Ситуація на Покровському напрямку: куди окупанти підуть далі — огляд Дмитра Снєгирьова

Покровський напрямок у Донецькій області досі є найбільш напруженим. За інформацією Генштабу ЗСУ, тільки за останню добу українські захисники зупинили 78 штурмових і наступальних дій агресора.

З приводу Покровського напрямку масово поширюється інформація, що до Дніпропетровської області залишилось всього 5 км. Ще місяць тому ця відстань була 6,5 км. Отже, за останній місяць російські війська змогли просунутись лише на 1,5 км.

За даними Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України, щоденні втрати окупаційних військ на Покровському напрямку становлять від 300 до 500 осіб. За місяць просування на 1,5 км окупанти втратили щонайменше від 10 до 15 тисяч осіб. Причому за весь період боїв на цій ділянці фронту, за даними ГУР, втрати окупантів становили 150 тисяч осіб, втрати бронетехніки — 1800 одиниць.

Але певне просування є. Окупанти вийшли на безпосередній контроль над трасами “Покровськ — Костянтинівка” та “Покровськ — Межова”. Траси Т-0405 і Т-0406 є двома з трьох основних наземних логістичних шляхів зі сходу на захід, що забезпечують українське угруповання в районі Покровська — Мирнограда.

Нагадаю, 13 січня підрозділи 55-ї та 74-ї мотострілецьких бригад окупантів просунулися вперед і перерізали трасу Т-0406 між Котлиним і Удачним. Наразі на цьому напрямку росармія веде запеклі бої з метою захоплення сіл Котлине, Удачне, Звірове та Успенівка.

Основне завдання окупантів — створення загрози оперативного оточення та витіснення підрозділів ЗСУ із зайнятих позицій. Російські підрозділи намагаються уникнути безпосередніх бойових дій у міській забудові. Вони змінили тактику наступу на Покровськ та намагаються обійти місто лісопосадками й малими селами із заходу.

Центральне угруповання військ РФ зібрало ударну групу, що складається з підрозділів 2-ої та 41-ої загальновійськових армій на південь від Покровська. А для наступальних операцій на схід від міста військове командування агресора перекинуло підрозділи 51-ої армії з-під Курахового.

Військовий оглядач Костянтин Машовець заявив, що російське військове командування зосередило на південь та південний захід від Покровська між Даченським та Новотроїцьким підрозділи чотирьох бригад (30-ї мотострілецької з 2-ї загальновійськової армії, а також 35-ї, 55-ї, 74-ї мотострілецьких бригад 41-ї армії) і трьох полків (243-го мотострілецького, за наявними даними, підлеглого 27-й дивізії 2-ї армії, 239-го танкового і 87-го стрілецького полків з 90-ї танкової дивізії 41-ї армії).

Покровськ є стратегічно важливим містом через його роль як вузла постачання, воно стоїть на перехресті багатьох транспортних магістралей, одна з яких веде до ключових міст Донецької області, включаючи Часів Яр та Костянтинівку, і містить залізничну станцію регіонального значення. Завдяки стратегічному розташуванню таке захоплення дозволило б просуватися до Дніпра та Запоріжжя.

Росія має як військову, так і економічну ціль у захопленні міста. Річ у тому, що Покровськ — це великий транспортний вузол, який дає можливість повного контролю над локаціями Сил оборони України, крім того, захоплення міста фактично вирішує питання окупації західних районів Донецької області. Після захоплення Вугледара тиск окупантів не випадково посилився на Курахівський та Покровський напрямки, оскільки основне завдання окупантів — вихід на адмінкордон Донеччини, відповідно, й до Дніпропетровської області.

Покровськ цікавий окупантам й з економічного погляду. Будь-яка війна — це війна за ресурси. А біля населеного пункту Шевченко є найбільші поклади літію в Європі — тому такі запеклі бої тривали за цей населений пункт. Плюс у Покровському районі є поклади коксівного вугілля, яким забезпечували українську металургію. Втрата контролю за копалинами суттєво знизить випуск продукції металургійними підприємствами, які розташовані на контрольованих ЗСУ територіях Запорізької та Дніпропетровської областей. За оцінками спеціалістів, виробництво може знизитися зі 7,5 до 2,5 млн тонн, а це недонадходження у бюджет та соціальна напруга на контрольованих ЗСУ територіях, бо металургійні заводи — це робочі місця для десятків тисяч українців.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що українські захисники роблять все можливе, щоб не допустити втрату Покровська. Проте противник докладає всіх зусиль, щоб захопити місто.

“Деякі “пророки” розповідали, що ми втратимо Покровськ ще 30 вересня. 30 вересня минуло. Потім говорили, що до 30 жовтня втратимо”, — нагадав Сирський.

Він додав, що окупанти зосереджують на даному напрямку свої найкращі підрозділи та частини.

Оточити Покровськ російській армії найближчим часом не вдасться. Для цього окупантам потрібно створити буферну зону навколо міста, а для цього їм потрібно значно просунутися по східному та західному флангах від Покровська, зокрема окупувати Мирноград. І головне — охопити Покровськ на півночі.

За словами офіцера служби Генштабу Збройних сил Австрії, полковника Маркуса Райснера, після захоплення Авдіївки роль фортеці, яка захищає населені пункти та дороги, взяв на себе Покровськ, який розташований на перетині головних залізничних шляхів постачання. Окупація міста означатиме, що армія РФ виходить до Дніпропетровської області.

Але за словами представника ОСУВ “Хортиця” Віктора Трегубова, поки що українське командування не бачить, що метою окупантів є просування в бік Павлограда на Дніпропетровщині або ще кудись.

“Ми бачимо, що вони намагаються охоплювати місто [Покровськ] і виконувати свою головну амбіцію — контроль над Донецькою областю в її адміністративних кордонах. Вони намагаються просуватися та мають просування. Але ця амбіція наразі не є виконувана, навіть судячи з того, скільки у них залишилось сил та засобів”, — уточнив Трегубов.

Він пояснив, що якщо російські війська не намагатимуться просуватись в напрямку Дніпропетровської області, то вони зірвуть навіть часткове виконання цієї амбіції — спроби оточити та охопити Покровськ.

Наступною ціллю армії РФ, на мою думку, є Словʼянсько-Краматорська агломерація. А це найбільші промислові міста Донецької області, які наразі перебувають під контролем ЗСУ. Йдеться про Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку, тому не випадкова активізація бойових дій на Краматорському, Торецькому та Лиманському напрямках.

Помилково вважати, що окупанти мають на меті просування вглиб Харківської області. Виходячи з аналізу ситуації, окупанти будуть намагатися просунутися вздовж річки Оскіл, у напрямку Словʼянсько-Краматорської агломерації, з метою створення загрози оперативного оточення. Це “реінкарнація” подій 2022 року, коли ізюмське угруповання ворога вважалося одним з найбільш боєздатних.

І ті події, які відбуваються зараз на Куп’янсько-Лиманському напрямку, не можна відокремлювати окремо — Куп’янський та Лиманський. Це свідчить про те, що стратегічною ціллю загарбників є взяття під контроль всієї території Донецької області.

Але це великі промислові міста, відповідно — висока урбанізація, фактично одне місто переходить в інше. Плюс це велика промзона. Тому говорити про можливість швидкого просування окупантів на цьому напрямку до адмінкордонів не варто.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM