Цифрові технології для стеження — як Кремль вишукує іноагентів (ВІДЕО)

Стеження, прослуховування, шпигунство — звичне явище для громадян Російської Федерації. Кремль на спецслужбах не економить, купує і фінансує розробку цифрових технологій й програмного забезпечення, а використовують їх, наприклад, для полювання на так званих іноагентів, повідомляє FREEДОМ.

“На це витрачено величезні гроші з бюджету. І все це робиться в рамках інформаційної безпеки та захисту громадян від загроз, які виходять від інтернету. Ну і, звичайно, від іноземних агентів, які, користуючись інтернетом, мабуть, становлять особливу загрозу для національної безпеки країни. Тому їхні пости в соцмережах моніторяться Роскомнаглядом. Найімовірніше, тими ж інструментами Радіочастотного центру”, — повідомила медіаюрист, керівник “Центру захисту прав ЗМІ” Галина Арапова на сайті організації.

Експерти кажуть, що прослуховування телефонів й стеження в інтернеті за допомогою провайдера використовується російськими спецслужбами ще з 1996 року. Схема проста. Абонент підключається до інтернет-провайдера, який прив’язаний до системи оперативно-розшукових заходів — СОРЗ ФСБ. І що найцікавіше, оплачуючи послуги зв’язку, клієнти фактично самі оплачують купівлю та обслуговування техніки для стеження.

“Тут питання навіть не в тому, що ви самі за себе платите, а в тому, що за вами, в принципі, стежать. Щодо інших країн ми не виключаємо, що таке існує, а воно, найімовірніше, існує. Взаємозв’язок між правоохоронцями й провайдерами — це дуже великі ризики. Чому? Тому що, по-перше, йде великий витік персональних даних, особистої інформації всіх користувачів, які користуються тими чи іншими ресурсами. У Росії ці ресурси, наприклад, той же самий Яндекс, вони повністю перебувають під контролем ФСБ, і вони бачать кожен крок, кожен шлях, який роблять користувачі”, — сказав експерт з кібербезпеки Сергій Денисенко.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато міжнародних компаній відмовилися співпрацювати з РФ. У Кремлі вирішили скористатися ситуацією й почали просувати російські сертифікати безпеки. Минулого року, за офіційними даними, Держпослуги видали майже 10,5 тис. таких сертифікатів.

“Усі ключі шифрування мають передаватися на зберігання, а отже, дані користувачів із паролями стануть ще доступнішими для силових органів. Головна небезпека полягає в тому, що ламається вся система безпеки сучасних інтернет-систем. Це відкриває скриньку Пандори, у цю нішу починає ломитися величезна кількість шахраїв. Адже якщо раніше попередження браузера насторожувало користувачів, то тепер без сертифікатів браузери попереджатимуть про небезпеку заходу на всі сайти з російськими сертифікатами. Вироблятиметься певна толерантність до попереджень”,— сказав директор некомерційної організації “Товариство захисту інтернету” Михайло Клімарьов виданню “Теплиця соціальних технологій”.

А ще так звані шпигунські програми. Уперше вони з’явилися в 1990-х і на початку 2000-х років. Найчастіше їх використовували шахраї, а також для шпигунства за подружжям, інтимними партнерами та підлеглими. У 2013 році американський IT-фахівець Едвард Сноуден передав журналістам докази використання Spyware американськими спецслужбами для стеження за громадянами країни, після чого ООН фактично заборонила ці програми. Однак пізніше з’явилася ізраїльська розробка Pegasus. Вона дає змогу отримати доступ до телефону та навіть віддалено ввімкнути мікрофон і камери пристрою без відома власника. Цю програму заборонено продавати країнам з авторитарними режимами, зокрема й Росії.

“Ізраїль — не єдина країна, яка постачає такі технології, хоча саме там вони найскладніші. Наприклад, в Індії, яка є партнером Росії, є своя індустрія шпигунських програм”, — сказала експертка із захисту цифрових прав AccessNow Наталія Кропива виданню “Теплиця соціальних технологій”.

Система розпізнавання облич, соціальний моніторинг, онлайн-голосування позиціонуються як безпека, зручність і діджиталізація. Усе це і справді полегшує життя громадян. Правоохоронцям простіше шукати злочинців, а громадянам, наприклад, можна голосувати на виборах, не виходячи з дому. Ось тільки російська версія системи електронного голосування, швидше, імітує і фальсифікує демократичний процес, ніж допомагає його оптимізувати.

“Якщо це державна база даних, і, відповідно, там є дуже особисті персональні дані, які можна використовувати вже в будь-якій ситуації, тобто як завгодно. Але знову ж таки, в європейських країнах, в Україні, таке використання неможливе, тому що за це несе власник цих баз даних велику відповідальність. У Росії цим можна маніпулювати і дуже легко їх використовувати проти самих же людей”, — підкреслив Денисенко.

Зібрана ФСБ інформація використовується для шантажу та усунення неугодних режиму. Щоправда, Конституція РФ забороняє будь-яке стеження за людиною без постанови суду, інакше отримані дані не є доказом у суді. Але в Росії Конституція вже давно стала головною фікцією.

“Уже використовують. У нас уже було кілька кримінальних справ, коли підставою для обвинувачення були саме дані про телефонні переговори, які прослуховують. Ну, для цього там потрібна згода суду. Ну, суд дає згоду. Ніяких проблем із цим немає. У нас є стаття Конституції, яка забороняє таке прослуховування телефонних переговорів. Але є водночас Кримінально-процесуальний кодекс, який допускає прослуховування телефонних розмов”, — зазначив юрист, член Московської Гельсінської групи Ілля Шаблінський.

І ще один метод виявлення неугодних і промивання мізків у промислових масштабах — так звані фабрики тролів. Одна з найвідоміших пов’язана із засновником ПВК “Вагнер” Євгеном Пригожиним. Коментарі ботів не тільки підривають довіру до якісної журналістики, а й часто впливають на соціальну думку.

Читайте також: Кількість репресивних законів в РФ зашкалює, тому запровадження нових не має сенсу, — адвокат