Найбільший теракт за останні два десятиліття. Вечір п’ятниці у Москві перетворився на криваве побоїще. Масова стрілянина і пожежа, що охопила концертний зал. Майже 150 загиблих, пів тисячі — поранені. А ще — спецназ, який не поспішав рятувати заручників, і бездіяльність національного антитерористичного комітету. Що це — суворе виконання наказу чи цинічний теракт?
Хто влаштував масову стрілянину в концертній залі “Крокус Сіті Холу”? Кому це вигідно? Про це — у “Спеціальному репортажі” на телеканалі FREEДOM.
Авторка — Ксенія Барвіненко.
На що так довго чекали силовики?
Увечері 22 березня, коли озброєні люди увірвалися до концертної зали, у будівлі могли перебувати близько шести тисяч людей. Вже майже почався концерт гурту “Пікнік”. Але пролунали постріли.
Комусь — вдалося евакуюватися, хтось — сховався в підсобках.
Коли невідомі зі зброєю в руках уже були на порозі залу для глядачів, пролунала команда зачинити двері. Їх віддали чоловіки в синіх светрах і джинсах.
Серед росіян, які панікують, вони виглядають спокійними і зібраними, ніби знають, як діяти в подібних ситуаціях.
Унаслідок вибуху вогонь швидко охопив будівлю. Почав руйнуватися дах.
Кремлівські ЗМІ стверджують, що терористи увійшли в “Крокус Сіті Хол” о 19:55, покинули будівлю через 18 хвилин — о 20:13. Про те, що спецпризначенців піднято за тривогою, стало відомо о 20:33. Тобто нападників уже 10 хвилин як не було в приміщенні. Інформканали повідомили про початок штурму тільки о 21:30.
А отже, щонайменше одну годину силовики стояли біля охопленого полум’ям концертного залу, знаючи, що у вогняній пастці перебувають сотні людей, але не поспішали нікого рятувати.
Не те щоб Росгвардія зовсім нічого не робила… Вона розганяла журналістів і затримувала роззяв.
Замість штурму палаючого “Крокус Сіті Холу” і затримання терористів, спецназ наставив зброю на репортерів.
“У Росії — повна деградація правоохоронних і служб. І ця деградація почалася не вчора, не позавчора, не під час подій у “Крокусі”. Вона почалася ще на початку 2000-х років. І ось ми зараз дивимося якраз на те, у що це все вилилося. Пожежники, які приїхали, не заходили в будівлю, тому що чекали на поліцію, Росгвардію. А Росгвардія, яка заточена на розгін демонстрації, замість того, щоб оточити цю будівлю і спробувати організувати якесь затримання, почала розганяти натовп. Це те, чого їх останніми роками і вчили”, — вважає генерал-майор запасу, ексзаступник голови СБУ Віктор Ягун.
І якщо розгін людей можна пояснити силою звички, то інші факти викликають безліч запитань, на які влада не хоче відповідати.
“Вдень перед терактом, який трапився ввечері, до “Крокус Сіті Хол” були стягнуті величезні сили Росгвардії та інших силовиків. Нібито надійшла інформація, що там збираються влаштувати розбірки різні кримінальні угруповання вихідців з Кавказу і Центральної Азії. Нібито вони там мали намір влаштувати якісь кулачні бої між собою, а може, і перестрілку. Тобто тут вони оперативно спрацювали. І потім, як ми бачимо, вже ввечері нікого з них не було”, — каже політолог-сходознавець Руслан Айсін.
Концертний зал, де збираються тисячі людей, — не прохідний двір. Це десятки людей охорони і рамки з металошукачами.
“У будівлі “Крокус Сіті Хол” розташований відділ поліції “Павшино”. Не просто опорний пункт, де сидить один нудьгуючий дільничний, а саме відділ поліції зі збройовою кімнатою і з усім, що там необхідно. І їх не було на місці. Тобто вони не чинили жодного опору. Виникає запитання. Якщо там усе оточене поліцією, якщо там за п’ять хвилин на авто розташована спеціальна база ОМОНу, якщо буквально через дорогу розташований комплекс будівель уряду Московської області, який теж охороняється. Усе оточене спеціальними службами або службами охорони. Але жодна з них не відреагувала”, — міркує Айсін.
Москву попереджали
Хоча російська влада і, як наслідок, силовики знали про можливий теракт задовго до трагедії.
“Посольство відстежує повідомлення про те, що екстремісти найближчим часом планують атакувати великі зібрання в Москві, включно з концертами”, — повідомили в посольстві США в Росії.
Перші попередження від США пролунали ще 7 березня.
“Їх попереджали союзники — іранці ще наприкінці січня-початку лютого. Потім розвіддані були отримані від управління розвідки в Сирії. Фактично перед терактом і іноземні посольства передали не тільки публічну інформацію, а й закритими каналами”, — розповів Ягун.
Але Кремль демонстративно проігнорував попередження.
“Нагадаю і про нещодавні, прямо скажемо, провокаційні заяви низки офіційних західних структур про можливість терактів у Росії. Усе це нагадує відвертий шантаж і намір залякати, дестабілізувати наше суспільство. Ви добре знаєте про це, зараз не буду вдаватися в деталі”, — заявив Путін.
А може, це була гра на публіку, щоб приспати пильність зловмисників? А за ширмою показного спокою кипіла антитерористична робота? Адже в Росії безпека — понад усе. Навіть на похороні опозиціонера Олексія Навального виставили по 2 силовики на людину. Отже, і цього разу Національний комітет протидії тероризму працював у поті чола, просто промахнувся з місцем теракту? Ні. Як виявилося пізніше, кремлівські спецслужби знали, що напад буде саме на “Крокус Сіті Хол”.
“За словами американських посадовців, обізнаних із ситуацією, більш ніж за два тижні до того, як терористи влаштували криваву атаку в передмісті Москви, уряд США повідомив російських посадовців про те, що популярний концертний заклад “Крокус Сіті Хол” є потенційною ціллю”, — пише видання The Washington Post.
Але Путін і його свита не просто дозволили трагедії трапитися, а й ледь не провалили затримання терористів. Адже коли силовики все ж пішли на штурм “Крокуса”, ті вже були далеко за межами Москви.
Чому версія слідства непереконлива?
Утікачів затримали на світанку 23 березня в лісах Брянської області. Тоді ж ісламістська організація ІДІЛ взяла на себе відповідальність за теракт.
Але путінські підлабузники тут же звинуватили в усьому Україну, мовляв, дивіться — стрільців спіймали на шляху до Києва.
Тільки ось своєму подільнику — самопроголошеному президенту Білорусі Олександру Лукашенку — кремлівці спустити інструкцію забули. І той у браваді перед журналістами зізнався, що терористи їхали в Білорусь, але там “кордон — на замку”, тому й звернули в Україну.
Але маховик пропаганди вже розкрутився і почав видавати нові “незаперечні докази” причетності України до атаки.
У телефонах терористів нібито знайшли зображення військовослужбовця ЗСУ на тлі зруйнованих будинків та інші зображення з українською символікою.
Та й на допитах затримані підтвердили, що їхали до Києва по гроші за наказом куратора.
Але фото, які нібито виявили у бойовиків, легко знайти в інтернеті. Та й що терористи збиралися робити з рублями в Україні, де заборонені операції з російською валютою? Сумніви викликають і свідчення, які вибили тортурами. Одному з підозрюваних відрізали вухо в момент затримання. Російські силовики навіть не спробували приховати цей факт — відео розлетілося соцмережами.
Читайте також: Застосування тортур до підозрюваних у теракті в “Крокусі” навряд чи спричинить серйозні наслідки для РФ, — політолог
Користувачі мережі звернули увагу, що причетні до розслідування силовики схожі на чоловіків у синьому, які перебували в “Крокусі” в момент нападу. У першому чоловікові розгледіли силовика, який вів одного із затриманих.
У другому — того, хто отримував спортивну нагороду в штаб-квартирі ГРУ. Це все стало базою для теорії про причетність російської влади до теракту.
Хоча теорія пахне конспірологією, зрозуміти зайву підозрілість щодо російських силовиків не важко.
Президент Асамблеї народів Кавказу Руслан Кутаєв каже, що чеченці як ніхто добре вивчили почерк російських спецслужб, які для дискредитації інших готові влаштовувати теракти.
Досить згадати перший путінський теракт.
Серпень 1999 року. Російський президент Борис Єльцин, йдучи у відставку, призначає ще невідомого публіці Путіна своїм наступником. А щоб народ схвалив рішення і розгледів у Путіні рятівника, знадобилася “шокова терапія”. Результати не змусили на себе чекати.
9 вересня 1999 року серед ночі в будинку на Гур’янова прогримів вибух. Будівля склалася як картковий будиночок. Люди в жаху бояться засинати ночами, патрулюють двори. Зруйновану багатоповерхівку спішно зносять через тиждень після трагедії. А історія повторюється вже за іншими адресами. Трагедія на Каширському шосе сталася 13 вересня. У Волгодонську — 16 вересня. Винними визнають якихось “чеченських терористів” і обіцяють мстити.
“Мочити в сортирах”. Саме ця фраза зробила Путіна впізнаваним і гарантувала президентське крісло. Про нестикування в розслідуванні кремль вважав за краще не згадувати. А їх було чимало.
“Після вибухів на Каширському, після вибухів у Волгодонську водій автомобіля в Рязані помітив двох людей, які вивантажували мішки біля під’їзду будинку, в цих мішках виявилися гексоген і вибуховий пристрій. Через дуже короткий час вантажників вдалося затримати в Рязані і виявилося, що вони були співробітниками ФСБ”, — згадував російський бізнесмен Борис Березовський 2007 року в інтерв’ю.
Кремль почав вигадувати виправдання, однак сам же заплутався у свідченнях. Звітуючи про подію, тодішній очільник МВС Володимир Рушайло заявив про запобігання страшному теракту, голова ФСБ Микола Патрушев назвав це навчаннями. Мовляв, у мішках був цукор, а пильні громадяни просто “перепильнували”.
“Патрушев сказав, що вони вивезли на полігон і протестували, і це був дійсно цукор. Вибачте, хлопці, якщо ви самі проводите навчання, самі перевіряєте, що ж ви на полігон поїхали перевіряти — цукор ви туди поклали чи гексоген? Насправді був дуже значний інший епізод, коли за три дні до вибуху будинку у Волгодонську, Селезньов — спікер Держдуми — заявив про підготовку провокації вибуху житлового будинку у Волгодонську, а злетів будинок у Москві. А через три дні злетів будинок у Волгодонську”, — розповів Березовський.
Ці нестикування обурили навіть обслугу нового режиму.
Співробітники ФСБ із мішками гексогену, звіт у Держдумі про вибух, який ще не відбувся, та ще й поспішне знесення будинку на Гур’янова викликають підозри, що Путін і його свита якщо не організували вибухи, то точно були їхніми головними бенефіціарами.
“Я теж не можу на 100% стверджувати, хто організував ці вибухи. Навіщо? Але відповідь на запитання “кому вигідно?” — абсолютно очевидна. Путін. Він цим скористався. І не треба було бути великого розуму, щоб зрозуміти, що ці вибухи загострили обстановку і так залякали російського обивателя”, — каже головний редактор Російської служби ВВС (2001-2009) Андрій Остальський.
Кому вигідно?
Розслідуючи злочин, дуже важливо визначити мотив діяння. Знайти того, хто отримає найбільше вигоди від трагедії.
“Путін обіцяв мочити чеченців у сортирі. Йому так і не вдалося це, але зате він у “Крокусі” замочив росіян саме в сортирі. Ось це і є підсумок обіцянок Путіна через 24 роки. В одному тільки сортирі знайшли 28 убитих російських людей”, — каже Кутаєв.
У випадку з терактами в Росії нескладно виявити головного бенефіціара.
“У 1999 році, коли Путін прийшов до влади, спеціально було випущено цього “джина” страху з пляшки. На цьому Путін вліз у Кремль. Наступний теракт — у 2002 році. “Норд-Ост”. Після цієї події було посилено заходи контролю щодо засобів масової інформації та свободи слова. У 2004 Беслан призвів до того, що були скасовані вибори губернаторів у Росії”, — розповів Руслан Айсін.
Після кожного теракту лещата путінського режиму все більше і більше змикалися. А силовики отримували все більше повноважень. І замість реальних розслідувань винними призначали неугодних Кремлю людей. Атака на “Крокус” не стала винятком. Попри те, що терористична організація ІДІЛ взяла на себе відповідальність за трагедію, Путін стоїть на своєму — винна Україна.
Усе — щоб під гаслами “єдності та помсти за трагедію” підігріти версію про “злісних українців-нацистів”, виправдати свою криваву війну проти мирної сусідньої держави і відправити ще більше “гарматного м’яса” на фронт.
“Вони переслідували мету і якимось боком вони хотіли спонукати до цієї події Україну та українців. До того ж вони запустили програму переслідування мусульман. З одного боку, їм дають громадянство, їх приймають, тут же починає діяти механізм тиску, переслідувань. Загнавши їх у дуже важкі умови, порушуючи проти них неправдиві справи, їх ставлять перед фактом: або вас саджають у в’язницю, або ви йдете на фронт”, — каже Руслан Кутаєв.
Смертна кара в РФ не за горами?
Режим вимагає більше крові. Не тільки на фронті. За місяць до теракту в Росії розгорілася дискусія про повернення смертної кари. Тоді населення сприйняло ідею неоднозначно. Тепер же режим отримав або, правильніше сказати, забезпечив собі аргументи.
“Про необхідність скасування мораторію на смертну кару заговорили практично відразу. Спікер Держдуми Володін, лідер Справедливої Росії Миронов. Голова Ради з прав людини при президентові Путіні Федотов про це заявив, хоча за своїм функціоналом і за своїм формальним статусом він, звісно, мав усіляко цьому чинити опір. Але ми бачимо, що було спущено зверху директиву опрацьовувати це питання і готувати громадську думку. Щодо кого використовуватимуть смертну кару? Ну, зрозуміло, що призначені терористи. А далі — ті, хто вчинив державну зраду. За цією статтею в Росії сидить дуже багато людей — науковці, громадські діячі, журналісти. Це для того, щоб ще більше залякати тих людей, які чинять опір путінській системі”, — міркує Руслан Айсін.
Путінський режим ґрунтується на крові росіян, перетворюючи трагедії на інструмент управління масами. Щоразу, коли Кремлю потрібно виправдати чергове “закручування гайок” або нову війну, відбуваються теракти. І щоразу їх не розслідують належним чином. А призначають зручних Путіну винних. Випадок у “Крокус Суті Холі” не став винятком. Кремль допустив смерть півтори сотні людей, щоб отримати карт-бланш на вбивство тисяч.
Читайте також: Росія звинуваченнями України в теракті в “Крокусі” намагається надати імпульс питанню мобілізації, — Рейтерович