У Лукашенка дедалі менше шансів на порятунок і від трибуналу, і від Путіна — експерти оцінили ризики нової хвилі вторгнення

Російський президент Володимир Путін умовляє Олександра Лукашенка відкрито вступити білоруськими військами у війну проти України — це поширений висновок серед експертів, які аналізують нещодавню зустріч у Мінську. Головним аргументом вказують особистий візит Путіна до столиці Білорусі вперше за три роки, тоді як раніше лише Лукашенко їздив до Росії або вели переговори віддалено.

19 грудня Путін прибув не один — у супроводі урядової делегації, у складі якої — міністр оборони Сергій Шойгу та голова російського МЗС Сергій Лавров.

З 24 лютого Росія активно використовує інфраструктуру білоруських збройних сил у повномасштабній війні. Аналітики кажуть, що Путін хоче від Лукашенка більше й настав момент, коли він зробив черговий рішучий крок у бік наступу на Україну — тепер уже й з боку Білорусі.

На відкритій частині зустрічі Путін і Лукашенко говорили про збільшення товарообігу, розвиток атомної енергетики та співробітництво в космосі. Але в рамках візиту була й бесіда тет-а-тет. На ній, на думку військових аналітиків, якраз і йшлося про повноцінну участь Білорусі у війні з Україною.

Перед зустріччю із союзником, 13 грудня, Лукашенко оголосив “раптову перевірку боєздатності” армії Білорусі. Навчання проходили на північному заході країни, далеко від кордону з Україною. Тривали вони 6 днів, якраз до візиту Путіна. У Генштабі Збройних сил України не виключають, що Білорусь проводить підготовку до участі у війні проти України. Але фахівці британської розвідки підстав для цього поки що не бачать.

“Білорусь відіграла ключову допоміжну роль у наступі Росії на Київ 24 лютого 2022 року. Проте навчання білоруських військ та російських підрозділів нині навряд чи становитимуть силу, здатну провести новий успішний штурм півночі України”, — йдеться в офіційному звіті британської розвідки.

Чи вдалося Путіну переконати Лукашенка віправити на війну білоруських солдатів, доки достеменно невідомо. Самопроголошений президент Білорусі за підсумками переговорів назвав себе і Путіна “співагресорами”.

Офіційно після зустрічі було оголошено про досягнення Мінська та Москви за кількома пунктами:

• продовжувати практику спільних військових навчань;
• займатися створенням нової військової техніки;
• підготовка екіпажів білоруських літаків, що переобладнані для можливого застосування повітряних боєприпасів з ядерною бойовою частиною.

Крім того, Білорусь поставила на бойове чергування передані Росією комплекси С-400 та Іскандер.

Детально думки політологів та військових щодо візиту Путіна до Мінська, журналісти почули в ефірі телеканалу FREEДОМ.

Франак Вячорка, журналіст, політичний діяч Білорусі, старший радник Світлани Тихановської

— Це стало сюрпризом для нас усіх. Протягом трьох років Путін не був у Мінську. Навіть коли Лукашенко благав після протестів та революції приїхати до Мінська, Путін одного разу пообіцяв і все одно цей візит скасував. І потім щоразу Лукашенко їздив до Москви, до Сочі, умовляв Путіна приїхати, підтримати союзника. Але Путін чи то боявся, чи то не хотів, чи не хотів давати якісь лаври Лукашенку. І ось зараз цей момент настав.

Вперше з 2019 року Путін вирішив потішити самолюбство Лукашенка. Це своєрідна медаль за лояльність, за те, що Лукашенко відданий Москві та Кремлю. Приїзд Путіна до Мінська піднімає важливість Лукашенка, дає йому козир, мовляв: “дивіться мої улюблені силовики, я не така вже й маріонетка, сам Путін мене відвідує”. Тому скоріше Путін хоче віддячити йому за лояльність або, можливо, за якесь рішення, яке вже ухвалено, зокрема чергову атаку.

Російські генерали регулярно приїжджають щомісяця. Зараз понад 10 тисяч людей розкидані по всій Білорусі, і вони там не для того, щоби нападати на Україну, а для того, щоб контролювати Білорусь. За фактом відбулася окупація. Візит Путіна, скоріше, політичний. І це величезна, мабуть, демонстрація підтримки Лукашенку, бо він втратив довіру навіть серед власного оточення. Ми бачимо, що його накази не виконуються, він там щось борсається, робить якісь гучні заяви, потім нічого не відбувається. І візит Путіна він повинен залякати всіх силовиків, чиновників, які сумніваються.

Лукашенко створює такий наратив для Путіна, що, мовляв: “Якщо я відправлю свої війська, у нас же оголиться весь західний кордон. Це означає, що кордони не будуть захищені, і НАТО піде на Москву”. Він каже, що “якщо я піду, введу війська, то білоруси знову встануть, знову будуть протести. Ти ж, Володимире, не хочеш, щоб була ще одна революція, як 2020 року?”. І він постійно створює такий шум, таке почуття тиску, щоб уникнути повного залучення в цю війну. Але ми не повинні думати, що Лукашенко якийсь самостійний гравець. Якщо наказ від Путіна завтра вступати, він вступить. Але він просто хоче підняти ставки і хоче убезпечити себе. Лукашенко чудово розуміє, коли він віддасть наказ білоруським військовим, вони швидше за все розгорнуть зброю проти його самого.

Наразі перед новим можливим настанням цей візит — це як аванс Лукашенка за підтримку у майбутньому у другій хвилі наступу з білоруської території. Так, там може бути схожий сценарій, як було 24 лютого, коли почалася війна. Але, швидше за все, вони підготують трохи інакше і буде більше військових операцій у повітряному просторі, ніж на землі. Тому що залізниця не придатна зараз, на відміну від лютого 2022 року, вона замінована з українського боку, зруйнована з білоруської сторони. А без залізничної підтримки робити цю наземну операцію кремлівським військам буде дуже складно.

Валерій Рябих, військовий експерт

— Лукашенко побачив поразки російських військ на Київському напрямку та подальші системні невдачі на фронтах. Звичайно, це призвело до того, що він вирішив трохи дистанціюватися від цього. Але відповідно певна залежність від Кремля не дає йому можливість піти повноцінно. І ось, за великим рахунком, приїзд Путіна до Білорусі — свідчення того, що в Кремлі втомилися, швидше за все, від тієї політики, яку проводить Лукашенко, і схильні поставити йому ультиматум, щоб він активніше включився до цієї так званої “спеціальної операції”.

Білоруський народ не має такого прагнення і подібних мотивацій, як це є у російського суспільства, яке вражене якимось імперським вірусом і готове підтримувати всі безрозсудні ідеї російського керівництва. Тому, звичайно, Лукашенку тут буде досить важко зважитися на цю військову операцію. Він до останнього уникати можливості прямого вступу у війну проти України. І це не від того, що він не бажає цього, а від того, що він не зможе досягти цього від своєї армії.

Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського інституту східноєвропейських досліджень

— Білорусь у Росії де-факто в підсобному режимі, там ще є сателітний режим, який поки що працює. Чи братиме Білорусь участь у цьому, мені важко сказати. Думаю, Лукашенко перебуває у слабкій внутрішньополітичній позиції, і може вони його дотиснуть.

Я думаю, що він побоюється, якщо Білорусь буде втягнута у цю війну, тоді це загрожуватиме його власному режиму, бо тоді буде явна дестабілізація на кордоні Білорусі з Україною. Думаю, його стримує те, що має низьку легітимність, його влада тримається на силових органах. Якщо Росія підштовхне його брати участь у цій війні, це послабить його внутрішню позицію, і він сам опиниться під загрозою. А так він може протриматися довше, поки має контроль над ситуацією в країні, над силовими структурами в Білорусі.

Мені важко сказати, чесно кажучи, які ще є важелі впливу Росії на Лукашенка. Якби Лукашенко хотів, він, звичайно, вже давно б брав участь у цій війні, але він явно цього не хоче.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір”

— Так чи інакше Росії потрібен ресурс білоруської армії, яка на сьогоднішній день, хоч як це смішно звучало, професійніша і краще технічно оснащена, ніж російська армія. Середньостатистичний білоруський військовослужбовець зараз професійніший і краще оснащений, ніж середньостатистичний російський. Наявність техніки в середньостатистичному підрозділі білоруської армії саме відповідає штатній кількості, тоді як цього немає у російських підрозділів. Тому Путін зараз зацікавлений у цьому ресурсі. Але Лукашенко не ділитиметься ним із російськими генералами.

На мій погляд, домовленість полягатиме в тому, що Путін отримає від Лукашенка згоду на повне використання ресурсу, техніки на складах, боєприпасів, артилерії, танків, БМП тощо. Тобто, по суті, Білорусь стане стовідсотковим донором російської армії у питаннях боєкомплекту та техніки.

Наталія Радіна, головний редактор білоруського сайту “Хартія’97”

— Лукашенко, звісно, хотів би уникнути відправлення своїх військ до України. Звичайно, він розуміє, що це буде для нього самогубний крок. Звичайно, він боїться у відповідь ракетних ударів з боку України, що неминуче станеться, якщо білоруська армія увійде до нашої країни. Усього цього він боїться. Інша річ, що він нічого не може зробити в цій ситуації, бо сам поставив себе в абсолютну залежність від Кремля. І тому врятуватися в цій ситуації для нього сьогодні неможливо. Тобто він є ручним песом Путіна — це дуже важливо розуміти всім — і на Заході, і в Україні.

Білоруський військово-промисловий комплекс усі ці місяці обслуговував російську армію. І ми знаємо, що і білоруська техніка, що залишилася ще з радянських часів, постачалася до Росії, і техніка, яка була пошкоджена в Україні, проходила в Білорусі обслуговування. І білоруська медицина працювала для російських військовослужбовців. Тому, я думаю, Путін та Лукашенко обговорювали наступ російської армії за участю білоруських військовослужбовців на Україну. А також продовження будь-яких дій на території Білорусі, пов’язаних і з технікою, і з лікуванням поранених військовослужбовців та інше.

Читайте також: Путін намагається втягнути Білорусь у війну, оскільки у неї є командирський склад, якого не залишилося у ЗС РФ, — Ягун