“Шукаю крутий протез, щоб ходити рідним містом, як Джекі Чан”: історія бійця ЗСУ (ВІДЕО)

Він дуже хотів жити. Саме тому, незважаючи на важке поранення, повністю розбите коліно і велику крововтрату, дочекався евакуації. І вже йде на поправку. У родині Михайла, де четверо братів і одна сестра, захищати Україну пішли одразу двоє — молодший і старший брати. Тепер одне одного вони підтримують у реанімації. Старшого відпустили, щоб побачився з Михайлом. Історія стійкості українських захисників — у матеріалі журналістів FREEДОМ.

“Я щасливий. Вже шукаю супер-крутий протез, щоби ходити рідним містом, як Джекі Чан”, — каже Михайло. 

Повномасштабна війна РФ проти України Михайла застала на строковій службі. Тоді йому було 20 років. Одразу після демобілізації підписав контракт і поїхав на Донецький напрямок. 

До цього часу захищати Україну вже пішов його старший брат — Андрій. Важке поранення Михайло отримав 24 квітня. Тоді на позиції він стояв у спостереженні, поки його побратими відпочивали. 

“Я почув вихід, і не почув свист. Я знав по слуху, що воно орієнтовно в мій квадрат прилетить. Швидко згрупувався, як міг — сховався. Зрозумів, що в мене поранення, бо пекельна спека пішла одразу. Пекло сильно, і я крикнув, що я “трьохсотий”, — поділився військовослужбовець ЗСУ. 

Поруч із землянкою Михайла розірвалася міна. У його бік полетів великий уламок. Військовий каже: коли накладав на ногу турнікет, зрозумів, що поранення серйозне. На евакуацію в госпіталь чекав 12 годин. 

“Хлопці, які мене винесли — взагалі герої. Супер-супер круті. Дуже потужні хлопці, вони ще три кілометри мене пронесли. Це зайняло години дві, напевно. Але вони винесли мене”, — розповів Михайло. 

Праву ногу медикам врятувати не вдалося. Але сам Михайло каже — для нього це мінімальна втрата. Головне, що вижив. Уже з лікарні після ампутації зателефонував батькові в Івано-Франківськ. 

Першим до пораненого брата приїхав Андрій, який служить на Запорізькому напрямку. Його відпустили на кілька днів. 

“Це він нас підтримує морально. Ми були в депресії. І дуже серйозно. Батьки в шоці, сестра плаче, брати взагалі не розуміють, що робити. Я хоч побачив, що все нормально, він завжди на позитиві. А зараз це дуже важливо”, — поділився Андрій. 

Медики кажуть, Михайлу пощастило. Під час розриву міни уламки, як правило, вражають усе тіло, і тоді шанси вижити — мінімальні. У цьому випадку військовослужбовець втратив ногу. Інших ушкоджень у нього немає. 

“Потрапив до нас у важкому стані, він втратив кров. Але він дуже швидко відновлюється. Каже — мої тканини так швидко регенерують, що не встигають за ними стежити. Це молодість і впевненість у тому, що попереду нормальне життя”, — зазначив генеральний директор лікарні. 

Зараз найбільше бажання Михайла — отримати протез і стати на ноги. Упевнений — це станеться скоро. А найближчими днями його мають перевести до рідного Івано-Франківська. Там на нього вже чекають батьки, сестра та ще двоє старших братів. 

Читайте також: Уламок, що застряг за міліметр від серця: як українські медики врятували захисника від смерті (ВІДЕО)