Розчарування чи вигідні перспективи: підсумки саміту НАТО підбиваємо з експертами

11-12 липня у столиці Литви Вільнюсі відбувся саміт Північноатлантичного альянсу, на якому було засновано Раду Україна-НАТО. На ньому було ухвалено комюніке, в якому закріплено, що Україна буде членом Альянсу, а вступ пройде за прискореною процедурою.

Крім того, країни “Великої сімки” (G7) узгодили спільну декларацію щодо довгострокової безпеки та економічної підтримки України.

Те, чого всі так чекали

Під час свого виступу на саміті генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Україна отримає запрошення до Альянсу, коли всі союзники погодяться і будуть виконані умови. За його словами, Україна заслужила бути членом НАТО, оскільки поділяє і захищає цінності євроатлантичної спільноти на сході Європи.

Подальша інтеграція України в Альянс відбуватиметься за спрощеною процедурою — без етапу ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО). Це один із головних позитивних моментів, який відзначають у Києві.

Президент США Джозеф Байден під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським на полях саміту НАТО акцентував, що з нетерпінням чекає на день, коли Україна вступить до Альянсу.

Він акцентував, що Україна виконала величезну роботу, але ще багато чого має зробити в майбутньому.

“І ми зробимо все, щоб ви отримали те, що вам потрібно. Я з нетерпінням чекаю того дня, коли у нас буде зустріч. І ми будемо з вами святкувати офіційне членство в НАТО. Я хочу подякувати вам за те, що ви робите. І погана новина для вас — ми нікуди не зникаємо, Альянс від вас не відстане і буде поруч із вами”,— сказав Байден.

Глава Української держави Володимир Зеленський зі свого боку висловив упевненість, що після війни Україна буде в НАТО.

Також український лідер розповів, що під час спілкування з президентом США обговорив питання військової підтримки України та бачення досягнення перемоги.

“Дуже хороша, сильна зустріч із президентом США Джозефом Байденом. Зустріч щонайменше вдвічі довша, ніж планувалося, і саме така змістовна, як потрібно. Якби протокол не зупинив зустріч, ми б говорили ще довше”, — написав Зеленський у Twitter.

Він додав, що разом з американським колегою “чітко бачать, як завершити цю війну нашою спільною перемогою”.

Водночас міністр закордонних справ Дмитро Кулеба висловив розчарування рішенням саміту, в якому не було бажаного для Києва запрошення до Альянсу.

“Ми виходили з припущення, що вже є всі умови для надання запрошення тут, у Вільнюсі, тоді як саме членство настане тоді, коли дозволять умови. Але ми будемо і далі працювати з нашими партнерами, щоб цей процес рухався далі”, — сказав Кулеба.

Але, тим не менш, і експерти, і представники Офісу президента України визнають, що підсумки Вільнюського саміту зробили шлях Києва до НАТО коротшим. Рішення містять досить позитивні формулювання щодо України.

Читайте також: Майбутнє України — в НАТО, без необхідності ПДЧ: Вільнюське комюніке саміту Північноатлантичного альянсу

Гарантії безпеки — поки що тільки в декларації

Країни “Великої сімки” (G7) погодили спільну декларацію, у якій ідеться про довгострокову безпекову та економічну підтримку, яку вони планують надати Україні.

За словами керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, декларація — це спільний продукт, що враховує як потреби України, так і можливості партнерів.

При цьому декларація є рамковим спільним документом. Наступним кроком є укладення системи двосторонніх безпекових договорів між Україною та окремими країнами-гарантами, об’єднаних рамками багатосторонньої взаємодії.

Гарантії безпеки передбачають:

• допомогу Україні при захисті себе та попередження нової агресії;
• підтримку в розвитку оборонно-промислового комплексу;
• навчання, співпрацю в галузі розвідки та кібербезпеки;
• технічну та фінансову допомогу в стабілізації української економіки;
• підтримку в притягненні Росії до відповідальності;
• подальше посилення санкційного тиску, заморожування активів;
• створення механізмів стягнення репарацій;
• судове переслідування винних у воєнних злочинах.

Україна зобов’язується зі свого боку:

• робити позитивний внесок у безпеку партнерів і посилювати заходи; прозорості та
• підзвітності партнерської допомоги;
• продовжувати реформи правоохоронних органів, судової та інших систем у країні;
• продовжувати боротися з корупцією;
• модернізувати оборонну сферу.

“У нас немає реальних гарантій безпеки від наших партнерів, я маю на увазі юридичні. У нас є фактичні гарантії безпеки, такі як фінансові, санкційні, і це дійсно допомога в обороні”, — заявив глава Української держави.

Він зазначив, що дуже важливо, що Україна отримає перший юридичний документ, який символізує, що в України є парасолька гарантій безпеки.

“А потім уже Україна матиме документи з кожного гаранта безпеки. І там буде все те, що ми сьогодні маємо, ті речі, яких нам не вистачає, наприклад, літаки і так далі. Ці речі обов’язково будуть на двосторонньому рівні”, — упевнений Зеленський.

Президент звернув увагу, що до документа, який складе G7 (“Велика сімка”) зможуть приєднатися інші країни, це буде відкрита можливість.

“Ми сьогодні вже почали говорити з деякими партнерами, які є нашими друзями, але яких немає у складі “Сімки”. Вони будуть приєднуватися. Мені здається, що це такий новий етап, дуже важливий”, — наголосив Зеленський.

Очікування і реальність — збіги все ж є

Шеф-редактор телеканалу FREEДОМ Олексій Мацука поділився своєю думкою щодо того, наскільки виправдовуються очікування від заходу, і підкреслив, що країни-члени Альянсу чують Україну. За його словами, очікування від саміту були більшими, ніж те, що сталося насправді.

“Дуже дипломатично НАТО себе повело як колективний орган. Природно, що країни окремо висловлюють чіткіші плани дій. У цьому випадку ми побачили вже фінальне комюніке, яке 11 липня було опубліковано на сайті НАТО. У ньому зазначено, що в НАТО відкриті двері для України, але коли вона сама буде готова. Ми щось подібне вже бачили раніше”, — сказав він.

Мацука зазначив, що люди очікують від таких великих бюрократичних організацій, як НАТО, швидких і своєчасних рішень. При цьому політики, спостерігачі, журналісти вже помічають, як Захід поступово визнає свої помилки щодо України. Однією з головних помилок стало те, що на Заході недооцінили Росію як загрозу.

Він нагадав, що лише на минулорічному саміті в Мадриді Росію визнали основним ворогом НАТО.

Під час спілкування генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга з журналістами преса хотіла почути конкретні умови для України, яка прагне до НАТО. Але вони не прозвучали, зазначив Мацука.

Також активно обговорюються і гарантії безпеки для України. Як зазначив кореспондент телеканалу FREEДОМ у Європі Віталій Сизов, під час дискусій в експертних колах можна почути думку про те, що стосовно України вже застосовується п’ята стаття Альянсу, оскільки Київ отримує колосальну військову підтримку. Стаття 5 Статуту НАТО говорить, що напад на одного члена Альянсу означає напад на всіх.

“Якщо ми говоримо про розмови off the record серед журналістів, експертів, є багато думок стосовно того, що стосовно України вже виконується стаття п’ять НАТО, тому що Україна отримує величезну допомогу. У реальності ця стаття раніше, можна сказати, не застосовувалася. Є багато трактувань того, як її можуть реалізувати. І з цим деякі експерти і пов’язують те, що НАТО не поспішає приймати Україну як повноправного члена блоку, а висуває різні формати. Тому що поки є переконання, що існує стаття п’ять, а це означає військове втручання, це виглядає більш солідно”, — сказав кореспондент.

Сизов додав, що дебати з політичних питань тривають, але обсяг військової допомоги Україні постійно збільшується. Ідеться не про те, приймати Україну в НАТО чи не приймати, йдеться про декларацію, про терміни. Українська сторона наполягає на конкретних термінах, на зрозумілих процесах, але є низка держав-членів Альянсу, які не готові давати чіткий план. Але загалом усі країни НАТО згодні з тим, що Україна стане членом Альянсу.

Щодо самої Литви, спілкування з людьми на вулицях дає змогу зробити висновок, що рівень підтримки України тут не падає, каже Сизов.

“Ідея вступу України до НАТО користується підтримкою на території всього Європейського Союзу, більшою чи меншою мірою в різних країнах. Тут, у Литві, підтримка прагнень України як ніде сильна”, — зазначив він.

Він також звернув увагу на те, що жителі Вільнюса не побоюються ескалації з боку РФ у разі вступу України до Альянсу. А навпаки, вважають, що Україна зміцнить блок.

“Таку думку я чув від багатьох людей, що всі “запобіжники” знято і ми перебуваємо в такій ситуації, коли членство України в НАТО не може призвести до будь-якої ескалації, тому що найгірше вже сталося. А членство України навпаки зміцнить Альянс і дасть змогу зробити ситуацію безпечнішою”, — доповнив кореспондент.

Він зазначив, що на мітинг 11 липня у Вільнюсі зібралося близько 10 тисяч осіб.

“Мені дуже запам’ятався мітинг, який пройшов у центрі міста, куди доставили український прапор із Бахмута і підняли. У мітингу взяли участь президент України Володимир Зелінський і лідер Литви Гітанас Науседа. Було видно колосальну підтримку. Я спілкувався з простими учасниками мітингу, бачив масу українських прапорів, і насамперед подумав, можливо, це українські біженці. Але коли я почав спілкуватися з людьми, я зрозумів, що українців там було небагато. Здебільшого це були литовці, які за покликом серця прийшли підтримати Україну”, — розповів Сизов.

Читайте також: Мрію України про членство в НАТО буде реалізовано: підсумки саміту у Вільнюсі — оцінка Мацуки

Підсумки саміту в оцінці експертів

Аналітики, журналісти та урядовці ще деякий час підбиватимуть підсумки Вільнюського саміту — знакової події для України, яка водночас продовжує відбивати російську агресію. Журналісти телеканалу FREEДОМ почули перші думки від:

• Михайла Подоляка, антикризового радника голови Офісу президента України;
• Єгора Чернєва, голови постійної делегації Верховної Ради в Парламентській асамблеї НАТО;
• Тараса Жовтенка, експерта з міжнародної безпеки фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Україна отримує все, що нам необхідно, хоч і без членства в НАТО

— Я досить оптимістично налаштований з точки зору оцінки результатів.

Мені б хотілося більш жорстких конкретних формулювань, бажано юридично вписаних у протокол. Жорсткіших заяв з точки зору оцінки Росії, її історичної ролі — що сьогодні робить РФ в Україні і як вона руйнує міжнародне право.

Ми перед початком саміту чітко і прагматично підходили до можливих результатів. І серед цих результатів було збільшення обсягів постачання зброї. Тобто і короткострокова, і довгострокова підтримка України фінансами та зброєю з урахуванням тих ризиків, які генерує війна. Поки що без членства в НАТО, але з урахуванням статті 5 Статуту Альянсу.

Ми отримали і довгострокові, і короткострокові пакети допомоги, і стратегію підтримки України на багато років вперед. Крім цього, ми точно розуміємо, що для України дорога до НАТО буде набагато простішою — тепер скасовано План дій щодо членства в НАТО. Третя складова — це тісніша політико-юридична інтеграція у вигляді Ради Україна-НАТО.

На мій погляд, усе досить чітко символізує, що країни НАТО в повному обсязі і колективно, і індивідуально підтримують Україну, передають необхідні пакети допомоги, розписали для себе стратегію підтримки України. Вони виносять Росію як ключового противника і відмовляються від тісної співпраці з Росією.

Єдине, що мені поки що дивно — відсутні публічні заяви з приводу Росії як країни, яка руйнує глобальну безпеку, зокрема передаючи ядерну зброю, застосовуючи терористичні методи ведення війни, обстрілюючи міста України. Найголовніше — це, безумовно, заявлені пакети підтримки зброєю.

Умови, які має виконати Україна для вступу до НАТО, — стандартні. Вони мають точно підкреслити, що Україна з точки зору державного сервісу не відрізняється від сучасних демократичних держав, які належать до євроатлантичної цивілізації.

Це антикорупція, насамперед. Ми розуміємо, що корупційні індекси в нас іноді зашкалюють, і під час війни також. З цим треба працювати.

Друга складова — трансформація системи справедливості — правоохоронна і судова. Президент робить уже конкретні кроки, щоб імплементувати їх під час війни.

Третя складова — трансформація економіки, яка має стати більш конкурентною і синхронізуватися з європейськими економіками. Це більше відноситься до вимог Євросоюзу, але, тим не менш, і НАТО хоче, щоб її член генерував конкурентну додану вартість.

Четверта складова — продовження реформи армії, сектору безпеки, оборони загалом, і, відповідно, його приведення до стандартів НАТО.

Єнс Столтенберг зафіксував це ще раз: “Ви повинні мати найвищу конкурентоспроможність. Ми вам у цьому допоможемо. Тому що ви будете символом для демократичного світу на довгі десятиліття вперед. То будьте, будь ласка, символом, який має вкрай ефектний вигляд з точки зору внутрішнього державного сервісу”. Мені здається, це абсолютно розумно, Україна тільки підтримає ці вимоги і буде за ними рухатися вперед.

Стратегування — мета Ради Україна — НАТО. Тобто той курс, який має бути незмінним, і який має забезпечувати ресурсну підтримку Україні. Тобто ми маємо розуміти, що отримаємо в короткостроковій перспективі, і юридично зафіксувати це в тих чи інших домовленостях. Що ми маємо отримувати в середньостроковій перспективі і в довгостроковій перспективі з точки зору переоснащення України як члена НАТО.

Після цієї війни чи навіть зараз НАТО буде чіткіше визначати і свої цілі, і свої завдання, і виглядатиме дещо інакше, тим паче відповідатиме тим викликам, що стоять перед країнами демократії.

Завжди виникатимуть неадекватні країни з авторитарним ухилом у намаганні перерозподілити глобальний вплив на свою користь, щоб мати право свавілля. Росія це робить, на відміну від інших авторитарних країн, більш агресивно.

Важко було очікувати, що під час війни ми отримаємо членство в Альянсі. Безумовно, не всі готові настільки рішуче захищати свободи і демократії, як це робить Україна. Але, з іншого боку, все, що нам необхідно було з матеріальної точки зору, ми отримали.

Феномен нинішнього президента України і всієї країни в тому, що ми називаємо речі своїми іменами. Я розумію, що не завжди прийнято в глобальному дипломатичному просторі використовувати такі прямолінійні заяви, як це робить Володимир Зеленський. Але в нас абсолютно інша ситуація. У нас — повноцінна війна і дефіцит часу. Люди гинуть. Тут ти не будеш шукати обтічні формулювання. Президент чітко доносить партнерам, яку ціну платить Україна в цій війні.

ЄГОР ЧЕРНЄВ: Вікно можливостей для переговорів із путінським режимом закривається

— Ми вже бачили всі реакції наших партнерів. Ще до 24 лютого минулого року щоразу, коли ми порушували питання про посилення дипломатичної політики щодо РФ з боку наших партнерів, вони завжди говорили, що у них два підходи до РФ: санкційний і вікно можливостей для переговорів.

Зараз вікно можливостей для переговорів із РФ закривається. Уже нема про що розмовляти з Кремлем. З терористами не розмовляють. Залишається тільки аргумент на полі бою, де нам надають дедалі більше і більше озброєнь, і зокрема, в рамках цього саміту. Тому дипломатичні суттєві переговори можливі, але не з путінським режимом.

Перемога України автоматично означатиме послаблення РФ і розуміння нашими партнерами, що з її боку більше немає загрози. Але зараз відсутність тих самих формулювань, які ми хотіли почути про політичне запрошення України до НАТО, продиктована побоюванням з боку наших партнерів ескалації. На жаль, скільки б ми не говорили, які б ми не наводили аргументи, країни обережні. Країни НАТО і США не хочуть стати тими, хто запустив Третю світову війну.

Ми отримали запевнення наших партнерів, що етап ПДЧ буде пропущено. Але ми водночас маємо розуміти, які кроки мають бути зроблені без зайвої бюрократії, яка була в ПДЧ. Як нам прискорити цей процес? Наше завдання — отримати перелік реформ, які має провести Україна. Зрозуміло, будь-яким країнам потрібно продовжувати реформи, немає межі досконалості. Але давайте визначимо цей перелік, щоб після виконання цих умов не виникало питань, що ми не готові.

ТАРАС ЖОВТЕНКО: Рішення саміту — максимально гнучке і це вигідно Україні

— Ми побачили максимальну підтримку всіх країн-членів НАТО одноголосно, так, як це і повинно бути насправді, тому що всі країни-члени НАТО бачать нас повноправним учасником Альянсу. І це бачення було закріплено в дорожній карті. Зрозумілі умови, за яких цей процес почнеться вже в політичній площині. Зрозуміло, що нам би хотілося бачити в цьому політичному рішенні конкретні дати.

Нам би, можливо, хотілося бачити в цьому політичному рішенні якісь конкретні обставини. Але насправді, воно сформульоване так, щоб країни-члени НАТО могли максимально швидко ухвалити рішення про те, що починається процедура прискореного входження України в Альянс без ПДЧ.

Столтенберг сказав, що НАТО усвідомлено робить кроки з наближення України до Альянсу, розуміючи, що це може бути подразником для РФ. Але в цій заяві, насправді, зашито нинішнє бачення ситуації країнами НАТО. Не Росії вирішувати, як, коли і за рахунок кого НАТО буде розширюватися.

Саме Володимир Путін і його агресивна політика уможливили, щонайменше, входження Фінляндії та Швеції до Альянсу. Агресивний зовнішньополітичний курс путінського режиму, насправді, є одним із ключових мотиваторів і аргументів щодо ефективності Альянсу.

З кожним новим актом агресії тепер уже проти України нинішній російський режим підтверджує, по-перше, ефективність НАТО як міжнародного безпекового блоку, і, по-друге, підтверджує, що Україні потрібне членство в НАТО для того, щоб гарантувати безпеку власної території від подальшої агресії.

Гарантії безпеки, які надані Україні зараз за результатами Вільнюського саміту, це той самий “Рамштайн”, тільки інституціалізований. Тобто, якщо до цього “Рамштайн” був об’єднанням доброї волі наших союзників, то тепер усе, що нам давали в рамках нього, прописано на папері. І воно є тепер обов’язковим, незалежно від того, що відбувається на полі бою.

Це логічний шлях розвитку ініціативи, тому що, від самого початку було зрозуміло, що “Рамштайн” як інструмент буде, так чи інакше, інтегрований у систему колективної безпеки НАТО.

Тому що всі прекрасно розуміють, що Україна — далеко не єдина країна, яка не є, поки що, членом Альянсу, і потребує допомоги. Цей інструмент, найімовірніше, НАТО зробить постійним у своїй зовнішній політиці безпеки.

Це якраз те, що потрібно для того, щоб гарантувати Україні, по-перше, обороноздатність, по-друге, боєздатність Збройних сил України, і, по-третє, стійкість у протистоянні будь-яким іншим гібридним загрозам, які РФ спрямовує проти нас. Було б дивно вигадувати щось інше абсолютно з нуля.

Захід демонструє, що підтримка України і в кінцевому підсумку входження України в систему колективної безпеки НАТО — це стратегічний курс, який Захід усвідомлено для себе сформулював. І ми максимально усвідомлено робимо практичні кроки для того, щоб цей курс привів до конкретних і практичних результатів.

У фінальному рішенні Вільнюського саміту точно не вказано конкретних безпекових обставин, які дозволять країнам-членам НАТО запустити процедуру офіційного входження України до Альянсу. Це робить рішення максимально гнучким.

Формулювання в політичному рішенні Вільнюського саміту максимально універсальне. Тобто, там ідеться про те, що щойно настануть обставини у сфері безпеки, які влаштовують усіх союзників.

Це, звичайно ж, може бути вихід на кордони 1991 року Збройних сил України. Це може бути вихід, наприклад, на кордони 23 лютого 2022 року з обов’язковою умовою того, що надалі російський режим підписує документ про капітуляцію і зобов’язується вивести свої війська з окупованих територій.

Варіантів розвитку подій може бути багато, але зрештою всі ці варіанти для наших союзників мають означати конкретні умови у сфері безпеки, які задовольнятимуть головну вимогу наших союзників по НАТО. Їхня головна вимога — Альянс не повинен бути прямо залучений у війну з РФ.

Ми бачимо цей фінал у повному розгромі російського військового угруповання на території України, і, відповідно, повну військову поразку російських військ. А Захід у цій ситуації бачить трошки інші завдання. Для нього вся військова допомога, яка надається Україні — це елемент політичного тиску на кремлівський режим.

З кожною новою порцією озброєнь, які Україна отримує, Захід намагається тиснути на путінське оточення для того, щоб, врешті-решт, там ухвалили рішення про закінчення війни і про виведення російських військ з території України.

Захід бачить перемогу України не в повному військовому розгромі російської армії на території України, а в політичному врегулюванні, але при цьому кінцевий результат — це повне відновлення територіальної цілісності України.

Читайте також: Засоби ППО, бронетехніка та боєприпаси: Захід збільшує військову допомогу Україні