Зараз Збройним силам України важливо підтримувати темп наступу. Серед початкових важливих цілей — звільнення Мелітополя в Запорізькій області. Про це сьогодні, 27 грудня, в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив експерт Центру оборонних стратегій, капітан 1 рангу запасу Військово-морських сил України Андрій Риженко.
Мелітополь — це ключовий вузол Приазов’я. Місто дуже важливе в плані логістичних постачань для російського угруповання, яке перебуває на захоплених територіях Херсонської та Запорізької областей.
“Тому що Кримський міст, на який у росіян були великі надії, мабуть, ще півроку функціонувати на повну потужність не зможе, там тривають ремонтні роботи. Зараз триває заміна автомобільного полотна, після цього мінятимуть залізничне полотно. Зараз Кримський міст відкритий тільки для легкового транспорту”, — повідомив Риженко.
Тому українській армії потрібно скористатися моментом і почати наступ на Приазов’я.
Але основна проблема ЗСУ — нестача наступального озброєння.
“Кількість озброєння, яке є в нас, дає нам змогу, скоріше, оборонятися, ніж активно наступати. Ось уже пішли сучасні зенітно-ракетні комплекси. А остання домовленість — американська система Patriot, яка збиває практично всі види наявних ракет. Але зараз важливо, наскільки Захід задовольнятиме наші потреби у зброї наступального характеру — протитанкові системи, переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК), яких у нас недостатньо”, — сказав експерт.
Риженко додав, що виклики цієї війни зрозумілі союзникам України. Але проблема в тому, що їхні військово-промислові комплекси не розраховані на оперативне виробництво необхідної кількості зброї.
“Ніхто не був готовий до війни з лінією фронту протяжністю у 2300 км, з активними бойовими діями на 900 км. Наприклад, промисловість Сполучених Штатів Америки на рік виробляє 14 тис. снарядів. А наші збройні сили відстрілюють близько 5 тис. снарядів на місяць”, — розповів він.
Тому темп наступу української армії залежатиме від військової економіки країн-союзників.
Але треба врахувати, що і в російської армії не вистачає техніки та боєприпасів. Тому Росія все частіше звертається до Північної Кореї, Ірану.
“У Росії були величезні запаси боєприпасів. Наприклад, у травні-червні на Донбасі російські війська вистрілювали 20 тис. снарядів на день. Це було, коли їхня перевага становила 20:1 за артилерією. Потім до нас підійшли гаубиці М777 та інші самохідні установки калібру 155 міліметрів, і стало простіше працювати”, — зазначив Риженко.