Росія не здатна провести велику наступальну операцію: аспекти війни обговорюємо з військовим аналітиком Томом Купером

Становище українських і російських військ на фронті. Чому не змінюється тактика російських окупантів. Як Захід сприймає загрозу нападу Росії. І чи справді можуть з’явитися війська НАТО в Україні. Про це і не тільки в проекті “На межі” телеканалу FREEДOM говоримо з австрійським військовим аналітиком Томом Купером.

Ведуча — Ксенія Смирнова.

Стан української та російської армій

— Яким ви бачите нинішнє становище на полі бою? Чому українські війська перебувають на нинішніх позиціях після очікуваного контрнаступу?

— Насправді українські війська зараз у кращому становищі, ніж два роки тому. Бригад більше. Є хоча б мінімальна можливість ротації. Військам, підрозділам дається час на перепідготовку і відновлення. Доступне набагато новіше озброєння. Організація загалом значно краща.

Звичайно, є маса проблем і питань. Чимало техніки зносилося, багато бойових машин втрачено. Але загалом, я б сказав, ситуація навіть краща, ніж в останні два роки.

Минулого року Україна втратила [в Донецькій області] Бахмут, цього року — Авдіївку. Але українські війська залишили Авдіївку не через якісь неконтрольовані умови, не перед викликом величезних втрат, а тому що їм просто не вистачає боєприпасів. Проте вдалося вивести з Авдіївки 110-ту механізовану бригаду і зробити це з мінімальними втратами.

Українські війська успішно відійшли на нову ділянку на захід від Авдіївки — між селами Бердичі та Яснобродівка. На мою думку, українські війська виграють час, поки тут не буде збудовано нову лінію оборони.

Головна проблема порівняно з 2023 роком полягає в тому, що цього року США не постачають артилерійські боєприпаси. І європейці відстають від заявлених ними планів поставок. І зброї, яку передають, недостатньо для того, щоб Україна могла захистити себе, не кажучи про те, щоб почати контратаку.

Україні доводиться працювати з іншими засобами, насамперед із FPV-дронами, які використовуються замість артилерії. Це та сфера, в якій Україна все ще має перевагу над росіянами.

— З тактичного погляду, втрата Авдіївки і невеликих сіл дають якісь преференції противнику чи це просто преференції для пропаганди Російської Федерації?

— Це дає можливість росіянам зрозуміти, що що більше вони захоплюють, то більше Україні доведеться звільняти і відновлювати. Це один момент.

Інший момент — чим більше українцям доводиться відступати, тим міцніший бойовий дух російських військ. І не тільки російських військ, а й усього російського населення, яке в більшості своїй підтримує Путіна.

Це також підкріплює їхню точку зору, що “західні імперіалісти” не можуть надати належної допомоги Україні.

Проте реальність така, що українські збройні сили зараз перебувають у кращому становищі, ніж два роки тому або навіть минулого року. Але у них зараз немає серйозного підкріплення [боєприпасами і новими видами озброєння], щоб закінчити цю війну.

— А що відбувається в російських військах? Зараз багато розмов про демотивацію російської армії, що у них закінчуються танки й озброєння, закінчуються люди, вони потребують мобілізації. Але, з іншого боку, ми бачимо, що Росія переводить свою економіку на військові рейки. Російські війська зараз дійсно такі слабкі?

— Тоді в них була армія мирного часу, що складалася переважно з професійних контрактників. При цьому чисельність військ була меншою. Вони [втратили основну професійну частину армії] і заповнюють втрати мобілізованими росіянами.

Раніше у них було дуже багато техніки, яку знищували під час просування територією України. Зараз основна частина їхньої військової техніки — 30-40-річної давності. Частина її, ймовірно, капітально ремонтувалася.

Що стосується морального духу російських військ, загалом — це свого роду розчарування. Зараз вони то в піднесеному настрої, то навпаки — сильно деморалізовані. Проте вони — фаталісти, вони завжди прийматимуть свою долю — мертвими або живими, скоріше мертвими або покаліченими. Але вони продовжуватимуть воювати.

Робити прогнози на основі низького морального духу російських військ, гадаю, марно. Можливо, про це можна потеревенити в соціальних мережах, але марно з військового погляду. Тому що попри стан їхнього морального духу, їхні дії завжди будуть бойовими. І це ніколи не зміниться.

Що стосується російської економіки. Вона завжди буде адаптуватися. Зараз бачимо удари по російських нафтопереробних заводах на заході Росії, російська економіка буде підлаштовуватися і під цю ситуацію. Якщо вони не зможуть продавати паливо, вони почнуть продавати сиру нафту.

Коли вони бачать безпілотники в України, то вони вкладають величезні кошти у виробництво своїх БпЛА, розвивають промисловість, яка вироблятиме більше безпілотників, ніж Україна і Захід разом узяті. І рано чи пізно у них буде більше безпілотників на полі бою, ніж в України і Заходу, якщо тільки на Заході щось не зміниться.

Те ж саме стосується боєприпасів. Росія вже зараз виробляє більше артилерійських боєприпасів на рік, ніж весь Захід планує зробити наступного 2025 року.

Росіяни дуже швидко адаптуються щодо цієї війни. Вони роблять це швидше, ніж Україна і Захід. Тому що і в Україні, і на Заході завжди є моменти, які потрібно обговорювати, це і є результат демократії та плюралізму. На це йде час. А в Росії один президент, і всі рішення ухвалюються централізовано.

— Як ви вважаєте, російські війська можуть реалізувати новий наступ, чи є у них ресурси для цього?

— Росія втратила здатність проводити стратегічні наступальні операції. Вона не може провести великомасштабну операцію, щоб просунутися вглиб України.

Звичайно, ми чули в січні, що вони збираються зібрати 600 танків у районі Куп’янська, а потім через Куп’янськ здійснити прорив на Харків. Дурниці, вони не зможуть це зробити. Тому що в них немає вогневої потужності, точності та логістики для проведення такої операції.

Вони зараз можуть робити дрібномасштабні операції, безперервні штурми, на які потрібні ресурси, щоб досягти мети оперативного рівня — як, наприклад, просування з Бахмута, з Авдіївки на захід. І на це йде 6-12 місяців, не за 6-12 днів. Це рівень війни Путіна, і з такою інтенсивністю він може продовжувати війну не 2, не 3, не 10 років, а багато років, якщо буде потрібно. Якщо, звичайно, він доживе до цього часу.

— В української армії є успіхи як у повітрі, так і на морі. У нас немає флоту, але в нас є можливість і творчі рішення, як знищувати російські кораблі. І ми дуже успішні в цьому. У нас немає F-16, але ми збиваємо літаки російської армії. Який ваш тактичний прогноз на весну і літо? Що і буде нашим пріоритетом у наступні місяці?

— Гадаю, у вас немає інших варіантів, окрім як розвивати наземну і повітряну війну в тому ж напрямку, як ви розвивали морську. Це означає, що потрібно бити росіянам у тил.

Вам потрібно більше БпЛА, не просто ударних, які вражають російські війська і танки на передовій. Але й БпЛА, які можуть проникати через російські засоби радіоелектронної боротьби на відстань 150-200 км за лінію фронту.

У вас є проблема з російськими авіабомбами, які у них доступні в небувалих кількостях і мають більший калібр, важать 250-500 кг. Тому ви маєте знайти спосіб зупинити російські літаки і збивати їх. В України немає повітряної потужності, яку можна порівняти з російською, а отже, вам потрібно знайти спосіб нейтралізувати російську авіацію. І зараз це було б пріоритетом номер один.

Загроза нападу РФ на країни НАТО

— У 2022 році світові країни почали допомагати нам, оскільки вони були впевнені, що Україна зупинить агресора на своїй території. Через два роки політики і військові експерти обговорюють у ЗМІ ймовірність нападу Росії на країну-члена НАТО. Три роки тому армія Альянсу була найсильнішою на планеті. І тепер членам НАТО виділяють великі гроші на зміцнення своїх кордонів. Що відбувається?

— Насправді вони знають, що Путін не стане атакувати НАТО. Бо це призведе до ядерних ударів. І тоді все буде стерто з лиця землі.

Два роки тому вони почали допомагати Україні не для того, щоб стримати росіян на кордоні. Ні. Вони, по-перше, були здивовані тим, що ваш уряд зберігся, і не тільки уряд — країна загалом, і що ваш народ бореться. Адже всі [на Заході] були впевнені, що українці — це насправді росіяни, які думають, що вони не росіяни. “О, українці можуть воювати, вони дійсно непогано воюють. Гаразд, давайте дамо їм трохи зброї, щоб допомогти їм вижити протягом наступних двох тижнів, можливо, знайдеться якесь рішення до цього часу”. У цьому й полягав сенс 2022 року.

А через два місяці: “О, дивіться, українці відстояли Київ. Росіяни пішли не тільки з Києва, а й із Чернігова та Сум. Вони зупинили росіян у Запоріжжі та Херсоні. І на сході теж. Добре, тоді давайте дамо їм трохи артилерії. Тому що це добре для піару західних країн”.

Але протягом цих двох років не було жодного розуміння того, що якщо ми даємо артилерію, то потрібне й обладнання для її обслуговування, ремонти, виробництво власних боєприпасів. Інакше всі західні поставки артилерійських систем чи іншої важкої техніки — безглузді.

І навіть на початку минулого року, постачаючи ППО Patriot (“Петріот”) і танки Challenger (“Челленджер”), а до цього танки Leopard (“Леопард”) тощо, ніхто не думав, а що буде далі. Не було стратегічного мислення. Але ж якщо ви постачаєте танки Leopard, то вони потребують технічного обслуговування, боєприпасів, палива, запчастин тощо. Це ціла індустрія.

Як і Сполучені Штати заговорили про постачання винищувачів F-16 в Україну. Кілька сотень F-16 зберігаються в пустелі в Неваді та Аризоні. Літаки, які не використовуються ВПС США. Були думки про постачання в Україну 300 одиниць F-16, але потрібна ціла індустрія в Україні, щоб обслуговувати й експлуатувати ці літаки. Тому треба говорити не просто про відправлення літаків.

— Якщо західні країни, країни Європейського Союзу впевнені, що Путін не піде далі і не нападе на країну НАТО, то чому того, що відбувається, бояться країни Балтії? Я маю на увазі простих людей, не експертів, політиків. Вони бояться, що Путін може захопити їх, а країни Альянсу сидітимуть і обговорюватимуть, як використовувати статтю 5 Статуту НАТО. Насправді напад на країни Балтії займе кілька годин.

— Так, за 6 годин російські збройні сили теоретично могли б захопити всі три країни Балтії. І що тоді? Тоді для НАТО буде занадто пізно обговорювати свої подальші дії. І в цьому суть.

Головна причина, через яку Путін вторгся в Україну 2022 року, полягає в тому, що він знав, що Захід нічого не зробить, і, по суті, він мав рацію. Якби Захід прийняв Україну хоча б як партнера в НАТО або ЄС, Путін би не напав.

І якщо Україна програє, якщо Путін захопить ще й Молдову, то у країн Балтії будуть великі проблеми, тому що НАТО не зможе їх захистити. І що тоді?

— Яке майбутнє чекає на Європейський Союз і країни НАТО, якщо в гіпотетичному сценарії це може статися? Адже навіть на третьому році війни ми все ще не зможемо переконати країни Євросоюзу, що війна йде і на кордоні їхніх країн.

— Поки що війна не має прямого впливу на повсякденне життя на Заході і не доходить до фінського кордону, кордонів країн Балтії. Люди живуть так само як жили до 24 лютого 2022 року. І ви не можете переконати людей у тому, що для них існує загроза. Тому що зараз для них немає жодної загрози.

Це ситуація, яку можна порівняти із ситуацією в Сполучених Штатах 1941 року, коли японці напали в грудні (7 грудня 1941 року Японія без оголошення війни атакувала військово-морську базу США Перл-Гарбор на Гаваях, — ред.). Тоді [американський льотчик, громадський діяч] Чарльз Ліндберг пояснював громадськості, що безглуздо підтримувати Велику Британію в її боротьбі з нацистською Німеччиною, тому що вона програє. Зараз у вас схожа ситуація. Є схожі голоси і цілі політичні партії на Заході, а також у Німеччині, Франції та Великій Британії, які пояснюють людям: боротися з Путіним — безглуздо, давайте повернемося до бізнесу з ним.

— Є хороша ініціатива президента Франції Еммануеля Макрона щодо відправки іноземних військ в Україну. Чи може вона бути якось реалізована, чи це тільки політичні розмови? Які західні війська можуть піти вмирати за українців на території України?

— Гадаю, що непогана ідея відправити війська НАТО, наприклад, уздовж кордону з Білоруссю. Але цього не станеться, бо ніхто не ризикуватиме навіть одним солдатом НАТО, якого можуть убити в Україні. Принаймні, офіційно.