторонніх відносин у 1992 році.

Кулеба та Гобін окремо проговорили розвиток торгівлі та інвестицій між Україною та Маврикієм. Тепер країни готуються до укладення угоди про взаємне просування та захист інвестицій і угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Також країни підписали угоду про безвіз. Це спростить поїздки маврикійських інвесторів і бізнесменів в Україну для пошуку нових можливостей роботи. А після війни угода сприятиме збільшенню кількості українських туристів на Маврикії.

Раніше із замбійським колегою Муламбо Хаімбе Кулеба підписав меморандум про взаєморозуміння між міністерствами закордонних справ щодо політичних консультацій.

У Замбії урядовці обговорювали також Саміт миру та нещодавнє рішення уряду приєднатися до підсумкового комюніке.

“Я також повідомив про рішення України надати Замбії допомогу в рамках гуманітарної програми “Зерно з України” для подолання наслідків нинішньої руйнівної посухи”, — повідомив міністр.

Сторони також обговорили низку сфер, де країни можуть зробити двостороннє партнерство “глибшим і сильнішим”, включно із сільським господарством, діджиталізацією, енергетичною безпекою, економічним співробітництвом і торгівлею.

Президент Замбії Хакаїнде Хічілема наприкінці переговорів висловив своє захоплення українською спортсменкою Ярославою Магучих, яка завоювала золоту медаль на Олімпійських іграх у Парижі.

“На тлі війни і всього того, через що ви проходите, мати такі результати на Олімпіаді, мати таких зірок — це викликає захоплення”, — передав слова президента Кулеба.

Під час зустрічі з малавійською колегою Ненсі Тембо Кулеба підписав меморандум між міністерствами закордонних справ про політичні консультації.

“Україна вирішила допомогти Малаві в рамках нашої програми “Зерно від України”. Ми також обговорили потенціал взаємовигідного співробітництва в сільському господарстві, фармацевтиці, діджиталізації та інших сферах”, — повідомив Кулеба.

Глава українського МЗС заявив, що задоволений переговорами в Малаві та Замбії, і наголосив на важливості необхідності комунікації з африканськими партнерами.

“Вкотре переконуюся, наскільки важливо говорити з африканськими партнерами для того, щоб російські наративи, російська брехня не отруювала позицію наших африканських колег з приводу війни, яку розв’язала Росія проти нашої держави”, — сказав він у відеозверненні в Instagram.

Міністр підкреслив, що для того, щоб була велика кількість країн, які голосують за українські резолюції, також для того, щоб була велика кількість країн, які підтримують формулу миру, потрібно з ними працювати.

Крім того, він зазначив, що в України інтереси скрізь, і “ми повинні постійно шукати нові можливості для припинення війни, відновлення України, просування українського бізнесу”.

“І Африка, за яку в буквальному сенсі борються всі найбільші гравці світу, — це місце, де в України є можливості, і ми повинні їх вигризати”, — сказав він.

Серед ключових тем — участь африканських держав у глобальних зусиллях із відновлення справедливого миру для України та країн усієї земної кулі.

“Багато країн, навіть ті, які перебувають далеко не в контексті цієї війни, чіткіше розуміють, що війна має безпосередній стосунок і до їхніх національних інтересів. Тому, безумовно, дедалі більша кількість країн хочуть повернутися до міжнародного права як до єдиного майданчика, на якому можна розв’язувати ті чи інші суперечки”, — розмірковує радник президента України Михайло Подоляк.

Він зазначив, що далекі від Східної Європи країни Африки понад два роки тому відчули на собі наслідки російської агресії. Відлунням пронеслася продовольча криза. Тож такі масштабні заходи, як Саміт миру, вельми актуальні для африканських країн.

“З погляду продовольчої безпеки, питання вільної торгівлі мають безпосередній стосунок до всіх континентів. Будь-яка війна такого типу, як в Україні, впливатиме і на ціноутворення на великих ринках”, — пояснив Подоляк.

Думки експертів

Наскільки важливо Україні зараз налагоджувати партнерство з країнами Африки? Що Києву необхідно зробити для того, щоб послабити вплив Москви на Африканському континенті? Яка роль країн Глобального півдня у встановленні миру в Україні? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли головна консультантка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко та голова Центру політичних досліджень “Доктрина” Ярослав Божко.

АЛІНА ГРИЦЕНКО: Україна зможе витіснити Росію з Африканського континенту, але не відразу

— Африка — різна, і далеко не у всіх країнах справді готові до співпраці з Україною з різних причин. Або зі своїх внутрішніх, пов’язаних із питаннями безпеки та оборони. Або через більш активну комунікацію з Росією. Є низка країн, з якими співпраця для України буде йти простіше, швидше і може бути набагато привабливішою, а головне взаємовигіднішою.

З приходом на пост міністра Дмитра Кулеби зовнішня політика України на африканському треку почала розвиватися більш інтенсивно, більш активно. Було розроблено цілу низку різних документів щодо цього вектора нашої зовнішньої політики та африканської стратегії, політична та комунікаційна стратегії, як розвивати взаємовідносини, комунікацію, публічну дипломатію з африканськими державами. Вона була презентована минулого року.

Тому в будь-якому разі ми зараз для себе відкриваємо Африку багато в чому, відкриваємо Україну для Африки. І це буде надалі сприяти тому, що Україна зможе отримати набагато ширшу політичну підтримку на міжнародній арені у своєму протистоянні з Росією.

Усі ці невеличкі кроки, які ми зараз робимо з африканськими державами, не тільки з найбільш економічно розвиненими або політично впливовими на континенті, а й із менш впливовими, такими як Замбія, або Малавія.

Це бідні країни, проте їхній голос, їхня підтримка для України також однозначно будуть дуже важливими на міжнародних майданчиках, таких як ООН. Ми повинні залучати ці країни до участі у другому глобальному Саміті миру, який, за попередніми даними, має відбутися вже цієї осені.

Для Замбії найбільш актуальним питанням залишається питання продовольчої безпеки. Це якраз другий пункт формули миру України. Замбія — країна досить бідна. Понад 80% населення живуть за межею бідності. Це переважно сільськогосподарська економіка. Близько 85% працівників зайнято саме в цьому секторі. Цей сектор становить 20% ВВП. Тому є проблеми в цьому контексті.

Україна може стати як контрибутором і гарантом продовольчої безпеки. Але забезпечення продовольством африканських країн багато в чому залежить від демілітаризації акваторії Чорного та Азовського морів. Тому приєднання таких країн, як Замбія та інших африканських країн до формули миру, консолідація підтримки африканських країн щодо саме другого пункту формули, однозначно, це те, що потрібно просувати не лише в Замбії, а й серед усіх країн континенту.

Ситуація з Малаві дуже схожа на ситуацію із Замбією, оскільки це теж доволі бідна країна. Економіка Малаві заснована теж на сільському господарстві. Близько 90% працівників зайнято в цій сфері. Це 35% ВВП. Промисловість становить близько 20% ВВП. Але це знову-таки обробка тютюну, чаю, цукру. Для Малаві Україна буде цікава в тому ж самому контексті. Тобто це продовольча безпека. Це як прямі постачання продовольства, олії тощо, так і обмін досвідом впровадження агропромислових технологій.

З Маврикієм ситуація вже дещо інша, ніж у Замбії чи Малаві. Маврикій — країна з цікавішою економікою. Тут цілком можливо розвивати і туризм, зокрема. Крім того, ж сільського господарства, або фармацевтики, є, наприклад, можливість домовлятися як з Маврикієм, так і з Малаві та Замбією у сфері освіти. Можна залучати африканських студентів в Україну.

Потрібно розуміти, що зараз головне — робити акцент на гуманітарний компонент і на невійськових сферах співпраці.

Росія присутня в Африці, зокрема й у військово-технічній сфері. У неї дуже тісна співпраця з Алжиром. Росія продовжує захищати свої економічні інтереси у сфері промисловості, у сфері енергетики. Там присутні російські компанії, такі як, наприклад, “Лукойл”, компанії, які займаються корисними копалинами тощо. Саме з цією метою в Африці перебувають приватні військові компанії, такі як “Вагнер”. Їхнє завдання не стільки забезпечити якусь військову присутність Росії на континенті, скільки забезпечити економічні інтереси.

Багато в чому африканські країни дивляться на Росію як на правонаступницю, спадкоємицю Радянського Союзу, і з цієї причини відчувають до Росії якісь позитивні, ностальгічні, можливо, ресентименти. Інші країни, свого роду аутсайдери, такі як Нігер, Малі, або Буркіна-Фасо, розглядають Росію як альтернативу Заходу. І Росія користується цими антизахідними ресентиментами, активно ними маніпулює.

Для України зараз завдання збільшити свою дипломатичну присутність на континенті, і це вже відбувається і активно втілюється в життя вже за останні кілька місяців. Кілька посольств у різних країнах Африки було відкрито.

Наше завдання зараз — правильно комунікувати з цими країнами. Для цього в нас є комунікаційні стратегії, для того, щоб поступово витісняти російські наративи, які так чи інакше присутні в африканському медіаполі. Але потрібно розуміти, що процес протистояння Росії на африканському континенті буде розвиватися дуже довго.

У багатьох країнах тільки дізнаються про Україну. Тому наша з ними співпраця і поступове витіснення Росії з континенту розвиватиметься планомірно, системно і не одразу.

ЯРОСЛАВ БОЖКО: Співпрацювати з Африкою — дуже перспективно, це розрахунок на майбутнє

— У ситуації з Суданом і Малі Україна може виступати дуже ефективним донором безпеки. Росія посилає найманців в Африку для того, щоб зламати регіональний консенсус, змінити порядок речей. І вона може наштовхуватися на відповідні дії африканських урядів — різні регіональні сили шукатимуть підтримки від іншого табору.

Україна в особі того ж Головного управління розвідки може почасти виступити активним актором, який здатен зупинити російську експансію до Африки, якщо буде ефективна кооперація між українськими та локальними силами. Як це було в історії з атакою туарегів на “вагнерівців”.

Ще з початку 1990-х років Україна робила дуже велику ставку саме на те, що експортом миротворчих сил ми будемо підвищувати свій статус у світі. А для Африки тема безпеки залишається однією з найбільш ключових.

Африка — це країни, що швидко зростають, відповідно, у потенціалі — швидкозростаюча економіка. Не тільки Росія, а й усі великі країни світу зараз намагаються проникати в африканські держави, шукати якусь кооперацію, робити якісь ставки, тому що вони розуміють, що за 10 років Африканський континент буде набагато успішнішим, ніж зараз.

Це буде величезний ринок збуту, там починає з’являтися промисловість, на яку можна робити ставку й укладати договори. Тому це велика серйозна гра в довгу щодо представництва своїх інтересів у світі.

Україна повинна була розширювати свою дипломатію на Африку, відкриваючи нові посольства і не тільки їх ще до повномасштабного вторгнення РФ. Далі необхідно робити другий крок — відкривати торгові представництва української великої корпорації, шукати можливості для того, щоб залучати африканських спеціалістів в Україну.

Наприклад, фахівців з консалтингу, з питань того, які можливості для українців можуть існувати в Африці. Багато українських бізнесменів об’єктивно можуть не знати, що Африка якоюсь мірою може бути більш перспективним ринком, ніж їм здається. До того ж можна відправляти таких самих українських фахівців до Африки, щоб вони для африканського бізнесу могли знаходити важливі точки співпраці з Україною.

У співпраці з Україною можуть бути зацікавлені країни Субсахарської Африки, країни, які є, тією чи іншою мірою, союзниками США. Це Марокко і Єгипет. Зараз ми бачимо більш ефективно вже проникнення України в Центральну Африку. Це важливо. Згодом, коли там встановляться, можливо, більш лояльні до Заходу державні режими, це дасть можливість з ними співпрацювати.

Зараз не до кінця зрозуміло, що буде з проросійсько-китайською коаліцією Малі та Буркіна-Фасо. Так чи інакше, ми розуміємо, що Україна там присутня на боці Заходу і прозахідних сил. Важливою країною залишається ПАР, тому що це своєрідний регіональний хаб, і в неї досить диверсифікована політика.

З якогось окремого питання Україна може навіть для невеликої держави запропонувати щось цікаве. Наприклад, будівництво флоту в Екваторіальній Гвінеї свого часу відбувалося багато в чому за участю українських фахівців і навіть деяких українських компаній, які мають відношення до комерційного суднобудування.

Тому Африка — це, мабуть, найперспективніший ринок для розширення в стратегічному сенсі. Тобто ми розуміємо, що, наприклад, масштабувати свій бізнес на Сполучені Штати чи Британію, чи Євросоюз, чи Канаду дуже складно, тому що там — висока конкуренція. В Африці може бути набагато простіше щодо встановлення якихось взаємних домовленостей. Але може бути більш небезпечно з точки зору ризиків. Однак у більш довгостроковій перспективі це набагато краще окупиться.

Читайте також: Подібне рішення є жестом “солідарності” з тими, хто обрав шлях на зближення з РФ — реакція МЗС України на заяву Нігера