Скоро буде мільйон: як втрати армії РФ впливають на ситуацію на фронті 

За даними Генштабу ЗСУ, на війні Росії проти України армія країни-агресора щодня втрачає близько тисячі осіб. Більшість російських солдатів пройшли мінімальну підготовку, і командири використовують базову тактику для досягнення успіху, попри пов’язані з цим високі втрати, зазначили в розвідці Великої Британії. 

Путін і російське військове керівництво готові миритися з масштабними втратами, аби це не позначилося негативно на підтримці війни. 

Втрати армії РФ

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними Генштабу ЗСУ, армія агресора втратила понад 900 тис. солдатів. З них убитими — близько 250 тис., порахували в Міністерстві оборони Великобританії. Це найбільші втрати Росії з часів Другої світової війни. Найбільше загиблих — серед вихідців із віддалених регіонів Росії з-поміж етнічних меншин. І незрівнянно менше — жителів Москви та Санкт-Петербурга.

“Путін і російське керівництво, найімовірніше, надають набагато меншого значення життю громадян етнічних меншин із бідних регіонів, і тому зусилля з вербування російських солдатів спрямовані насамперед на ці регіони”, — йдеться в повідомленні Міністерства оборони Великої Британії.

Втрати російської армії сприймаються Кремлем як зведення новин з якоїсь далекої країни, пояснюють експерти. Для Путіна війна набагато важливіша за життя. Втім, у самих росіян загибель сотень тисяч співгромадян теж особливого співчуття не викликає. Доказ тому — дані опитування “Левада-центру”. 

У лютому 2025 року в Федерації рівень підтримки війни Росії проти України зріс до 80%. Таким він був у березні 2022 року — після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну.

Російська влада вичерпала майже всі резерви, які можна було відправити на війну проти України. Під рушницю ставлять уже не тільки ув’язнених, а й підсудних. У поліції та пенітенціарній службі теж гострий дефіцит кадрів. Брак робочих рук — проблема, про яку вже публічно заявляє російський уряд. Однією з причин стала масова еміграція чоловіків призовного віку після оголошення Путіним так званої часткової мобілізації.

Зараз головна проблема для РФ — це необхідність постійно відшкодовувати втрати російської армії. Тому Путін зробив ставку на військових із Північної Кореї. До 12 тис. солдатів із КНДР відправили для участі в бойових діях на території Курської області. Тисячі — поповнили списки втрат.

Путін продовжує відправляти на фронт все нових рекрутів і зупиняти вербування точно не має наміру. Раніше кремлівський диктатор заявив, що планує збільшити чисельність російської армії до 1,5 млн осіб.

Під Покровськом знову гаряче

Після паузи в кілька тижнів російські війська намагаються знову наступати на Покровському напрямку в Донецькій області. Але про колишню динаміку атак поки що не йдеться, стверджують у командуванні оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”.

“Покровськ для них залишався одним із головних завдань. Річ у тім, що станом на початок березня вони вичерпалися, фізично і математично, і по людях, і по техніці. Зараз вони намагаються після перепочинку, який взяли на кілька тижнів, якось активізувати бойові дії на тому напрямку. Масштаб уже не той, тому що їх уже просто там стільки немає, проте вони частково повернулися”, — розповів в ефірі телемарафону “Єдині новини” представник оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця” Віктор Трегубов.

Фортифікаційні роботи в районі Покровська тривають безперервно, адже кожен новий метр укріплень — це додаткова можливість стримати натиск окупаційної російської армії.

“Ми створили там не тільки укріпрайони, а якраз ми працюємо дуже маневрено. Завдаємо ударів по військах, які прибувають. Дуже добре працюють по дронах наші різні системи. Йдуть комплексні удари по безпілотниках. У нас є антидрони, не тільки вогневі, а й повітряні. Тому працює комплекс. Уже немає такого валу, який був раніше”, — розповів генерал армії України Микола Маломуж.

Російська армія постійно завдає ударів по Покровську на Донеччині. Використовують керовані авіабомби та ударні безпілотники. Щодня на Донеччині внаслідок атак російської армії гинуть мирні жителі. Місцева влада продовжує евакуацію.

Втрати російських окупантів в оцінці експертів

На яких ділянках фронту сповільнилося просування російських військових через втрати? Чи може РФ заповнити нестачу солдатів? Чи варто очікувати нової хвилі мобілізації в Росії? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Денис Попович, військовий оглядач;
• Андрій Сидельников, політик, лідер міжнародного руху “Говоріть голосніше!”;
• Павло Лакійчук, керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
• Сергій Грабський, військовий експерт. 

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Кремль продовжує рекрутинг у депресивних регіонах РФ

— Агресія Росії проти України стала найжорстокішою війною XXI століття в плані втрат. І, на жаль, ця війна йде на території України. Але я думаю, нам варто забути про те, що якісь втрати можуть певним чином вплинути на Російську Федерацію. Росія не збирається зупинятися. 

Досі Путін був готовий платити життями своїх солдатів за просування територією України й охоче розмінював квадратні метри українських територій на життя своїх військовослужбовців. Увесь цей час Кремль віртуозно приховує свої величезні втрати, бо більше залучає до війни проти України жителів Росії з бідніших етнічних регіонів.

Така тактика російського керівництва не є новою. Кремль проводить рекрутинг коштом великих сум грошей, при цьому він завжди був орієнтований саме на бідні регіони Російської Федерації, де дуже багато закредитованих людей і немає роботи для того, щоб заробляти. Саме на такі бідні регіони РФ були орієнтовані подібного роду методи набору на війну. 

Москва, Санкт-Петербург та інші великі міста не так охоче клюють на вудку, пов’язану з рекрутингом на так зване “СВО”. По-перше, там більше грошей, по-друге — більше інформації. Жителів багатих регіонів РФ складніше обдурити, а депресивні області завжди були об’єктом поповнення збройних сил для того, щоб іти на війну. І скільки жителів цих регіонів ще загинуть в Україні, невідомо. 

АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Путіну все одно, скільки людей загине

— Путін не збирається зупинятися, і всі розмови про так званий мир — це не більше ніж виверти, тому що йому сьогодні необхідна просто війна. Від цього залежить не тільки політичне, а й фізичне майбутнє Путіна. 

Людські життя для російського керівництва не мають жодного значення. У секретному пункті російського указу про мобілізацію від самого початку йшлося про призов 1 млн осіб, тому втрати до 1 млн солдатів були закладені заздалегідь, і Кремль, судячи з усього, готовий піти ще далі.

Ми знаємо, як проводять “м’ясні штурми” і кидають у топку людські життя. Хоча, здавалося б, ми живемо у XXI столітті, війна технологій, і життя повинно мати більш масштабну цінність. Однак для Путіна це все, природно, тільки слова — йому абсолютно нецікаво, скільки людей загине. 

Уже до літа загальні втрати Росії, включно з убитими та пораненими, перевищать 1 млн осіб. Основну частину цієї цифри становлять поранені, але боєздатність російської армії продовжує знижуватися. 

Російська Федерація заявляє про армію чисельністю 1,5 млн, але вона не може зібратися, тому що постійно йдуть втрати. Якби не було військових дій, то напевно таку кількість солдатів Путін би легко набрав. Зараз потрібно весь час заповнювати втрати, і довести російську армію до цієї кількості поки що не представляється можливим. 

Попри це, загальна мобілізація поки не розглядається як терміновий захід. Кремль побоюється внутрішньополітичних наслідків і намагається втриматися в рамках «обмеженої» мобілізації. 

Якщо бойові дії триватимуть у тому ж темпі, то вже восени питання про примусовий призов усіх військовозобов’язаних громадян РФ може стати неминучим.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: У росіян немає сил для масштабного наступу

— Відсутність резервів у армії РФ на Покровському напрямку стала причиною припинення наступальних дій. Те ж саме відбувається на Торецькому напрямку — міста Торецьк і Часів Яр за великим рахунком стерли армію окупантів. 

Припущення було про те, що 8-ма армія, яка знімається з Покровського напряму і пересувається на Торецьке, має зіграти функцію армії прориву. Але виявилося, що вона просто замінює понівечені підрозділи тієї армії, яка стояла там до них. 

Фактично, наступальних резервів у росіян немає, а завдання ніхто не знімав, тому й тривають тактичні бої по всьому фронту. 

Часів Яр, Торецьк, Покровськ, Константинополь, Новопавлівський напрямок і південніше — це частини одного завдання. Противник активізувався і на Куп’янсько-Лиманському напрямку, особливо на Лиманському. Це напрямок допоміжного удару. І те, що вони будуть до початку “зеленки” діяти більш активно, — це теж очікувано. 

За логікою, до розв’язки ситуації, з погляду росіян, на Покровському напрямку починати перекидання, зосередження сил саме з півночі на Лимані — буде помилкою. Але там теж ми бачимо поки що атаки тими ж силами, які в них є на цих ділянках фронту. 

Що стосується південного фронту, зокрема, Запорізького напрямку, то нових сил там немає. 

Поки є Курська операція, шукати десь боєздатні резерви наступальних сил путінським генералам вельми проблематично. Але це не означає, що вони не будуть кидати всі наявні сили та засоби на “м’ясні штурми” до упору, щоб домогтися хоч якихось успіхів. 

СЕРГІЙ ГРАБСЬКИЙ: Потрібно позбавляти противника ресурсів

— Противник продовжуватиме тиснути доти, доки в нього є відповідні ресурси та бойовий потенціал. Саме тому так важливі ефективні дії ЗСУ: знищення гелікоптерів і командних пунктів російських окупантів.

Наскільки результативно ми будемо завдавати точкових ударів? Тут ми стикаємося з поняттям дедлайну. Теоретично, можна встановити будь-який дедлайн, але для цього потрібні ресурси — а у противника вони не завжди є. 

Наше завдання — скоротити ресурси армії РФ до мінімуму, щоб унеможливити будь-яке просування. Так, на певний період часу противник був змушений зупинитися на Покровському напрямку через втрати. Аналогічна ситуація склалася і на Куп’янському напрямку, де ворог тимчасово відмовився від розширення плацдарму, який зумів створити. 

Читайте також: Чи може миротворча місія ООН в Україні стати альтернативою гарантіям безпеки — розбір Дмитра Снєгирьова