Три роки зі звільнення Бучі, Гостомеля, Бородянки: як ЗСУ виганяли російських окупантів із Київської області — репортаж (ВІДЕО)

Сьогодні, 2 квітня, виповнюється три роки відтоді, як Збройні сили України (ЗСУ) деокупували від російських загарбників усю Київську область. Тоді світ жахнувся, побачивши наслідки та розмах воєнних злочинів армії РФ, а Україна пройшла одну з точок неповернення в боротьбі з російською агресією. Лише на території Київщини правоохоронці виявили 1 590 тіл загиблих. Більшість — цивільні, які були розстріляні росіянами. Історії тих, кому вдалося вижити в дні окупації, зібрав FREEДОМ.

У селі Мощун Київської області не залишилося жодного вцілілого будинку, все зруйновано російськими окупантами. Повністю знищено 70% будівель. Битва за населений пункт стала поворотною в першому етапі повномасштабної війни Росії проти України — якби армія РФ зайняла рубежі, дорога на Київ була б відкрита. Попри колосальний тиск переважальних сил, українським військам вдалося відтіснити противника і врятувати столицю від можливої окупації.

Петро Макушенко був старостою Мощуна до того, як у районі заснували військову адміністрацію. Повномасштабне вторгнення російських військ він, як і інші жителі села, відчув на собі з першого дня.

“День був важкий, я вже й не згадаю, бо різні думки, різні проблеми. Над нами пролетіли російські гелікоптери — їх було чи 32, чи 34 одночасно. І це вони летіли на Гостомель, на аеродром, де завод Антонова. Там і військові частини, зв’язок там, Нацгвардія. І через 5 хвилин максимум там пролунали вибухи, звідти було видно дим”, — згадує чоловік.

Після висадки десанту в Гостомельському аеропорту російські війська в короткий термін змогли взяти під контроль Чорнобиль, Іванків, Димер, Бородянку і підійшли впритул до Бучі.

Окупанти, взявши 5 березня рубіж Буча — Гостомель, намагалися форсувати річку Ірпінь у районі Мощуна. Тоді малі групи спецпідрозділів загарбників зайняли північно-західну частину села, а вже 10 березня — почали масовий штурм Мощуна. Українській армії вдалося перехопити ініціативу на полі бою ближче до двадцятих чисел березня. За кілька днів село деокупували, у боях загинули 118 українських військових. На їхню честь на околиці Мощуна звели меморіал — “Ангели перемоги”.

Село Мощун так і не відновилося повністю. На місці деяких будинків — купи цегли та обгорілих труб. Під час бойових дій у Мощуні загинули 12 місцевих жителів.

Буча навесні 2022 року стала символом звірства російської армії. Назва невеликого містечка за 15 кілометрів від Києва була на обкладинках усіх західних ЗМІ. А під нею на фотографіях — тіла десятків мирних жителів, убитих російськими окупантами.

Протоієрей Андрій Головін — настоятель Храму Апостола Святого Андрія Первозванного в Бучі, на території якого в дні окупації місцеві жителі були змушені ховати своїх сусідів, знайомих, рідних. Російські військові не дозволяли відносити тіла вбитих ними людей на кладовище.

Він з першого до останнього дня окупації Бучі залишався в місті. 27 лютого колоні російських танків вдалося прорватися в центр Бучі, артилерія противника обстрілювала житлові квартали. У місті зник доступ до водопостачання, газу та електрики.

Крім контратак українських військових, російська армія зустріла в Бучі опір місцевого населення — жителі самостійно виготовляли вдома так звані коктейлі Молотова і закидали ними техніку противника. Незважаючи на це, з 3 березня і до кінця місяця місто було під контролем військ РФ.

“Найстрашніше було після окупації — коли відбувалася ексгумація фактично на очах у мене, і коли ти бачиш тіла цих людей, багато людей тижнями лежали на вулиці — це лише невелика частина людей, яких вдалося поховати”, — каже Андрій Головін.

Більшість убитих російськими окупантами жителів Бучі — чоловіки — їх утричі більше, ніж жінок. У місті також загинули 12 дітей різного віку. Люди помирали не лише від куль і тортур, але й від голоду та відсутності ліків. Згідно зі звітом Бучанського архівного відділу, від початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого і до 31 березня 2022 року в місті загинула 381 людина.

Одразу після деокупації Бучі світ побачив справжнє обличчя російської армії. Приміром, вулиця Яблонська — місце наймасштабніших убивств цивільних осіб. На початку квітня 2022 року тут знайшли десятки тіл застрелених людей, які лежали вздовж узбіч. У відкритий доступ потрапили й кадри того, як російські військові збирали групами мирних жителів — зв’язували їм руки за спиною, пізніше — розстрілювали на вулиці.

Бородянка більше за інші населені пункти Київської області постраждала від російських авіанальотів. Противник скидав на житлові квартали авіабомби ФАБ-500М, гатив по домівках із танків і артилерійських установок. З 29 багатоповерхових будинків вісім було знищено повністю, ще 21 — значно пошкоджено.

Тероборона Бородянки першою прийняла бій. Місцеві жителі, об’єднавшись із поліцією, палили та захоплювали вантажні машини російських військових. 28 лютого танки, бронемашини, ракетні установки, бензовози — в’їхали на вулицю Центральну. Армія РФ почала атакувати житлові квартали, розстрілювати мирних жителів і грабувати магазини.

“Ми з жінками, з дітьми ховалися в підвалі. Нас було дуже багато, чоловік 30, напевно, там були прибудови в підвалі, там влаштувалися жінки окремо з дітьми, а чоловіки окремо”, — розповідає місцевий житель Олександр Пінчук.

Чоловік — мешканець того самого під’їзду на вулиці Центральній у Бородянці, який російська армія знищила, скинувши авіабомбу ФАБ-500М. У момент удару авіабомбою Олександр уже не був у підвалі — пішов до будинку друзів у приватному секторі.

“Усі загинули, хто був у підвалі, абсолютно всі. У моєму будинку безвісти зниклими та загиблими вважаються 38 осіб. Це ті, з ким я був у підвалах і ті, з ким я бачився, ми разом усі сиділи. Ми коли ходили по квартирах згорілих, то від металевих предметів, таких як ванна, або холодильник, нічого не залишилося. Скло перетворювалося на грудку таку, плавилося, там температура… тому такі бомби не залишають шансів”, — каже Пінчук.

Під знищеними російською армією будинками було знайдено десятки тіл жителів Бородянки. У дворах будинків і городах люди ховали своїх родичів або сусідів. 6 травня 2022 року місцева поліція повідомила, що в стихійних похованнях було виявлено понад 300 тіл місцевих жителів, 85% — з ознаками насильницької смерті.

Згідно з останніми даними селищної ради Бородянки, за час окупації загинули 107 місцевих жителів. Є люди, які вказані в списках як зниклі безвісти.

Російські війська відступили з передмість столиці України до Білорусі, залишивши по собі тіла сотень вбитих цивільних, зруйновані села і міста, спалені будинки та машини. Відтоді минуло три роки, а Київ продовжує протистояти противнику — тепер уже атакам із повітря, які, як і 2022-го, спрямовані на терор мирного населення.

Читайте також: Три роки повномасштабного вторгнення РФ в Україну: як живе Запорізька область під регулярними обстрілами (ВІДЕО)