Як змусити Росію заплатити за шкоду, завдану українському народу та державі Україна. Чи можливі мирні переговори з Путіним. Яка позиція Китаю у російсько-українській війні. Чи зміниться допомога США Україні після виборів до Конгресу в листопаді. І якою є Росія майбутнього. Ці теми в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДОМ обговорюємо з дипломатом, послом США в Україні (2006-2009), тимчасовим повіреним США в Україні (2019-2020) Вільямом Тейлором.
Ведучий — Віталій Сізов.
Репарації від Росії
— Ви брали участь в першому парламентському саміті Міжнародної Кримської платформи, що відбувся 24-25 жовтня в Хорватії. Що ви думаєте взагалі про Кримську платформу, яку з ініціативи президента України створили 2021 року?
— Я вважаю Кримську платформу дуже гарною ідеєю, яка добре організована. Це допомогло зберегти питання про Крим та про те, кому він належить. Крим — це Україна та його майбутнє — з Україною.
І дискусії в Загребі (Хорватія) була дуже інформативною, мала широкий спектр думок.
— У ході цих дискусій було обговорено й питання репарації Росії за збитки, завдані Україні. Заявлялося, що її сума має становити близько 1 трлн доларів. Ваша оцінка суми репарації?
— Ми всі бачили припущення, як від уряду України, так і від міжнародних органів, про збитки та жах, завдані бомбардуваннями та вторгненням Росії — не лише інфраструктурі, а й людям. Кількість українців, вбитих росіянами, кількість зруйнованих будинків, кількість об’єктів інфраструктури… Оцінки коливаються до 1 трлн доларів.
Зараз сума може становити близько 750 млрд доларів і може зростати через триваюче руйнування об’єктів росіянами.
Але постає питання: де брати гроші? На мою думку, росіяни мають заплатити за це чимало. І добре почати з резервів, які Центральний банк РФ має в банках країн “Великої сімки” (G7). Загальний обсяг резервів Центробанку Росії становив близько 600 млрд доларів. Половина знаходиться в банках країн “Великої сімки” — у США, Європі та Японії. І ці гроші заморожені.
Ці гроші не доступні росіянам, вони доступні міжнародній спільноті, і зараз вони заморожені.
Їх можна було б взяти та покласти до фонду, який розпочав би роботу з реконструкції України. Цей фонд навіть може розпочати роботу із забезпечення щоденної роботи українського уряду прямо зараз.
Ми знаємо, що уряду України зараз потрібно для покриття держбюджету 3-5 млрд доларів дотацій щомісяця. Дуже важливо, щоб український уряд зберігав дієздатність. І щоб частина цих російських грошей, які зараз заморожені в банках країн G7, також могли б бути доступними для цієї функції. Таким чином, більш нагальні потреби мають підтримувати роботу уряду.
Готовність Путіна до миру
— У ході своєї останньої пресконференції Володимир Путін сказав, що готовий до переговорів з США, з Україною. Чи справді він готовий?
— Я думаю, що президент Путін у розпачі. Він усвідомлює, що зробив велику помилку, коли 24 лютого 2022 року вторгся до України. І йому потрібно знайти вихід.
Один зі способів — це спроба створити більше резервів, більше солдатів. Інший спосіб — це погрози застосування ядерної зброї. І ще один спосіб полягає в тому, що він готовий до переговорів.
Але раніше він говорив, що готовий вести переговори лише в тому випадку, якщо територіально збереже те, що має прямо зараз, а це є неприйнятним для українців, неприйнятним для США, неприйнятним для НАТО.
Ми не готові дозволити Путіну, Росії зберегти територію, яку вони зараз незаконно окупують.
Українські військові витісняють росіян зі своєї країни, з України. І, звичайно, президент Путін хотів би зберегти ці території, розуміючи, що українські військові його витісняють. Він хотів би зупинити цей процес. Він думає про припинення вогню, яке дозволило б йому зберегти те, що має зараз. Але це неприйнятно.
Якогось моменту український уряд може зважитися на переговори. Але саме зараз час, коли українським військовим вдається витісняти росіян.
Отак має закінчитися ця війна — росіяни покинуть Україну.
Ядерний шантаж
— Застосування ядерної зброї це реальна загроза чи це просто блеф?
— Думаю, ми маємо поставитися до цього серйозно. Звичайно, коли диктатор не має жодного реального контролю, коли він погрожує застосуванням ядерної зброї, ми маємо ставитися до цього серйозно.
Я знаю, що український народ та український уряд ставляться до цього серйозно. Наші розвідслужби дуже уважно спостерігають, чи немає яких-небудь ознак, яких-небудь дій з боку російських Збройних сил, щоб привести в дію ядерні боєголовки, почати переміщати свою ядерну зброю в місця, де її можна використовувати. Наразі ми нічого такого не спостерігали.
Думаю, що шанси того, що він справді це зробить — дуже малі.
Президент Путін — небезпечна людина. Так, він заявив, що не збирається застосовувати ядерну зброю. Але ми не можемо йому вірити. Тому що він також сказав, що не збирався вторгатися в Україну, і результат — 24 лютого цього року.
Ще одна річ, яку ми маємо зробити сьогодні, — це дати зрозуміти росіянам, що ми ставимося до цього серйозно. І якщо вони застосують ядерну зброю, це спричинить катастрофічні наслідки. Застосування ядерної зброї для росіян матиме руйнівні наслідки.
Яку відповідь на те чи інше застосування дадуть Сполучені Штати та НАТО? Ймовірно, відповіддю буде не ядерна зброя з нашого боку, а, швидше за все, це буде звичайний удар по російських підрозділах, які несуть відповідальність за будь-яке застосування ядерної зброї.
Позиція Китаю у російсько-українській війні
— Що ви думаєте про роль Китаю у цій ситуації?
— Китайці перебувають у дуже складному становищі. Незадовго до вторгнення, коли президент Путін їздив до Пекіна і зустрічався з головою Сі, вони мали довгу зустріч. Пан Сі сказав, що партнерство та співробітництво не мають кордонів. І тепер голові Сі незручно через це вторгнення і ці жахливі події.
Китайці кажуть, що шанують суверенітет націй, зокрема України. І кажуть, що шанують територіальну цілісність націй, зокрема України. Звичайно ж, росіяни повністю порушили суверенітет України та повністю порушили територіальну цілісність. Китайцям дуже ніяково в цій ситуації.
Президент Путін звернувся до голови Сі за допомогою, зокрема, у двох аспектах. Одним з них є фінансова допомога, яку пан Сі не хоче надавати, ухиляючись від вторинних санкцій. Як ви знаєте, ці жорсткі санкції щодо росіян, і президент Путін попросив президента Сі допомогти йому обійти ці санкції, ухилитися від них.
Пан Сі відмовився, він не хоче потрапити під санкції сам. Він не хоче, щоб американські та європейські санкції застосовувалися до Китаю.
Ще одна річ, яку президент Путін попросив у голови Сі — це зброя. І досі ми не бачили, щоб зброя йшла з Китаю до Росії.
Таким чином, голова Сі перебуває у складному становищі. Ще в січні він узяв на себе деякі зобов’язання щодо необмеженої співпраці. Можливо, він навіть не знав про плани вторгнення, але взяв на себе зобов’язання щодо співпраці. І тепер він почувається дуже некомфортно і не бажає надавати ту допомогу, яку просить президент Путін.
Але йдеться не лише про Китай. Такі ж проблеми стосуються й Індії, яка не хоче, щоб він говорив про ядерну зброю.
Вибори в США
— 8 листопада відбудуться вибори до Конгресу США. Як це може змінити політику Штатів щодо України?
— Гадаю, після цих виборів великих змін у політиці США щодо України не відбудеться.
Упродовж десятиліть підтримка України була двопартійною — і республіканцями, і демократами.
Це були Палата представників та Сенат [в Конгресі]. Це була адміністрація США за президента Клінтона, за президента Буша [-старшого], за президента Обами, за іншого президента Буша [-молодшого], і вже точно за президента Байдена.
Ця підтримка України була двопартійною та послідовною, і вона продовжується і сьогодні. Великі пакети військової допомоги для України в Конгресі підтримали переважна більшість.
І це продовжуватиметься з двох причин. По-перше, незважаючи на те, що ми чуємо деякі аргументи та деякі питання від вкрай правих чи вкрай лівих в Сполучених Штатах, тверда більшість республіканців та демократів продовжує підтримувати Україну та буде підтримувати Україну після виборів.
По-друге, зазвичай після виборів в США не так багато змін. Є деякі зміни, але їх замало для серйозних змін у такій великій політиці, як допомога Україні.
Я вірю, що новий Конгрес продовжуватиме підтримувати Україну, продовжуватиме надавати військову допомогу стільки, скільки потрібно.
Майбутнє Росії
— Що ви думаєте про перспективи Росії як держави? Може, Сполученим Штатам слід підготувати якийсь план того, що робити у разі краху путінського режиму та деяких змін в Росії? Яку роль може відіграти Україна у майбутніх реформах в Росії?
— Немає сумнівів, що президент Путін перебуває під політичним тиском з боку правих націоналістів, коли намагався мобілізувати армію. Він намагався отримати ще 300 тисяч солдатів. Від мобілізації втекли з країни російські чоловіки та юнаки.
В нього суцільні проблеми. Він програє на полі бою. Його військові починають критикувати його. А квазівоєнні — [власник приватної військової компанії “Вагнер] Пригожин та [голова Чечні] Кадиров — показують пальцем на міністра оборони Шойгу.
І всі ці проблеми послаблюють президента Путіна. А це може спричинити дестабілізацію режиму президента Путіна.
Чи маємо ми планувати чи думати про це? Повинні. Але, насамперед, ці рішення та дії мають йти від росіян — чи то російський народ по всій країні, чи то люди в Кремлі, які приймають якісь рішення про те, чи є президент Путін відповідним керівником. Це російські рішення.
Ми бачили проблеми в Російській Федерації за радянських часів. В 1991 році Радянський Союз розпався на 15 незалежних країн. Цілком можливо, що і в Російській Федерації можуть бути якісь подібні схеми.
Ми повинні подумати про те, що це означатиме для України, НАТО, Сполучених Штатів. Це дії, які мають бути вжиті росіянами. Але всі ми маємо бути готовими до глобальних змін в Росії.
— Що має зробити Москва, можливо, нове керівництво, щоб нормалізувати відносини з країнами Заходу та Україною?
— Перше, що вони мають зробити, це вивести всі російські війська з України, з Донбасу та з Криму.
І якщо буде новий російський режим, який хоче мирно жити в Європі та з Україною, вони мають взяти на себе зобов’язання поважати суверенітет усіх народів, поважати суверенітет України, поважати територіальну цілісність України.
Виведення всіх окупаційних російських Збройних сил з України — це перше, що потрібно зробити, а потім взяти на себе зобов’язання щодо суверенітету інших країн.
Це ті речі, які новий Московський уряд мав би зробити, щоб воз’єднатися з іншими націями.
— В Україні чиновники трохи інакше дивляться на ситуацію в Росії, ніж в Вашингтоні чи Брюсселі. Українці вважають, що росіяни несуть відповідальність за режим Путіна, бо вони погоджуються з цим режимом. В західній частині Європи та світу я все частіше чую докази про те, що за вторгнення відповідає путінський режим, а не російський народ. На ваш погляд, як ця відповідальність буде розділена між урядом і простими людьми?
— Ведеться дискусія з цього питання. Моя думка підтримується людьми, які добре знають російську історію, яких я поважаю. Я не російський історик, але знаю людей, які вивчали російську історію. Я знаю українців, я знаю литовців. Я знаю поляків, які вивчали російську історію та прожили частину російської історії. І я вражений розумінням цими експертами історичного наслідування, принаймні тенденцій російського народу протягом століть, не тільки відтоді, як Путін прийшов до влади, а й російської історії агресії, експансії.
Українці знають про утиски з боку російської та радянської влади. Українці знають цю історію. Балтійські країни знають цю історію. Поляки знають цю історію. Східні європейці знають цю історію.
Росія, зазвичай, управляється автократами. І Росія прагне експансії, схильна до агресивності в цій експансії. Росія схильна придушувати меншини, де б вони не знаходилися. Це не лише Путін. Це російська тенденція протягом століть.
Я вважаю за правильне визнати цю тенденцію і захищати себе за допомогою НАТО. НАТО було створено, як відомо, не для протидії Путіну, а для захисту від Радянського Союзу, а відтак і від росіян.
Отже, справа не лише в Путіні. Ми маємо протистояти Росії.