У знищене росармією село Довгеньке повертається життя — репортаж із Харківщини (ВІДЕО)

Село Довгеньке в Харківській області стало відомим на весь світ через колосальні руйнування, які населений пункт пережив, опинившись на лінії вогню практично з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З березня 2022 року російська армія авіацією, танками та важкою технікою стирала маленьке село з лиця землі. Під час Харківського контрнаступу восени 2022-го українські воїни звільнили Довгеньке. Відтоді в населеному пункті мешкає 16 осіб — найстійкіші мешканці, які витримали майже три роки без електрики, зв’язку, води та газу. Зараз на вулицях Довгенького з’явилися нові бетонні стовпи, місяць як дали світло, а на полях у місцевого фермера підростає озима пшениця. Про те, як у знищене російською армією село повертається життя, розповідає FREEДOM.

Новий дорожній покажчик і банер із написом “Допоможіть відбудувати село!” на в’їзді в Довгеньке з’явилися влітку 2024 року. На банері — фотографії зруйнованих житлових будинків і знищеної інфраструктури. З весни до осені 2022 року невеликий населений пункт на кордоні Харківської та Донецької областей став ареною запеклих боїв, село кілька разів переходило то під український, то під російський контроль. Наталя, чий будинок спочатку окупували росіяни, демонструє докази присутності окупантів. Виносить пакет із написом “сухпайок”.

“У мене є такий ось пакунок, а тут ось є дата, що він упакований 14.08.22 — це серпень. Нам казали, що це сіра зона — Довгеньке. А раз воно тут, у моєму дворі, значить, вони тут були в середині серпня 2022 року”, — розповідає Наталя Демченко.

Остаточно Довгеньке сили ЗСУ звільнили у вересні 2022 року під час Харківського контрнаступу. Практично одразу додому повернувся чоловік Наталії Дмитро, виніс гори сміття, залишки боєприпасів, кинуті російськими військовими.

Околиці Довгенького потребують розмінування: у землі залишаються сотні боєприпасів. Щоб знову обробляти поля і вирощувати овочі, місцевий фермер Ігор Князєв самостійно за допомогою трактора на свій страх і ризик знищив вибухонебезпечні предмети. Як наслідок — підірвався на протитанковій міні.

“Воно як бахне! Так сильно, і все… Я сиджу, мацаю себе. Напевно, думаю, може не відчуваю нічого, але воно ж так жахнуло! Тоді виліз, пробую себе — цілий! Тепер просто треба ретельно все проходити, я проходжу кожен метр — ось і все”, — розповідає Ігор Князєв.

Війна та її наслідки змусили Ігоря освоїти навички не тільки вибухотехніка, а й дизайнера-конструктора. Як будівельні матеріали для будинку, де тепер живуть його батьки, він використовував ящики від боєприпасів, залишені російськими окупантами. А з використаних гільз від ракет і снарядів планує робити декоративні ніжки для меблів.

“Вони красиві будуть, покриваєш їх червоним золотом і лаком, і скляний стіл. Я як зроблю — покажу! Я вже купив усе, щоб очищати алюміній. Я купив лак уже, стіл скляний купив”, — розповідає Ігор.

70-річний батько Ігоря Анатолій Михайлович також не сидить склавши руки. Після того, як уся свійська птиця та худоба загинули, у сім’ї знову завели курей, свиню та отару овець. Він показує своє домашнє господарство.

“Ось — коза моя, молочко дає! Це син мене змушує бігати. Вже ноги не носять, а він все одно змушує, щоб я бігав за ними”, — розповідає Анатолій Михайлович.

У планах у Князєвих — продовжувати обробляти землю і відновлювати господарство. Є ідеї провести в будинок парове опалення, облаштувати кухню. Зовсім недавно в Довгенькому з’явилася електрика — енергетики з Ізюма повністю поміняли трансформатори, встановили нові бетонні стовпи та під’єднали лінію. Поступово життя в селі налагоджується.

“Спочатку, звісно, був шок, коли все було і залишитися без нічого. А зараз я вже звикла, уже в Ізюм не їжджу. Ось, якщо іноді до онуків їжджу, а так я не залишаюся”, — розповідає Наталя Князєва.

Попри те, що в Довгенькому практично всі будівлі та споруди зруйновані загарбниками, першим тут з’явився пам’ятник загиблим героям — воїнам 95 окремої десантно-штурмової бригади, які обороняли село. Свої будинки більшість місцевих жителів збираються відбудовувати після закінчення бойових дій.

Читайте також: Звуки війни зливаються в безперервну канонаду — репортаж із прифронтового Покровська (ВІДЕО)