Україна не піде на ультиматуми Путіна: Києву потрібен тільки справедливий мир (ВІДЕО)

Російський диктатор Володимир Путін вважає, що Захід не побажав вдатися в суть так званих “мирних” пропозицій Росії. 14 червня, напередодні Глобального саміту миру в Швейцарії, він заявив, що щойно Україна відмовиться від Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей у їхніх адміністративних кордонах та виведе звідти армію, а ще пообіцяє не вступати в НАТО, Москва почне переговори про мир, інформує FREEДОМ.

“Що я можу сказати: ці повідомлення є ультимативними, вони нічим не відрізняються від усіх ультиматумів, які були до цього. Єдине, що ми з вами реально бачимо, що це відродження нацизму. Це нова хвиля. І тепер це нацизм російський. Те, що заявляє Путін — віддати їм частину наших територій, які окуповані й не окуповані, говорить про декілька регіонів нашої держави, і він зупиниться й не буде ніякого замороженого конфлікту. Меседжі такі самі як у Гітлера, який казав — і ста років ще не минуло — дайте мені частину Чехословаччини й на цьому все закінчиться. Ні. Це історична брехня. Путін іде тим самим шляхом. Він сьогодні говорить про чотири регіони. До цього були Крим та Донбас. Його ультиматум не новий для нас. Він порушує міжнародне право”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

“Стандартний набір агресора” так схарактеризував ультиматум Путіна радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

“…будь-яка фіксація “не програшу Росії” неминуче призведе до наступних етапів війни. І Путін однозначно це добре розуміє. Йому потрібен час для подальшої мілітаризації, посилення глобального пропагандистського тиску й дооформлення агресивного альянсу з країн/організацій, готових до експансій на інших територіях. І, безумовно, головне: Росія не пропонує жодного “миру” (РФ просто не знає, що це таке), але наполягає на капітуляції України, попри те, що несе в цій війні величезні втрати. Навіщо зберігати “путінський режим”, який нічого не зможе запропонувати завтра, крім воєн?”, — написав Подоляк у Telegram.

Путін не хоче миру — переконані й західні політики.

“За нинішнього стану справ ми побачили, де знаходиться російська позиція. Вона настільки далека від реалістичної позиції, від української позиції, від можливого результату, що я не вірю, що восени ми проведемо конференцію з російською стороною, і що ми знаходимося на шляху до миру. Україні та її партнерам на Заході потрібне терпіння”, — сказав в інтерв’ю виданню Deutsche Welle голова Мюнхенської конференції з безпеки Крістоф Хойсген.

У Росії ж продовжують наполягати, мовляв, пропозиції Путіна — результат аналізу реалій, що склалися. Так, міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров заявив: “Захід відмовляється організовувати переговори на справедливій основі”. Однак позиція Києва й країн-союзників незмінна: мир можливий тільки на умовах України, які чітко викладені в українській формулі миру та обговорювалися на Саміті миру у Швейцарії. На зустрічі були присутні понад 100 держав й організацій, Росію не покликали. Надалі її участь не виключається, але в певному форматі.

“У нас є дуже успішний досвід переговорів щодо Чорноморської зернової ініціативи. Тоді Україна вела переговори з Туреччиною і з ООН, потім Туреччина і ООН вели переговори з Росією. Угода виглядала як документ, підписаний між Туреччиною, ООН і Україною, а також Туреччиною, ООН і Росією”, — зазначив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в ефірі марафону “Єдині новини”.

На думку начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, у Києва немає іншого виходу, окрім як повернути всі тимчасово окуповані Російською Федерацією території, інакше “воєнний стан триватиме вічно”.

Читайте також: Зрив другого Саміту миру — одна з цілей Росії: причини назвали в ЦПД

Раніше голова міжфракційного об’єднання Верховної Ради України “За деколонізацію і демонтаж Російської імперії” Олег Дунда висловив думку, що для західних політиків російський диктатор Путін уже давно став нездатним домовлятися. Вони це прекрасно розуміють, але здебільшого нічого не хочуть змінювати, очікуючи, що щось може змінитися на краще без їхньої прямої участі.