Свята в грудні: традиції, прикмети й ворожіння

4 грудня – Введення Святої Діви до храму.

За християнськими переказами, коли Діві Марії сповнилося три роки, батьки урочисто повели її до Єрусалима, в храм Божий. Звідси й назва свята. До цього часу закінчувався аграрний рік і починався час відносного відпочинку для землеробів. Тому в народі казали: “Введення прийде, свят наведе”.

На Лемківщині цього дня  характерним звичаєм був прихід першого “полазника”. Господарі пильнували, хто перший зайде до хати. Найкраще, коли це був молодий здоровий чоловік чи гарний хлопець, бо тоді й увесь рік для господарів буде так само гарним, усі будуть здорові, “вестимуться гроші”. Жінки (особливо старі та хворі) на Введення не заходили до чужої хати, бо це поганий знак. Цього дня  намагалися в хату нікого, крім чоловіків, не пускати, інколи зранку першим навіть вводили в хату теля, аби ніхто з чужих не зайшов. З цієї самої причини інколи по хатах у цей день були замкнені двері.

Зранку виводили з хліва першими або теличку, або бичка. Їм давали воду та хліб, щоб добре велася худоба. А вим’я намазували маслом, щоб давало багато жирного молока. І варили спеціальний кисіль, щоб те молоко було добре. Корів дуже пильнували, бо вважалося, що цього дня відьми сідали на кочергу й летіли відбирати молоко.

А дівчата, лягаючи на Введення спати, казали: “Введення, введи мене у той дім, де я буду вік доживати”. Вони вірили, що у ту ніч присниться суджений.

7 грудня – Катерини.

Вшановують святу великомученицю Катерину, яка прийняла християнську віру і яку через це вбили за наказом імператора Максиміліана.

Напередодні Катерини після заходу сонця влаштовували вечорниці. Дівчата брали вишневі гілочки і ставили їх у воду або в горщик із землею. Якщо галузка розквітала до Різдва, то цього року дівчина мала вийти заміж. Так само ворожили і на членів сім’ї.

Цього дня ворожили й хлопці. Вони постилися 6 грудня у “канун святої Катерини, щоб Бог послав хорошу жінку”, і проводили різні обряди – так само, як і дівчата. 7 грудня – єдиний день у році, коли ворожили хлопці.

А ще на Катерини дівчата “закликали долю”. Такі обряди проводили на Катерини, на Андрія, на Старий Новий рік. У цей день прогнозували погоду на Різдво. “Як Катерина по воді, то Різдво по льоді”. “Як на Катерини холодно, то буде голодно” (буде неврожай). “На святу Катерину ховайся під перину” – в ці дні завжди були великі морози.

13 грудня – Андрія Первозванного.

Святий Андрій Первозваний був покровителем молоді. Тож  перед цим святом молодь збирається на “вичурки” (вечорниці), лущить кукурудзу, стручки квасолі – “пасулю”, перебирає її і ворожить.

Дівчата гарно вбиралися, виходили у двір, символічно сіяли перед хижею (хатою) жито, коноплі, лен, промовляючи: “Андрію, Андрію, на тебе лем коноплі сію”. Цей обряд означав засівання своєї долі, бо зерно завжди асоціювалося із засіванням своєї долі. Поясом ніби боронили землю, куди впало зерно, тоді клали пояс під подушку, загадуючи уві сні побачити свого майбутнього чоловіка.

Дівчина набирала жменю зерна зі снігом, яке щойно посіяла, й роздивлялася у хаті – якщо кількість зернин була парною, значить, незабаром буде весілля.

У цей вечір дівчата ходили рахувати кілля огорожі, дев’ятий кіл зав’язували машликом (стрічкою). А вранці по тому зав’язаному колу визначала судженого: високий чи низький, прямий чи кривий, товстий чи тонкий.

Лягаючи спати, під постіль (ліжко) клали танжер (тарілку) із водою, а через нього дошечку, і той, хто тебе переведе по такому уявному містку, той і засватає.

Про характер майбутнього чоловіка дізнавалися так: пускали до хати вночі курку – якщо вона тихенько починала клювати зерно, то наречений буде спокійної вдачі. Якщо ж птиця бігала, махала крильми – сварливий буде, забіяка.

14 грудня – Наума.

14 грудня лемки вшановують пам’ять пророка Наума, якого вважають покровителем школярів (особливо першокласників). Колись у ці зимові дні діти розпочинали навчання, бо вже закінчувалися вдома всі основні роботи й вони мали вільний час.

А ще ім’я пророка має спільний корінь із давньослов’янським словом ум (розум), який потрібен під час навчання.

17 грудня – святої Варвари Великомучениці.

Вважається, що свята Варвара має дар допомагати людям, рятувати їх від наглої (трагічної) смерті. Раніше вірили, що дівчинка, названа Варварою, обов’язково буде красунею.

У цей день варили вареники з маковою начинкою, оскільки це вже час Пилипівського посту. Дівчата збиралися на вечорниці, бувало, і ворожили на тих юнаків, на кого поклали надію у шлюбі.

19 грудня –  Святого Миколая Чудотворця.

Миколая Угодника лемки шанують найбільше з-поміж християнських святих. 22 травня – Миколи теплого, а Миколи зимного – 19 грудня. На Миколая і дітям, і дорослим дають подарунки.

Святий Миколай опікується воїнами, перевозить душі померлих “на той світ”, володіє ключами від неба. Але більшість часу він проводить на землі, допомагає всім у скруті, мандрівникам у дорозі.

Миколая вважають чудотворцем: він оживляє підступно вбитих, рятує від смертної кари невинно засуджених, опікується вдовами й сиротами. Але він карає тих, хто працює у неділю, каже неправду і грає в карти, оскверняє живописне зображення святого.

Святий Миколай опікується землеробством. На Лемківщині влаштовували заздравний обід на честь Миколая Угодника.