Диктатор і господарник. Вірний товариш Путіна, який успадковує стиль його правління і дозволяє напасти на Україну з території своєї країни. Як Олександр Лукашенко підтримує агресію і війну — добровільно чи підневільно? І чому самопроголошений білоруський правитель має сидіти на лаві трибуналу разом із Путіним? У цих питаннях у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM розбирався Костянтин Павлов.
Плацдарм Росії
Червень 2023 року. Президент РФ і самопроголошений керівник Білорусі в російському Сочі. Далеко від лінії фронту і затопленої Херсонської області двоє диктаторів обговорюють свій новий задум — уже за місяць на території Білорусі мають розмістити тактичну ядерну зброю.
“7-8 липня закінчується підготовка відповідних споруд, і одразу ж почнуться заходи, пов’язані з розміщенням на вашій території відповідних видів зброї. Так що все — за планом”, — звертається Путін до Лукашенка.
Цей план — створення ще одного осередку ядерної загрози для найближчих сусідів та інструмент шантажу всього колективного заходу. Так Путін остаточно вплутує Лукашенка у свою злочинну криваву гру під назвою “війна проти України”.
Подільником глави Кремля самопроголошений президент Білорусі стає задовго до повномасштабного вторгнення, коли дозволяє розмістити на своїй території контингент, який готується до нападу на суверенну незалежну державу.
Під приводом необхідності захисту кордонів і спільних навчань Білорусь стає повноцінною військовою базою для російських військових. Десятки колон важкої техніки наближаються до кордонів України.
У лютому 2022 року угруповання російських військ у Білорусі становить уже 30 тисяч осіб. Плюс озброєння. У НАТО заявляють про найбільше розгортання сил армії РФ у цій країні з часів закінчення Холодної війни. Лукашенко надає Путіну всю військову інфраструктуру своєї держави. Білорусь стає плацдармом Росії.
24 лютого 2022 року диктатор Олександр Лукашенко стане частиною спеціальної операції Кремля, його співучасником, а отже — воєнним злочинцем.
А всього кілька днів до цього він грубіянив і брехав журналістам:
“Ви досі вірите, що ми будемо звідси нападати на Україну? Чи у вас уже, вибачте, скажу по-народному, цей бздик пройшов? Ви звинувачували Росію і Білорусь, що ми вторгнемося, вчора вторгнемося в Україну. Не вторглися, значить, ваша розвідка і мільярди доларів, які ви витрачаєте, нікчемні!”
Уже за кілька місяців “нікчемні”, за словами Лукашенка, американська розвідка і мільярди доларів почнуть працювати на перемогу України. Сили оборони України звільнять від загарбників десятки тисяч квадратних кілометрів. Знищать понад 20 тисяч одиниць техніки і понад 200 тисяч російських окупантів. І навіть втоплять флагман Чорноморського флоту РФ — крейсер “Москва”.
Початок вторгнення
Білорусь понад 20 років була полігоном для спільних навчань із росіянами. Адже Кремлю так подобається брязкати зброєю біля самих кордонів країн НАТО. З 2000 року на території республіки відбулося понад 70 спільних з РФ маневрів.
Останні спільні навчання — “Союзна рішучість” — і стали відправною точкою повномасштабного вторгнення і кривавої війни проти України.
По землі з Білорусі росіяни прориваються з трьох напрямків: через КПП “Вільча”, через пост “Сеньківка” на кордоні України, Білорусі та Росії, а також через заражену радіацією Чорнобильську зону відчуження.
Південний схід Білорусі. Десятки вертольотів з десантом злітають прямо з перекритої росіянами траси Брагін — Хойники. Прямують до аеродрому в Гостомелі, звідки збираються штурмувати Київ за три дні.
А вже через півтори години після початку вторгнення — перші ракети летять з території Білорусі по українських містах. Далі — російські літаки злітають з білоруських військових аеродромів і здійснюють пуски.
Закритий для цивільної авіації повітряний простір Білорусі переходить у розпорядження пілотів російських винищувачів для атак по мирних українських містах і цинічного психологічного терору. Назви білоруських військових аеродромів “Мачулищі”, “Ліда”, “Барановичі” стали для українців символом смертельної небезпеки, яку несуть ракети “Кинджал” під час кожного зльоту їхніх носіїв — російських МіГ-31.
З неба Білорусі по Україні з початку повномасштабного вторгнення і до жовтня 2022 року було випущено понад 700 ракет.
Лукашенко ніяк не перешкоджав втягуванню своєї країни у військові дії проти України. Що робить його співучасником злочинів Володимира Путіна. Адже він повністю асимілювався з російським правителем.
Мімікрія під Путіна
2020 рік. Лукашенко готується до своїх чергових президентських перевиборів. То обіймається з російськими виконавцями на музичному фестивалі “Слов’янський базар”, то розповідає молоді, як у юності працював у студзагоні, то спілкується з туристами. І роздає інтерв’ю, запевняючи, що з території Білорусі росіяни ніколи не прийдуть в Україну зі зброєю.
До повномасштабного вторгнення в Україну залишається півтора року. До того, як Лукашенко візьме в руки автомат і піде проти волі власного народу в серпні 2020-го, — менш як три тижні.
Уперше Олександр Лукашенко стає президентом 1994 року. Це єдині президентські вибори в Білорусі, які визнають демократичними і в СНД, і в США, і в Євросоюзі. У 1996-му починається так звана Мінська весна. Десятки тисяч білорусів виходять на вулиці з гаслом “Живе Білорусь! Живе!”.
Лукашенко робить перший крок до диктатури. За підтримки РФ проводить референдум, за результатами якого фактично підпорядковує собі парламент і суди.
Мирних демонстрантів розганяє спецпризначенці, армія і спеціально запрошений для цього російський ОМОН, згадує білорус Вадим Кабанчук, який зараз бореться за Україну.
“Білоруси б розібралися з Лукашенком ще в 1996 році, коли він тільки встановлював свою диктатуру. Я тоді ще був студентом, теж був на площі, ми протестували, Лукашенку було винесено імпічмент. Від імпічменту його врятував прибулий кремлівський десант”, — розповідає Вадим Кабанчук, заступник командира полку ім. Кастуся Калиновського.
У 2000 році президентом Росії стає Володимир Путін. Він на два роки старший за Лукашенка. Народився ще за Сталіна. І саме сталінську тоталітарну систему управління, де всі громадяни перебувають під ковпаком спецслужб, Путін починає будувати в Росії. А Лукашенко — у Білорусі.
“Лукашенко намагається мімікрувати під Путіна, копіювати його поведінку. Мені здається, що в нього є якесь захоплення Путіним. Він бачить у Путіні нового Сталіна. А Сталін для нього кумир. Тому він намагається уподібнюватися Путіну, — вважає білоруський опозиціонер Франак Вячорка.
Обидва правителі йдуть пліч-о-пліч, одним шляхом, здійснюючи дедалі більше і більше злочинів. Вбивства політичних опонентів, арешти журналістів і опозиціонерів, тотальне підпорядкування всіх засобів масової інформації, які перетворилися на інструмент пропаганди. І поступова асиміляція держави.
Ще 8 років тому Лукашенко заявляв про незалежність:
“Ті, хто вважає, що білоруська земля — це частина, як вони кажуть зараз, “русского мира” і мало не Росії, — забудьте! Білорусь — це суверенна і незалежна держава”.
У 2023-му білоруський диктатор уже фактично визнає поглинання Білорусі Росією:.
“Ми вже в питаннях двосторонніх відносин, у питаннях безпеки, ой, як далеко зайшли — навіть боюся вам говорити, наскільки далеко”.
Що більше зростають імперські апетити Путіна, то більше стає спільного між ним і Лукашенком. Десятки особистих зустрічей. І з кожною такою зустріччю Білорусь втрачає свій суверенітет.
“Понад 300 міждержавних угод є між Білоруссю і Росією. І всі вони на користь Москви. Усі вони спрямовані на те, щоб зробити Білорусь маріонеткою, країною, залежною від Росії”, — підкреслює білоруський опозиціонер Франак Вячорка.
Васал Кремля
Лукашенко все просив і просив грошей у Путіна, затягуючи Білорусь у боргову яму. Кремлівські кредити та залежність від поставок нафтопродуктів призвели до того, що Білорусь стала найбільшим боржником РФ — понад 8 млрд доларів.
Економічна залежність призвела до політичної підневільності. Як під копірку повторюючи кремлівські наративи, Лукашенко розвиває антизахідну істерію.
“І як би Захід не намагався…” “Країнами Заходу за відвертого режисерства Сполучених Штатів…””Там керують англійці, американці через поляків…” “Ми з Путіним вирішимо, і введемо сюди, якщо буде потрібно, і стратегічну зброю. І вони це повинні розуміти, мерзотники, там за кордоном, які намагаються підірвати нас зсередини і ззовні. Ми ні перед чим не зупинимося”.
За що ж Олександр Лукашенко так ненавидить Захід? Відповідь проста. Санкції. Перші з них Євросоюз запровадив ще 1997 року — за порушення прав людини і порушення на виборах. Відтоді кількість обмежень постійно зростала, як і кількість злочинів режиму Лукашенка.
Але 2015 року Євросоюз розморожує активи диктатора і навіть дозволяє йому в’їзд до Європи. Адже Мінськ стає майданчиком для переговорів між Україною, ОБСЄ і Росією. А також “Донецькою народною республікою” (“ДНР”) і “Луганською народною республікою” (“ЛНР”) — двома маріонетковими самоназваними республіками, які Росія створила 2014 року на окупованих територіях українського Донбасу.
Перед президентськими виборами 2020 року Лукашенко показує своє справжнє обличчя. І це вже вигляд диктатора. Так само як свого часу Путін розправився з Навальним, він усуває опозиційних конкурентів. Потім грубо фальсифікує вибори.
А коли громадяни держави виходять на протести, жорстко придушує їх. Точно так само, як Путін у 2012-му поквитався з тими, хто прийшов на Болотну площу Москви. Десятки тисяч білорусів кинуті за ґрати. Майже півмільйона довелося покинути країну.
Тоді, 2020-го, Путін став одним із небагатьох лідерів держав, які визнали вибори в Білорусі. А сама Білорусь у 2022-му з подачі Лукашенка стала єдиною з пострадянських країн, яка підтримала Росію в її злочинних діях. Для цього президент РФ створив усі умови: економічна і політична залежність, спільна військова машина, особиста відданість Лукашенка. А все — через близькість до столиці України — Києва.
“Саме з Білорусії найкоротші дороги для входу на північ і на захід України. Путін це розуміє, тому буде всіма силами, кігтями, кров’ю утримувати Білорусь, якщо треба”, — каже білоруський опозиціонер Франак Вячорка.
Буквально за 4 дні до повномасштабного вторгнення в Україну Путін викликає свого васала в Кремль.
“Ми з вами візьмемо участь у цікавому заході… Це відпрацювання дій стратегічних наступальних сил з завдавання гарантованої поразки супротивникові”, — розповідає Лукашенко порядок денний Путіну.
Те, що білоруський диктатор називає “заходом”, — це останні приготування до вторгнення.
“Гадаю, що за кілька днів Лукашенко знав точно про вторгнення. Просто він теж розраховував на бліцкриг і, напевно, на якийсь приз для себе. Гадаю, це дві-три області України, які мали відійти до нього, до Білорусі”, — припускає блогер Кирило Сазонов.
Військова допомога і ядерна підтримка
Після провалу бліцкригу Лукашенко стає справжньою опорою Путіна. Він віддає російській армії сотні одиниць бронетехніки, тисячі ракет і артилерійських снарядів.
Ешелони потоком ідуть до Росії. А назад у Білорусь на ремонт привозять розбиту в боях техніку.
Білоруські ветерани-інструктори на 8-ми військових полігонах навчають мобілізованих росіян.
Іранські дрони-камікадзе Shahed (“Шахед”), якими РФ тероризує Україну, доукомплектовуються на Гомельському радіозаводі. А незабаром безпілотники можуть почати виробляти в самій Білорусі. Є дані про те, що іранські інженери вже приїжджали в країну. Тут же, у Білорусі, іранські інструктори навчали російських військових запускати дрони.
Незабаром руками Лукашенка Кремль може здійснити свої найстрашніші погрози про застосування ядерної зброї. Її розмістять у Білорусі разом із переданим комплексом “Іскандер”. Білоруських військових уже навчили поводженню з тактичними ядерними боєголовками для ракет.
“Я Путіна вже просив, наполягав: “Поверни мені ядерну зброю”. Не треба стратегічну, мені навіщо? З Америкою я ж не збираюся воювати. Тактичної достатньо. “Іскандер” стріляє 500 км і більше. А у нього ядерна боєголовка”, — говорив Лукашенко в інтерв’ю російському федеральному телеканалу.
Ракетний комплекс “Іскандер” розрахований на запуск ракет середньої дальності — до 500 км. Тобто вони можуть повністю пролетіти всю територію Білорусії, всю Польщу, всі країни Балтії та більшу частину Німеччини.
“Ми отримали від Росії ракети і бомби, бомба в 3 рази потужніша, ніж у Хіросімі та Нагасакі. Так там понад 80 тисяч людей миттєво загинули від одного удару. А від цієї бомби мільйон людей загине відразу”, — продовжував Лукашенко.
Депортація дітей
Усі факти підтримки та допомоги Путіну у веденні війни проти України з боку Лукашенка фіксуються і документуються. На деякі вже є реакція вищих інстанцій Євросоюзу. Парламентська асамблея ради Європи (ПАРЄ) підтримала створення трибуналу не тільки для президента Росії, а й для його білоруського подільника. Лукашенка так само як і російського диктатора, звинувачують у депортації українців та їхніх дітей з окупованих Росією територій.
“Минулого року на територію Білорусії було вивезено щонайменше від 150 до 1500 українських дітей. Протягом цього року в нас уже є підтвердження, що вивезено 1100 українських дітей”, — констатує білоруський опозиційний політик Павло Латушко.
“Через територію Білорусі, за безпосередньої участі влади Білорусі, відбувалося як примусове переміщення, депортація українських дітей, цивільних заручників, так і військовополонених”, — підтверджує уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
“Це є ніщо інше, як ознаки геноциду українського народу через українських дітей”, — додає радниця — уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.
Не меншим злочином, ніж співучасть у депортації, є й те, що вкладають у голови українським дітям у місцях утримання, розповідає опозиціонер Павло Латушко.
“Вони намагаються в голови маленьких українців вселити посил про те, що Україна — це не країна, що український, білоруський і російський народи — це один народ. Перед ними, наприклад, виступали артистки сестри Груздєви, і говорили буквально таке: “Щоб ми жили в мирі, щоб Байден і Зеленський здохли, а Путін процвітав і взяв контроль над усією Україною”, — розповідає білоруський опозиційний політик Павло Латушко.
Список для Гааги
Сам Лукашенко прекрасно розуміє, що його шанси опинитися на лаві підсудних у Гаазі поруч із Володимиром Путіним збільшуються з кожним днем.
Підтримка агресивної війни, надання території для нападу, депортація українських дітей, нарешті, загроза застосування ядерної зброї. І всі ці факти міжнародним співтовариством — кваліфікуються як пособництво країні-агресору та особисто російському диктатору. Але список злочинів, за якими Лукашенка може бути звинувачено в Гаазі — набагато ширший.
“Перше — це злочини проти людяності. Друге — це викрадення літака і порушення міжнародних правил авіаперевезень (ідеться про примусове приземлення в травні 2021 року пасажирського лайнера ірландської поліції задля арешту опозиційного білоруського журналіста Романа Протасевича, який перебував на борту, — ред.). Це організація міграційної кризи і співучасть у війні. Я б хотів, щоб він дожив до цього трибуналу. Це буде історична справедливість”, — зазначає білоруський опозиціонер Франак Вячорка.
Історичну відповідальність може понести не лише білоруський диктатор. А й народ, який він зробив заручником своїх рішень. Навіть попри те, що Лукашенку не вдалося змусити власну армію вступити у війну проти України. І попри підпілля, яке влаштувало чимало диверсій і проблем російській армії, що наступала на Україну з території Білорусі.
Одноосібні рішення самопроголошеного президента-диктатора про підтримку війни проти України зробили Білорусь таким же ізгоєм для цивілізованих країн, як і Росію.
“При цьому розкладі, мені здається, Україна має право претендувати на репарації не тільки з боку РФ, а й з боку Білорусії. Німеччина несла історичну відповідальність за Другу світову війну і виплачувала репарації буквально до останніх років (останній платіж за грошовими зобов’язаннями, пов’язаними з репараціями, було здійснено 4 жовтня 2010 року, — ред.)”, — акцентує Вадим Кабанчук, заступник командира полку ім. Кастуся Калиновського.
Пособництво Лукашенка Путіну зробило його співучасником і таким же воєнним злочинцем. А отже, і відповідальність неодмінно буде така сама, як і для російського президента — трибунал. Здавши Білорусь Путіну, сподіваючись царювати до смерті, і втягнувши свою країну у війну проти найближчого сусіда, Лукашенко лише посилив ізоляцію держави і завдав її іміджу страшного удару, оговтуватися від якого Білорусі доведеться роками, якщо не десятиліттями.