Від Вугледара Донецької області мало що залишилося. Але російські окупанти продовжують накривати випалене і зруйноване місто артилерією та авіабомбами. Уже рік надлюдськими зусиллями цей населений пункт тримає 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців Збройних сил України (ЗСУ), повідомляє FREEДОМ.
Через сильні обстріли від дерев у посадках залишилися тільки стовбури, а піхота тримається — зупиняє атаки. Воїни, застрибуючи в окопи до росіян, у ближніх боях відвойовують їхні позиції.
Підрозділ Руслана тримає свою ділянку фронту біля сусіднього з Вугледаром села. Там українські захисники відкинули ворога на запасні позиції.
“Обстріли в нас постійні, як з їхнього боку, так і з нашого йдуть. Ми ухвалили рішення не підпускати їх на відстань стрілецького бою, тому що були в нас сутички. І тримаємо їх на відстані роботи наших гранатометів і мінометів”, — розповів військовослужбовець 72-ї ОМБр.
Проти 72-ї воювала 155-та бригада російської морської піхоти. Українські воїни розбили її спочатку під Павлівкою Волноваського району минулої осені, а в лютому — у Вугледарі. Тоді всього за тиждень окупанти втратили понад 130 одиниць бронетехніки. Саме тому, на думку командира підрозділу, після зимового загострення бої трохи стихли.
“Ходять чутки, що в них далі стоять загородзагони. Вони зараз як у мишоловці. Вони не можуть піти вперед, тому що в них немає чим іти. Немає ані сил, ані засобів, ані мобресурсу. І не можуть відійти назад, бо їм не дають свої”, — каже Руслан.
Бійців на нулі, м’яко кажучи, дивують заяви в тилу про снарядний голод у росіян. Це ще навіть не “дієта”, до війни ворог готувався довго.
“Ані про який снарядний голод не йдеться. Активність обстрілів залежить від їхньої розвідки. Але БК нам потрібно більше і більше. Усім нашим західним партнерам, які думають давати нам чи не давати снаряди, нехай приїдуть, тут день постоять, і одразу стане ясно”, — сказав військовослужбовець 72-ї ОМБр Валентин.
Порушуючи всі можливі конвенції, окупанти застосовують отруйний газ, схожий на хлор. Про це вже розповідали захисники Бахмута на піку боїв за місто.
“Закидають димові шашки, болванки. Вони токсичні, в руки їх брати не рекомендується. Важких отруєнь не було, бо наша розвідка теж працює. Усі користуються протигазами”, — уточнив Валентин.
Командиру танка Олександру довелося вимушено побути один день піхотинцем. Позаштатна ситуація сталася, коли допомагали 68-й бригаді звільняти село Благодатне.
“Ми протралювали, проходили мінне поле і за нами заїжджали машини тоді вже з піхотою. І наше завдання було не давати противнику оборонятися. Ми показувалися, роз’їжджалися і прострілювали посадку”, — поділився Олександр.
Російський протитанкіст влучив у моторне відділення. Екіпаж уцілів, зумів вибратися, назад повертатися було не варіант, бо за спинами стоять ворожі підрозділи. Прорвавши їхню оборону, танкісти заїхали на 4 км у тил окупантів. Потім пішли вперед як піхотинці разом із єгерською бригадою.
Війна на цьому відрізку фронту поки що не наступальна, а скоріше “видавлювальна”, пояснює так, щоб було зрозуміло цивільним, командир танкового взводу. Завдання його екіпажів — полегшувати роботу піхоти і берегти її життя.
“Знищення вузлів забезпечення, бойових машин, складів із боєприпасами. Якщо побачили — зробити пару пострілів. І чекати ранку”, — сказав військовослужбовець 72-ї ОМБр Владислав.
Воїни перебувають на своїй цілодобовій роботі без вихідних і свят.
Читайте також: Мінус ще 540 окупантів, 27 артилерійських систем і 15 БпЛА: втрати росармії оновив Генштаб ЗСУ
Нагадаємо, за даними Генштабу ЗСУ, впродовж минулої доби армія країни-агресора завдала ракетного удару, 75 авіаційних ударів та 68 обстрілів з реактивних систем залпового вогню по позиціях українських військ та населених пунктах України. Ймовірність завдання ракетних та авіаційних ударів по всій території України залишається високою. На фронті за добу відбулося понад 40 бойових зіткнень.