Це не прості мігранти: причини та наслідки кризи на кордоні з Білоруссю обговорюємо з Антоном Кучухідзе

Польща збудує постійний паркан на кордоні з Білоруссю. Це буде загородження висотою понад 5 м. Нинішня огорожа, яку почали зводити влітку, – тимчасова та її недостатньо. Щодня польські прикордонники фіксують до 200 спроб мігрантів незаконно перетнути кордон.

За приблизними підрахунками, зараз на білорусько-польському кордоні перебувають до 4 тис. мігрантів. А загалом у Білорусі їх близько 20 тисяч.

Влада Польщі вважає, що міграційна криза буде затяжною і триватиме не один місяць. Тому Варшава створює логістичну інфраструктуру для довгострокового перебування на кордоні військовослужбовців, поліцейських та прикордонників.

Україна також готується до ескалації та нарощування міграції на кордоні з Білоруссю. Уряд надав 21 млн грн для обладнання кордону. Гроші підуть на закупівлю сировини для виробництва спіральної колючо-ріжучої стрічки типу “Єгоза”. Поки що ж на кордон прибувають резервні сили правоохоронців та підрозділи швидкого реагування Нацгвардії.

Тему міграційної кризи на кордонах Білорусі у програмі “Украина на самом деле” телеканалу UA обговорюємо з політологом-міжнародником Антоном Кучухідзе.

Ведучий програми – Денис Похила.

– Ваша оцінка того, що відбувається? Які цілі Лукашенко, і чого він домігся своїми провокаціями?

– Вже зрозуміло, чого домігся пан Лукашенко. У Європейському Союзі готується наступна хвиля санкцій. Польща це лобіює. Тому незалежно від того, чи хотів щось Лукашенко, чи не хотів, імовірність запровадження санкцій дуже висока.

Щодо мігрантів, які їдуть через Білорусь.

Це не прості мігранти – це грошові мігранти.

Ось другий тиждень поспіль на BBC виходять матеріали, які досліджують саме причину, з якого дива така кількість іноземців опинилася в Білорусі. За даними ВВС, в Іраку, в Сирії є туристичні фірми, які за 10-20 тис. дол. продають путівки своїм громадянам до Білорусі з обіцянкою подальшого працевлаштування до Європи. І люди на це ведуться. Вони витрачають великі гроші.

Днями американська служба новин знімала матеріал, і там було показано, що білоруси здивовані мігрантам із пачками грошей, які купують багато речей у центрі Мінська.

Тобто це не ті мігранти, які просто бігли, рятуючись від війни, від якихось переслідувань. Як це було [за міграційних потоків 2015-2016 рр.] у Греції, Туреччині, Німеччині, Італії тощо.

У цій ситуації країнам також слід розбиратися і з Іраком, і з Сирією. Бо там ділки відправляють цих людей за величезні гроші. Уявіть, 10-20 тис. дол. – для людини це великі суми. І ось зараз навіть [білоруська державна авіакомпанія] “Белавіа” скасувала рейси, пов’язані з Іраком, і заборонила привозити до Білорусі громадян Іраку та Сирії.

Також до скасування перельотів приєдналася Туреччина. Її авіакомпанії відмовилися перевозити до європейської частини громадян Іраку, щоби не нагнітати ситуацію.

Тобто мешканці Іраку та Сирії потрапили до Білорусі законно, але їх спочатку націлили, що вони їдуть до Євросоюзу.

– Але всі ж розуміють, що діями Лукашенка керує Володимир Путін. Можливо, незаконний президент Білорусі має свої цілі, наприклад, домогтися легітимізації. Яка мета Путіна у цьому плані? Багато політологів кажуть, що одна з них – розбити монолітність Європейського Союзу. Тому що зараз точаться суперечки між правим крилом, лівим крилом у ЄС.

– Колеги мислять правильно. Справді, Європейський Союз давно не єдиний.

Є традиційна Стара Європа – Берлін, Париж. Якщо ми згадаємо початок 1950-х, то саме ці держави та країни Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди та Люксембург – ред.) були основою створення Європейського Союзу.

Але є й Варшава, країни Балтії. Хоч уже й не член Євросоюзу, але є Британія, яка вибудовує свою вісь у Європі разом із Анкарою. Це додаткова лінія.

Тож Європа давно не має єдиної позиції. І фактично ця політична мета досягнута. Тому Польща смикає Білий дім – ви ж зупиніть “Північний потік-2”. А Німеччина розповідає: друзі, це ж економічний проєкт, ми гарантуємо обсяг газу Україні, ми там інвестуємо, п’яте-десяте.

Тому Європа давно вже не єдина. Особливо у зовнішній політиці. Країни Євросоюзу, звісно, ​​узгоджують спільні документи та позиції. Але загалом є суперечки, і дуже сильні.

Але основна мета Російської Федерації не в цьому. Треба розуміти, що для Росії давня концепція реальної політики – хто має зброю, той має і силу. У цю політику найбільше грає Туреччина, США, Британія, Варшава (яка намагається стати лідером і фактично стала лідером регіону). Ці країни можуть так думати.

А Європейський Союз – це не військовий гігант. Військовий гігант у Європі – це НАТО. Тому “бодатися” з ЄС у військовому плані Російській Федерації немає сенсу. Росія навіть з ними не рахується. Вона навіть з їхніми санкціями не рахується. Ключовий інтерес Кремля – лобіювати свої бізнесові інтереси, купувати чиновників.

Ні для кого не секрет, що у 2019 році у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) санкції з Російською Федерацією зняли за великої роботи Франції. Хлопці, ви ж медіатор Мінських угод…

Тобто політика подвійних стандартів триває. З одного боку, Берлін із Парижем люблять розповідати про цінності міжнародного права, непорушність кордонів, територіальну цілісність держав у сучасному світі, прихильність до статуту ООН, і ще багато інших дипломатичних фраз. Але по суті “Північний потік-2” вони вписали в існуючий режим санкцій, і намагаються максимально швидко реалізувати з агресором.

– Для Путіна традиційна історія – чимось погрожувати, щоб отримати переваги. На що він далі готовий іти, щоби процес сертифікації “Північного потоку-2” минув так, як йому потрібно? Щоб Європа не помічала російських військ, які перебувають неподалік від українського кордону? Та й взагалі, щоб Європейський Союз просто не зважав на дії Кремля, а зосередився виключно на внутрішніх проблемах ЄС?

– Все дуже просто. Завалювати грошима та лобіювати “Північний потік-2”.

Один із механізмів зовнішньої політики Російської Федерації – це зброя, армія, агресивне позиціонування, військовий тиск тощо.

Ось ми зараз бачимо 100-тисячну армію біля кордонів України. Це є фактор тиску на Україну. Але це й фактор тиску на наших союзників, щоби не було протидії “Північному потоку-2”. І все залишатиметься таким чином, поки вони не отримають вигідного рішення щодо “Північного потоку-2”. І що довше відтягуватиметься та сама сертифікація, то більше вони нагнітатимуть.

Крім цього, концентрація військ біля українського кордону виконує й іншу функцію. Адже військові – це не роботи. Це люди, які бачать у біноклі величезну кількість агресивної армії. І вони враховують, що може статися якась провокація, у когось здадуть нерви, хтось почне стріляти, й усе це буде “підставою” почати чергову хвилю агресії проти України. Модель трохи видозмінена, але така сама, як це було в Південній Осетії, в Абхазії – в діях проти Грузії, коли там нібито була провокація, і вони тут вирішили російську армію вести умовно до Тбілісі.

– Чи є серед планів Кремля за фактом здійснювати такі провокації на кордоні Білорусі та України, чи обійдуться скупченням військ біля нашого кордону? Наприклад, чи будуть провокації з проривами мігрантів до України з Білорусі?

– Ставку буде таки зроблено саме на військовий тиск. І 100-тисячна армія – це достатній механізм тиску.

Але Україна тримається. Влада чудово розуміє, що відбувається, тримає на контролі, активізувала комунікацію з НАТО, зі США.

Британія дуже чітко говорить про підтримку (на відміну від багатьох європейських партнерів). Під час минулорічного візиту Зеленського до Британії були підписані конкретні військово-технічні договори, що посилюють Україну. Тобто Британія крім слів ще й справою підтримує Україну.

Але й Україна сама також готується. Посилює весь наш кордон – і це правильно.

Щодо мігрантів – я не вірю в те, що мігрантів вдасться до нас загнати. Адже цим громадянам Іраку та Сирії Україна не цікава.

Україна не дасть їм такого соцпакету, як Німеччина – допомога 1000 євро на місяць лише тому, що ви біженець. Вони чудово розуміють, що це не Європейський Союз із соціальним захистом, забезпеченням, житлом, соцпакетом тощо. Тому мігрантам Україна з погляду перебування на цій території не цікава.

– Але звучать можливі плани, якщо через Польщу не вдасться прорватися до ЄС, то вони прориватимуться через Україну, далі підуть уже на Молдову – і до ЄС.

– Розумієте, якщо йти через Україну та Молдову, це два кордони треба проходити. А так вони летять прямим рейсом до Мінська – й уже на кордоні з Польщею. За логікою їм уже легше прориватися, грубо кажучи, там. І вони вже – ось, у Європі.

Мігранти – це ж не місцеві жителі, аби добре розбиратися у всіх прикордонних територіях, рахувати маршрути тощо. Їм конкретно вручили квиток та сказали: через Білорусь – до Європи.