Стеження в інтернеті, прослуховування, шпигунство: як Кремль тримає незгодних на гачку

Демократичні держави використовують цифрові технології для захисту прав і свобод громадян, а також для забезпечення їхньої безпеки. А в Росії, в найкращих традиціях автократій, — для стеження і репресій, повідомляє FREEДОМ.

Стеження, прослуховування, шпигунство — звичні явища для громадян Російської Федерації. Кремль на спецслужбах не економить — купує і фінансує розробку цифрових технологій і програмного забезпечення. А використовує їх, наприклад, для полювання на так званих “іноагентів”.

“На це витрачено величезні гроші з бюджету. І все це робиться в межах інформаційної безпеки та захисту громадян від загроз, що виходять з інтернету. Ну, і, звісно, від іноземних агентів, які, користуючись інтернетом, мабуть, становлять особливу загрозу для національної безпеки країни… Тому їхні пости в соцмережах моніторить “Роскомнагляд”, найімовірніше, інструментами Радіочастотного центру”, — зазначає медіаюрист, керівник “Центру захисту прав ЗМІ” Галина Арапова.

Експерти кажуть, що прослуховування телефонів і стеження в інтернеті за допомогою провайдера використовується російськими спецслужбами ще з 1996 року. Схема проста: абонент підключається до інтернет-провайдера, який прив’язаний до системи оперативно-розшукових заходів (СОРМ) ФСБ. І оплачуючи послуги зв’язку, клієнти фактично самі оплачують купівлю та обслуговування техніки для стеження.

“Тут питання навіть не в тому, що ви самі за себе платите, а в тому, що за вами стежать в інших країнах. Ми не виключаємо, що таке існує. Зв’язок між провайдерами та правоохоронними органами має дуже великі ризики, тому що йде великий витік персональних даних, особистої інформації всіх користувачів, які користуються тими чи іншими ресурсами. У Росії це, наприклад, платформи “Яндекс” — вони повністю перебувають під контролем ФСБ, і вони бачать кожен крок, кожен шлях, який робить користувач”, — розповідає експерт з кібербезпеки Сергій Денисенко.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато міжнародних компаній відмовилися співпрацювати з федерацією. У Кремлі вирішили скористатися ситуацією і почали просувати російські сертифікати безпеки. Торік, за офіційними даними, “Держпослуги” видали майже 10,5 тисяч таких сертифікатів.

“Усі ключі шифрування мають передаватися на зберігання, а отже, дані користувачів із паролями стануть ще доступнішими для силових органів. Головна небезпека полягає в тому, що ламається вся система безпеки сучасних інтернет-систем. Це відкриває скриньку Пандори, у цю нішу починає ломитися величезна кількість шахраїв. Адже якщо раніше попередження браузера насторожувало користувачів, то тепер без сертифікатів браузери попереджатимуть про небезпеку заходження на всі сайти з російськими сертифікатами, вироблятиметься певна толерантність до попереджень”, — вважає директор некомерційної організації “Товариство захисту інтернету” Михайло Клімарьов.

А є ще й шпигунські програми. Уперше вони з’явилися в 1990-х і на початку 2000-х. Найчастіше їх використовували шахраї, а також для шпигунства за подружжям, інтимними партнерами та підлеглими.

У 2013 році американський IT-фахівець Едвард Сноуден передав журналістам докази використання Spyware американськими спецслужбами для стеження за громадянами країни. Після цього ООН фактично заборонила ці програми. Однак пізніше з’явилася ізраїльська розробка — Pegasus. Вона дає змогу отримати доступ до телефону і навіть віддалено ввімкнути мікрофон і камеру пристрою без відома власника. Цю програму заборонено продавати країнам з авторитарними режимами, зокрема й Росії.

“Ізраїль не єдина країна, яка постачає такі технології, хоча саме там вони найскладніші. Наприклад, в Індії, яка є партнером Росії, є своя індустрія шпигунських програм”, — уточнює експертка із захисту цифрових прав AccessNow Наталія Крапива.

Система розпізнавання облич, соціальний моніторинг, онлайн-голосування. Позиціонуються вони як: безпека, зручність, діджиталізація. Усе це і справді полегшує життя громадян: правоохоронцям простіше шукати злочинців, а громадянам, наприклад, можна голосувати на виборах, не виходячи з дому. Ось тільки російська версія системи електронного голосування, швидше, імітує і фальсифікує демократичний процес, ніж допомагає його оптимізувати.

“Якщо це державні бази даних, то там містяться особисті дані, які можна використовувати в будь-якій ситуації. Але знову ж таки в європейських країнах, в Україні таке використання неможливе. Тому що за це власник баз даних несе велику відповідальність. А в Росії цим можна маніпулювати дуже легко, використовувати проти людей”, — наголошує Сергій Денисенко.

Зібрана ФСБ інформація використовується для шантажу та усунення неугодних режиму. Щоправда, конституція федерації забороняє будь-яке стеження за людиною без постанови суду. В іншому разі отримані дані не є доказом у суді. Але в Росії конституція вже давно стала головною фікцією.

“У нас уже було кілька кримінальних справ, коли підставою для обвинувачення були дані про телефонні розмови. Але для цього ж має бути згода суду. Хоча у нас конституція забороняє таке прослуховування, але водночас є кримінально-процесуальний кодекс, який допускає прослуховування телефонних розмов”, — пояснює юрист, член Московської Гельсінської групи Ілля Шаблінський.

Ще один метод виявлення неугодних і промивання мізків у промислових масштабах — так звані фабрики тролів. Одна з найвідоміших пов’язана з Євгеном Пригожиним. Коментарі ботів не тільки підривають довіру до якісної журналістики, а й часто впливають на соціальну думку.

Читайте також: Цифрова цензура: як Кремль стежить за постами і лайками — розбір Мацуки