Удари по енергетичних об’єктах стали головним підходом Росії у війні проти України. Після чергового масованого обстрілу 15 листопада це без перебільшення одна з найбільших проблем нашої держави напередодні зими. За словами президента України Володимира Зеленського, пошкоджено вже близько половини енергетичної інфраструктури.
І Кремль, зважаючи на все, на цьому не зупиниться: нещодавно він фактично визнав, що таким чином схиляє українську владу до переговорів.
Які цілі переслідує Москва своїм терором? Про це — в авторській рубриці шеф-редактора телеканалу FREEДОМ Олексія Мацуки.
Удар по економіці
Військові та політичні експерти діляться в ці дні своїми оцінками з питання, якого результату Москва хоче добитися своїми обстрілами. Прогнози звучать і в Пентагоні, і в Раді безпеки США, і в Брюсселі; і ближче — з боку українських політиків та експертів.
Більшість згодні, що одна з основних цілей Москви — потопити українську економіку. Тільки уявіть — лише один, наймасштабніший обстріл з тих, що вже були, спричинив збитки приблизно в 1 млрд дол.! Таку оцінку озвучив народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев. Він прогнозує також падіння ВВП як результат останніх подій.
“Міністерство економіки вже скорегувало свій макропрогноз в бік збільшення падіння ВВП до 39% внаслідок атак в жовтні. В листопаді атаки не зменшились, а збільшилися. Тому падіння триватиме”, — сказав Данило Гетьманцев.
Це безпосередньо вплине на стан бюджету. Цього року дефіцит становив 5 млрд дол. щомісяця. Наступного року плани були його “урізати” до 3 млрд дол. — щоб вистачало “перекрити” тими грошима, які виділяють міжнародні донори. Але коли робилися ці розрахунки, Росія ще не робила масових атак на енергооб’єкти. Тепер, ясна річ, цифри змінюватимуться.
Наприклад, вже зараз для відновлення енергетичної інфраструктури Києву потрібно 300 млн. євро, повідомила голова парламентського комітету з євроінтеграції Іванна Клімпуш-Цинцадзе. За її словами, з наближенням зими Україна з кожним днем все більше потребуватиме підтримки ЄС. А, отже, для Заходу ця підтримка тільки дорожчатиме.
Але як би не зростали збитки, Україну з цією ситуацією віч-на-віч все одно не залишать: США та ЄС “скинуться грошима”, і на підході програма МВФ.
“США та ЄС вже висунули пропозиції щодо надання Україні коштів для покриття більшої частини дефіциту наступного року. …Ми розраховуємо, що це сприятиме залученню фінансування від донорів та наблизить країну до запуску нової повноцінної програми співпраці з МВФ”, — підтвердив міністр фінансів України Сергій Марченко.
Те, що українській економіці західні партнери не дадуть потонути, в Москві, мабуть, розуміють. А, отже, хочуть ударити по кишені Заходу, змушуючи платити все більше, в тому числі через витрати на ремонт енергооб’єктів, що стрімко зростають. Схоже, розраховуючи, що власні економічні проблеми напередодні зими не дозволять країнам ЄС ще більше розщедрюватися. І теоретично розпочнуться розмови про необхідність певної паузи, за яку Москва могла б щось собі виторгувати.
“Арсенали демократії”
Друга причина атак — це спроба виснажити як українські, так і західні арсенали, про що кажуть в Пентагоні.
За статистикою Повітряних сил України, ЗСУ збивають більше половини крилатих ракет та значну частину іранських “Шахедів”. Втрати Росією безпілотників та високу точність засобів західних ППО, переданих Україні, підтвердили нам в Пентагоні. Однак ці зусилля швидко виснажують арсенали — як запаси ракет для ПЗРК, так і для іншої техніки, яку має Київ. І в американському оборонному відомстві дійшли висновку, що це свідома стратегія Москви — виснажити запаси для систем ППО України.
“Вони справді намагаються придушити та вимотати українські системи ППО. Ми знаємо, що таке російська теорія перемоги, і прагнемо зробити так, щоб вона не спрацювала, забезпечивши українців тим, що їм необхідно”, — зазначив заступник міністра оборони США Колін Кол.
Це підтверджують і у Києві. За словами спікера Повітряних сил Юрія Ігната, українське небо зараз переважно захищають радянські системи ППО. Це БУК-М1 та С-300, багато з яких працюють на піку своїх можливостей. Боєприпаси до них російського виробництва, тобто їх поповнити неможливо. І за повідомленнями українського командування, ці ракети вже закінчуються.
Єдиний вихід — замінювати старі радянські ППО на системи західного виробництва. І це відбувається. Останні півтора місяці почали надходити і німецькі IRIS-T, і американські NASAMS, а найближчими днями очікуються системи HAWK. Причому постачання не лише з США. Своїми запасами діляться й європейці. Пускові установки HAWK та ракети до них дає Іспанія, ППО ближнього радіусу дії — Польща, системи протиповітряної оборони — Швеція.
“Шведи не розголошують деталі, але знаючи, що виробляє ВПК Швеції, швидше за все, йдеться про комплекс RBS-23 середньої дальності. Ця система схожа на систему NASAMS, яку поставили США”, — уточнив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
А постачання систем “Петріот” з США — питання поки що відкрите.
“Необхідно прискорити постачання в Україну систем ППО. NASAMS вже довели свою ефективність. Я також переконаний, що час Patriot настав”, — сказав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Франція та Італія планують поставити їм заміну, систему SAMP-T. По суті, це перша система західного виробництва далекого радіусу дії, яка протидіє балістичним ракетам.
Все виглядає багатообіцяюче, але виникає питання ціни.
Питання ціни
Згідно з відкритими даними, вартість ракети, яка використовується для комплексів NASAMS — від 500 тис. до 1 млн дол. за одиницю залежно від версії. Одна ракета до комплексу IRIS-T з інфрачервоним наведенням — 300-400 тис. євро.
У той же час Росія, серед іншого, використовує невеликі боєприпаси, що самонаводяться вартістю 25 тис. дол. та іранські ударні безпілотники Shahed-136/131, які коштують 20-50 тис. дол. за одиницю. Їхньої ударної потужності достатньо, щоб пошкодити невеликі підстанції та невеликі об’єкти інфраструктури. А для ударів по великих електростанціях Кремль використовує дорогі крилаті та балістичні ракети — ціна кожної з них може сягати кількох мільйонів доларів.
Отже, розрахунок у Москви може бути і на витрати для поповнення українських арсеналів. І на те, що боєприпасів до західних систем ППО, які постачають Україні, може не вистачити для відбиття всіх масованих ударів. А замовити та зробити нові — справа не така швидка. Хоча ситуація зовсім не критична, як це намагаються подати в Москві.
“Всі запаси, що виснажуються, можна і потрібно поповнювати, і певні кроки робляться. …Виробничі потужності у США та інших країн Заходу точно є. І, гадаю, вони з задоволенням прийматимуть відповідні замовлення”, — додав Олександр Мусієнко.
І вже зараз ведеться обговорення між Пентагоном та українським Міноборони — як зробити так, щоби перебоїв з поставками не було.
Але виникає ще одна причина, через яку Москва може продовжувати обстріл: схиляння до переговорів.
Схиляння до переговорів
Сигнали про те, що Москва хоче переговорів, надходять останні кілька тижнів. Говорили спочатку завуальовано, потім — зовсім відкрито.
“Є очевидне небажання України вирішувати наявні проблеми, а також виходити на переговори. Понад те, українська сторона відмовляється від вже узгодженого розуміння тексту. Ось ми й маємо такі наслідки, про які також потрібно вести розмову”, — заявив речник президента РФ Дмитро Пєсков.
Ось тільки в Києві впевнені, що для Москви це не прагнення насправді домовитися про мир чи хоча б перемир’я; а спроба взяти перепочинок — для того, щоб підтягнути резерви та зміцнити свої позиції.
“Російська сторона хоче отримати оперативну паузу для того, щоб підготувати своїх мобілізованих, знайти додаткову зброю, відбудувати ешелони оборони по лінії Дніпра, зокрема, в Запорізькій та Херсонській областях”, — наголосив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк.
При цьому глава Офісу президента Андрій Єрмак повідомив, що Росія офіційно не зверталася до України з проханням про переговори, і будь-який діалог без виведення російських військ з усієї території нашої країни неприйнятний.
“Для нас неприйнятна будь-яка розмова, яка не базуватиметься на територіальній цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів. Перші кроки, які необхідно зробити з російської сторони — це вивести всі російські війська з території України. Це було б значним сигналом реальної політичної волі припинити цю війну”, — зазначив Андрій Єрмак.
У Києві навіть з’явилася думка, яка звучить на різних рівнях, що справжня мета масованих обстрілів — це навіть не стимулювання до переговорного процесу, а навмисні удари по об’єктах критичної інфраструктури, щоб постраждало якнайбільше українців. І мільйони звичайних людей, які перебувають в холодних квартирах, і пацієнти лікарень, включаючи онкологічні. Доводиться чути, що за найгіршого сценарію холод та відсутність медичних послуг може призвести до смертей тисяч українців — а такі плани зазвичай мають просте визначення — геноцид.
“Не обов’язково створювати концтабори для геноциду — можна зруйнувати критичну інфраструктуру. І люди самі помиратимуть через відсутність води та тепла. В лікарнях, які зупинилися через відсутність електроенергії. В будинках, до яких не можуть доїхати медичні чи аварійні служби”, — сказав заступник міністра енергетики України Ярослав Демченков.
Водночас говорять про ще одну версію — мовляв, в Москві хочуть деморалізувати населення, підірвавши віру в перемогу.
Суспільна думка
Таку мету російських обстрілів України назвали в британському Міноборони.
“Пріоритет (в атаках) на критичну національну інфраструктуру в порівнянні з військовими цілями переконливо свідчить про намір Росії завдати удару по моральному духу населення”, — з повідомлення Міноборони Великобританії.
Так, наслідком обстрілу вже стали віялові відключення. І прогнози енергетичних компаній важко назвати оптимістичними. Нарікає і місцева влада.
“Ворог намагається змістити акценти, викликати хаос та скарги цивільного населення всіх міст України. Якщо раніше у нас в соціальних мережах переважна частина інформації та коментарів була про підтримку ЗСУ, то зараз всі запитують про світло. Акценти зміщені. Однак це фронт, це війна”, — розповів мер Рівного Олександр Третяк.
Але тільки — якщо на це був розрахунок — те, що відбувається, швидше, згуртувало українців. Люди діляться, звуть на чай, зарядити мобільний до себе додому чи офісу; радять, що готувати на газовому пальнику… Так, непросто. Але навіть якщо подивитися на соцмережі — розмов про те, що “важко, тож давайте вже зупинимо наступ на фронті”, немає й близько! І виходить, що хоч би які були можливі причини обстрілів, вони не досягають своїх цілей.
Як саме працюватимуть західні системи ППО? Коли вони запрацюють на повну? Коли їх інтегрують в єдиний комплекс? Що тоді зміниться? Про це обов’язково поговоримо в нових випусках моєї авторської програми.