Дати дах тим, хто рятується від жахів війни, розв’язаної Путіним в Україні. У Запоріжжі діє шелтер для жінок із дітьми. Там знайшли прихисток тимчасові переселенці з окупованих та прифронтових районів області. Серед них — Дар’я із дворічною донькою Владиславою, повідомляє FREEДОМ.
Вони мешкають у запорізькому шелтері вже майже пів року. Родом — із невеликого селища Мелітопольського району, яке тимчасово окупували російські війська.
“Я виїхала звідти ще до війни, а потім хотіла повернутися — війна почалася, окупована територія та все. Я тепер не можу поїхати додому ніяк, тож залишилися тут”, — пояснює Дар’я.
Після повномасштабного вторгнення Росії вона вирішила піти до української армії. Дар’ї тоді ледве виповнилося 19, і вона виявилася наймолодшим солдатом у підрозділі.
“Я прийшла у військкомат кажу: “Хочу до армії”. Вони кажуть: “Ти добре подумала?”. Я говорю: “Так, хочу”. І все, 15 вересня стала на облік у військкомат, а 25 вересня вже була відправка”, — згадує Дар’я.
У частині дівчина служила за фахом — кухарем. Також була старшим бойовим медиком при штабі. В армії познайомилася із майбутнім чоловіком. Нині він разом зі своїми побратимами на передовій.
“Близько до росіян стоять, це найближча дистанція. Я знаю, у мене чоловік теж військовий, ми там і познайомилися з ним, і це його хлопці”, — каже вона.
Пів року тому Дар’ї довелося піти у відпустку для догляду за дитиною. Їй порадили оселитися у запорізькому шелтері для мам із дітьми. Дівчина швидко з усіма потоваришувала.
“Ми тут усі стали як рідні один для одного — велика родина. І дитячий садок”, — наголошує вона.
У шелтері 25 дітей. Для них обладнали ігрову кімнату, проводять дитячі свята, заняття та уроки. Але найголовніше — діти спілкуються з однолітками та під час ігор навчаються, каже Дар’я.
“Дочка у мене — золота дитина. Звичайно, і балувана, діти, як діти. Вона знає все, що їй треба: до десяти навчилася рахувати, літерки, циферки, розважаємось, і в грі просто вона це вивчає”, — розповідає Дар’я.
Однак, сумує за рідним селищем і мріє про час, коли повернеться додому, щоб доглядати сад і город.
“Коли деокупація відбудеться і, дай боже, якщо в мене залишиться цілий будинок, я повернуся туди. Я там виросла і, знаєте, у 20 років не кожен хоче поїхати до села назад. А я вже задовбалася сидіти тут, у місті. Я хочу додому — городи, палісадники — додому хочу”, — каже дівчина.
Вона вірить: Україна поверне всі тимчасово окуповані території, і вона повернеться додому. А поки що Дар’я готується до продовження служби: восени закінчується відпустка для догляду за дитиною.
“У вересні назад має бути призов, готуємось… Воно не страшно, стріляти навчилася, їсти готувати теж вмію. У мене всі були задоволені, що у них такий кухар з’явився”, — наголошує Дар’я.
Планує повернутися у свою частину та зробити на службі все можливе, щоб Збройні сили України якнайшвидше вигнали путінських терористів із її рідного селища.
Читайте також: Ігрова кімната для переселенців: як у Запоріжжі приймають внутрішньо переміщених українців (ВІДЕО)