Словаччина крокує в ізоляцію: чи вистачить Фіцо сил утриматися при владі

У Словаччині тисячі громадян уже кілька разів із початку року виходили на вулиці, протестуючи проти проросійського курсу уряду, очолюваного Робертом Фіцо.

Жителі країни нагадують прем’єру, що хочуть жити в європейській державі. Роберт Фіцо, своєю чергою, продовжує робити гучні, подекуди суперечливі заяви. Опозиція впевнена, що дії Фіцо ведуть до ізоляції Словаччини в Європі.

Чому тисячі громадян вимагають відставки Фіцо?

21 лютого, у день його візиту до США для участі в Конференції консервативних політичних дій (CPAC), у більш ніж 40 містах країни відбулися масові акції з вимогою відставки прем’єр-міністра. На конференції Фіцо повторив ключові тези російської пропаганди, заявивши, що Росія нібито була змушена розпочати війну проти України, і звинуватив Європу у її затягуванні.

Виступаючи у США, словацький прем’єр вкотре розкритикував Брюссель і Київ, заявивши, що ЄС використовує війну в Україні для послаблення Росії. Він також виправдовував дії Кремля, стверджуючи, що Москва вдалася до вторгнення через “обман” із боку Заходу щодо розширення НАТО. Крім того, Фіцо похвалив президента США Дональда Трампа, а також зустрівся з його радником Ілоном Маском. Під час переговорів вони обговорили можливі мита США на товари з ЄС, інвестиції для Словаччини та припинення роботи Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). На думку Фіцо, ця організація втручається у внутрішні справи країни, фінансуючи ЗМІ та громадські організації.

Візит прем’єр-міністра до США викликав жорстку критику всередині Словаччини. Опозиція звинуватила його у переслідуванні особистих цілей і небажанні працювати в інтересах країни. У заяві партії “Прогресивна Словаччина” зазначається, що його поїздки нагадують спробу легітимізувати свою зовнішню політику на тлі зустрічей із Володимиром Путіним та Сі Цзіньпіном.

Ще в грудні 2024 року Фіцо побував у Москві, де зустрівся з російським президентом. Це спричинило хвилю протестів у Словаччині, яка лише посилилася після 21 лютого. Саме цього дня сім років тому було вбито словацького журналіста-розслідувача Яна Куцяка. У 2018 році його загибель призвела до наймасштабніших протестів в історії країни і змусила уряд Фіцо піти у відставку.

Протестувальники заявляють, що не хочуть бачити у своїй країні модель управління, схожу на російську.

“Ми не хочемо, щоб у нас було, як у Росії, де вбивства журналістів і опозиції відбуваються безкарно”, — зазначив один із учасників мітингу. Інші висловили побоювання, що повернення Фіцо до влади перекреслює зусилля останніх років у боротьбі з корупцією.

7 березня у Словаччині знову відбулися масові протести під гаслом “Словаччина — це Європа”. За даними організаторів, десятки тисяч людей вийшли на вулиці більш ніж у 40 містах країни, а також за кордоном, зокрема у Празі та Амстердамі. Головні вимоги — відставка прем’єра та повернення Словаччини до проєвропейського курсу.

Протистояння з курсом Фіцо посилилося на тлі громадської ініціативи “Боєприпаси для України”. У відповідь на відмову прем’єра підтримувати Київ військовим шляхом словаки зібрали понад 5 мільйонів євро для закупівлі амуніції для ЗСУ.

Ситуація загострилася після того, як Фіцо засумнівався у доцільності членства Словаччини в ЄС і НАТО. Додаткове обурення викликали заяви його соратників, наприклад, віцепрезидента керівної партії Еріка Каліняка, який стверджував, що російська окупація України зробила б Словаччину “безпечнішою”. Опозиція назвала такі висловлювання зрадою національних інтересів.

“Я підтримую всі мирні плани, я підтримую всі пропозиції щодо припинення вогню в Україні. Кожен день війни в Україні пов’язаний із взаємними вбивствами слов’ян, які я відкидаю з самого початку конфлікту. Я — прем’єр-міністр країни, яка любить мир і яка послідовно проводить суверенну словацьку зовнішню політику, орієнтовану на всі чотири кардинальні точки світу”, — написав Фіцо у Facebook.

На саміті ЄС у Брюсселі Фіцо та угорський прем’єр Віктор Орбан заявили про намір блокувати допомогу Україні. Вони також вимагали відновити транзит російського газу через територію України. Однак у Києві такий варіант виключили, і тепер словацька влада шукає альтернативні джерела палива, зокрема в Азербайджані.

Після того як Вашингтон і Київ узгодили, що домагатимуться негайного перемир’я, а США відновили військову підтримку України, прем’єр-міністр Словаччини заявив, що підтримує всі мирні плани та пропозиції щодо припинення вогню в Україні.

Попри масштабні протести, Фіцо заявляє, що не має наміру йти у відставку. Проте аналітики сумніваються, що йому вдасться зберегти владу до парламентських виборів 2027 року.

Політична криза у Словаччині — що думають експерти

Чим завершаться масові антиурядові протести в Словаччині? Чи зміниться позиція Фіцо і якщо так, то чи буде це під тиском яких політичних гравців? Які важелі тиску на Фіцо має Європа? На ці та інші теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи;
• Ольга Брусиловська, завідувачка кафедри міжнародних відносин ОНУ ім. І. Мечникова;
• Людмила Покровщук, доктор філософії, експерт із зовнішніх і внутрішніх політик.

ТАРАС ЗАГОРОДНИЙ: Тиск на Словаччину можливий через економічні важелі

— Ситуація з Робертом Фіцо у Словаччині не настільки радикальна, як із Віктором Орбаном в Угорщині — це важливо розуміти.

По-перше, Словаччина не припиняє транзит вантажів НАТО через свою територію і активно працює над посиленням обороноздатності України. Багато виробництв у країні продовжують випускати військову техніку, яка продається без обмежень — платіть гроші, і отримаєте озброєння.

По-друге, Словаччина підтримала санкції проти тіньового флоту, на відміну від Угорщини, яка виступила проти. Очевидно, що всередині Євросоюзу йде тиск на Словаччину та Угорщину, оскільки в обох країн після скорочення транзиту російського газу знизилися додаткові доходи. Це призвело до зростання їхньої залежності від дотацій ЄС, що, своєю чергою, стало важелем контролю з боку Брюсселя.

Однак кожна країна ЄС має власну зовнішню та оборонну політику, і заборонити що-небудь на національному рівні всередині блоку неможливо.

Реальних інструментів впливу, крім скорочення дотацій, у Євросоюзу фактично немає. Виключення держави з ЄС без її згоди також неможливе, оскільки для цього потрібне схвалення всіх країн-членів, включно з самою країною, проти якої ініціюється виключення. Існують механізми позбавлення права голосу, але повноцінного інструменту виключення не передбачено.

Таким чином, поки Фіцо залишається прем’єр-міністром, його риторика навряд чи зміниться. У моменти масових протестів усередині країни він знаходить зручну тактику — звинувачувати Україну, називаючи Володимира Зеленського “ворогом Словаччини”.

При цьому Словаччина, як член ЄС і НАТО, теоретично може блокувати рішення на рівні альянсу, особливо в тандемі з Угорщиною. Однак у питаннях оборонного співробітництва поки що не спостерігається кардинальних перешкод. Євросоюз працює за принципом консенсусу, тому будь-яка країна, навіть невелика, має можливість гальмувати важливі ініціативи.

Тиск на Словаччину можливий через економічні важелі. Наприклад, можна пригрозити перенесенням військових замовлень з її території до Чехії, що вдарить по промисловому сектору і створить політичний дискомфорт для Фіцо. У разі реалізації таких рішень уряду доведеться виправдовуватися перед громадянами за втрату робочих місць.

Крім того, існують і більш радикальні способи тиску. Наприклад, нафтопровід “Дружба”, який проходить через Словаччину, вже давно потребує капітального ремонту. В умовах нестабільної ситуації в країні затримка в постачанні що комплектує або технічні складнощі можуть розтягнути цей процес на місяці. Протягом цього часу можна оцінити динаміку політичної ситуації в країні.

Наразі немає універсального інструменту реагування на подібні демарші Фіцо, однак важливо пам’ятати, що на відміну від Угорщини, Словаччина все ж робить значний внесок у зміцнення української оборони. Військові вантажі продовжують надходити, приватні виробники працюють, а Фіцо не чинить прямих перешкод у цьому питанні.

Фіцо — досвідчений політик зі стійким електоратом. Попри протести, критичної маси незадоволених, яка могла б вплинути на його відхід, у Словаччині поки що не спостерігається.

ОЛЬГА БРУСИЛІВСЬКА: Позиції Орбана і Фіцо — це виклик для Європи, але й стимул до єдності

— Моя перша освіта — історична, тому я одразу проводжу паралелі з минулим. Це нагадує ситуацію після Другої світової війни, коли у Східній Європі виникли режими радянського типу, керовані так званими “маленькими Сталінами”.

Сьогодні ж, в умовах змін зовнішньої та внутрішньої політики США, у Східній Європі з’являються “маленькі Трампи”. Вони намагаються позиціювати себе як віддані прихильники Трампа, але виглядають радше карикатурно. Як відомо, історія повторюється: спочатку як трагедія, потім як фарс. Те, що робить Фіцо, — це чистої води фарс.

При цьому він не є для Трампа значущою фігурою, на відміну від Орбана. Трамп не сприймає Фіцо як серйозного політичного діяча. Саме тому складно сказати, чого він домагається, провокуючи словацьке суспільство на протести.

Для Словаччини велике досягнення, що з грудня кожні два тижні люди виходять на вулиці. Політична активність словаків ніколи не була настільки високою, як, наприклад, у поляків. Однак Фіцо своїми діями зумів об’єднати різнорідні групи протестувальників, за що йому, мабуть, можна сказати “дякую”.

Опозиція в січні вже намагалася винести вотум недовіри уряду, але тоді голосування провалилося. Подивимося, що буде далі. У них ще є шанс.

Словацька опозиція консолідується, але повної єдності серед них поки що немає. У найближчі тижні або місяці навряд чи відбудуться кардинальні зміни. Проте не можна недооцінювати підтримку України з боку громадянського суспільства Словаччини. Ця допомога скоріше символічна, але дуже важлива, оскільки показує різницю між позицією народу й уряду.

Якщо поглянути на картину в цілому, то проблема Фіцо й Орбана не з’явилася вчора. Напівавторитарні режими, де демократичні інститути перестають нормально функціонувати, а влада підминає їх під себе, — це тривожний тренд, на який у Європі занадто довго закривали очі.

Прихід Трампа і його політика щодо не тільки України, а й усього світу — від Ірану до Близького Сходу — внесли хаос. Ніхто не знає, що станеться завтра, і ця невизначеність лякає європейських лідерів.

Існування таких політичних гравців, як Орбан і Фіцо, доводить, що ЄС має змінювати підходи. Формально в Угорщині та Словаччині зберігається демократія, але на практиці ми бачимо, як керівні еліти підминають під себе державні інститути.

Крім того, стратегія Трампа, що ґрунтується на непередбачуваності, тільки посилює цей хаос. У Європі усвідомлюють, що необхідно створювати нову систему безпеки, і Україна стає її невіддільною частиною.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Протести у Словаччині можуть змінити ситуацію

— Протести відбуваються не тільки проти прем’єр-міністра Фіцо, а й проти його проросійської політики. Плакати, які ми бачимо, висловлюють однозначну позицію людей: “Ні російському імперіалізму”, “Словаччина проти Кремля” тощо. Це масові акції, і вони явно не згаснуть найближчим часом.

Якщо влада Словаччини не ухвалить рішень, яких вимагають протестувальники, ці акції можуть призвести до серйозних політичних наслідків. Згідно з останніми соціологічними даними, понад 50% словаків не підтримують зовнішню політику Фіцо. І цей фактор відіграє ключову роль у падінні рейтингів його партії.

Фіцо опинився в складній ситуації. З одного боку, він не може ігнорувати масові протести, але з іншого — у парламенті у його коаліції мінімальна більшість, і провести будь-які ініціативи стає дедалі важче.

Поки Фіцо тримається за владу, він не збирається добровільно йти у відставку. Хоча сам раніше заявляв, що дострокові вибори “можливі”, це радше тактичний хід. Він прекрасно розуміє, що за нинішніх рейтингів його партія не зможе сформувати новий уряд.

Це його третій термін, і він — не новачок у словацькій політиці. Він знає, як грати на розбіжностях усередині Євросоюзу і лавірувати між Брюсселем і Кремлем. Поки що він сподівається, що ситуація зміниться на його користь.

Ми бачили, як ЄС застосовував санкційні механізми проти Угорщини, коли Орбан занадто далеко заходив у своїх заявах. У випадку Словаччини також можливі обмеження у фінансуванні, що дуже чутливо для економіки країни.

Фіцо це розуміє. Наприклад, він гучно заявив, що “повністю припиняє ремонт української техніки”, але коли до нього прийшли представники словацької оборонної промисловості й нагадали про контракти та гроші, він відіграв назад. Та сама ситуація була з погрозами “перекрити постачання електроенергії в Україну”. Це лише риторика, за якою немає реальних дій.

Опозиція в Словаччині справді консолідується, і зараз у неї більше шансів посилити тиск на уряд. До того ж “Прогресивна Словаччина” — головна опозиційна партія — уже обганяє партію Фіцо в рейтингах.

Словаччина — не Угорщина. Тут політична ситуація більш рухлива. Якщо протести не припиняться, це може призвести до переформатування влади.

Читайте також: Вашингтон “обмінюється” митами з країнами по всьому світу: до чого може призвести тарифна політика Трампа