Слабкий Путін: у чому головна вразливість президента Росії?

У Росії відзначають гучну дату — ювілей Путіна. Але за “здравницями” все чіткіше видно страх його найближчого оточення, яке відчуло, що президент слабшає. Не лише фізично. Рішення розв’язати війну на українському фронті стало найголовнішою його помилкою, максимально послабило і позиції у світі, і керованість процесів усередині самої Росії, — упевнені політологи. Що відбувається зараз із Путіним — розбирався у своїй авторській рубриці шеф-редактор іншомовлення України FREEДOM Олексій Мацука.

Сила чи слабкість?

“Росія показує силу”, — запевняють у Москві. Мовляв, одна обіцянка застосувати проти України ядерну зброю чого варта. “Та ні, це ознака слабкості”, — відповідають на Заході. Мовляв, яка вже тут сила, якщо погрози — порожні, якщо території, формально оголошені російськими, знову переходять під контроль України, якщо війна дедалі глибше затягує Росію у трясовину, якщо на фронті одні поразки.

“Все не так! Він відсунув генералів і особисто очолив планування війни на “українському фронті”, — знову вмовляють ті, хто називає себе лідерами громадської думки в Росії. “Та ні ж, Путін зараз як ніколи слабкий”, — не погоджуються багато західних аналітиків. І, як головний аргумент, наводять останні дії російського президента — мобілізація, яку проводили поспішно, в ході якої виявилася вся неефективність військової машини. “Референдуми” у чотирьох областях України, які то почали готувати, то покинули, то потім знову негайно взялися… І — відступ.

Воно найбільше б’є по рейтингу, авторитету Путіна, пише популярний у штатах журнал The Atlantic:

Можливо, Путіна не особливо хвилюють російські ліберали та емігранти, які виступають проти війни, але… підтримка Путіна слабшає — за кордоном, удома та в армії. Все інше, що він зараз говорить і робить, — не більше, ніж спроба зупинити цей спад.

Війна змінила дуже багато. До Путіна вже не поспішають на зустрічі. Від нього відвертаються навіть ті, хто начебто б підтримував. Достатньо згадати недавній саміт у Самарканді. Коли він, переступаючи з ноги на ногу, чекав то одного президента, то іншого. Хоча раніше сам демонстративно спізнювався. Але цього разу довелося бути вчасно, а затримувалися якраз лідери Туреччини, Індії та навіть… Азербайджану та Киргизстану.

Путін у світі стає все більш самотнім, токсичним та ізольованим, але й у самій РФ до нього починають відчувати зневагу — не лише противники війни, а й прихильники. Більше того, в РФ складається свого роду “партія війни”, яка вважає нинішнього лідера слабаком та боягузом, — каже російський політолог Дмитро Орєшкін.

Щодо “слабості”, але тепер уже й фізичної, закралися сумніви, коли на кадрах, знятих у тому самому Самарканді, Путін та Ердоган йдуть поруч — при цьому президент Туреччини підтримує президента Росії під руку. І соцмережі миттєво згадали про всі чутки щодо проблем російського президента зі здоров’ям.

Привід заговорити про них з’явився нещодавно і після того, як з’явилися кадри зустрічі з Шойгу після взяття Маріуполя. Він то втиснувся в крісло, то намагався якнайміцніше триматися за стіл. Знову почалися проблеми з хребтом? Чи намагався приховати тремтіння в руках? Так заговорили журналісти. А ось психологи запевняють, що тут навіть не про хвороби, а про страх.

Рейтинг, якого немає

Звичайно, офіційно, соцопитування в Росії говорять про те, що Путін на піку популярності та довіра до нього лише зростає. Але чи можна їм вірити?

Свіжі цифри “Левада-Центру” кажуть, що 80% росіян довіряють президенту, трохи менше — армії. Але тут питання: чи за цими показниками правда? Адже в соціології так багато залежить навіть від формулювання питання. А тут із неї при спілкуванні з респондентами навіть прізвище Путіна прибрали. Та й дані, як виявилось, за серпень. До мобілізації, до серйозного відступу, до загроз ядерної війни.

А ось у світі рейтинг Путіна найнижчий за останні 20 років. Це вже дані американського центру “П’ю Рісерч”, які показують, що 85% опитаних із 18 країн світу висловили повне неприйняття політики російського президента. Це максимальне падіння міжнародної підтримки, над створенням якої традиційно працювали кремлівські політтехнологи.

Але рейтинг — рейтингом. Зрештою в кремлі завжди вміли “роздмухати цифри”, вдавшись до натовпу дії, які сподобаються середньостатистичному росіянину. Інша річ, що за ці десятиліття при владі Путін, який навіть газет не читає, а лише “вичавки”, виявився абсолютно відірваним від реальності. І нинішня війна — і реакція з Москви на очевидні, начебто, виклики — це дуже чітко свідчать.

Відмова від спілкування з населенням, вивчення матеріалів та дискусій в інтернеті… передбачає повну нерелевантність першої особи. … Робить картину світу набагато простішою — і тим самим підвищує можливість ухвалення вольових рішень (що приймається за силу влади). Але в той же час ці дії, вирішуючи одну проблему, часом породжують десятки інших (і цим підкреслюють її слабкість), — вважає російський соціолог Владислав Іноземцев.

І таким показовим “провальним” рішенням стала команда в принципі розв’язати цю війну, пише авторитетний Foreign Policy.

Почавши війну без внутрішніх обговорень і навіть не поінформувавши ключових гравців, Путін пішов на величезний політичний ризик. Якби війна пішла добре, авантюра окупилася б. Якщо Путіну не вдасться переконати еліту, що він залишається сильним лідером із чітким розумінням, куди веде країну, невизначеність може стати значним політичним ризиком для його режиму, — вважає генеральний директор аналітичної компанії R.Politik Тетяна Станова.

І в цій ситуації видатися слабким для нього — це, мабуть, неприпустима річ. Адже Путін завжди намагався демонструвати чинність. За роки при владі він навчився, здавалося б, тримати в страху і соратників, і суспільство загалом. Але це “життя в постійному страху” тепер і з ним самим зіграло злий жарт. Адже той наказ про ядерний удар армія може просто не виконати, відчувши, що головнокомандувач дав слабину.

Особливо в той час, коли Путін слабкий, офіцери, мабуть, не підкоряться такому наказу. Тому що слабкий Путін не зможе запропонувати їм захист від майбутнього трибуналу чи від майбутнього правосуддя, чи навіть морального засудження, — міркує журналіст-розслідувач Bellingcat Христо Грозєв.

І чим більше буде поразок на фронті, тим глибшим буде цей процес внутрішнього саботажу в армії, коли кожен почне думати вже не про страх позбутися посади, а про перспективу позбутися волі.

Режим Путіна лише зовні стабільний, але чим більше поразок він отримає, тим більше воєначальники втрачатимуть довіру до нього, переконаний директор програми РФ-Євразія в Chatham House Джеймс Ніксі.

У своїй книзі “Шість масок Путіна” Фіона Хілл, яка працювала в Білому домі спеціальним радником у справах Росії, написала ключовий меседж, який дуже багато дає зрозуміти: “особиста слабкість Путіна як лідера в тому, що він надто пишається своєю силою”.

І це правда. Він начебто сконцентрував у своїх руках величезну владу. Але саме влада, хоч як парадоксально, і стала головною слабкістю. Адже в оточенні, схоже, не лишилося нікого, хто міг би сказати правду. Усі надто залякані, щоб заперечити, поставити під сумнів його дії — зокрема й щодо України. У звіті Національної розвідки США йдеться навіть, що Путіну взагалі не повідомляють усієї правди про невдале вторгнення, про втрати, про відступ. Приховують, лакують факти, бояться доповісти про стан речей. І це слабкість не з тих, що можна виправити. Вона системна, як вірус, яким Путін так боїться заразитися. Здавалося б, відвідувачів перед зустрічами з ним тижнями тримають на карантині, завели спеціальний стіл… А вірус, виявляється, вже проник. Він руйнує зсередини і його і побудовану ним систему.

Читайте також: Путін сам був натхненником масованих атак по Україні, — Мусієнко (ВІДЕО)