Спочатку сила, потім переговори: чи згодні партнери України на такі умови для міцного миру — підсумки Мюнхенської конференції

У Мюнхені завершилася щорічна конференція з безпеки. У фінальний день заходу, 16 лютого, учасники зосередилися на питаннях європейської безпеки та 50-річчі Гельсінських угод, які довгі роки були основою міжнародних відносин у Європі. Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило цей порядок.

На полях конференції прозвучало безліч важливих заяв від представників України та її західних партнерів. Європейські та американські офіційні особи запевнили Київ у продовженні підтримки.

Що обговорювали в Мюнхені?

Представники Євросоюзу знову підкреслили, що мають намір відігравати активну роль у врегулюванні конфлікту і не дозволять виключити себе з переговорного процесу.

“Не може бути жодних рішень щодо Європи без Європи за столом переговорів. І я впевнена, ми будемо за цим столом переговорів. Є кілька варіантів того, як можуть розвиватися події протягом наступних кількох місяців. Але головне, я вважаю, зосередитися на тому, що ми можемо зробити і чим допомогти в цьому питанні”, — заявила голова Європарламенту Роберта Метсола.

На полях конференції глави МЗС країн ЄС провели позапланову зустріч, де обговорили необхідність подальшої підтримки України, посилення тиску на Росію і зміцнення обороноздатності Європи.

“Якщо ми не хочемо, щоб лінія фронту наблизилася до нас найближчими роками, то маємо бути готові. І я говорю не тільки про загрозу, яку становить сьогодні Росія, а про всі загрози, з якими може зіткнутися Європа, якщо авторитарні країни відчують, що вона не здатна захистити себе. Тому нам доведеться докласти набагато більше творчих зусиль, ніж було досі. Доведеться зіткнутися з важкими днями, прийняти складні рішення. І, можливо, навіть принести жертви, яких ми не очікували, щоб дійсно безпека була гарантована”, — заявив міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро.

У форумі взяли участь близько 60 глав держав, серед яких був і президент України Володимир Зеленський. У межах конференції він провів перші особисті зустрічі з представниками нової адміністрації США.

Зеленський завершив дводенну роботу на конференції, де українська тематика знову стала центральною. Цього року інтерес до неї був особливо високим: нова адміністрація США оголосила своєю метою досягнення миру в Україні в найкоротші терміни. Побоювання про те, що війна може бути завершена за рахунок поступок Києва, не підтвердилися. Сам Зеленський спростував такі припущення, виступаючи на головній сцені форуму.

“Україна ніколи не прийме угод, укладених за нашою спиною, без нашої участі. І те саме правило має застосовуватися до всієї Європи. Ніяких рішень щодо України без України. Ніяких рішень щодо Європи без Європи. Європа має бути присутня за столом, коли ухвалюють рішення щодо Європи. Все інше — це нуль. Якщо ми не братимемо участі в переговорах про наше власне майбутнє, то ми все програємо”, — заявив президент України.

Важливою подією першого дня конференції стала зустріч Володимира Зеленського з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом. На зустрічі з американського боку також були присутні держсекретар США Марко Рубіо і спеціальний представник президента США з питань Росії та України Кіт Келлог.

Після цієї розмови президент України зустрівся з прем’єр-міністром Данії Метте Фредеріксен. Він нагадав, що рік тому обидві країни започаткували спільну ініціативу щодо прямих інвестицій в українське оборонне виробництво. Через данську модель торік Україна отримала 538 млн євро.

До конференції західні ЗМІ повідомляли про те, що США можуть спробувати виключити Європу з переговорного процесу. Однак спеціальний представник президента США Кіт Келлог заявив, що Вашингтон не має наміру залишати кого-небудь “за дужками”. На Українському ланчі в Мюнхені він запевнив, що переговори мають відбутися в найближчі півроку.

“Я публічно беру 180 днів, щоб задіяти всі сторони. Кінець війни в Україні має настати раніше, ніж через рік. Президент Трамп каже, що це потрібно припинити, має бути довготривалий мир. Але потрібно забезпечити суверенітет України, щоб вона була захищена у своїх правах. Важливий процес — це спілкування з європейськими союзниками. Ми самі цього не зможемо зробити. Звичайно, європейці відіграватимуть важливу роль”, — сказав він.

Європейські лідери висловили готовність брати участь у майбутніх мирних переговорах, але підкреслили, що не дозволять прискорювати процес в інтересах Росії. Німеччина, як організатор конференції та провідна економіка Європи, чітко позначила свою позицію на підтримку України.

“Мир може бути тільки в тому разі, якщо суверенітет України буде забезпечено. Тому ми ніколи не підтримаємо нав’язаний Україні мир. Ми також не погодимося на рішення, яке призведе до поділу європейської та американської безпеки. Від цього виграє тільки одна людина — Путін”, — заявив федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц.

Європейські дипломати вважають, що важливіше аналізувати реальні дії США, а не їхні заяви. На практиці Вашингтон лише посилює тиск на Москву. Європа також готова до більш жорстких заходів.

Крім того, США вперше заговорили про можливі поступки з боку Росії. За словами Кіта Келлога, Москва могла б відмовитися від частини територіальних претензій і обмежити використання військ. Він також зазначив, що поточні санкції проти РФ недостатньо ефективні: запроваджені на 6 із 10 можливих балів, а їхній реальний ефект — лише на 3.

За підсумками конференції ЄС і США підтвердили свою підтримку України. Ба більше, Європа має намір її посилити. Одним із доказів цього стало обговорення Зеленським і генеральним директором Rheinmetall Арміном Паппергером розширення співробітництва, локалізації та масштабування виробництва боєприпасів, бронетехніки і систем ППО. Також президент України зустрівся з лідерами Німеччини, Нідерландів і Фінляндії.

В останній день конференції міністри закордонних справ країн ЄС провели термінову зустріч у Мюнхені після заяв американських політиків. На ній глава європейської дипломатії Кая Каллас анонсувала нові ініціативи щодо України. Крім цього, європейські лідери готуються провести екстрений саміт щодо припинення війни Росії проти України. Як повідомляє Reuters, зустріч може відбутися вже в понеділок, 17 лютого, в Парижі.

Підсумки Мюнхенської конференції підбили експерти

Про те, які гарантії безпеки мають бути надані Україні для досягнення миру? Як примусити Росію до миру? Яку роль мають відігравати США, а яку — Європа в тривалих переговорах про мир в Україні? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Марія Гелетій, кандидатка політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
• Євгенія Кравчук, членкиня української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Переговори з Росією неможливі без силового впливу на Путіна

— Україна не є ініціатором цієї війни — вона її не починала. У будь-який момент Україна готова сісти за стіл переговорів, але для цього мають бути дотримані кілька базових умов. Якщо дійсно є мета закінчити війну, а не просто відкласти її на наступний етап, ці базові умови вкрай важливі.

Перша — ціна війни для Росії. Позиція сили України — це не тільки військова складова. Це насамперед, скільки Росія витрачатиме або втрачатиме під час війни. Зростання цієї ціни — один із головних інструментів тиску. Якщо такої динаміки не буде, позиції як України, так і країн, що її підтримують, виявляться значно слабшими на початку переговорного процесу.

Друге — вплив на внутрішні процеси в Росії. Через специфіку соціально-політичної ситуації в Росії раціональні доводи не можуть справити на неї значного впливу. Єдиний спосіб вплинути на її внутрішні настрої — це мілітарна сила. Що більше ударів буде завдано по військових об’єктах на території Росії, що сильнішими будуть руйнування інфраструктури, супутньої війні, то відчутнішим стане вплив на російське суспільство. У результаті всередині країни почнуться інші соціальні процеси.

Для досягнення цього Україні необхідно отримати більше військових інструментів — не тільки у вигляді поставок озброєння, а й через спільне виробництво.

Третє — формування системи безпеки. Коли ціна війни для Росії значно зростає, а удари по її території масштабуються, наступним кроком має стати побудова системи гарантій безпеки. Це не просто юридичні документи, а конкретні механізми, що працюють тут і зараз.

Що це означає? Насамперед — створення системи закритого неба для України. Ми бачимо, яким чином Росія веде війну, покладаючись на масовані ракетні удари. Тому одним із ключових елементів стримування мають стати ракетні бази на території України з чітко визначеними цілями на території Росії.

Якщо до повномасштабного вторгнення сама ідея ракетних ударів по Росії вважалася табуйованою, то після трьох років війни ця “червона лінія” фактично зникла. Зараз наявність ракетних баз в Україні із заздалегідь визначеними цілями стане ефективним інструментом стримування. Росія розумітиме, що ці удари неминучі.

Переговори можливі в будь-який момент, як каже президент України, але важливо розуміти, з яких позицій вони будуть вестися і що саме Україна хоче отримати.

Наразі очевидно, що Росія не досягла своїх цілей у цій війні. Вона не змогла взяти Україну під повний контроль, не реалізувала свої завдання в глобальному масштабі. Зокрема, вона не отримала права на проведення поліцейських операцій проти тих, хто їй неугодний, на пострадянському просторі або навіть ширше — у східній Європі.

Однак той факт, що цих цілей не було досягнуто, не означає, що Росія від них відмовилася. Вона продовжить свою агресивну політику. Це закладено в самій конструкції сучасної російської держави. Незнання її особливостей призводить до ілюзій у західних медіа та частини політиків. Вони сподіваються, що з Росією можна домовитися на основі прагматичного підходу і взаємної вигоди, що вона відмовиться від експансії як від інструменту зовнішньої політики. Але цього не буде.

Навпаки, Росія продовжить брати участь у війнах і нарощувати масштаби експансії. Уже зараз вона створює спеціальні підрозділи у своїх спецслужбах, орієнтовані на диверсії та політичні теракти в Європі. У західній термінології ці структури називаються SSD. Це пріоритетний напрямок роботи російських спецслужб, що свідчить про намір масштабувати експансію в різних формах.

Підведу підсумок. Росія повинна чітко усвідомлювати зростаючу ціну війни для себе. Соціальні настрої всередині Росії мають змінитися під впливом військових втрат і ударів по її території. Гарантії безпеки для України мають бути не абстрактні “Будапештські меморандуми”, а конкретні кроки: закрите небо, розгортання ракетних баз та інші заходи.

Якщо все це стане частиною переговорного процесу, його можна буде назвати успішним. Якщо ж цих умов не буде, то переговори лише дадуть Росії можливість на оперативну паузу, яка дасть їй змогу провести роботу над помилками своєї армії. Крім того, Москва домагатиметься зняття частини санкцій, щоб збільшити прибутковість для розвитку мілітарних програм.

Для мене дискусія з Путіним зараз позбавлена будь-якого сенсу. Чому? Тому що спочатку необхідно застосувати інструменти примусу, а вже потім розмовляти з ним з позиції сили. Навіть якщо у вас є свої інтереси у відносинах з Росією — наприклад, контроль над нафтовими або збройовими ринками, перетворення Росії на сировинний придаток тощо, — усе це можна реалізувати тільки за умови посилення власної позиції. Спочатку потрібно натиснути.

У США є ресурси для цього. Це і нафтове ембарго, і різке нарощування санкційного тиску. США багато в чому є модератором цих процесів: якщо вони піднімуть планку санкцій, багато країн наслідуватимуть їхній приклад. Ба більше, це призведе до різкого скорочення кількості посередників, готових допомагати Росії обходити санкції, включно з країнами глобального Півдня.

Крім того, дипломатична та інформаційна політика США має будуватися не так, як зараз — не як спокуса для Росії, не як запрошення до переговорів у стилі: “Ми готові з вами розмовляти, ми готові сісти за стіл переговорів, ми готові закрити очі на те, що ви, по суті, є геноцидною нацією, яка вбиває, депортує, ґвалтує”. Якби позиція виглядала інакше — як ультиматум, у дусі: “Ви діятимете так, як ми вимагаємо, або ми знищимо вас та ізолюємо на всіх рівнях” — це дало б значно більший ефект. Це б значно прискорило процес завершення війни.

Єдиний спосіб домогтися результату — це спочатку застосувати силу, завдати удару, а вже потім вимагати дотримання міжнародного права. Так має працювати ця система.

У Сполучених Штатів достатньо інструментів для примусу Росії. І, до речі, у Європи теж. Незважаючи на зневажливе ставлення Путіна до ЄС і його заяву про те, що Європа нібито “впаде до ніг Трампа” і не буде самостійним гравцем. Нічого подібного. Сьогодні Європа — цілком суб’єктний гравець.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Важливо не просто сісти за стіл переговорів, а визначити, на які поступки готова Росія

— Якщо подивитися на те, що відбувається зараз, зокрема на події, які обговорювалися на Мюнхенській конференції, можна виділити кілька ключових моментів. По-перше, з американського боку пролунала інформація, яка скоріше нагадувала не пропозицію, а свого роду інформаційне вкидання. По суті, це були озвучені вимоги Росії, передані через США.

Потім відбулися дискусії з європейськими партнерами, які відразу ж позначили дві важливі позиції. Перше — домовлятися без України неможливо. Друге — Європа бачить себе не стороннім спостерігачем, а повноцінною частиною переговорного процесу. Тому, я думаю, що в будь-яких можливих переговорах братимуть участь і Україна, і європейські країни. Пізніше навіть американська сторона визнала, що Україна, безумовно, має бути включена в цей процес, оскільки є його ключовим учасником.

Важливо розуміти, що Мюнхенська конференція — це насамперед майданчик для обговорення різних підходів. Це зібрання сторін, у кожної з яких свої погляди на можливе врегулювання конфлікту. Наразі переговори тривають, але поки що немає єдиного розуміння, яким саме чином має бути врегульовано питання.

Важливо не просто сісти за стіл переговорів, а визначити, на які поступки готова Росія, які гарантії вона може надати і чи буде взагалі дотримуватися можливої угоди про припинення бойових дій, якщо її буде підписано. Росія повинна чітко позначити, які гарантії безпеки вона готова дати.

Зараз звучить безліч вимог до України, що цілком очікувано — Росія намагається нав’язати свої умови. Але при цьому саме вона є агресором, країною, яка напала на Україну. Отже, ключове питання — як Росія може гарантувати, що не вчинить повторного вторгнення?

Серед можливих рішень обговорюються три ключові моменти.

По-перше, це членство України в НАТО в разі повторного вторгнення Росії. Таку пропозицію вже озвучували, і вона справді могла б стати серйозним стримувальним фактором.

По-друге, це фінансова компенсація з боку Росії. Це стосується не тільки зруйнованої інфраструктури, а й людських втрат. Люди втратили близьких, втратили майно, і компенсація має бути глобальною і всебічною.

По-третє, це створення механізму миттєвого реагування на нові акти агресії з боку Росії. Тут можна розглянути модель, схожу з системою захисту Ізраїлю, коли західні союзники перехоплюють ворожі ракети. Це може включати в себе як підключення західних партнерів у разі нового нападу Росії, так і інші механізми, здатні гарантувати безпеку України.

Наразі переговори йдуть у дипломатичному форматі. Однак важливо враховувати кілька нюансів. З одного боку, Росія позначила свої очікування від переговорного процесу. З іншого — американська сторона вже дала зрозуміти, що якщо Росія не буде дотримуватися своїх зобов’язань, проти неї можуть бути застосовані серйозні заходи.

Йдеться не тільки про військовий аспект, а й про економічний тиск. Уже зараз Захід обговорює можливість зниження цін на нафту, що завдасть потужного удару по російській економіці. Крім того, йдеться про розширення військової допомоги Україні, зокрема постачання озброєння та посилення армії. Це може призвести до того, що конфлікт буде вирішено силовим шляхом.

ЄВГЕНІЯ КРАВЧУК: Партнери України розуміють, що потрібні не просто угоди, а міцний і довгостроковий договір

— Мета, яку ми ставили перед собою — об’єднати Європу і донести до неї важливий меседж — була досягнута. Це підтвердили вчорашні заяви європейських лідерів, які звучали вже “з характером”. Європа ясно дала зрозуміти, що зацікавлена в довгостроковому мирі, адже це її континент. Вона має намір активніше опікуватися питаннями безпеки і збільшувати фінансування в цій сфері.

Очевидно, що в повітрі витає питання: як далі розвиватимуться відносини між Європою і Сполученими Штатами? Але можна сказати, що і США частково досягли своїх цілей.

Думаю, коли американська делегація повернеться до Вашингтона і представить свої доповіді Трампу, вони зможуть сказати: “Ми їх, можливо, не налякали, але точно донесли свою позицію, і вони нас почули”. США не хочуть залишатися в ролі батьків, яких постійно викликають до школи. Європа має подорослішати, і цей меседж був сприйнятий.

Для України зараз головне — вибудовувати діалог з адміністрацією Трампа. Ми очікуємо на візит генерала Келлога, який у всіх своїх виступах висловлював позиції, з якими ми повністю згодні. Він підкреслив, що в інтересах США — щоб Україна залишалася сильною і незалежною державою. Однак, як справедливо зауважив президент Зеленський, “диявол криється в деталях”. План мирного врегулювання ще належить написати, і робити це необхідно разом із партнерами.

Усі кажуть, що нам потрібен довгостроковий мир. Це добре. Є розуміння, що якщо бойові дії просто призупинити, але не закріпити гарантію безпеки, за три, чотири або п’ять років, коли Путін знову накопичить ресурси, підготує нові ракети і мобілізує нових солдатів для “м’ясних штурмів”, війна повториться.

Усі розуміють, що жодних “Мінсків-2”, жодних порожніх папірців на кшталт Будапештського меморандуму бути не може — це не спрацює. Працює тільки сила. Росія має чітко усвідомлювати: якщо вона нападе знову, це обернеться для неї колосальними втратами. Наслідки мають бути настільки болючими, щоб у момент ухвалення рішення про нову агресію ризики здавалися неприйнятно високими.

Зараз на зустрічах із сенаторами демонструють позицію Ліндсі Грема, який запропонував прописати, що в разі третього російського нападу РФ Україна автоматично вступає до НАТО. Це цікава ідея.

Але, крім цього, якщо Україна поки що не входить до НАТО якийсь період, їй потрібна зброя і можливість утримувати армію, яка має бути навіть більшою, ніж зараз. Президент Зеленський уже озвучував ці цифри. Він також аргументує, що для всіх учасників набагато дешевше і простіше розкрити над Україною “парасольку” НАТО, ніж підтримувати величезну армію в умовах постійних бойових дій.

Читайте також: Які гарантії безпеки потрібні Україні — розбір (ВІДЕО)