Сьогодні о 19:18
15 вересня Єврокомісія заявила, що не буде продовжувати заборону на імпорт українських пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику в п’ять сусідніх з Україною країн. Після цього Польща, Угорщина і Словаччина вирішили ввести односторонні обмеження. Братислава просто продовжила дію заборони, Варшава запровадила додаткові обмеження на імпорт українських борошна та кормів, а Будапешт заборонив імпорт і транзит через свою територію ще 25 видів української агропродукції, включно з м’ясом. Пізніше й Румунія продовжила заборону імпорту зерна з України ще на 30 днів.
Позиції проблемних країн ЄС
Відхід від загальної політики Євросоюзу цих країн може негативно позначитися на цих країнах.
“Насамперед це стосується розподілу бюджету Європейського Союзу. Кожна країна ЄС отримує певну частку. І тут ЄС може сказати, що, оскільки Польща, Словаччина та Угорщина підривають єдність Європейського Союзу, то у нас виникає аргумент урізати кошти, які спрямовуються Польщі, Словаччині та Угорщині”, — вважає асоційований експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Іван Ус.
Якщо позиція Угорщини щодо України передбачувана, то ситуація в дружній Польщі — наслідок внутрішніх проблем, пов’язаних із прийдешніми парламентськими виборами, стверджують експерти. Нинішній уряд розраховує отримати голоси фермерів, а це значна частина електорату.
“Польські фермери припустилися однієї серйозної помилки — вони минулого сезону не продали свій урожай за високими цінами, коли пшениця була по 400 дол. за тонну, вони цього не зробили. А ось, наприклад, французькі фермери це зробили, і вони розпродали врожай за дуже хорошими цінами. Поляки, навпаки, накопичували резерви, і кілька місяців тому це призвело до ситуації, що в них багато свого зерна плюс завозиться українське зерно”, — пояснив аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев.
Європейська комісія закликала владу Угорщини, Польщі та Словаччини погодитися зі скасуванням заборони на імпорт української продукції. Підтримав позицію Києва й офіційний Берлін. Міністр сільського господарства Німеччини Джем Оздемір заявив, що скасування Єврокомісією зернового бана — правильне рішення.
“Не тільки Німеччина підтримує Україну в цій ситуації. Ще у квітні, коли почалися розмови про запровадження обмеження з боку п’яти країн Європейського Союзу, вже тоді Італія — одна з провідних економік Європейського Союзу — говорила, а ми проти подібної позиції окремо взятих країн ЄС, оскільки вона суперечить власне європейському законодавству”, — зазначив Іван Ус.
Україна має шляхи для експорту агропродукції. Навіть після виходу Росії з Чорноморської зернової ініціативи, товари можна постачати кількома способами.
“У нас відкритий Дунай — це головний шлях, його можна розширити, його можна довести до 2,5 — 3 млн тонн на місяць. А це вже суттєві обсяги. Також варто подивитися на Румунію, на залізничний перехід, який поки що задіяний десь на 40%, може. І, звичайно ж, це територіальні води Румунії, де можна перевалювати зерно прямо у відкритому морі, не задіюючи портові потужності”, — перелічив Павло Мартишев.
Якщо уряд Польщі скасує обмеження на транзит української агропродукції, то для Києва відкриється ще один шлях — у прибалтійські порти.
Крім того, попри вихід Росії з Чорноморської зернової ініціативи, Україна запустила альтернативний морський коридор територіальними водами країн НАТО. І вже перше судно з 3 тис. тонн пшениці вийшло з порту “Чорноморськ” Одеської області. Друге судно перебуває в порту під завантаженням української пшениці для Єгипту. Ці кораблі перебувають під прапорами Ліберії та Палау,
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що Україна подасть позов до Світової організації торгівлі проти Польщі, Угорщини та Словаччини через односторонні обмеження на імпорт української агропродукції. І якщо країни не вживуть узгоджених з Єврокомісією заходів і не скасують заборони щодо українських товарів, то Україна у відповідь ухвалить рішення про заборону імпорту продовольчої продукції з цих країн. Але можливий компроміс.
“Одночасно наш уряд пропонує ЄС і сусіднім країнам компромісний сценарій. Ми вже представили Європейській комісії план дій щодо контролю за експортом чотирьох груп агротоварів з України. Зокрема, плануємо ухвалити постанову, яка передбачатиме, що товари, які йдуть у режимі експорту до п’яти сусідніх держав, отримуватимуть верифікацію та погодження від українського Міністерства економіки”, — написав Шмигаль у Telegram.
Вплив політики на ситуацію
З чим насправді пов’язані обмеження на імпорт української продукції у чотирьох країнах ЄС, які є шляхи розв’язання цієї ситуації та які зберігаються варіанти вивезення зерна з України — в ефірі телеканалу FREEДOM роз’яснила Ольга Трофімцева, в. о. міністра аграрної політики та продовольства (2019 р.), посол з особливих доручень у МЗС України (2022-2023 рр.)
— Чи змінять Польща, Словаччина та Угорщина своє рішення про заборону ввезення української аграрної продукції? І що потрібно зробити офіційному Києву, щоб Єврокомісія та Європейський Союз підтримали українську позицію у відносинах із сусідніми країнами?
— Насправді і Єврокомісія, і “важковаговики” Європейського Союзу підтримують Україну. Це стосується і позиції Німеччини, і Іспанії, і Франції. Ці країни виступили із заявою, що подібних односторонніх обмежень не можна допускати і що це порушує правила гри на внутрішньому ринку Європейського Союзу та підриває консолідацію загальноєвропейської позиції.
Заборону на імпорт української продукції запровадили тільки Польща, Словаччина та Угорщина. Румунія продовжила заборону імпорту зерна на 30 днів. Тобто наші експортери не можуть везти українські зернові або олійні в ці країни.
А що стосується транзиту [через ці країни], то тут все о’кей. І це один з основних моментів, на які варто звернути увагу.
Тому що саме транзит для нас є найбільш принциповим, і нам необхідно працювати над тим, щоб транзит був якомога швидшим і з якомога меншою кількістю обмежень, затримок перевірок і всього іншого.
Тому зараз торговельно-економічна дипломатія працюватиме над тим, щоб, з одного боку, зняти односторонні обмеження. А з іншого боку, працювати над розширенням логістичних, інфраструктурних можливостей для українського експорту і для європейських компаній, які задіяні в логістиці, транспортуванні, в перевалці зерна, в роботі портів. Фронт робіт дуже великий, і він стосується як української, так і європейської сторони.
— Запроваджені односторонні обмеження цих чотирьох країн — тут більше питання політики чи економіки? З Угорщиною більш-менш усе зрозуміло. А якщо брати Польщу, Словаччину?
— Сталося таке накладення чинників — і економічних, і політичних.
У Словаччині [30 вересня] будуть парламентські вибори, і в Польщі [15 жовтня]. І ми бачимо загострення пристрастей, драматизацію ситуації, коли намагаються роздмухати з мухи слона. Це навіть називають торговельною війною.
У реальності ж ситуація далека від торговельних війн. І навіть намір подачі Україною документів до арбітражу в межах Світової організації торгівлі не є чимось надзвичайним, а є нормальною практикою в торговельних відносинах.
А якщо говорити про збіг чинників, то крім політичних моментів, є й економічні. Наразі ситуація на внутрішньому ринку Європейського Союзу та на світових ринках не є сприятливою для фермерів. Ціни знизилися, бо ринок насичений тими ж зерновими. Відповідно, більше потрібно докладати зусиль, щоб їх продати, щоб їх експортувати. І навіть Європейський Союз не дуже активно зараз експортує саме тому, що світовий ринок насичений на даний момент. Ситуація може змінитися за кілька місяців, але саме зараз ми маємо такий стан речей.
Плюс “розігрів” з боку різних політичних партій у бік фермерів призвів до того, що риторика була гостра з двох сторін. Хоча насправді, ніякої драми, трагедії тут немає.
І як ми бачимо, експорт не зупинився. Експорт триває. І тимчасовим Чорноморським коридором, і Дунаєм, і через кордон з Європейським Союзом.
— У Словаччині складна ситуація — на парламентських виборах лідирує партія проросійського колишнього прем’єр-міністра, лідера опозиції Роберта Фіцо. Він заявляє, що в разі перемоги хоче скасувати військову та політичну підтримку України. Як це вплине?
— Крім того, і міністр сільського господарства Польщі заявив, що Польща блокуватиме вступ України до Європейського Союзу.
Що ближче день виборів, то жорсткішу політичну риторику ми почуємо. Але такі дискусії — це нормально для демократій. А як насправді виглядатиме політика після виборів? Ось це вже зовсім інше питання.
Польща на сьогоднішній день — один із найсильніших наших союзників, і не тільки в межах ЄС, а й загалом. По-друге, Польща є членом Європейського Союзу і, відповідно, частиною саме цього політичного союзу. І третій момент — Польща є дуже серйозним партнером і союзником Сполучених Штатів Америки в Європі.
Тому я б закликала трошки спокійніше ставитися до передвиборчих заяв, якихось різких висловлювань у Польщі та у Словаччині. Тому що потрібно робити велику знижку на передвиборчу боротьбу.
— Уперше після виходу Москви з Чорноморської зернової ініціативи з українського порту “Чорноморський” вийшло судно із зерном. Другий корабель перебуває в порту під завантаженням української пшениці для Єгипту. Наскільки важливо, щоб цей тимчасовий морський коридор працював?
— Цей, нехай і тимчасовий, морський коридор — дуже важливий сигнал і правильна ініціатива. Вона показує, що експорт Чорним морем може здійснюватися і без шантажу Росії.
Ми в цьому напрямку починаємо роботу потихеньку, обережно. Але головне, що рух почався. Хоч би як скептики говорили, що це нереально.
І дуже важливо, що один із цих суховантажів — турецький. Ми пам’ятаємо, що спочатку президент Туреччини говорив, що “зерновий коридор” без участі Росії — не дуже гарна ідея. Була така риторика теж дуже стримана. Але як ми бачимо, тимчасовий “зерновий коридор” працює. І я впевнена, що по ньому буде більше кораблів заходити в наші порти. Адже власники комерційних суден дивляться на те, як проходять подібні рейси інші судна, і потім приймають рішення.
Тому будемо спостерігати далі. Я вважаю, що цей коридор має всі шанси на свою роботу.
Днями я вирушаю з робочим візитом до Стамбула для участі в бізнес-форумі. І теж буду активно спілкуватися з офіційними представниками Туреччини, з представниками турецького бізнесу, зокрема й на цю тему.
— А як українські фермери справляються з нинішніми викликами?
— Вони наші герої. Навіть починаючи з моменту виходу в поле. Хоч безпечні, розміновані ділянки на полях промарковані, але вихід у поле — це все одно ризик. І ми, на жаль, бачимо повідомлення, коли в якійсь області підривається на міні трактор чи комбайн.
Дії держави-терориста Росії дуже сильно позначаються на наших фермерах. Починаючи з аспекту замінованих полів і закінчуючи проблемами, пов’язаними з ціновим розривом. І для фермерів дуже важливо, щоб зберігалися можливості експорту їхньої продукції, яку вони вирощують і збирають у таких складних умовах.
Але навіть попри умови, наші фермери роблять свою роботу дуже і дуже непогано. Ми бачимо, що, з одного боку, триває збиральна кампанія, а з іншого — вже досить активно сіють озимі культури. Ясна річ, що зможуть засіяти не всі території, тому що більша частина на сьогоднішній день замінована або, на жаль, залишається окупованою. Але, тим не менш, фермери активно виходять у поля, сіють. Знову ж таки, в надії на те, що вони зможуть цей урожай наступного року продавати.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
