Струс перед обличчям російської загрози: чого домагається Трамп від Європи  

У Парижі ввечері 17 лютого зібралися глави Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Данії, Польщі, Великої Британії, а також керівники ЄС і НАТО. Екстрені консультації організував президент Франції Еммануель Макрон на тлі ініціатив США щодо організації переговорів про завершення розв’язаної Росією війни проти України. У Європейському Союзі побоюються, що ці переговори можуть пройти без їхньої участі. Конкретних рішень за результатами зустрічі не оголошували, проте деякі ЗМІ повідомили про різні позиції учасників.

Країни ЄС по-різному бачать свою роль у досягненні миру в Україні 

Президенти Європейської ради та Європейської комісії Антоніу Кошта та Урсула фон дер Ляєн наголосили, що Україна має право на мир, який поважатиме її незалежність і територіальну цілісність, а також включатиме надійні гарантії безпеки.

Про це вони заявили у спільному повідомленні, опублікованому в соцмережі Х після неформальної зустрічі лідерів ЄС і НАТО в Парижі. 

“Сьогодні в Парижі ми знову підтвердили: Україна заслуговує на мир, заснований на силі, на мир, який поважає її суверенітет і територіальну цілісність, а також передбачає потужні гарантії безпеки. Європа бере на себе повну відповідальність за свою частку військової допомоги Україні. Водночас ми потребуємо значного посилення оборонних можливостей Європи”, — заявили фон дер Ляєн і Кошта.

Президент Франції Еммануель Макрон у телефонній розмові розповів українському лідеру Володимиру Зеленському про результати зустрічі з європейськими лідерами, яку він ініціював.

“Говорили про глобальну ситуацію, ситуацію в Європі і, зокрема, гарантії безпеки для України. У нас спільне бачення: мають бути надійні, сильні гарантії безпеки”, — написав Зеленський у Telegram після розмови з президентом Франції.

Він уточнив, що розмова з Макроном була тривалою, і протягом неї президент Франції поінформував також про спілкування з неєвропейськими лідерами.

Окрім цього в Євросоюзі набирає популярності ідея про спільний збір коштів для збільшення витрат на оборону, повідомляє Bloomberg з посиланням на джерела. За даними видання, європейським країнам знадобиться близько 3,1 трлн доларів протягом наступного десятиліття на розширення збройних сил і забезпечення безпеки України. Водночас планувальні органи НАТО пропонують збільшити оборонні витрати країн-членів до 3,7% від ВВП, замість нинішніх 2%, яких дотримуються 23 з 32 країн альянсу.

Видання Financial Times зазначає, що лідери Німеччини, Італії, Польщі та Іспанії на екстреній зустрічі висловили небажання відправляти миротворчі сили в Україну. Ця заява прозвучала за кілька годин після того, як Велика Британія заявила про готовність направити війська.

Водночас після зустрічі Німеччина, Італія та Польща підтримали позицію про необхідність збереження участі США в забезпеченні безпеки України.

ЄС готує найбільший в історії пакет військової допомоги Україні, пише Berliner Zeitung. За даними видання, міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що може йтися про 700 млрд євро на закупівлю військової техніки.

Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у бесіді зі спеціальним представником США з питань України та Росії Кітом Келлогом наголосила, що будь-яке рішення щодо припинення війни має враховувати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.

Вона також відзначила ключову роль ЄС у підтримці України, вказавши, що загальний обсяг зобов’язань становить 135 млрд євро — більше, ніж у будь-якого іншого союзника. З цієї суми 52 млрд доларів спрямовано на військову допомогу, що відповідає внеску США. ЄС планує збільшити виробництво озброєнь і витрати на оборону, що дасть змогу зміцнити як європейський, так і український військовий потенціал.

Офіційний представник Єврокомісії Стефан де Керсмакер наголосив, що ЄС має брати активну участь у мирному процесі щодо України, оскільки є важливим міжнародним гравцем.

Як повідомлялося, 14 лютого на Мюнхенській безпековій конференції віцепрезидент США Джей Ді Венс виступив із різкою критикою на адресу європейських країн, торкнувшись їхнього підходу до питань демократії. Ця заява стала несподіваною, оскільки очікувалося, що адміністрація Трампа зосередиться на обговоренні збільшення внесків європейських країн до НАТО і перспектив закінчення російсько-української війни.

Перетворення в НАТО

Раніше, 2018 року, Дональд Трамп погрожував вивести США з НАТО, звинувачуючи союзників у невиконанні зобов’язань щодо фінансування альянсу. У 2020 році він оголосив про плани скоротити 12 тисяч американських військових у Німеччині, частина з яких мали повернутися до США, а решта — перерозподілитися по Європі. Під час передвиборчої кампанії 2024 року він неодноразово повторював ці погрози, якщо європейські країни не збільшать свої оборонні витрати.

У грудні минулого року Євросоюз обговорив створення Європейської програми інвестицій в оборону, яка передбачає фонд у 500 млрд євро для фінансування військових проєктів.

Паралельно стало відомо, що НАТО має намір збільшити оборонні витрати до 3% ВВП і встановити нові цілі з виробництва озброєнь. Серед ключових пріоритетів Альянсу – зміцнення систем протиповітряної оборони, розвиток наступальних озброєнь і посилення ядерного стримування.

Як експерти оцінюють відносини США та Європи

Чому президент США Дональд Трамп так наполегливо порушує питання військового потенціалу Європи? Яку роль США відводять європейським країнам у майбутніх переговорах про мир в Україні? Чи змінилося ставлення Європи до Росії останнім часом? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли: 

• Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”; 
• Андрій Новак, фінансово-економічний експерт;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник центру політичної розвідки;
• Армен Чибухчян, політичний аналітик;
• Олег Лісний, президент аналітичного центру “Політика”.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Для Європи настала нова реальність 

— На екстреному саміті обговорювали нову реальність, яку фактично було проголошено в Мюнхені. По суті, йдеться про те, що Європа має якомога швидше стати повноцінним суб’єктом світової політики, зокрема в питаннях оборони. І неймовірно важливо, що європейці розглядають Україну як одну з ключових ланок у своїй, можливо, новій системі колективної безпеки.

Очевидно, що подальші рішення ухвалюватимуть з оглядкою на можливий відхід США з Європи як військової сили. Уже зараз багато хто говорить про те, що американці можуть виводити війська, наприклад, з Німеччини, що неминуче матиме серйозний вплив на майбутнє Євроатлантичної співдружності.

Позиція Сполучених Штатів фактично згуртувала Євросоюз, і багато європейських лідерів почали висловлюватися про Росію жорсткіше, ніж раніше. 

Знаєте, показовим маркером цієї історії можна назвати президента ФРН Вальтера Штайнмаєра, який практично всю свою політичну діяльність вважався проросійським політиком як представник Соціал-демократичної партії Німеччини. Однак його виступ на Мюнхенській конференції став шоком для багатьох: він заявив, що Європа не повинна мати вигляд “оленя у світлі фар”, тобто стояти і безпомічно дивитися на загрозу, що наближається.

Таким чином, можна говорити про те, що Європа нарешті починає усвідомлювати: не просто необхідно змінюватися, а потрібно робити це дуже швидко. Європа дійсно змінюється з 2022 року. Питання в тому, що ці зміни відбуваються не так швидко, як вимагає ситуація. 

Наприклад, ЄС змінив свою концепцію управління, додавши новий комісаріат з питань оборони та космосу. Це свідчить про те, що Євросоюз офіційно почав рух від винятково політико-економічного блоку в бік політико-економічно-військового блоку. І очевидно, що цей складник посилюватиметься — можливо, досить швидко.

Якщо Дональд Трамп наполягає на тому, що Європа має набагато більше вкладатися в безпеку України і фактично взяти на себе головну відповідальність за ситуацію, то без Європи вже неможливо говорити про майбутню систему безпеки на континенті. Американці мають це усвідомити. Ба більше, їм необхідно зрозуміти, що без участі і України, і Європи будь-які угоди не будуть дієвими.

І тут є важливий момент, про який, на мій погляд, у США поки що не замислюються. Дональд Трамп розгортає “хрестовий похід” проти Китаю. У Сполучених Штатах уже відкрито заявляють, що їхній головний стратегічний противник — Китай, і що основна увага має бути зосереджена на Тихоокеанському регіоні. Однак без Європи як союзника США це протистояння неможливе. Два найбільших торгівельних партнери Китаю — це ЄС і США. І якщо не буде єдиної позиції, то Вашингтон не зможе домогтися своїх цілей у торгівельній війні з Пекіном.

АНДРІЙ НОВАК: США поводяться в політичному та економічному плані за класичними бізнес-методами

— На полях Мюнхенської конференції в Європі сформувалося розуміння того, що їй необхідно насамперед самостійно дбати про свою безпеку. А безпека Європи зараз неможлива без перемоги України в цій війні — перемоги над агресором, такої перемоги, яка не дасть йому змоги більше ніколи повторити подібне.

Європі необхідно незалежно від санкційної політики Сполучених Штатів посилювати свої власні санкції проти РФ.

Ще один важливий підсумок конференції — економіко-фінансовий. Наскільки я розумію, більшість європейських країн частково або повністю погодилися з вимогами Сполучених Штатів про значне збільшення своїх оборонних бюджетів. Можливо, це не буде 5% від ВВП, як вимагав Трамп, але збільшення щонайменше вдвічі, а для деяких країн і втричі — це вже факт, що практично відбувся. 

Ми побачимо це за результатами формування бюджетів на наступні роки — 2026, 2027 і наступні.

Сполучені Штати поводяться в політичному та економічному плані за класичними бізнес-методами: спочатку йде атака за максимальними ставками по кожному питанню, а потім починається процес перемовин, який, як заведено, закінчується десь посередині. Така тактика повністю відповідає характеру і стилю ведення справ нового президента США.

Ця конференція насамперед підштовхнула Європу до усвідомлення того, що необхідно самоорганізовуватися — і в сфері безпеки, і в питаннях оборонних дій, і в розвитку своїх оборонних секторів. А найважливіше — це оперативне нарощування допомоги Україні.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Європа зараз перевіряє себе на суб’єктність

— Європа проходить зараз вкрай важливий етап і складає іспит не лише на єдність, а й на усвідомлення реальних викликів у сфері безпеки та оборонної політики. 

Однак, перш за все, Європа перевіряє себе на суб’єктність — як континентальне об’єднання, що колись стало підґрунтям для економічної інтеграції, вільного руху капіталів і створення єдиного ринку.

Сьогодні перед Європою очевидно постає загроза з боку Росії — постійна, але при цьому здатна перерости в глобальний конфлікт. У таких умовах європейські лідери повинні повністю відмовитися від звичної риторики, яка довгі роки зводилася до висловлення стурбованості, але залишалася відстороненою від реальних причин і рішень.

АРМЕН ЧИБУХЧЯНУ: У Європи є реальні можливості самій стати третім полюсом — між США і Китаєм 

— Те, що зараз робить Трамп, — дуже цікавий процес. Америка поводиться так, ніби сама не до кінця розуміє, чого хоче і до чого прагне. Зараз триває вкрай заплутана гра. І Європі справді час прокинутися.

Чого саме домагається Трамп від Європи, можна тільки припускати. Він — людина бізнесу. Коли він говорить про необхідність збільшення інвестицій у НАТО, тобто підвищення виплат в альянс, важливо зрозуміти: він дійсно хоче, щоб європейські союзники посилили свої оборонні можливості? Або ж його мета — збільшити закупівлі американської зброї, що принесе більше прибутку США і сприятиме розвитку їхнього військово-промислового комплексу США? 

Може, США просто вже не в змозі самотужки протистояти глобальним викликам, і він хоче пробудити Європу. У такому разі його ідея не така вже й погана. Навпаки, це може бути вигідно як Україні, так і самій Європі. Якщо Європа прокинеться, відродить свої військові традиції і сформує реальну третю силу, це змінить глобальний баланс.

Зараз у Європи є шанс зайняти цю нішу. Макрон це розуміє. Подивіться, що сталося з Росією до повномасштабного вторгнення в Україну. Росія намагалася зайняти місце третього полюса — разом із Туреччиною. Пізніше до цього процесу спробував приєднатися Іран. Вони намагалися створити цей формат тристороннього союзу.

Але тепер у Європи є реальні можливості самій стати цим третім полюсом — між США і Китаєм.

Очевидно, що це величезний шанс для Європи. Але знову виникає питання: чого саме домагається Трамп? Йому просто потрібна економічна вигода від Європи? Може, в якийсь момент він заявить, що ЄС має відмовитися від євро і повернутися або до долара, або до національних валют, щоб розрахунки між країнами йшли в доларах?

Чи стане Європа для США сильним союзником, здатним разом із ними протистояти Китаю, або ж Трамп просто хоче остаточно підпорядкувати її американським інтересам? На ці питання поки що немає відповідей — потрібно почекати.

Наразі в Кремлі спостерігається певне натхнення. Усі прокремлівські сили, зокрема на пострадянському просторі, зачаїлися в очікуванні. Вони сподіваються, що Трамп і Путін домовляться, що Путін знову повертається у світову політику, що Росія зможе відіграти втрачені позиції.

Але не виключено, що переговори можуть бути способом відвернути Росію від тих процесів, які мають відбутися щодо Ірану. США можуть таким чином перешкоджати формуванню міцного союзу між Росією та Іраном. Ми вже бачили спробу укласти стратегічний договір між цими країнами минулого місяця.

Ситуація залишається вкрай заплутаною. Але одне очевидно: Європі настав час узяти ініціативу у свої руки і стати тим самим третім полюсом сили. Це піде на користь і Україні, і самій Європі. Тому що Україна — це Європа.

І тут Зеленський абсолютно правий: найбільш боєздатні війська зараз — в Україні.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Трамп розбудив Європу

— На Мюнхенській конференції європейцям влаштували досить холодний душ. Потрібно було якось відповідати. І відповідати слід було теж у публічній площині. Це і було сигналом: так, ми почули, так, ми беремо на себе відповідальність. Усе-таки, якщо не помиляюся, саме від Макрона прозвучало, що необхідні гарантії безпеки, і Європа готова їх надати Україні.

Хотілося б, щоб після цього саміту стало зрозуміло: російська пропагандистська машина, яка твердить, що “все злили”, а тепер Європа здасть і Україну, не має підстав.

Важливо, що Європа бере на себе відповідальність. Вона не відчуває себе “злитою” — точно так само, як і ми. Гіпотетично Європа готова боротися за своє місце – як у переговорному процесі, так і в процесі переосмислення системи безпеки, зокрема в сірих зонах Європи. Також важливо якимось чином реанімувати відносини Трампа з НАТО.

Було три чітких сигнали. Перший — про те, що Європа буде підтримувати Україну. Це прекрасно, це ми чуємо. Другий — гарантії безпеки, які, найімовірніше, має надати Європа. І третє — польські заяви, що ніяка європейська армія не потрібна, нібито будемо спиратися на НАТО. Доволі суперечлива заява, якщо чесно. Хоча потреба в європейських збройних силах назріла вже давно.

Є ще один момент. Я не люблю конспірологію і не хочу її притягувати за вуха, але ж була ще розмова Макрона з Трампом, якщо не помиляюся, і з Зеленським теж. Тож я допускаю: на таких майданчиках завжди є публічна складова — зазвичай досить мізерна. І це може свідчити про те, що там, можливо, не все було гладко. Або концептуальні рішення поки що не ухвалено, і потрібно ще попрацювати.

Крім того, необхідно розширити коло, як я кажу, хоробрих. Бо саме тут зібралися ті, хто справді готовий діяти, а не такі, як Угорщина, яка дивиться, куди вітер подує, а потім спішно “заносить хвости”.

Думаю, була непублічна площина. Думаю, вона була жорсткою, прагматичною. Тому відбулися переговори між лідерами окремих країн. Це непогано. І мені здається, що все-таки це початок процесу активізації Європи.

Читайте також: Баланс сил має змінитися: чи готова Європа до створення своєї армії — думки експертів