Україна зустріла ще 90 захисників із російського полону: чи є прогрес в обмінному процесі — думки

Пізно ввечері 25 червня між Україною і Росією відбувся обмін військовополоненими. За рахунком він уже 53-й. Уже додому повернулися 90 українських захисників. Однак, як зазначають у Головному управлінні розвідки України, процес обміну не завершено, українці незабаром почують ще новини.

До Росії повернулася така кількість колишніх військовополонених.

Деталі обміну

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що черговий обмін було реалізовано за сприяння Об’єднаних Арабських Еміратів. Додому повернулися 32 нацгвардійці, 18 прикордонників, 17 представників Військово-морських Сил, 15 бійців ЗСУ та 8 тероборонівців. Також вдалося повернути 59 захисників Маріуполя, з них 52 бійці, які вийшли з “Азовсталі”. З полону звільнено 5 нацгвардійців, які охороняли Чорнобильську АЕС.

“Пам’ятаємо про всіх наших людей у російському полоні. Продовжуємо роботу для звільнення кожного і кожної. Шукаємо правду про всіх, кого може утримувати ворог”, — сказав глава держави.

Володимир Зеленський висловив подяку всій українській команді, яка займається обмінами, а також усім закордонним партнерам.

Обмін військовополоненими вперше відбувся за участю представників російського офісу уповноваженого з прав людини, повідомив омбудсмен Дмитро Лубінець.

“Учора, під час обміну військовополоненими, вперше для здійснення фіксації можливих порушень прав людини прибули представники російського офісу уповноваженого з прав людини РФ”, — розповів Лубінець.

Представники двох офісів опитали звільнених російської та української сторони. Український омбудсмен наголосив, що є суттєва різниця в тому, що відповіли опитані військовополонені.

“Колишні російські військовополонені розповіли про умови утримання: подякували за смачний хліб, надану медичну допомогу, можливість здійснювати телефонні дзвінки родичам, листування і взагалі дотримання Женевських конвенцій. Українські звільнені захисники, своєю чергою, розповіли про те, якими були їхні умови утримання, що не відповідають нормам Женевських конвенцій”, — повідомив Лубінець.

Подібна ситуація — не вперше. Кадри виснажених українських захисників, які повернулися додому з російського полону, з’являються в мережі під час кожного обміну.

Зі свого боку представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов повідомив, що 53-й обмін полоненими ще не завершився.

“Так, дійсно чудова новина, але це ще не 53-й обмін, оскільки він ще не завершився. Операція триває. У рамках цієї операції вже повернули 90 наших захисників. Але це не останні новини, і ми дійсно розраховуємо найближчим часом повідомити додаткову інформацію. Робота триває”, — сказав Юсов в ефірі телемарафону “Єдині новини”.

Він підкреслив, що не було жодного легкого обміну полоненими з РФ, а країна-агресорка нехтує міжнародним гуманітарним правом.

Як повідомлялося, повернення цивільних заручників, депортованих дітей, а також обмін військовополонених за формулою “всіх на всіх” — один із ключових пунктів комюніке Глобального саміту миру. Під час саміту його підписали 80 країн і 4 міжнародні організації. Тепер же, до документа періодично приєднуються нові країни. Росія не брала участі в саміті.

Кремль рідко висловлюється публічно про своїх полонених. Путінська влада вважає за краще говорити своїм громадянам, що російських солдатів майже немає в полоні. Однак це — брехня. Як неодноразово вказували правозахисники та експерти, така позиція зручна Кремлю щонайменше для того, щоб продовжувати масово відправляти на війну своїх громадян. Паралельно Москва гальмує обмін, дзеркально звинувачуючи Київ.

Коментарі експертів

Що кажуть російські та українські військові, які повернулися, як їх утримують у полоні, як їх зустрічають після звільнення? Про всі ці факти, як про маркери війни РФ проти України, в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Роман Цимбалюк, журналіст;
• Ірина Криніна, представниця громадського руху з пошуку військових армії РФ “Наш вихід”;
• Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA.

РОМАН ЦИМБАЛЮК: Під час обмінів — маса красномовних моментів, які говорять за себе

— Коли відбувається обмін і зрозуміло, що це предмет дуже довгих домовленостей, варто звернути увагу, як людей зустрічають і що вони говорять. Для когось це, можливо, банальність, але завжди це український прапор, і завжди “Слава Україні!”. Тобто я виходжу з того, що наша країна поверне додому всіх, хто перебуває в полоні. Це стосується і військових, і дуже багатьох цивільних, яких через “підвал” відправляють у російські СІЗО.

Російська Федерація розуміє, що повернення полонених — дуже чутливе питання. У нас є Центр координації щодо військовополонених. І дуже часто люди звертаються, щоб прискорити це питання або по іншу допомогу.

В Україну їдуть залишки мобілізованих російських солдатів, їх найближчим часом доб’ють і про них ніхто не згадає. А решта путінської армії — це ті, хто вирішив “зрубати” мільйон рублів по-легкому, як вони думали. Відповідно, їх ніхто не шукає і на них наплювати і їхнім родичам.

Неодноразово російська сторона заявляла, що Україна хоче повернути тільки “азовців”. Це не відповідає дійсності. Україна хоче повернути всіх своїх солдатів. І захисники Маріуполя в цьому випадку нічим не кращі й не гірші.

Російська пропаганда облачає в якийсь культ військовослужбовців, яких взяли в полон у Маріуполі. І як результат, їх не віддають, тому що це викликає безпосередньо питання вже у так званої “z-патріотичної” маси, яка проти обміну тих, кого назвали “фашистами”. Так от, хочеться сказати російським товаришам: ті, хто перетнув кордон зі зброєю в руках, є фашистами і нацистами. Ми в даній ситуації не бачимо різниці між нашими військовими з тих чи інших підрозділів.

У Росії думають, якщо в Києві по неділях збираються на акції родичі військовополонених, то таким чином тут щось на кшталт Майдану відбудеться. Треба, як мені здається, у нашому випадку просто працювати з родичами. Це перший напрямок. Ну і другий точно такий самий за важливістю — безпосередньо займатися обміном. Бажано взяти в полон усіх російських пілотів, і тоді справа піде.

Ми бачимо фізичний і моральний стан повернутих українських військовослужбовців — це скелети, люди, які пережили тортури, знущання тощо. А також фотографії рожевощоких російських солдатів. Ми годуємо їх борщем. І взагалі є дуже чіткий кошторис, яким чином і скільки калорій треба видавати російським військовополоненим. Ми діємо згідно з Женевською конвенцією щодо утримання військовополонених. Я теж неодноразово говорив, що після побаченого російських солдатів не треба годувати борщем. Але це емоційно й обґрунтовано. З великою ймовірністю ми все одно діятимемо цим шляхом, щонайменше, тому що ми — люди.

ІРИНА КРИНІНА: У полоні російські військові розуміють, що накоїли — приходить осмислення

— Серед тих, хто повернувся, є ті, хто і рік перебував у полоні, хтось — чотири місяці. Я можу сказати, що до проєкту “Хочу знайти” звернулися 24 родичі військовополонених, які сьогодні потрапили на обмін. Ми надали можливість зв’язатися в полоні деяким із них. Хтось отримав через нас посилки, хтось отримав статус військовополоненого в Росії і завдяки цьому сьогодні потрапив додому.

Але серед російських військовополонених, відправлених додому, — контрактники, і більшість із них пішли воювати через гроші. Вони всі кажуть, усвідомили, що вони накоїли, що це найжахливіше рішення в їхньому житті, і що вони зроблять усе можливе, щоб залишитися вдома з сім’ями. У всіх прийшло розуміння і переосмислення.

Я була у всіх трьох таборах для російських військовополонених, і також у СІЗО. Україна повністю дотримується Женевських конвенцій щодо утримання військовополонених, і також деяким із них навіть надаються дзвінки додому.

У Росії Женевських конвенцій не дотримуються. Можливості зателефонувати рідним в українських військовополонених немає. Тому контраст дуже видно, особливо коли повертаються українські військовополонені, вони дуже худі.

Я розмовляла з багатьма російськими військовополоненими, які мені говорили, що їхні командири залякували, говорили: не здумайте здаватися в полон. Багато з них дуже боялися здаватися в полон. Але за підсумком, коли вони вже потрапили в полон, вони оцінили умови утримання. Вони порівнюють з армією або санаторієм, їм усе дуже подобається.

ТЕТЯНА ПЕЧОНЧИК: Україні важливо залишатися правовою державою навіть у таких складних умовах

— Для нас як правозахисників, звісно ж, важливо говорити про повернення наших громадян, які були депортовані на територію Російської Федерації, які є жертвами насильницьких зникнень, довільних затримань, катувань, а також наших військовополонених. І тут важливо, що навколо четвертого пункту Формули миру є коаліція організацій, яка працює спільно. Її учасники здійснюють тиск на РФ для того, щоб звільняли наших громадян.

Звичайно, цей процес дуже повільний, він іде не так, як нам усім би хотілося, але все-таки обміни військовополоненими відбуваються. І нам важливо домагатися безумовного повернення українських цивільних осіб і викрадених, депортованих українських дітей.

Головною перешкодою є небажання РФ повертати наших громадян. Якщо говорити про цивільних осіб, то в багатьох випадках РФ навіть не підтверджує сам факт того, що ці люди були викрадені і що вона утримує їх. Багато людей, таким чином, утримуються в статусі “інкомунікадо”, тобто в секретному статусі, без підтвердження того, що вони перебувають у російському полоні місяцями. Деякі вже, на жаль, там перебувають роками. Проти деяких із них було сфабриковано кримінальні справи. І ми стежимо за цими справами. І є вже й низка “вироків”.

Нас турбує це питання, коли Російська Федерація, через такі політично вмотивовані переслідування, збільшує кількість ув’язнених українських громадян.

Україна нещодавно відкрила третій табір для російських військовополонених. Відповідно до Женевських конвенцій, військовополонені не повинні утримуватися в установах пенітенціарної системи, у в’язницях, тому що сам факт знаходження в полоні це не кримінальне покарання. Це той період, коли сторона, що воює, фактично бере в полон солдатів з іншої сторони, щоб вони в цей період не могли воювати. І ці табори мають знаходитися якомога далі від зони бойових дій, щоб туди нічого не прилітало. Тобто, щоб вони перебували в умовній безпеці, щоб було нормальне харчування, надання медичної допомоги і, що дуже важливо, зв’язок із рідними.

Україна перебуває під пильною увагою міжнародних організацій, які часто здійснюють візити до таких установ для того, щоб побачити, як українська сторона обходиться з російськими військовополоненими.

Для нас дуже важливо, в стані жертви цієї збройної агресії, все-таки дотримуватися всіх норм міжнародного права. Ми залишаємося правовою державою, яка поважає норми міжнародного кримінального права. Українці залишаються людьми, навіть попри всю жорстокість війни і на те, що протилежна сторона дуже часто цих правил не дотримується.

Читайте також: Обмін військовополоненими та повернення депортованих дітей: як Саміт миру допоможе розв’язати ці питання — огляд думок