Росія не має вагомого впливу на Африканський регіон на відміну від Китаю, який продовжує інвестувати в регіон. Єдине, що залишається Москві — це експлуатація спільної історії з африканськими країнами та допомога Пекіну у зміцненні антизахідних поглядів. Про це сьогодні, 28 липня, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів дипломат та експерт-міжнародник Руслан Осипенко.
“Насправді Африка — це регіон, який належить Китаю, тому що Пекін вливає туди величезні інвестиції, будує інфраструктуру. Більшість країн залежні від Китаю. Оскільки ми маємо альянс “Китай — Росія”, то можна сказати, що Росія допомагає зміцнювати вплив Пекіна в Африці. У неї немає впливу в Африці, за винятком того, що вона продає там послуги з безпеки, підтримуючи ті чи інші режими військовим шляхом”, — сказав він.
За його словами, у Москви немає можливостей розвивати торговельно-економічні відносини з африканськими країнами, а всі її інвестиції — це 1% від загальних.
Крім того, Росія активно експлуатує спільну історію з африканськими країнами.
Наприклад, те що Радянський Союз допомагав боротися там із колоніалізмом. Оскільки вони розуміють, що в Африці настрої антизахідні, як я сказав, більше прокитайські, тому вони цю історію експлуатують, експлуатує Росія нинішня, хоча вона мало чим схожа на Радянський Союз. Багато африканських керівників, які зараз обіймають там високі посади, навчалися свого часу в Москві й лояльні до Москви. Це все експлуатується. Але реального впливу Москва не має і реального майбутнього для відносин з Африкою вона теж не має. Африка вже, як я сказав, належить Китаю”, — підсумував Руслан Осипенко.
Читайте також: Вплив Росії в Африці згасає, — ексміністр закордонних справ України Клімкін про результати саміту
Нагадаємо, під час саміту Путін заявив, що в найближчі місяці “Росія безкоштовно поставить країнам Африки по 25-50 тис. тонн зерна і забезпечить безкоштовну доставку”. Одержувачами він назвав Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, Центральноафриканську Республіку та Еритрею.
За словами Осипенко, такі наміри російського президента лише одноразова “акція” зумовлена обсягами вкраденого українського зерна.