Україна створює нову військову доктрину XXI століття: згадуємо головні досягнення ЗСУ за три роки протистояння

Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, країна-агресор випустила 267 ударних дронів і кілька балістичних ракет по українських містах.

За останній тиждень російська армія застосувала проти України понад тисячу дронів, 1 400 керованих авіабомб і 35 ракет різних типів. Президент України Володимир Зеленський наголосив, що Росія продовжує щоденні спроби знищити українську державу та її народ. Уже три роки Збройні сили України успішно протистоять російській армії, яку раніше називали однією з найсильніших у світі.

Героїчна оборона та стратегічні перемоги

Французькі винищувачі “Міраж”, американські F-16, польські танки, чеські артилерійські установки, далекобійні ракети, системи ППО і сотні тисяч українських дронів стали невіддільною частиною фронту. З цим озброєнням ЗСУ вступають у четвертий рік повномасштабної війни.

Україна продемонструвала успішну оборону: Київ вистояв, попри прогнози російських пропагандистів про “падіння за три дні”. Тепер їхня риторика змінилася — вони стверджують, що подібних заяв не було, а війну слід завершити якомога швидше.

Перші успіхи на полі бою Україна здобула власними силами, ще до надходження іноземної допомоги. З перших днів вторгнення російські війська окупували значні території в Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях. Однак українські захисники стримали натиск, а потім, дочекавшись виснаження ворога, перейшли в контрнаступ.

“Розвіддані підкачали, не змогли правильно проаналізувати й урахувати можливості українського опору, керованість українських військ, рішучість західних союзників, і це все призвело до того, що забуксував російський наступ у Київській, Чернігівській, Сумській областях. Величезні фронти утворилися на кілька тисяч кілометрів”, — каже військовий аналітик, ексспівробітник СБУ Іван Ступак.

Після звільнення українських міст від російської окупації в Бучі, Гостомелі та інших населених пунктах Київської області міжнародні слідчі задокументували масові страти, катування та жорстоке поводження з мирними жителями. Було виявлено катівні камери.

“Тут сталося немислиме. Ми побачили жорстоке обличчя путінської армії. Ми бачили, з яким нерозсудливістю і холодним серцем вони окупували місто. Тут, у Бучі, ми побачили, що наша людяність зруйнована, і весь світ сумує разом із жителями Бучі. І саме вони, як ви сказали, захищають кордони Європи, захищають людяність, захищають демократію, і тому ми підтримуємо їх у цій важливій боротьбі”, — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Україна продовжила успішні операції. Восени 2022 року ЗСУ звільнили значні території Харківської області, включно з Ізюмом і Куп’янськом, завдавши серйозної шкоди російській логістиці. У листопаді українська армія змусила окупантів відступити на лівий берег Дніпра, звільнивши Херсон.

Влітку 2024 року Україна провела операцію на території Курської області Росії, створивши загрозу для нових наступів Кремля на Сумську і Харківську області. ЗС РФ продовжує перекидати значні ресурси в цей регіон, послаблюючи позиції на інших ділянках фронту.

Кремль не шкодує ні своїх солдатів, ні мирних жителів. 1 лютого 2025 року російська авіація завдала удару керованою авіабомбою по інтернату в Суджі Курської області, де ховалися люди. Загинули щонайменше чотири людини. Москва, як зазвичай, звинуватила в цьому Україну.

“З кожним новим ударом було зрозуміло, що так довго міст не протримається і рано чи пізно його буде знищено. Тоді ще була величезна вода, широке полотно річки Дніпро, і російська армія прекрасно уявляла, що якщо міст завалиться, то угруповання на правому березі Дніпра залишиться в ізоляції і буде знищене. Було ухвалено рішення, що потрібно виводити”, — акцентував військовий експерт Владислав Селезньов.

Росія не в силах заповнити величезні втрати своєї армії, які вже перевищують 868 тисяч осіб. Кремль змушений звертатися по допомогу до диктатора Кім Чен Ина, відправляючи північнокорейських військових на фронт. За даними Генштабу України, у Курській області беруть участь близько 12 тисяч північнокорейців, з яких близько чотирьох тисяч уже ліквідовано або поранено.

Москва продовжує втрачати техніку і скорочувати інтенсивність бойових дій.

“Ще місяць, два місяці тому ми говорили як мінімум про 200. І для нас кількість бойових зіткнень у кількості 130-140 сприймалася як щось звичайне. Росія хоче здаватися всемогутньою, хоче здаватися непереможною. Але навіть вона змушена в рази скорочувати інтенсивність бойових зіткнень. Якщо говорити про співвідношення до листопада-грудня, то зараз інтенсивність бойових дій з боку РФ впала втричі”, — зазначив військовий експерт Сергій Грабський.

Україна продовжує боротися за незалежність, отримуючи підтримку від союзників, включно з новою адміністрацією США, яка дотримується концепції “миру через силу”. 47-й президент США Дональд Трамп уже заявив, що глава Кремля руйнує Росію, відмовляючись припинити війну.

Міністерство оборони України 2024 року кодифікувало і допустило до експлуатації понад тисячу модифікацій озброєння і військової техніки. Більшість — зразки українського виробництва. Так, 96% дронів на озброєнні ЗСУ виробляють або купують в Україні, повідомив глава оборонного відомства Рустем Умеров. За його словами, держава стала найбільшим виробником безпілотників у світі.

Крім того, Україна стала п’ятою країною світу, яка здатна знищувати повітряні цілі за допомогою лазерних технологій.

Зусилля та перемоги українських військових в огляді експертів

Про локальні перемоги Сил оборони України на фронті, конкретні стратегії ЗСУ та наслідки російського вторгнення — в ефір телеканалу FREEДOM розповіли:

• Євген Дикий, екскомандир взводу батальйону “Айдар”;
• Денис Попович, військовий оглядач;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Дмитро Пелетенчук, речник ВМС України.

ЄВГЕН ДИКИЙ: Ми створюємо прецеденти, на які орієнтуватимуться армії майбутнього

— Ми вступили у велику війну 2022 року з армією, яка була б ідеальною для нас у 2014 році, коли почалося російське вторгнення. До 2022 року ми створили ту армію, якої нам не вистачало 2014-го, але виявилося, що необхідно вийти на зовсім інший рівень. Нову українську армію, армію великої війни, довелося створювати буквально з нуля, на ходу.

Сьогодні, у цей день, важливо не тільки говорити про досягнення, а й згадати події трирічної давнини. Того дня натовпи цивільних штурмували військкомати і навіть управління поліції, щоб отримати зброю. Вони їхали цивільним транспортом, хто до Вишгорода, хто на інші позиції, щоб відбивати атаку. Їм протистояла професійна армія, яка на той момент вважалася другою за силою у світі і готувала наступ близько чотирьох місяців.

Реальність така, що у 2022 році у нас не було й десятої частини того, що є зараз. Можливо, лише 5% від озброєнь, які ми маємо у 2025 році. Все інше довелося нарощувати вже під час війни, без попередньої підготовки.

Наше головне досягнення в тому, що ми змогли одночасно вести важку війну, що поступається за масштабом тільки Другій світовій, і будувати для неї армію. Ми не підготувалися заздалегідь, упустили таку можливість, і нам довелося робити все під час бойових дій. Армія не тільки воювала, а й росла, розвивалася, що саме по собі є величезним викликом.

На початку четвертого року великої війни, ми перебуваємо, наприклад, у Курській області. Три роки тому ніхто б навіть не міг уявити такого розвитку подій. Тоді обговорювали, за скільки годин російські війська дійдуть до Києва і чи вдасться їх зупинити на підходах до столиці або доведеться вести бої на її вулицях. А зараз ми обговорюємо зведення про кількість квадратних кілометрів, які контролюємо в Курській області, і про те, чи вдалося російським військам нас потіснити. Такий сценарій тоді здавався б фантастикою, але тепер це щоденна реальність.

Наша армія зросла вдесятеро, і це призвело до певних проблем: де взяти кадрових офіцерів, де набрати досвідчених сержантів? На жаль, єдиним рішенням стало накопичення бойового досвіду під час самих боїв. Три роки тому 90% українських військових не мали бойового досвіду, а сьогодні наша армія — одна з найдосвідченіших у світі. Єдині, хто можуть зрівнятися з нами за досвідом, — це наші вороги, тому що вони теж пройшли цей шлях. Усі інші армії світу просто не мають подібного бойового досвіду.

Зараз, на початку четвертого року війни, ми спостерігаємо наступний етап трансформації армії. Тепер, коли наша армія налічує мільйон бійців, бригади вже не можуть ефективно керувати таким масштабом. Необхідний перехід до корпусної структури, де кожен корпус відповідає за великі ділянки фронту і складні операції.

Крім того, наша армія закладає нові принципи ведення війни в XXI столітті. Ця війна стала першою по-справжньому сучасною війною, що змінила усталені канони, які залишалися незмінними з Першої світової. Найбільш значуще нововведення — це повсюдне використання дронів.

Зараз дрони використовуються на всіх рівнях: від піхотинців, для яких безпілотник став таким самим звичним інструментом, як автомат, до стратегічних операцій, де удари дронами завдають шкоди російській економіці та оборонному комплексу.

Ніколи раніше в історії людства війна не велася з таким застосуванням дронів. Це повністю змінює роль бронетехніки, яка залишалася незмінною з часів Першої світової. Сьогодні її доводиться переосмислювати заново. Наша війна вже зараз вивчається військовими в усьому світі, тому що саме вона формує майбутні війни XXI століття.

На жаль, сучасний світ такий, що війни в XXI столітті, ймовірно, будуть не менш частими, ніж у XX. І Україна, опинившись на передовій цього нового типу воєн, стає законодавцем військової “моди”. Ми створюємо прецеденти, на які орієнтуватимуться армії майбутнього.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Російській армії допомагає лише тактика “м’ясних штурмів”

— Противник намагається наступати на низці ділянок. Насамперед на Покровському напрямку. Там наступ загальмувався, але спроби окупанти роблять. Також пріоритетні для ворога Константинопольський напрямок, колишня Курахівська ділянка фронту, Куп’янське (Харківська область).

Здійснюються спроби видавити українські війська з Курської області. Тобто, попри те, що цих цілей стратегічного наступу, який противник затіяв з осені 2023 року, не досягнуто, загалом Росія наступати не відмовляється. Так само як і від планів із захоплення всієї території України.

Вона спробувала знайти ту тактику, яка є дієвою проти української армії. Попри те, що ця тактика дуже дорого коштує — це тактика використання живої сили.

А також використання переваги у вогневій потужності. Російська армія дуже активно використовує це. Артилерія, компонента коригованих авіаційних бомб, проти яких ми [українці] насилу знаходимо протиотруту. Плюс — штурми живою силою. Ось шляхом цього противнику вдалося істотно просунутися за останній рік у Донецькій області: пройти від Авдіївки до Покровська.

Але поки вони за це готові платити, то просуваються. Тобто противник знаходить тактики, способи, які дають йому змогу йти вперед.

Ми спростували, осоромили всі прогнози, які давали нам “три дні, тиждень від сили” перед російською армією. Війна вже триває три роки. Ми знайшли ті способи ураження, можливості, які українська армія набула в плані ураження на російській території, в її глибині. Попри те, що в нас перед війною не було таких поразок, ми їх знайшли. Ми зараз можемо бити по території Російської Федерації на дуже суттєву глибину.

Зараз Чорноморський флот Росії не функціональний, він не може виконувати ті функції, які на нього покладало російське командування на самому початку широкомасштабного вторгнення в Україну. Усе, що він може робити, це обстрілювати територію України крилатими ракетами.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Бої за Авдіївку, Вугледар та інші міста України яскраво продемонстрували некомпетентність російського військового командування

— Недооцінка можливостей української розвідувальної спільноти, а також сил оборони України у протидії російській агресії зіграла ключову роль. Крім того, було недооцінено здатність українського народу до самоорганізації та ефективного опору російським окупантам. У розрахунках агресора передбачалося, що їх зустрінуть із хлібом, сіллю та квітами, а не автоматними чергами, диверсіями в глибокому тилу та організованою обороною на лінії бойового зіткнення. Також було втрачено здатність українського військового командування і вищого політичного керівництва об’єднати народ перед лицем зовнішньої агресії.

Російська Федерація використовувала тактику масового геноциду, насамперед проти цивільного населення. Про це свідчить застосування невибіркових видів озброєнь, таких як важкі вогнеметні системи та системи дистанційного розмінування, заборонені в умовах міських бойових дій. У Маріуполі героїчна оборона міста зірвала плани окупантів щодо подальшого просування вглиб української території, змусивши їх зосередити значні сили на облозі, що призвело до колосальних втрат серед особового складу російської армії та важкої бронетехніки.

Втрати російських окупантів у боях за Бахмут самі росіяни оцінюють у 60 тисяч осіб. Це не просто перемога, а фактичний моральний і військовий розгром російської армії. Причому знищені були не тільки підрозділи так званого “спецконтингенту” ПВК “Вагнер”, а й елітні з’єднання російських збройних сил.

Подібні приклади героїчної оборони можна навести повсюдно. Кожне українське місто перетворювалося на неприступну фортецю. Сила духу українських воїнів і самовідданість місцевого населення в підтримці сил оборони України відіграють вирішальну роль. Бої за Авдіївку, Вугледар та інші населені пункти яскраво продемонстрували некомпетентність російського військового командування.

Наприклад, штурмові колони були кинуті під кинджальний вогонь української артилерії, що призвело до масових втрат на відкритих просторах.

Згадаймо і поточний стан справ. Російські війська марно намагаються штурмувати укріпрайон Покровська з липня, зазнавши вже 150 000 втрат особового складу. Для розуміння, це чисельність Західного військового округу Росії. Однак навіть тактичних успіхів окупанти не мають: вони не змогли вийти до адміністративних кордонів Донецької області, а їхнє подальше просування на Покровському напрямку заблоковано силами оборони України.

Ба більше, за останній тиждень українські сили провели низку успішних контратак, значно поліпшивши своє тактичне становище. Інтенсивні бої в районі Котлиного призвели до успіхів ЗСУ, а на Торецькому напрямку, де раніше відзначалося просування окупантів, ситуація останніми днями змінилася на користь України.

Аналогічна картина спостерігається і на інших фронтах. Наприклад, на Часовоярському напрямку противник також призупинений. Часів Яр став символом української стійкості, таким самим, як Маріуполь, Авдіївка та Вугледар. Жоден український населений пункт не був узятий окупантами без запеклого опору, що призводило до масових втрат особового складу і техніки.

Путін прекрасно усвідомлює масштаби втрат, але продовжує дотримуватися тактики, запозиченої з часів Другої світової війни, коли людське життя не мало цінності. Це так звана “жуковщина”, коли перемога досягається за будь-яку ціну, попри жертви. Російське військове керівництво використовує цей підхід і сьогодні, не зважаючи на втрати. Однак така тактика деморалізує російське суспільство і створює серйозні внутрішні проблеми для самої Російської Федерації.

ДМИТРО ПЛЕТЕНЧУК: Статус російського флоту знижено

— Ми ще довго не дізнаємося реальний масштаб втрат під час затоплення крейсера “Москва”. Однак можна зазначити, що це втрата не тільки символічна, а й технічно значуща в Азово-Чорноморському регіоні. Цей корабель мав виконувати роль командного центру, на ньому знаходився штаб операції, а його озброєння забезпечувало контроль над акваторією Чорного моря. Тому його знищення стало для Росії вельми болючою втратою.

Росіяни намагаються зберегти залишки свого флоту, проте значна його частина вже виведена з ладу. Щонайменше дві третини флоту опинилися у вразливому становищі. Вони докладають максимум зусиль, щоб ці кораблі прослужили до кінця війни, але фактично вже не беруть участі в активних бойових діях. Так, у Росії залишилося вісім носіїв крилатих ракет, але 22 з них уже зазнали пошкоджень.

Статус російського флоту знижено. “Москва” була кораблем першого рангу, а тепер флагманом став корабель другого рангу. Це не образа, а юридичний факт. Проте Росія намагається зберегти хоча б номінальну присутність свого флоту. На практиці він перебуває в постійному пункті базування і вкрай рідко виконує бойові завдання. Цього року його носії ракет використовувалися лише двічі — 15 січня і 11 лютого, що свідчить про зниження їхньої активності.

Острів Зміїний мав критично важливе значення для безпеки цивільного судноплавства, яке відіграє ключову роль в українській економіці. Наразі наш “зерновий коридор” функціонує, і це невипадково — основним експортним товаром залишається українське зерно. Проте вже відновлюються і контейнерні перевезення, що є важливим етапом економічного відновлення.

Таким чином, контроль над судноплавством у цьому регіоні було не просто відновлено, а й значно укріплено. Росія втратила можливість вести розвідувальні та рейдові операції в акваторії, яка, по праву, належить Україні.

Морські дрони стали стримувальним фактором і справжнім нічним кошмаром для російських окупантів у Чорному морі. Вони довели свою суперефективність.

Звісно, дрони не є панацеєю від усіх загроз, але вони змінили хід війни. Ці системи озброєння стали справжнім геймчейнджером, який змінив баланс сил. У результаті російський флот змушений залишати Чорне море поетапно. Спочатку він припинив патрулювання західної частини акваторії, де раніше блокував морські шляхи, залякував цивільні судна і навіть перехоплював їх, як це було у випадку з турецьким суховантажем.

Після цього російські кораблі були змушені піти з центральної частини Чорного моря і тепер ховаються біля східного узбережжя, біля своїх територіальних вод. У цьому успіху значна заслуга належить українським безпілотним морським системам, які перебувають на озброєнні як ВМС України, так і підрозділів Служби безпеки України та Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Ці дрони успішно застосовували в низці операцій, включно з ударами по Кримському мосту, найвідчутніші з яких було завдано під час спільної операції СБУ та ВМС України.

Читайте також: “Щоб жахи останніх трьох років не повторилися”: союзники підтримують опір України агресії РФ (ВІДЕО)