Соціологи війни: чому антиросійські санкції варто розширити на ВЦВГД

Сьогодні російська влада оголошує про так зване добровільне входження до складу Російської Федерації 4 українських областей. Так країна-агресор намагається узаконити брутальне силове захоплення частин Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей України.

Жодна цивілізована країна не визнає та не визнає цього рішення. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутерріш називає це захопленням. Навіть країни-сателіти Росії, як-от Білорусь з маріонетковим урядом та президентом, не поспішають оголошувати про своє визнання цих українських територій Росією, розуміючи всю незаконність та абсурд того, що відбувається.

На території кожної з цих областей зараз війська РФ та російські окупаційні адміністрації. Вони ведуть бої зі Збройними силами України, які успішно звільняють одне місто за іншим. У такій ситуації Росії нічого не залишається, як оголосити ці території “своїми” і під приводом їх “захисту” продовжувати незаконну мобілізацію своїх громадян на війну з Україною, намагаючись обдурити, заявивши, що українські міста — це частина їхньої батьківщини, яку вони зобов’язані захищати.

Втративши в Україні кадрову армію та опинившись у міжнародній ізоляції, російське керівництво показало свою повну некомпетентність. І тепер хоче, щоб за ці злочини заплатили їхні звичайні громадяни, які ще пів року тому не могли показати на карті Бердянськ, Херсон, Сєвєродонецьк та Маріуполь, а більшість із них і нічого не чула про ці українські міста.

Тепер росіянам розповідають, що це “їхня земля” і вони її повинні “захищати” від законного власника.

Інакше кажучи, очевидним є збройне пограбування. Ось тільки на вигляд інтелігентна і трохи приголомшена від такого нахабства жертва відмовилася бути потерпілою, дала грабіжникові по обличчю і забирає своє назад. Тепер уже грабіжник кличе на допомогу своїх громадян, яких хоче зробити прямими співучасниками злочину. Здається абсурдом, тому його треба якось виправдати й надати йому логіки, представити грабіжника жертвою — для цього є багато методів.

Окупація — це не лише чужі військові у місті, це й захоплення медіапростору, захоплення простору ідей, нав’язування свого порядку денного та насильницьке видавлювання будь-якого іншого. Невипадково до знекровленого і розстріляного Маріуполя окупанти насамперед привезли величезні пересувні екрани для трансляції своєї пропаганди тим людям, яких самі зробили бездомними, позбавивши їхнє місто будь-якого майбутнього.

Але пригнічувати будь-яке інакодумство та опір – мало. Окупантам треба транслювати свою картинку із захоплених міст на міжнародний рівень і для своїх співгромадян, які не мають жодного уявлення про життя в українських містах, які, за версією Путіна, нібито завжди були російськими. Росії треба показати, що вона не окупант і все робить за “волею народу”, а “волю народу” малюють соціологи Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД, рос. ВЦИОМ).

Напередодні так званих “референдумів” так звані російські соціологи опублікували результати “опитування”, за яким більшість жителів окупованих територій “декларують намір взяти участь у голосуванні щодо територіальної приналежності цих регіонів”.

Нібито більшість опитаних мешканців захоплених територій Донецької та Луганської областей, які готові брати участь у “референдумі”, “виступає за входження республік до складу Російської Федерації на правах суб’єктів РФ (по 97%)”. Учасники цього “опитування” із Запорізької та Херсонської областей нібито підтримують входження до складу Росії “в ролі її суб’єктів (87% та 89% відповідно)”. Російські “соціологи” кажуть, що проводили своє опитування через телефон та опитали 4 тисячі осіб.

“Отримані дані свідчать про вкрай високий рівень мобілізованості, зарядженості суспільства на участь у голосуванні. Така ситуація складається, коли особиста мотивація підкріплюється уявленнями про соціально схвалювану модель поведінки. Можна прогнозувати дуже високий рівень прибуття. Найімовірніше, більшість проголосує у перші дні, не відкладатиме своє волевиявлення. Участь у голосуванні для більшості — це закріплення раніше зробленого вибору”, — коментує результати свого “опитування” керівник Практики політичного аналізу та консультування ВЦВГД Михайло Мамонов.

Я тривалий час працював із темою російської окупації Донбасу та цивільних людей, які опинилися на території воєнного конфлікту та окупації. За час моєї роботи я брав участь у кількох соціологічних дослідженнях як на підконтрольній Україні, так і на непідконтрольній території. Це були як опитування, так і фокус-групи. Я чудово пам’ятаю, як складно було узгодити опитувальник із професійними соціологами, як доводилося вивіряти кожне слово у питанні, щоб отримати релевантний результат. І навіть це не давало гарантії, що людина говоритиме відкрито.

Водночас завжди обговорювали, що ця тема є конфліктною, що люди в окупації не можуть говорити відкрито на багато тем, а про їхню справжню позицію можна лише здогадуватися з відповідей на непрямі питання. На той час російське вторгнення забрало життя 14 тисяч осіб, і ситуацію кваліфікували як “конфлікт” низької інтенсивності.

Зараз нова фаза російського вторгнення забрала вже в десятки разів більше життів. Мешканці українських областей, у яких провели так званий “референдум”, спостерігають війну не з телевізора — вона у їхніх будинках у вигляді розривів та обстрілів. Вона на їхніх вулицях у вигляді патрулів окупантів, терору та насильства. Будь-який соціолог скаже, що за таких умов отримати правдиві відповіді на будь-яке запитання не можна. Про яке опитування може йтися, коли сотні тисяч людей виїхали з окупованих районів, рятуючи свої життя та здоров’я?

Але не варто ставити логічні та раціональні запитання. На помилки можна вказувати лише тим, хто припускається їх несвідомо і справді хоче отримати точний результат.

В цьому випадку російські придворні соціологи займалися медійним прикриттям окупації з допомогою фейкових опитувань. Вони такі самі співучасники злочину, як і російські військові та політики, а може, й гірші. Своїми “опитуваннями” вони медійно підтримують і мобілізацію, вбиваючи своїх співгромадян, мотивуючи їх “захищати” людей, яких вони жодного разу в житті не бачили і які їх про це не просили.

Молоді та немолоді жителі провінційної частини Росії приїжджатимуть до Херсона та Бердянська, сподіваючись, що їх там чекають. Але насправді на них там чекатимуть коригувальники, підпільники, вибухові пристрої, обстріли, а в кращому разі просто ненависть місцевих, у яких вони вкрали мирне життя.

Придворні російські соціологи — співучасники злочину і мають бути покарані нарівні зі своїми спільниками.

Санкції щодо Росії варто розширити й на ВЦВГД та його керівництво. Вони добровільно, свідомо стали інструментом війни проти України та мають бути покарані.

Віталій Сизов, оглядач телеканалу FREEДOM