Росія — диктатура, Путін — диктатор: інтерв’ю з членом української делегації в ПАРЄ Олексієм Гончаренком

З 24 лютого 2022 року в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) дуже багато говорять про Україну. Дуже важлива резолюція про справедливий і довгостроковий мир для України, яку розглянуть цього тижня. Окремо в п’ятницю, 13 жовтня, буде розглянуто резолюцію про визнання Росії диктатурою, що допоможе делегітимізувати Путіна. Про це на полях осінньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, що проходить у Страсбурзі, в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповів член української делегації в ПАРЄ Олексій Гончаренко.

Ведучий — Олег Борисов.

— Які найголовніші питання розглядають на осінній сесії ПАРЄ, що проходить у французькому Страсбурзі з 9 до 13 жовтня?

— З 24 лютого 2022 року тут дуже багато говорять про Україну. Ми, звісно, будемо далі підтримувати саме такий підхід. І Асамблея вкотре підтверджує свою прихильність територіальній цілісності України, підтримує нас.

Цього тижня голосується резолюція про справедливий і довгостроковий мир для України. Вона для нас важлива, тому що в ній ідеться і про трибунал із розслідування злочину агресії проти нашої країни, і про компенсації, і про репарації, і про заарештовані російські активи, і про їх передачу Україні. Тобто відображено весь спектр питань, які сьогодні нас дуже хвилюють в юридичному ключі.

У п’ятницю буде розглянута важлива резолюція, автором якої є депутат з Нідерландів Пітер Омциг. У ній Росія називається диктатурою, і йде делегітимізація Путіна, а це обмеження його маневру, його дипломатичних контактів і можливостей. Хочу зазначити, що Пітер Омциг сьогодні очолює найпопулярнішу в Нідерландах партію. У них через місяць вибори, і, цілком можливо, що Пітер Омциг може стати прем’єр-міністром Нідерландів незабаром.

Українська делегація намагається в кожному питанні додавати наші теми й домагатися того, щоб Україна звучала, щоб ми були у фокусі. Зокрема, наприклад, відбувся захід, на якому Раді Європи вручили картину від України, також буде представлена українська вишиванка. Наше завдання всіма способами — і політичними, і культурними — тримати Україну у фокусі уваги, тому що цей фокус сьогодні розсіюється.

— Культурний, політичний та інформаційний вплив дуже важливий. Наскільки зараз Російська Федерація зберігає інформаційний вплив на полях Ради Європи і загалом у Європейському Союзі?

— Росія вкладає мільярди євро у свою пропаганду. І дуже важливо боротися з цією пропагандою і тут, у Європі, і всюди. Недарма кажуть “дипломатичний фронт”, “інформаційний фронт”, не порівнюючи, звісно, з військовим фронтом, де справжні ризики. Але чому це теж фронт? По-перше, тому що це все важливо, а по-друге, тому що тут ніколи не можна заспокоїтися. Тут не можна сказати: ну, ось ми сьогодні перемогли, значить, і завтра буде так само. Ні. Це робота на кожен день.

Подивіться, як сьогодні Росія намагається використати війну в Ізраїлі, щоб туди якось прив’язати Україну, ідуть фейки про якусь українську зброю в руках ХАМАСу тощо. Це черговий доказ, що потрібно працювати постійно, доносити правду, доносити реальну інформацію. Тільки так ми зможемо домогтися результату.

Читайте також: Контроль за західним озброєнням в Україні: фейк роспропаганди про “українську зброю” у ХАМАСу розвінчали експерти

— Коли ми домовлялися про цю студію на полях ПАРЄ, щойно дізналися, що ми українські журналісти, нам без жодних розмов надали абсолютний доступ заради великого інформаційного висвітлення. Наскільки важливий той же телеканал іномовлення FREEДОМ для Європейського Союзу, для України, для всього світу? І що ще потрібно, щоб ще більше інформаційний порядок денний України був доступний усім?

— Явно, що у світі йде інформаційна війна. Це не тільки між Росією та Україною, це загалом між диктатурами та вільним світом.

Наприклад, вкладення Китаю в його державні телекомпанії оцінюють приблизно в 10 млрд доларів щорічно. Росія вкладає у свої державні медіаресурси, які просувають їхню пропаганду, до 2 мільярдів доларів — і це тільки відкриті цифри, ми не знаємо, скільки ще йде по лінії ФСБ, скільки “чорного” фінансування йде на ботів та інше. Це колосальні цифри.

Протистояти цьому, звичайно, потрібно. І з одного боку, за медіа вільного світу — правда, з іншого боку — тільки на одній правді сьогодні не виїдеш. Потрібні і можливості, і мовлення, і якісна картинка, і все інше. Усе те, що має давати в нормальному вигляді людям інформацію. Це дуже важливо, і це потрібно продовжувати робити.

— Ви сказали про резолюцію щодо визнання Росії диктатурою. Які це дає юридичні можливості обмежити Путіна в його міжнародних поїздках, відсікти довіру до нього ще тих людей, які досі йому вірять?

— Ось дивіться, Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт Путіна. Так, Путін може говорити все що завгодно з цього приводу, але при цьому він уже не зміг поїхати в ПАР [на саміт БРІКС, оскільки ПАР ратифікувала Римський статут МКС]. Зараз Римський статут ратифікує Вірменія. І тепер Путін не зможе поїхати навіть до країни, яка формально є союзником РФ, членом ОДКБ (Організації Договору про колективну безпеку, — ред.), тому що Вірменія повинна буде його заарештувати.

Таким чином, світ для Путіна дуже звузився. Звичайно, залишаються країни, в які він ще може поїхати — Іран, Північна Корея, Білорусь, Сирія. Але значна частина світу для Путіна вже втрачена.

Далі Рада Європи голосує резолюцію, і каже: Росія — це диктатура, а ти, Путін, — диктатор. Це ще звужує її поле. Але наше завдання заганяти цього оскаженілого хижака за червоні прапорці.

Читайте також: Вірменія ратифікувала Римський статут: чим це загрожує Путіну — оцінки експертів

— Днями говорили з генеральним секретарем Ради Європи, вона сказала, що в будь-яких питаннях агресії Російської Федерації проти України є єдність європейської спільноти. А ось механізмів вплинути на РФ, розв’язати ці питання, поки що немає. Це стосується і депортації Російською Федерацією українських дітей, і економічних санкцій, іншого тиску. Чи є сьогодні стовідсотково ефективні механізми тиску на Путіна, щоб він сів і сказав: все, я своє “СВО” вже не можу вести, треба закінчувати?

— Є такий засіб — Збройні сили України. Ніяких інших засобів немає. У кінцевому підсумку сьогодні все впирається в силу.

Я розмовляв із міністром закордонних справ Латвії, що треба робити конкретні кроки. Він каже: так, наша м’яка сила — це прекрасно, але вона хороша тільки тоді, коли за нами стоїть справжня сила. І тому потрібно робити три речі: зміцнюватися у військовому сенсі, зміцнювати демократію всередині своїх країн і зміцнювати зв’язки між нами. Якщо ці три речі ми виконаємо, коли ми будемо сильними, демократичними і пов’язаними один з одним, то Путін нічого з нами зробити не зможе. Я з ним згоден.

Але все починається з сили. Сьогодні все визначають літаки, танки, ракети, гармати. Це те, що необхідно, якщо ми не хочемо, щоб нас розстрілювали літаки, танки, ракети, гармати диктаторів.

— Голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева сказала, що перше в забезпеченні миру в Україні, безпеки в Європі — це забезпечення військової допомоги. І це зазначено в одній із резолюцій, яка голосуватиметься в ПАРЄ. Такого, за словами пані Мезенцевої, не було в історії цієї інституції. Я правильно розумію, що ламаються стереотипи, й вже Європейський Союз загалом розуміє, що дипломатією, розмовами, резолюціями Путіна не змусити зупинити цю агресію?

— Абсолютно вірно. Адже українська делегація не вперше в ПАРЄ. І вже були резолюції, в яких ми вставляли фрази, пов’язані зі зброєю або засобами протиповітряної оборони. Але справді, з кожною наступною резолюцією текст стає дедалі жорсткішим. Це є теж проявом усвідомлення тих загроз, які стоять перед Європою, і тих способів, якими їх можна вирішити.

І повторюся, ще раз: без сили, без прямої сили в нас нічого не буде.

— Як можуть вплинути загалом на підтримку України вибори в деяких країнах? Ось, у Словаччині відбулися парламентські вибори, на яких перемогла проросійська партія Роберта Фіцо Smer-SD (“Курс — Словацька соціал-демократія”). Наразі вона формує коаліцію, зі спорідненими собі за поглядами партіями, потім формуватиме новий уряд із новим прем’єром.

— Smer-SD збирає коаліцію з трьох партій. І ключовою інтригою була позиція партії “Голос”, яка прийняла рішення об’єднатися з паном Фіцо, і все це на базі проросійського порядку денного. Це правда, і це великий виклик.

Але Словаччина, за всієї поваги, — це не та країна, яка зламає європейський тренд. Як це не вдається і прем’єру Угорщини Віктору Орбану.

По-друге, подивимося ще, наскільки риторика буде підкріплена діями.

Погана новина, що все одно ці тенденції є, і ігнорувати їх не можна. Потрібно з ними працювати, працювати дуже напружено сьогодні, щоб завтра не залишитися біля розбитого корита.

Є великий вплив, у який Росія вкладає суттєві ресурси, зокрема й щодо Словаччини. Вона це робить регулярно. І, на жаль, у Словаччині знайшовся певний ґрунт для цього.

Читайте також: На парламентських виборах у Словаччині перемогла проросійська партія: наслідки для України обговорюємо з експертами

— Я помітив тенденцію, що чим ближче справи до виборів у тій чи іншій країні, тим більше з’являється заяв про те, що, мовляв, Європа втомилася від війни в Україні, треба це припиняти, йти на перемовини з Путіним тощо. Я ж правильно розумію, що це теж приклад активізації Російської Федерації в інформаційній пропаганді?

— Це вкидання, це робота, яку вони проводять системно.

Безумовно, є і природний процес втоми. Люди втомлюються, люди звикають. Це нормально. Я їм завжди кажу: подивіться на нас, уявіть, як ми втомилися, ми не дивимося це по телевізору, а живемо цим щодня, і один вихід — треба зчепити зуби, і показати свою силу. Іншого варіанту немає.

Або вільний світ буде сильним і буде, або вільний світ буде з’їдений диктатурами, тираніями. Це ключовий виклик XXI століття.

І результат війни в Україні набагато більший, ніж про Україну. Він визначатиме собою долю на десятиліття вперед.