Шелтер для переселенців із Бахмута облаштували у Костянтинівці — історії людей (ВІДЕО)

Майже рік на Донеччині діє режим обов’язкової евакуації. Вона добровільна. Евакуацію оголосили через постійні обстріли, пошкоджені лінії електро-, водо- та газопостачання у прифронтових населених пунктах. Виїхати в безпечніші регіони України місцевим жителям допомагають волонтерські та гуманітарні організації, передає FREEДОМ.

У тих населених пунктах, де йдуть інтенсивні бойові дії, безпечно виїхати можна лише за допомогою українських військовослужбовців. Один із них — Бахмут. Звідти мирних жителів везуть до сусідньої Костянтинівки. Там для прийому людей облаштували шелтер.

80-річну Євдокію разом із чоловіком понад місяць тому з Бахмута евакуювали українські військові. Пенсіонерка каже, протягом останніх кількох місяців солдати допомагали їм усім необхідним, але покидати дім люди похилого віку не хотіли. Тільки коли їхнє житло було повністю зруйноване внаслідок бойових дій, наважилися на евакуацію.

“Із самого пекла. Витягли з підвалу та привезли на БТР сюди. Ой стріляли весь час, а вже останнім часом пів року сиділи лише на тапчані й не виходили нікуди. Ні води, ні світла нічого немає”, — каже Євдокія.

У цьому шелтері, який тепер постояльці називають домом, переважно перебувають мирні жителі Бахмута. Пенсіонери Тамара та Володимир теж довго ухвалювали рішення з приводу евакуації. Усі обстріли міста чекали вдома. Потім Тамару покусав собака. Саме цей випадок, за словами подружжя, врятував їм життя.

“Фельдшер військовий у Бахмуті надав допомогу, перебинтував, промив усе. І в цей час був приліт… так би ми вже на городі були поховані… Тож пес врятував мені життя”, — розповіла мешканка Бахмута Тамара.

Люди не наважувалися виїжджати з Бахмута через брак інформації. Майже рік у місті немає мобільного зв’язку та інтернету, а також електрики, водо- та газопостачання. Мешканці кажуть, сидячи у підвалах під постійними обстрілами, не знали, що можна виїхати.

“Раніше ми не могли виїхати, ось як ви кажете, не було жодної інформації, ми в підвалах сиділи, носа з підвалу неможливо висунути”, — розповідає Володимир.

Практично всіх постояльців шелтера евакуювали під потужним обстрілом російських військ. Ці люди вже не мають дома. З майна — лише невеликі сумки з речами та тяжкі спогади. Відразу для них облаштували гуртожиток та організували сад. Готують переважно чоловіки.

Волонтери, які організували шелтер самі родом із Бахмута. Кажуть, усі тут одна велика родина. Горе своїх земляків розуміють і вважають, що головне для новоприбулих — психологічна підтримка.

“Було таке, що вони мовчали, вони мовчки ходили, для них це не зрозуміло, тобто відкриваєш кран, а там вода тече, вмикаєш, просто клацання, а в тебе світло з’явилося, є чисте ліжко і можна лягти. Було таке, що дехто кілька днів адаптувався. Ось ми тут, як реабілітаційний центр, не просто шелтер, а реабілітація. Тому що тут вони проходять реабілітацію саме серед таких, як вони”, — каже волонтерка Тетяна Щербак.

Нині у цьому центрі проживає 60 осіб. Тут люди можуть залишатися стільки, скільки захочуть. Далі, за бажання самих постояльців, волонтери можуть допомогти із безоплатною евакуацією до інших областей України.