У Грузії прем’єр-міністр іде у відставку: значення та наслідки кадрових перестановок проаналізували експерти

Прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі залишає посаду, оскільки отримав пропозицію очолити керівну партію “Грузинська мрія”. Про це кадрове рішення було оголошено на з’їзді партії 1 лютого. Його називають історичним для “Грузинської мрії”. 

Колишній глава партії Іраклій Кобахідзе, найімовірніше, змінить Гарібашвілі на посаді прем’єра. 

Кадрові зміни в правлячій партії

На з’їзді партії “Грузинська мрія” 1 лютого також внесли зміни до статуту, відповідно до яких кандидатуру прем’єр-міністра на схвалення політради представлятиме засновник і почесний голова політсили Бідзіна Іванішвілі (російсько-грузинський олігарх, якого ЗМІ називають неофіційним “господарем” Грузії). 

Більшість схиляється до того, що на посаду глави уряду буде представлений Іраклій Кобахідзе. Йому 45 років і він стане прем’єром від партії “Грузинська мрія”, яка є правлячою в Грузії з 2012 року. Попередника Кобахідзе Іраклій Гарібашвілі на цю посаду був призначений двічі. 

“Грузинська мрія” попри зовнішні європейські гасла все-таки вважається проросійською політсилою. Вона перебуває в опозиції до істинно проєвропейської президентки країни — Саломе Зурабішвілі. У жовтні 2023 року “Грузинська мрія” навіть намагалася оголосити імпічмент Зурабішвілі. У керівній партії вважають, що президентка порушила Конституцію Грузії, коли без офіційного схвалення уряду вирушила в європейські країни і провела зустрічі з європейськими лідерами.

Для того, щоб зняти з посади Саломе Зурабішвілі, було необхідно щонайменше 100 голосів депутатів парламенту зі 150. Але підтримали пропозицію “Мрії” тільки 86, один із присутніх проголосував проти. 

Велика частина опозиційних депутатів не брала участі в безпрецедентному для країни голосуванні. Вони виступили проти імпічменту і назвали цю ініціативу саботажем європейської інтеграції Грузії з боку влади.

Зазначимо, що 2024 рік для Грузії — виборний: на жовтень заплановано парламентські вибори, також обиратимуть президента. Влада в країні зосереджена в руках парламенту й уряду, функції президента істотно обмежені. Згідно з Конституцією, ухваленою 2017 року, попередні вибори стали останніми прямими президентськими виборами. І вже 2024 року за кандидатуру глави держави голосуватимуть 300 членів Колегії виборщиків, що складається наполовину з депутатів парламенту і стільки ж із делегатів регіонів.

Читайте також: Надання Грузії статусу кандидата на вступ до ЄС – це аванс, далі вибір за грузинським народом, — Фесенко 

Думки експертів

Яке значення має зміна прем’єр-міністра для Грузії, України, Росії та Євросоюзу? Яким чином партії “Грузинська мрія” вдалося сконцентрувати всю владу в державі? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• політолог, автор YouTube-каналу “Новости Кавказа” Гела Васадзе;
• член політради Єдиного національного руху Грузії Дмитро Шашкін.

ГЕЛА ВАСАДЗЕ: Опозиція в Грузії роз’єднана 

— Це зміна Кабінету міністрів перед виборами і повернення почесного голови “Грузинської мрії” Бідзіни Іванішвілі в публічну політику. Зараз він вийшов із тіні, бо в Грузії склалася турбулентна ситуація. Ним незадоволені на Заході та в інших країнах. Він розуміє, що найближче оточення може скористатися ситуацією, щоб позбавити його влади. 

Тому він поставив на місце вже досить змужнілого Іраклія Гарібашвілі іншого Іраклія — Кобахідзе. У Кобахідзе немає таких можливостей, зв’язків і грошей, тому він менш небезпечний для Іванішвілі. 

Також очікується зміна міністрів. Кажуть, що на посаду міністра оборони призначать людину, яка більш пов’язана зі США. Це трохи заспокоїть Захід. 

Гарібашвілі був досить тісно пов’язаний із Китаєм, Кобахідзе таких зв’язків не має, але до цього він туди їздив. Мабуть, щоб показатися Пекіну і заспокоїти китайських товаришів. 

Бідзіна Іванішвілі сидить на трьох стільцях і постійно балансує для того, щоб зберегти владу. 

Така перестановка принесе більше грошей Бідзіні Іванішвілі і дозволить йому зберегти владу. Опозиція для нього не становить особливої загрози, тому про будь-який вплив на електорат тут не йдеться. 

Ситуація з опозицією в Грузії плачевна. Це пов’язано з відсутністю грошових коштів. Гроші можуть дати під конкретного лідера, але такої вагомої фігури в опозиції немає. Порівнянної з Іванішвілі фігури немає, а опозиція роз’єднана. 

Що стосується корупційних скандалів і того, що Гарібашвілі здійснив низку цінних придбань — про це, звісно, знав Іванішвілі. Йому доповіли. Він дозволив Гарібашвілі у себе красти для того, щоб потім стиснути і викинути. Це може стати предметом шантажу. 

Не варто сприймати Гарібашвілі і Кобахідзе як самостійних політиків. Вони не ухвалюють жодних стратегічних рішень і не визначають вектор розвитку Грузії. Такі рішення ухвалюються виключно Бідзіною Іванішвілі. Всі інші є лише виконавцями. Вся політика підпорядкована тому, щоб була збережена його влада. 

Політично у Грузії прозахідний вектор розвитку. Вони підтримали всі рішення щодо України. Але з Росією Грузія заробляє. Відбувся сплеск торговельних відносин зі США. У Штатах почали купувати старі автомобілі, а потім продавати їх у РФ. 

Для України і всього світу не має значення, хто буде прем’єр-міністром у Грузії, тому що там за всім стоїть Бідзіна Іванішвілі. 

Країни Кавказу перебувають в очікуванні того, в якому стані Росія вийде з війни в Україні. Відірвуть ведмедю лапу чи він повернеться з ранами, але живий? 

Влада Грузії підтримує європейський вектор розвитку для того, щоб підвищувати свій рейтинг серед виборців. Для Євросоюзу це теж важливо, бо таким чином виборцям ЄС показують, що структура розширюється аж до Південного Кавказу. 

ДМИТРО ШАШКІН: Іванішвілі боїться втратити владу

— Від перестановки місць доданків сума не змінюється. З 2012 року Грузією керує олігарх і найбільший приватний акціонер “Газпрому” — Бідзіна Іванішвілі. Хто буде прем’єр-міністром, хто буде головою правлячої партії, хто буде яким міністром — жодної різниці немає, тому що всі рішення ухвалює особисто олігарх Іванішвілі. 

Певний час Іванішвілі був у публічній політиці, потім пішов і сказав, що повернеться тільки в крайньому випадку. Ось крайній випадок настав, і йому довелося вийти із зони комфорту і повернутися в публічну політику. Іванішвілі неодноразово підкреслював, що вважає за краще керувати всім з-за лаштунків.

Іванішвілі нервує, що на парламентських виборах у жовтні може втратити владу. Тому йому довелося вийти з тіні і поміняти прем’єр-міністра. Хоча це особливо ні на що не впливає. 

Кобахідзе робить це (йде на посаду прем’єра, — ред.) не за своєю власною ініціативою. Він така сама маріонетка в руках олігарха, як будь-який інший міністр або прем’єр-міністр. 

Хто б не був — жодної різниці немає ні для грузинського народу, ні для відносин з Україною, ні для міжнародного курсу Грузії.  

Усі рішення ухвалює Бідзіна Іванішвілі. У 2012 році Росія допомогла йому стати прем’єр-міністром Грузії. З одного боку, уряд говорить про європейський курс, але де-факто робиться все для того, щоб Грузія не стала членом Євросоюзу. Саботують будь-які кроки на цьому напрямку. І вони продовжуватимуть це робити, поки при владі Бідзіна Іванішвілі.

Наразі Іванішвілі повністю контролює уряд. Голова МВС, голова Служби державної безпеки, голова Служби державної охорони — ці три людини є або його особистими охоронцями в минулому, або керівниками охорони його особистого банку. Це нагадує Росію. 

Президентка Саломе Зурабішвілі виконує церемоніальні функції, але в неї є одне дуже важливе право — вона може випустити з в’язниці третього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Це в її правах. 

Усі ці історії, які були навколо Зурабішвілі з її імпічментом — це була добре поставлена гра “Грузинської мрії”. Це все ігри олігархів. Ніхто і не збирався прибирати Саломе Зурабішвілі. Вона робить усе, що їй кажуть робити олігархи. 

У них план, щоб Зурабішвілі показала себе як прозахідний політик. Таким чином її можна буде на майбутніх парламентських виборах ввести як альтернативного кандидата і забрати в опозиції голоси.

У Грузії вперше в історії 26 жовтня відбудуться вибори за повністю пропорційною системою. “Грузинська мрія” жодного разу не набирала понад 40%, коли була змішана система, і компенсували цей недобір до 50% якраз за рахунок мажоритарників. Зараз цього фокусу в них не буде. 

Те, що олігарх вийшов із зони комфорту і повернувся в публічну політику, вказує на те, що він дуже сильно нервує і боїться втратити владу.

Читайте також: Грузія — колиска європейської цивілізації й хоче жити разом з Європою, — Шашкін