США, Україна і Росія домовилися про перемир’я в Чорному морі: чи втримається Москва від провокацій

Другий раунд переговорів між Україною і США відбувся сьогодні, 25 березня, у столиці Саудівської Аравії – Ер-Ріяді. Напередодні консультації проводили представники Москви і Вашингтона — також у Саудівській Аравії.  

За підсумками переговорів було зроблено низку заяв від США, Росії та України. Ключова домовленість — безпека в Чорному морі.  

Безпека судноплавства в Чорному морі —  акцент чергового раунду переговорів 

США і Україна досягли угоди про заходи щодо забезпечення безпечного судноплавства в Чорному морі, заборонивши застосування сили і виключивши можливість використання комерційних суден у військових цілях. Про це йдеться в заяві, опублікованій на сайті Білого дому, за підсумками зустрічі експертних груп США та України в Ер-Ріяді 23-25 березня.

У документі підкреслюється, що досягнуті домовленості засновані на обговореннях між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським.

Крім того, сторони погодилися, що США продовжать сприяти обміну військовополоненими, звільненню цивільних в’язнів і поверненню насильно переміщених українських дітей.

Вашингтон також підтвердив готовність продовжувати посередницькі переговори між Україною і Росією на основі домовленостей, досягнутих в Ер-Ріяді.

Міністр оборони України Рустем Умеров, який брав участь у консультаціях, також озвучив деталі домовленості:  

“Важливо! Українська сторона наголошує: переміщення Росією своїх військових суден за межі Східної частини Чорного моря вважатиметься порушенням духу цієї домовленості та розглядатиметься як порушення зобов’язань забезпечити свободу судноплавства в Чорному морі та загрозу національній безпеці України. У такому разі Україна матиме повне право реалізовувати право на самозахист”.

Крім того, всі сторони вітають залучення третіх країн з метою забезпечити підтримку впровадження енергетичної та морської домовленостей.

“Для ефективного впровадження домовленостей важливим є проведення якомога скоріше додаткових технічних консультацій для узгодження всіх деталей і технічних аспектів реалізації, моніторингу та контролю домовленостей”, — зазначив Умеров.

Раніше Москва також погодилася на консультаціях з РФ на повне 30-денне припинення вогню, однак почала висувати свої умови, звівши процес до обговорення лише обмеженого припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. 

Так, після бесіди Трампа і Путіна 18 березня американська сторона поспішила заявити, що досягнуто згоди про повне припинення атак на інфраструктуру. Водночас російські представники уточнили, що йдеться виключно про енергетичні об’єкти. При цьому Москва продовжила висувати додаткові умови: припинення військової допомоги Києву, тимчасову заборону на мобілізацію та інші вимоги, що послаблюють позиції України.

Паралельно Росія продовжує обстрілювати українські міста.

США допоможуть Росії відновити експорт сільгосппродукції та добрив

Сполучені Штати заявили, що нададуть допомогу Росії у відновленні доступу до світового ринку сільськогосподарської продукції та добрив, а також знизять вартість морської страховки. Як зазначається в документі, на технічному рівні США і Росія досягли низки угод:

“Сполучені Штати допоможуть відновити доступ Росії до світового ринку експорту сільськогосподарської продукції та добрив, знизити витрати на морське страхування і розширити доступ до портів і платіжних систем для таких операцій”.

Крім того, сторони ухвалили рішення розробити заходи щодо реалізації угоди між президентом США Дональдом Трампом і главою Кремля Володимиром Путіним про заборону ударів по енергетичних об’єктах Росії та України.

“Сполучені Штати і Росія вітають добрі послуги третіх країн щодо підтримки реалізації енергетичних і морських угод”, — заявили в Білому домі.

Спільні українсько-американська та американсько-російська заяви мають розбіжність в один пункт із п’яти, заявив президент України Володимир Зеленський. Україна наполягала на поверненні дітей, а РФ — на знятті перешкод для транспортування їхньої аграрної продукції.

“Наскільки нам відомо, росіяни порушили питання про допомогу американської сторони росіянам щодо транспортування їхньої агропродукції. Тобто, питання портів, тарифів тощо. Ми на це не пішли, щоб це було в нашому спільному документі. Вважаємо, що це послаблення позицій і послаблення санкцій. Ми ще не знаємо деталей цього пункту і ми не були присутні на зустрічі, тому нічого не можу сказати. Але цього не було в нашій адженді”, — сказав Зеленський під час спілкування з журналістами.

У Кремлі ж, зі свого боку, заявили, що домовленість про реалізацію “Чорноморської ініціативи” має набути чинності після зняття санкцій із Россельхозбанка.

Чи стане безпечнішим Чорне море — думки експертів 

Про те, наскільки серйозні наміри Росії і чому Москва домагається від США нових угод у сфері морської торгівлі та судноплавства, — в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували: 

• Андрій Риженко, капітан 1-го рангу запасу, заступник начальника штабу ВМС ЗС України (2004-2020 рр.);
• Дмитро Плетенчук, спікер Військово-морських сил Збройних сил України;
• Олеся Яхно, політологиня;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”.

АНДРІЙ РИЖЕНКО: Найкраще, що може зробити Росія, — перестати стріляти, а не висувати вимоги щодо того, як забезпечити перемир’я на воді  

— Спочатку важливо зазначити, що з моменту початку окупації Криму Росія захопила 82% берегової лінії України, залишивши країні лише 18%. Це територія від гирла Дунаю до гирла Дніпра, де зосереджені основні чорноморські порти України.

Найбільшу загрозу для цих портів і судноплавства становить російська ракетна агресія, спрямована проти портової інфраструктури. Основні удари завдаються з території північного Криму ракетами “Іскандер” — потужними надзвуковими ракетами, націленими на судна, які перебувають у портах під розвантаженням. Ці атаки відбуваються регулярно і завдають серйозних пошкоджень суднам. Наприклад, під час останнього удару по Одесі, який стався минулого тижня, загинули чотири члени екіпажу: три сирійці й один українець.

На мій погляд, а також згідно з позицією Військово-морських сил України, яку я повністю підтримую, необхідно змусити Росію припинити ракетні удари по українській морській інфраструктурі.

По-друге, відновлення судноплавства є стратегічно важливим кроком для України, оскільки 85-90% вантажів, що імпортуються та експортуються країною, транспортуються морем. Блокада портів на початку широкомасштабної агресії значно ускладнила і здорожила логістику. Пізніше, з відкриттям тимчасового морського коридору, страхові виплати на судноплавство значно зросли, що також позначилося на вартості вантажів. 

Відновлення повноцінного судноплавства з портів Одеси, Очакова, Миколаєва, Південного та Чорноморська в Босфор допоможе нашій економіці наповнювати бюджет. 

Однак є загроза зернової угоди, яку активно штовхає Росія. З моменту її укладення російська сторона розробила план протидії. Протягом усього терміну дії угоди Москва не стільки забезпечувала її реалізацію, скільки прагнула їй перешкоджати. Ми пам’ятаємо багатокілометрові черги суден у протоці Босфор, які очікують російської інспекції під приводом перевірки на наявність заборонених вантажів, хоча за весь час існування угоди не було зафіксовано жодного подібного випадку.

Найвигідніший для України варіант — це повна відмова Росії від атак на портову інфраструктуру і судна, що прямують в українські порти. Російський флот має залишатися у своїх базах — у Новоросійську, Севастополі чи інших місцях — і просто не втручатися. Це стало б найкращим рішенням для зернового коридору. Простіше кажучи, Росії потрібно просто нічого не робити, не вести бойових дій. Це був би справжній крок до миру і стабілізації ситуації в Чорному морі.

Якщо розглядати можливе перемир’я в Чорному морі, його сенс полягає в тому, що Україна припиняє атаки морськими дронами, а Росія перестає обстрілювати українські порти, атакувати судна і встановлювати морські міни поблизу узбережжя.

Раніше російські сили застосовували авіацію для мінування, але останнім часом цей метод не використовується завдяки посиленню української системи ППО. Однак російські військові кораблі все ще становлять загрозу, і Україні необхідно виробити ефективні механізми стримування.

Російський флот сьогодні вразливий. Це підтверджується тим, що, якщо на початку війни щодня виходило в море 45-50 російських кораблів, то зараз їхня кількість скоротилася до одиниць, а іноді вони зовсім не виходять у море. 

Кожна їхня поява супроводжується посиленими заходами безпеки: залучають гелікоптери, авіацію та безпілотники для розвідки, а самі кораблі обладнані додатковим озброєнням. Проте через загрозу морських дронів більша частина російського флоту залишається в пунктах базування.

Болгарія і Румунія усвідомлюють, що можливе перемир’я може супроводжуватися російськими провокаціями. У Чорному морі зараз перебувають чотири російські підводні човни, що базуються в Новоросійську. Якщо перемир’я буде досягнуто, Москва, найімовірніше, спрямує надводні та підводні кораблі ближче до транспортного коридору, що проходить через терводи Болгарії та Румунії. 

Саме тому ці країни активно розвивають свої військово-морські сили, закуповуючи нові кораблі та ракетні системи. Наприклад, Румунія нещодавно придбала сучасні протикорабельні ракети NSM з дальністю дії до 300 км.

Існує також ризик, що Росія використовуватиме підводні човни для прихованого мінування морських шляхів у територіальних водах Болгарії та Румунії. 

Самохідні міни можуть бути встановлені таким чином, що їхню присутність можна буде списати на наслідки війни, звинувативши в цьому українську сторону. Це серйозна загроза, і, видається, Болгарія та Румунія розглядають цей сценарій як реальну небезпеку.

Таким чином, необхідно виробляти механізми протидії можливим агресивним діям Росії в Чорному морі. Попри поточну вразливість російського флоту, він залишається серйозною загрозою, і його дії повинні ретельно відстежуватися. 

ДМИТРО ПЛЕТЕНЧУК: Важливо почути позиції Румунії, Болгарії та Туреччини щодо перемир’я в Чорному морі 

— Перемир’я для нас означає припинення обстрілів портової інфраструктури України. Забезпечення безпеки цивільного судноплавства є одним із наших завдань. Отже, в наших інтересах підтримувати безперебійну та безпечну роботу цього коридору. Тому, в нашому розумінні, перемир’я включає припинення обстрілів.

Що стосується перспектив миру в Азово-Чорноморському регіоні, важливо розглядати ці два басейни як єдину акваторію. На цей час існує статус-кво, який забезпечують Збройні сили України, включно з Військово-морськими силами. Певною мірою можна сказати, що мир уже встановлено. Однак залишається загроза ударів із суходолу, що виходять із території окупованого Криму, де Росія використовує оперативно-тактичні ракетні комплекси “Іскандер-М”. 

Чи можна вважати ці удари морською загрозою? Питання спірне. Що стосується російських морських засобів, включно з носіями крилатих ракет “Калібр”, їхнє застосування зведено до мінімуму. Цього року за три місяці було зафіксовано всього три застосування, і назвати їх успішними важко. Таким чином, питання залишається складним.

Чи можна вважати частиною морської безпеки обстріли безпілотниками типу ”Шахед”? Вони заходять з морської акваторії, але запускаються з території Росії: Чауда, Приморсько-Ахтарськ. Отже, технічно вони не запускаються з моря. Тому для точного аналізу необхідно уважно вивчати відповідні документи.

Звісно, геополітика вимагає врахування інтересів усіх учасників процесу. Тим паче що в Чорному морі розташовані три країни НАТО: Румунія, Болгарія і Туреччина. Що стосується перевірки суден, це видається малоймовірним, оскільки наш зерновий коридор проходить через територіальні води країн НАТО. Я сумніваюся, що хтось дозволить здійснювати там огляд. Ба більше, попри всю риторику Росії, вона визнає недоторканність територіальних вод НАТО. Велика частина коридору проходить або через ці води, або через українські територіальні води, які перебувають під захистом берегових ракетно-артилерійських військ Військово-морських сил України. Тому будь-які спроби огляду в цих водах видаються вкрай сумнівними.

Якщо поглянути на карту Чорного моря, можна побачити, що західна частина акваторії не включає російські води. Виняткова економічна зона розподілена так, що російська частина розташована в східній частині Чорного моря. При цьому Україна не перешкоджає цивільному судноплавству. 

Так, було знищено пороми, але їх використовували для військово-морської логістики РФ і вони стали законними цілями. Однак решті цивільного судноплавства ми не заважали і не блокували його, хоча технічні можливості для цього в нас є. Не випадково російські кораблі в Новоросійську проводять більшу частину часу, уникаючи виходу у відкрите море.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Росія намагається повернутися до формату “зернового коридору”, який уже й так працює

— Ми розуміємо, що це один з етапів переговорного процесу. Важливі та всеосяжні переговори, що визначають підхід, відбулися 11 березня в Джидді. Саме тому Україна наголошує на своїй незмінній позиції, сформульованій тоді та узгодженій з Європою та США. Ця позиція полягає в послідовності кроків: спочатку припинення війни як демонстрація готовності сторін шукати мирне рішення, а потім пошук стійкого мирного врегулювання. Україна не відмовляється від цієї позиції, навпаки, наголошує на необхідності припинення воєнних дій у небі, на морі та на суші.

Переговори, судячи з інформації, зокрема від міністра оборони Умерова, мали уточнювальний і характер, що деталізує, торкаючись того, як можна досягти попередньо узгоджених положень, зафіксованих у загальній декларації. Водночас Росія продовжує використовувати гібридну тактику. Спочатку вона намагалася відвести обговорення перемир’я в бік свідомо нездійсненних вимог. Потім перейшла до умов, які послаблюють позиції України, але не гарантують самого перемир’я. Наприклад, вимога припинити надання допомоги Україні не тільки з боку США, а й Європи. Україна відкинула ці вимоги, оскільки вони не стосуються безпосередньо механізму припинення вогню, а лише спрямовані на послаблення української позиції.

Наразі Росія прагне діяти вибірково, домагаючись перемир’я в тих галузях, які для неї вигідні. Наприклад, вона говорить про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, але водночас посилює атаки на українські міста. Вона ухиляється від обговорення перемир’я на суходолі, проте демонструє готовність обговорювати питання, що стосуються моря. Очевидно, що саме в цьому Росія вбачає свою вигоду. Україна і США згодні почати діалог з морської тематики, якщо це справді можна реалізувати, але при цьому не упускаючи інші аспекти конфлікту. Тому важливо продовжувати обговорення механізмів впливу на Росію, щоб поступово просуватися до повного припинення вогню.

Будь-які побоювання з приводу намірів Росії справедливі, незалежно від того, чи стосується це моря, неба або суші. Наразі Росія не демонструє щирого прагнення до досягнення перемир’я і стійкого миру. Її стратегія спрямована на ослаблення України і Заходу, зокрема східноєвропейських і південних флангів, таких як Болгарія і Румунія. Тому настороженість у переговорах абсолютно виправдана. 

Росія незмінно прагне використовувати переговорний процес для ослаблення позицій України і західних союзників. Однак рух до перемир’я неминучий, і рано чи пізно його доведеться встановлювати в усіх сферах конфлікту.

Важливо, щоб у цьому процесі країни, особливо на південному і східному флангах, не піддавалися тиску на скорочення допомоги Україні. Навпаки, необхідно зміцнювати обороноздатність і розвивати механізми гарантій безпеки. Залежно від сфери конфлікту такі коаліції можуть мати різну конфігурацію: для морського простору ключову роль відіграють країни Чорноморського регіону, а для повітряного простору — держави, що володіють потужними військово-повітряними силами.

Якщо вдасться досягти угод щодо Чорного моря, то Європа повинна не послаблювати, а, навпаки, посилювати свої позиції, незалежно від формулювань у переговорах.

Очевидно, що Росія починає переговори з тих аспектів, які найбільш вигідні їй, наприклад, щодо Чорного моря, де Україна вже змогла послабити її домінування. 

Київ відновив експорт зерна без участі Москви, покладаючись на патрулювання і контроль з боку окремих країн НАТО. Росія намагається повернутися до формату, який уже й так працює. Важливо, щоб паралельно з цими переговорами обговорювалися питання безпеки українських міст, таких як Одеса, які зазнають регулярних обстрілів. Таким чином, переговори мають охоплювати всі аспекти конфлікту: море, сушу і небо.

Особливо важливо, щоб країни Чорноморського регіону орієнтувалися на посилення безпеки, а не на її ослаблення. Важливу роль у цьому процесі відіграють міжнародні угоди, зокрема, договір про безпекове співробітництво між Україною та Великою Британією терміном на 100 років. У ньому закріплено чорноморське співробітництво, яке вже довело свою ефективність з початку повномасштабного вторгнення.

Формування альянсів, що включають Туреччину, Румунію, Болгарію, а також Велику Британію з її потужним військово-морським потенціалом, сприятиме зміцненню регіональної безпеки. Досвід витіснення російського флоту з Чорного моря і забезпечення безпечного експорту зерна показав ефективність таких об’єднань навіть без формальної участі НАТО або ЄС. Велика Британія, що володіє ядерним потенціалом і значним флотом, безсумнівно, стане ключовим учасником можливої коаліції із забезпечення судноплавства і дотримання домовленостей.

Вкрай важливо не допустити спроб Росії заявити про Чорне море як про свою територію на підставі анексії Криму. Чорне море — це міжнародні води, і в цьому контексті необхідно встановити контроль з боку міжнародного права і коаліції союзників.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Росія користується не конструктивом, а дипломатичними маніпуляціями 

— Американська сторона щиро вірить в ефективність човникової дипломатії — це їхній традиційний підхід. Однак не варто вважати його універсальним рішенням. Це їхнє право дотримуватися такої думки, але практика показує, що цей метод не завжди приносить очікувані результати.

Нагадаю, що тоді Україна запропонувала секторальне припинення вогню: на морі, по об’єктах енергетичної інфраструктури, а також обмеження застосування далекобійних дронів, балістичних і крилатих ракет. У відповідь американська сторона виступила з ініціативою загального припинення вогню, з чим Україна погодилася.

Особлива увага приділяється ситуації в Чорному морі. Росія наполягає на встановленні режиму, який дозволить її флоту безперешкодно пересуватися, зокрема в районі Кавказького узбережжя і Криму. Таким чином, переговори, ймовірно, будуть супроводжуватися спробами Москви домогтися контролю над чорноморським простором під приводом забезпечення свободи судноплавства.

Україна, зі свого боку, запропонувала чіткий список об’єктів, які мають вважатися енергетичною інфраструктурою. Це пов’язано з тим, що Росія навмисно розмиває поняття цивільних і військових об’єктів, виправдовуючи атаки на мирне населення. Досвід показує, що російська сторона використовує цей привід не тільки з 2022 року, а й у всіх своїх попередніх війнах.

Російські перемовники, які мають вельми сумнівну компетентність, фактично ставлять ультиматум: визнання контролю над п’ятьма українськими областями і свобода дій російського флоту в Чорному морі. У цьому немає нічого нового — Кремль традиційно намагається перетворити свої військові невдачі на політичні перемоги, нав’язуючи вигідні собі інтерпретації подій.

Росія розраховує використати дипломатичні маніпуляції для послаблення позицій України та посилення власного впливу. Однак практика показує, що будь-які тимчасові угоди з Росією неминуче ведуть до нових ескалацій і продовження війни. Історія демонструє, що довіряти обіцянкам Кремля неможливо, а єдиною дієвою стратегією залишається зміцнення оборонних позицій України та міжнародного тиску на агресора.

Читайте також: Майбутнє українських АЕС: інвестиції чи передача під контроль США — обговорюємо з експертами