У Росії не запроваджено військовий стан, отже ряд дій із боку військового керівництва є незаконним. Наприклад, не можна відправляти на війну в Україну призовників. Військовослужбовців, які уклали контракт, але не хочуть воювати, також не можна змушувати воювати. Так стверджують правозахисники, але так не відбувається.
Російські солдати дедалі частіше відмовляються воювати в Україні. Відмовники — це поширене явище в нинішній російській армії, і йдеться про сотні, якщо не тисячі військовослужбовців. І права цих людей теж порушуються у Росії.
Які росіяни мають варіанти не потрапити на фронт в Україну і що чекає військових за відмову воювати проти українців — в ефірі телеканалу FREEДОМ розбираємось з адвокатом Миколою Полозовим.
Микола Полозов є відомим російським адвокатом, який має право займатися адвокатською практикою і в Україні. Серед його підопічних — громадяни різних країн, зокрема України та Росії.
“Це поширене явище”
— Наскільки у Росії поширене таке явище як відмовники?
— З кожним днем, з кожним тижнем, з кожним місяцем невдач російської армії у вторгненні в Україну кількість військовослужбовців, котрі не хочуть ставати гарматним м’ясом, не хочуть помирати незрозуміло за що, дедалі більше. На початку вторгнення у лютому-березні їх було не дуже багато, бо переважала зухвала думка, що вони візьмуть Київ за 3 дні, що вторгнення в Україну буде легкою прогулянкою. А після численних поразок російської армії, після величезних втрат у живій силі, багато хто, звичайно, не хоче ставати “вантажем 200” і повертатися на батьківщину у трунах.
Інформація про втрати просочується навіть крізь завісу пропаганди, зокрема, до армійського середовища.
— А дезертирство є у лавах російської армії?
— Дезертирство — це несанкціоноване залишення поля бою, якщо ми говоримо про тих військових, яких повернули у рамках ротації чи доукомплектації на територію Російської Федерації. Якщо вони отримали новий наказ і перебувають у контрактної службі, вони мають право розірвати договір без будь-яких юридичних наслідків. Тому в даному випадку це не дезертирство. Також це не є незаконним невиконанням наказу.
— Ми можемо називати появу відмовників у російській армії зараз масовим явищем?
— Я сказав би, що це поширене явище, наскільки воно масове, важко сказати. Поки що йдеться про сотні, якщо не тисячі людей, що досить значно. Тому я сподіваюся, що згодом це явище стане масовим, коли військовослужбовці РФ почнуть розуміти несправедливість цієї війни.
Читайте також: 2 тисячі відмовників: чому росіяни не хочуть воювати в Україні (ВІДЕО)
“У Росії набирають армію рабів”
— А який існує найбезпечніший спосіб відмовитись від участі у цій війні?
— Тут важливо розуміти правові підстави участі конкретного росіянина у бойових діях. Якщо це призовник, це одні підстави, якщо це контрактник — інші. Якщо він не військовослужбовець, а розгвардієць, наприклад, треті.
У будь-якому випадку, немає відповідальності за виконання свідомо незаконного наказу, також.
Призовники не повинні вирушати на бойові дії. Якщо його родичам стає відомо про те, що його направляють в Україну, то вони можуть звернутися до організації, наприклад, до Комітету солдатських матерів або до військової прокуратури. Це можна зробити через інтернет, є спеціальні електронні форми.
Що ж до контрактників, то цьому випадку, їх обов’язки регулюються положеннями договору. А оскільки в Росії немає військового стану, жодної відповідальності за розірвання контракту не існує.
Те саме стосується і представників Росгвардії. Деякі з них відмовилися їхати в Україну, їх звільнили, потім через суд навіть намагалися відновитися, оскільки контракт Росгвардії не передбачає участі в будь-яких бойових діях за межами Російської Федерації.
— Чи є якісь дані, скільки вдалося відновитися в Росгвардії?
— Наскільки мені відомо, суди нікого не відновили. Тому що у Росії відсутній суд як незалежна гілка влади, він є продовженням виконавчої влади. Але нікого з росгвардійців і не притягнули до відповідальності — це також важливо розуміти.
— А чи є якийсь шанс для росіян, котрі не хочуть воювати, знайти справедливість у міжнародному правосудді?
— Після виключення Росії з Ради Європи, можливості звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) більше не існує. Додатково російська влада ухвалила закон, що жодні рішення ЄСПЛ, винесені після 19 березня цього року, не виконуватимуться.
Єдина можливість заперечувати рішення російських судів — звернутися до Комітету з прав людини ООН. Але це дуже специфічний інструмент і, на жаль, не завжди робітник.
— Ті, хто не захотів продовжувати брати участь у військових діях, потрапляють до в’язниць проксі-утворень Російської Федерації “ЛНР” та “ДНР”. Таким військовим російській армії важче захищати свої права, ніж у РФ чи це зараз рівносильно?
— Я думаю, що складніше, бо фактично вони випадають з правового поля Російської Федерації, і те, що відбувається на території квазіреспублік, покрито мороком.
У цьому випадку, звичайно ж, їхнім родичам необхідно звертатися до офіційних органів Російської Федерації, до військової прокуратури для того, щоб хоча б витягнути їх звідти на територію Російської Федерації, де, принаймні, є якийсь мінімум гарантій щодо здоров’я та життя цих людей.
— Один із російських військових, якого утримували у таємній в’язниці “Ізоляція“ в окупованому Донецьку, подав заяву до Слідчого комітету Росії, намагаючись знайти правду. Військовий стверджує, що зумів втекти з табору, в якому наразі утримують близько 140 військовослужбовців. Якщо таких заяв будуть десятки чи сотні, це може якось змінити ситуацію чи ні?
— Я вважаю, що навіть за умов авторитарного путінського режиму, в якому перебуває нинішня Росія, масовість такого явища може вплинути на ситуацію. Як мінімум, влада змушена буде на них реагувати.
В даному випадку це дуже корисний для інших вчинок. Військовослужбовець не тільки подав заяву, а й розголосив свої дії.
— Найчастіше командири не дозволяють контрактникам піти навіть у відпустку, справедливо побоюючись, що солдати просто не повернуться до ладу. Інших звозять до таборів, і щоб вибратися звідти недостатньо однієї стійкості, потрібна підтримка рідних.
— Безперечно, це нелюдське поводження з військовослужбовцями. Як мінімум, це посадовий злочин.
Якщо самі військовослужбовці не мають змоги звернутися до компетентних органів, цим мають займатися їхні родичі. Але це показовий випадок, який демонструє, що в Росії набирають армію рабів, а, як відомо, раби перемогти не можуть.
“Ситуація не дуже хороша”
— Наскільки ми розуміємо, російське законодавство посилилося щодо військовополонених росіян, які потрапили до полону. Що на цих людей чекає, якщо вони повернуться на батьківщину?
— Ситуація не надто хороша. Ці зміни мали, з погляду кремлівського керівництва, мотивувати солдатів не здаватися в полон, інакше їх звинуватить у спробі здійснення державної зради. Знову ж таки, питання полягає в тому, наскільки масовим буде це явище, і наскільки Кремль готовий виявляти жорстокість до своїх громадян.
— Виходить, що така позиція Кремля блокує ймовірність обміну?
— Це, справді, складна морально-етична проблема, але в даному випадку кількість українських військовополонених, які утримуються в російському полоні, викликає набагато більше хвилювання. Російська влада всіляко приховує місцезнаходження українських військовополонених, тому питання ціни повернення російських військовополонених, гадаю, тут не стоїть. Головне завдання – повернути українських військовополонених.
Читайте також: Полозов: Російські ПВК за вказівкою Кремля можуть мобілізувати до 400 тисяч в’язнів