Санкції проти РФ на стійкість ЄС не вплинуть: помилки кремлівської пропаганди розбираємо з економістом Олексієм Плотніковим

Керівництво Російської Федерації просуває риторику, що антиросійські санкції Європейського Союзу зашкодять самому ЄС. Насправді Євросоюзу потрібен час, щоб переорієнтуватися на енергоресурси з інших держав, зокрема членів ОПЕК.

На момент початку повномасштабної війни Росії проти України світова економіка не до кінця відновилася після наслідків від карантину, пов’язаного з коронавірусом. Якби не було пандемії, Західна Європа та США не відчули б жодних побічних ефектів від запровадження санкцій проти РФ.

Як в ЄС впораються зі зростанням цін та тарифів на комунальні послуги? Хто стоїть за мітингами в європейських країнах проти антиросійських санкцій? Чи загрожує Європі паливна криза? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ говоримо з професором, заслуженим економістом України Олексієм Плотніковим.

— Давайте розберемо популярний меседж кремлівської пропаганди — нібито санкції Євросоюзу проти Росії б’ють по самій Європі.

— Тут трохи інакше треба трактувати події, не так, як кремлівська пропаганда. Все ж таки західний цивілізований світ був дуже довго зав’язаний на Російську Федерацію, в першу чергу, на постачання енергоносіїв. Тепер Заходу потрібен час, щоб перебудуватися у процесі відмови від нафти та газу з РФ.

Звичайно, це не просто робиться: тут потрібні певні зусилля, умовно кажучи, перебудуватися на норвезький газ, на скраплений газ з США, який поставлятиметься в європейські порти.

З такої перспективи вважати, що це антиросійські санкції б’ють по Західній Європі, можна з дуже великою натяжкою. Це скоріше затрати запровадження санкцій, ціна питання. Тобто це те, що йде паралельно з санкціями, і західний світ ніби відчуває факт того, що він запровадив санкції проти Росії.

А не те, що каже кремлівська пропаганда — не антиросійські санкції, які б’ють по Заходу. В будь-якому випадку удар іде по РФ. Санкції запроваджуються проти Росії, а не проти Західної Європи.

— Не газом єдиним. Дивіться, адже проблеми в економіці не можуть за п’ять-шість місяців повністю змінити конфігурацію логістики потужного всередині союзу, яким ми вважаємо Європейський Союз? Чи, може, він був не такий потужний у економічному сенсі, як здавалося? Чи ці наслідки не такі страшні, як їх малюють у західних ЗМІ? А справа більше у звичках європейців: трохи порушився їхній розмірений, європейський спосіб життя…

— Там ситуація трохи інша. Давайте згадаємо початок 2020 року, коли почався коронавірус. Тоді зламалися логістичні ланцюжки поставок з Азії — між Китаєм та США, між Китаєм та Європою… Тобто те, що було зламано карантином, не відновилося до війни, а лише йшло шляхом відновлення.

Якби війна не почалася, то, за прогнозами Світового банку та Міжнародного валютного фонду, лише 2022 став би роком реального відновлення світової економіки.

Ті санкції та події, які стали відповіддю західних країн на дії РФ, таки наклалися на наслідки коронавірусу. Тут навіть складно зараз визначити, чи це наслідки руйнування ланцюжків поставок у 2020-2021 роках, чи це вже проблеми, пов’язані з санкціями проти РФ.

Якби не було коронавірусу, якби Західна Європа та США йшли на підйомі економіки та процвітали, не маючи наслідків коронавірусу у вигляді обмежень у торгівлі, зростання цін, інфляції та низки інших факторів, взагалі ніхто б не говорив про будь-які побічні ефекти запровадження санкцій проти РФ.

— Чому тоді вимоги мітингів, які почали активно організовувати в деяких країнах Європи, починаючи з Чехії, переважно стосуються зняття з Росії санкцій? Нібито через високі ціни на енергоносії та, відповідно, на комунальні послуги. Це навмисне робиться політиками, які так чи інакше залежать від російських грошей? І чому не вимагати більшого посилення санкцій, щоб вплинути на маніпуляції РФ щодо ціни на газ?

— Я маю багато сумнівів щодо щирості цих мітингів і в Чехії, і в Німеччині, і в інших країнах. По-перше, їхні організатори — політичні сили, які завжди симпатизували Кремлю, вважалися фактично чи умовно проросійськими.

Ці вимоги лежать у тих меседжах, які закидають російські канали, а не (у площині) логіки західного розвитку, тієї логіки, яку пояснюють лідери західних країн у телезверненні до своїх громадян.

Ці мітинги скоріше відповідають інтересам РФ, ніж інтересам громадян тих країн, в яких вони проходять.

— Є дослідження “Євробарометр” про те, як самі європейці оцінюють ситуацію в країнах Євросоюзу. Свіжі дані ґрунтуються на опитуванні понад 26 тисяч європейських громадян, у 27 країнах ЄС. Серед найважливіших проблем, з якими наразі стикається Євросоюз, понад третина респондентів назвали підвищення цін, інфляцію, прожитковий мінімум та енергозбереження, а також міжнародну ситуацію. Крім цього, сім з 10 опитаних “Євробарометром” виступають за фінансування поставок та передачу військової техніки Україні, а абсолютна більшість задоволені заходами у відповідь на агресію Росії проти України. Тут не справджуються мрії Володимира Путіна про те, що Європа замерзає, помирає з голоду, усі виходять на протести, намагаючись скинути свої уряди і вимагаючи поступок по Україні…

— Це якісь технологи, іміджмейкери пропонують шляхи пом’якшення негативного ставлення до Росії у світі. Вони знайшли політичні сили, які готові провести такі мітинги.

Що стосується того, чи Європа переживе зиму. Звісно, ​​переживе. Так, рахунки зростуть. Так, опалення буде коштувати дорожче, ніж торік. Так, інфляція. Для Європи, напевно, найвища з моменту запровадження євро у 1999 році.

Європейці консервативніші: вони звикли до низьких цін, до низьких тарифів. А зараз там йде динаміка — це так. Є проблеми з малозабезпеченими, з обігрівом, з освітленням, зі споживчим кошиком, який не відповідає тому, що було 2-3 роки тому.

Але будуть якісь соціальні програми — є безліч прикладів, коли країни, які страждають, використовують соціальні важелі для регулювання та пом’якшення ситуації. Є також єдина програма з бюджету Євросоюзу.

Щодо надій на те, що ситуація буде поганою, люди вийдуть на вулиці і змусять скасувати антиросійські санкції: такого не буде. Не в тому напрямку думають технологи, які підказують керівництву РФ, що треба робити у цьому випадку.

— Це залежить від географічних та фінансових можливостей — скільки грошей надходить від Брюсселя конкретній країні? У західних медіа пишуть, що зараз найбільше падіння інфляційного рейтингу з 1997 року — як тоді Європа виходила з рецесії і чи можна використовувати ці інструменти зараз?

— Потрібно спробувати застосувати методи виходу 1997-1999 років. Тому що з того моменту відбулося розширення Євросоюзу, зміцнення регулюючої ролі центральних органів, зміна структури виробництва, структури сільськогосподарської продукції, що вирощується в країнах ЄС. Тобто Євросоюз не стоїть на місці, він постійно розвивається і знайде можливості для подолання цієї кризи.

Але ця ситуація не є критичною для Європейського союзу — і з точки зору поточних показників, і з точки зору очікуваного результату тих санкцій, які ще вводитимуть проти РФ. На стійкість ЄС це не вплине.

— Що ще може допомогти стабілізувати економіку Євросоюзу з огляду на активну підтримку з боку США? Наприклад, зараз багато американців віддають перевагу активно подорожувати саме Європою, накачуючи таким чином економіку ЄС доларами… Чи допомога США, допомога міжнародних фінансових інституцій, зокрема МВФ, можуть якось пом’якшити цю ситуацію?

— Це такий побутовий рівень… Завдяки ситуації “дешевий євро — дорогий долар”, американці приїжджають до Європи, роблячи виторг для європейської туристичної галузі. Для них стали дешевшими готельні послуги, послуги авіаперевезень та низка інших речей на 20% ніж рік-два тому.

З огляду на те, що подешевшало євро, зараз стали більш конкурентними європейські товари на американському ринку. Це знову ж таки підтримка країн Євросоюзу, які ведуть розрахунки в євро.

Окрім американського ринку, є ринки Південно-Східної Азії, Латинської Америки, та сама Австралія… Євро на рівні одного долара — років 20 не було такого параметру. Це конкурентоспроможність європейських послуг, можливості для європейської економіки, яка зрештою пожвавиться активніше, ніж навіть планували.

— Восени минулого року у Великій Британії була істерія, коли всі вантажівки зупинилися, бо не можуть заправитися, АЗС порожні, розвозити хліб нема на чому… У зв’язку з можливим нафтовим ембарго щодо РФ у Євросоюзі розуміють, звідки йтимуть нафта та нафтопродукти? Чи є загроза паливної кризи?

— У контексті кризи у Великій Британії я згадав, як кілька років тому з’явилися “жовті жилети” (протестний рух у Франції, який виник у листопаді 2018 року, — ред.). Вони були дуже чутливими, їх хвилювало подорожчання бензину на кілька центів. Думаю, зараз таке протверезіння сталося, що “жовті жилети” — це вже безглуздо.

Щодо постачання нафти та нафтопродуктів: є країни ОПЕК (картель, у складі якого — 13 членів: Алжир, Ангола, Венесуела, Габон, Екваторіальна Гвінея, Ірак, Іран, Республіка Конго, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія, — ред.). Традиційно Європа веде переговори з цими державами. Іноді, там відбуваються такі політичні зрушення, коли зростає видобуток і різко знижуються ціни. Це, у свою чергу, б’є по Російській Федерації.

Там є безліч інструментів, безліч механізмів. Для Європи — не проблема забезпечити себе нафтопродуктами за логістикою, умовно кажучи, з Саудівської Аравії та Кувейту, загалом з того регіону. Навіть з огляду на те, що це далі, це постачання, можливо, танкерами, але з можливістю маневрувати за ціною.

Для європейців це все одно буде прийнятною ціною. Вони зможуть забезпечити своїх громадян, свої держави, свою промисловість та сільське господарство нафтопродуктами за цілком доступними цінами, що замістить постачання з РФ.