Убивства, зґвалтування і грабежі: як “знаходять себе” в РФ після війни колишні “зеки”

У Російській Федерації після повернення з війни проти України мобілізованих в’язнів доволі значно зріс рівень злочинності.

Учорашні ув’язнені, яких спочатку погнали на забій у складі приватної військової компанії “Вагнер”, а потім під прикриттям Міністерства оборони включили до лав збройних сил РФ, знову взялися до більш звичних для себе справ: розбою, грабунку, зґвалтувань та вбивств.

Нове свавілля в РФ

Навіть у самій Росії визнають, що колишні засуджені, які пішли вбивати українців під час так званої “спеціальної військової операції” (саме так у РФ називають повномасштабну війну Росії проти України) в обмін на амністію та звільнення з місць позбавлення волі, коли прибувають до мирних міст, влаштовують удома “зонівський бєспрєдєл”.

Так, у квітні з війни повернувся мешканець міста Заволжя Нижегородської області Олександр Мамаєв. В Україну 44-річний чоловік їздив добровольцем, служив там заступником командира взводу. Відзначаючи повернення з дружиною та її братом, Мамаєв посварився з дружиною і вдарив її ножем у груди. Катерина Мамаєва встигла викликати “швидку”, але не дожила до її приїзду.

Також неодноразово відзначаються випадки зґвалтування з боку колишніх “військових”. У мережі з’явилося відео, на якому мешканець Соль-Ілецька Оренбурзької області Юрій Гаврилов заводить у свою квартиру 11-річну дівчинку, а за дві години виходить разом із нею. Мати дитини звернулася в поліцію. Тоді й стало відомо, що Гаврилов зґвалтував дівчинку. Місцеві пабліки стверджують, що Гаврилова помилували після участі у війні в Україні, куди його завербували з колонії.

Як передає видання ASTRA, у Балабановому Калузької області було затримано 50-річного контрактника Аслана Давлатова. Три роки тому він зґвалтував 11-річну школярку, проте відомо про це стало тільки зараз.

У ПВК “Вагнер”, як і в підрозділах Міністерства оборони РФ, особливо не дивляться на минуле своїх “новобранців”. Зокрема, колишній режисер кіножурналу “Єралаш” Ілля Бєлостоцький, якого суд засудив до шести років колонії за педофілію, вирушив на війну проти України. На своїй сторінці в соціальних мережах цей “герой” розповів, що уклав контракт із Міноборони.

“І, звичайно, все, що відбувається, нічого спільного з правом не має. Тобто, можливо, в Російській Федерації це нормально, але з погляду міжнародного права, природно, це якийсь нонсенс. Просто люди йдуть на фронт, йдуть воювати. Після закінчення обумовлених шести місяців вони стають невинними, і далі може відбуватися що завгодно з ними”, — сказав глава берлінського відділення правозахисної організації “Русь сидящая” Юрій Боровських.

При цьому, в самій Росії вже бояться тих, хто повернувся з війни. Так, у готелі “Добриня” в Ростовській області відмовилися бронювати номери солдатам, які вирушали на війну проти України. Адміністратор готелю повідомила, що цивільні бояться військових і не заселяються, особливо це стосується сімей з дітьми.

Також у Росії зросла кількість злочинів з використанням вогнепальної зброї та вибухових речовин. Так, за даними російського видання “Верстка”, тільки в Бєлгородській області, яка межує з Україною, з використанням вогнепальної зброї та вибухівки за рік зросла більш ніж у 17 разів.

Крім цього, багаторазове зростання зареєстрованих злочинів зі зброєю також відзначається в сусідніх прикордонних регіонах — Курській і Брянській областях. Влада в Росії не надає розголосу злочинам військових. 

“Люди взагалі втратили сенс звернень до поліції. Військовослужбовець ніякої відповідальності не понесе — закон дозволяє їм практично все. Є підстави для зупинення кримінального провадження за будь-які злочини, за винятком тяжких та особливо тяжких”, — зазначає юристка Марія Давтян.

Згідно з даними, опублікованими в пресі, російськими солдатами, які повернулися з повномасштабної війни проти України, було вбито 27 громадян. Це тільки доведені й відомі випадки. Однак таких фактів насправді може бути набагато більше.

Читайте також: Небувале зростання злочинності фіксують у РФ — росіяни бояться “зеків”, які повернулися з фронту (ВІДЕО)

Думки експертів

Про те, як “знаходять себе в мирному житті” вчорашні кримінальники, які повернулися з війни, і як на це реагує російське суспільство, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Андрій Сідельников, лідер міжнародного руху “Говоріть Голосніше!”;
• Ігор Яковенко, російський журналіст, соціолог;
• Анастасія Буракова, правозахисниця, засновниця проекту “Ковчег”;
• Дмитро Єловський, політичний коментатор, ведучий каналу “Ходорковский Live”.

АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Російська влада зробить так, щоб жоден “зек” не повернувся з війни

— Величезну кількість “зеків” ліквідовано, як українськими солдатами, так і російськими спецслужбами. Так, звісно, якісь колишні кримінальники вижили, вони повернулися в мирне життя.

Але з ними все вирішено: вони знову скоюють злочини, знову сідають. І якщо буде дозволено, вони вдруге підуть на фронт. Такі випадки теж можуть бути.

Але з іншого боку, говорити про те, що населення це якось хвилює — так, хвилює тільки тих, у кого вони або вбили родичів до цього, або, коли ті скоюють нові злочини. А здебільшого, переважна більшість росіян це жодним чином не стосується, і вони про це точно не думають.

Інша річ, що в МВС, Міністерстві оборони, спецслужбах, найімовірніше, напевно, зроблять висновки і не дозволять колишнім “зекам” повернутися в мирне життя під тим чи іншим приводом. А російська влада в змозі це зробити.

І вони знайдуть спосіб зробити так, щоб жоден “зек”, помилуваний Путіним, не повернувся з фронту. Або звільнився — і знову у в’язниці.

Тому тут, напевно, від самого початку була ідея просто утилізувати вбивць, ґвалтівників і негідників, які абсолютно не виправляться в російських в’язницях. Це теж абсолютно очевидно.

Російські в’язниці не створені для того, щоб виправляти людей, які могли припуститися помилки. Ми ж усе-таки говоримо про тяжкі злочини. Це люди, яких було засуджено за те, що скоювали свої злочини абсолютно усвідомлено. І розраховувати на те, що вони, вийшовши після свого терміну, вестимуть мирне життя не варто.

Звісно, є якісь винятки з правил, але загальна статистика щодо таких персоналій свідчить про те, що майже ніхто не виправляється, і вони повертаються до в’язниці. Тож нічого дивного немає в тому, що вони сьогодні знову скоюють злочини.

Це, звісно, може бути провалом на місцях правоохоронних органів, які у зв’язку з сьогоднішньою ситуацією просто не виконують ті обов’язки, які покладені на них законом. І вони не стежать за пересуванням і діяльністю колишніх кримінальників, хоча колишніми їх назвати неможливо.

Ці люди незаконно отримали право на індульгенцію. Так чи інакше, у будь-якому разі вони повинні будуть понести покарання за те, що брали участь у війні, бо вони є військовими злочинцями.

І вже після падіння режиму вони в будь-якому разі відповідатимуть, незалежно від того, чи вчиняли вони нові злочини, чи ні. Вони всі повернуться до в’язниці, і їм будуть точно додані терміни за участь у війні.

ІГОРЬ ЯКОВЕНКО: “Український синдром” здасться росіянам квіточками, порівняно з афганським або чеченським

— Якщо зараз складеться така ситуація, що російські війська зазнають серйозної поразки, то може статися так, як це було наприкінці Першої світової війни, коли в масовому порядку відбувалося дезертирство.

Коли російські солдати масово вилазили з окопів і вирушали назад у свої будинки. Вони стали значною мірою “пальним матеріалом” для жовтневого перевороту і подальшої громадянської війни, тобто великої смути, внаслідок якої розвалилася Російська імперія.

Приблизно таке саме може статися в сьогоднішній Росії. Це втома від війни, безвихідь, розуміння того, що з війни людина може повернутися тільки ногами вперед. Інших шансів просто немає. Приблизно такі самі процеси можуть відбутися і в результаті цієї війни.

І тоді, звісно, буде набагато страшніша історія, ніж, наприклад, “афганський синдром” чи “чеченський синдром”, коли учасники цих війн поверталися додому і становили певну проблему для тогочасного суспільства, спочатку радянського, потім – російського.

Але ось те, що можна буде назвати, напевно, “українським синдромом”, коли учасники цієї агресивної війни проти України в масовому порядку не сотнями, а десятками тисяч почнуть повертатися в рідні домівки, росіяни дуже серйозно відчують на собі. І тоді “Холодне літо 1953-го” здасться квіточками.

Тому що така концентрація професійних убивць, які пройшли спочатку зону, а потім ще й війну, повернуться в російські міста, в мирне життя. Причому ще треба зазначити, в яке життя вони повертатимуться на той час. Безумовно, стан соціальної сфери і взагалі стан країни буде достатньою мірою визначатися словом “розруха”.

Тому я думаю, що це буде дуже серйозна проблема. Росія в цій ситуації по-справжньому вмиється кров’ю. Це практично неминучий результат або неминуче завершення цієї війни.до “лихих 90-х”

АНАСТАСІЯ БУРАКОВА: Ця війна матиме відгомони для жителів РФ ще десятиліття вперед

— Я боюся, що повноцінної статистики [щодо злочинів колишніх учасників так званої “СВО”] немає. Ми її найближчим часом навряд чи побачимо, тому що влада ретельно приховує такі злочини, особливо в маленьких містах, де немає незалежних медіа, або де інформація в судах не публікується у відкритому вигляді до останнього.

Але ми бачимо повідомлення в ЗМІ буквально щодня про якісь випадки побутового насильства, словесних суперечок, які закінчилися бійкою. І один з учасників бійки виявився якраз такий військовий, який повернувся з України. І таких випадків, звісно, буде все більше і більше.

Це безумовний наслідок будь-якого військового конфлікту, особливо, коли до війни залучають ув’язнених. Бо до початку повномасштабного вторгнення в РФ, як у багатьох країнах, діяв закон, який оберігає армію від кримінальних елементів, бо це зона підвищеного ризику.

В армії дають зброю, і, відповідно, людина має бути психологічно стійкою, має бути не схильною до скоєння злочинів. Після початку повномасштабного вторгнення Путін уже не гребує жодними людьми, які готові вирушити вбивати.

І тому зараз ми бачимо в лавах російської армії, зокрема, і випадки вбивства військовослужбовцями один одного. Ми бачимо в сюжетах ЗМІ випадки насильства, коли ув’язнені, півроку побувши на контракті ПВК “Вагнер”, повертаються і скоюють нові злочини, зокрема насильницькі злочини проти статевої недоторканності неповнолітніх.

І, звичайно, побутове насильство, яке збільшилося в рази. Це стосується як домашнього насильства, так і насильства в типово побутових ситуаціях у таксі, в ресторані, якщо людина випила. Я бачу в стрічці такі повідомлення регулярно, і думаю, що такі випадки ми будемо бачити ще довго. Війна матиме відгомін для російського суспільства на роки чи десятиліття вперед.

ДМИТРО ЄЛОВСЬКИЙ: У Росії зараз відбувається повернення до “лихих 90-х”

— Повернення з війни в Україні колишніх ув’язнених — це та грань, та форма війни, яка зараз доступна практично кожному, хто живе в Росії, кожному, хто виходить на вулицю. Особливо це стосується жителів невеликих міст, сіл, куди повертаються помилувані Путіним “зеки”.

Спочатку Пригожин, а потім і Міноборони після того, як вони вигадали і подивилися на цей модний тренд у виконанні глави ПВК “Вагнер”, відкрили справжню скриньку Пандори. Річ у тім, що це викликає дуже гостру соціальну реакцію, особливо в цих маленьких містах, селах, де всі всіх знають.

Що мають думати родичі жертв убивці чи ґвалтівника? А дивитися на те, як злочинець знову розгулює вулицями і почувається насправді героєм. Він же не покаявся. Він же не усвідомив, як то кажуть, юридичною мовою повною мірою всього жаху всього жаху всього кошмару того, що він зробив.

Ця людина спочатку жила по беззаконню. Потім воювала в Україні, і тепер може продовжувати так само жити за беззаконням.

Ще одна грань, про яку мало зараз говорять, – це реакція поліцейських, слідчих і прокурорів на те, що вони зараз бачать людину, яку вони посадили кілька років тому, а часто і рік тому, кілька місяців тому. І ось вона зараз задоволена з нахабною посмішкою проходить повз них і мало не дулю в кишені тримає, а може, навіть і не в кишені.

Це повністю дезавуює роботу силових органів, слідчих, поліцейських, дільничних тощо. І ось що вони мають думати? А насправді це ж одна з баз підтримки Путіна: силовики, бюджетники, співробітники різних судових інстанцій. І по них, власне кажучи, по їхній роботі наноситься удар.

Спочатку була паличкова система, коли від них вимагали показників, і вони їх видали. Ось є злочинці, яких вони посадили. І часто це справді справжні чудовиська, яких із в’язниці не випускати б ще кілька років. І ось вони бачать, що їхній результат просто пішов нанівець. Мені здається, що це дуже небезпечно, перш за все, для самого режиму, якщо говорити просто.

Що стосується підвищення криміногенної ситуації, підвищення рівня злочинності в Росії, який відчувається буквально постійно, то я на своєму прикладі можу сказати. У дачному селищі в Підмосков’ї, де у моєї сім’ї є дача, знову повернулися давно забуті зимові крадіжки, коли залазять у будинки, щось виносять. Такого не було дуже давно, можливо, 10 років, можливо, більше.

Тож ось те, чим лякав Путін, повернення в 1990-ті, насправді зараз і відбувається. При тому, з його ж власної волі.

https://www.youtube.com/watch?v=vnT43WEJxkQ

Читайте також:Злочинці — на волі: як російська влада покриває зловмисників (ВІДЕО)