Російський “спрут” у Чорноморському регіоні: вразливості Молдови, Румунії, Болгарії, Туреччини оцінили експерти

Росія тримає у Чорному морі три носії з 20 ракетами типу “Калібр”. Це означає, що російська армія намагатиметься знову атакувати об’єкти української критичної інфраструктури. Однак у районі Чорного моря РФ загрожує не лише Україні. На думку експертів, поки не йдеться про пряму військову агресію, але до будь-якої загрози з боку Росії країнам Чорноморського регіону варто бути готовими, повідомляє FREEДОМ.

Повідомлення української розвідки про те, що Росія може напасти на Молдову, з’явилися ще навесні 2022 року. Наприкінці року про те, що ризик вторгнення дуже високий, заявив голова молдавської Служби безпеки Олександр Мустяце. У зв’язку з цим США, ЄС та інші партнери збільшили допомогу Молдові, особливо у військовій сфері. У листопаді посол США у Молдові Кент Логсдон заявив: якщо на країну нападуть, дуже важливо, щоб Молдова подумала про підготовку своєї армії.

“Молдова навіть думати про це не хоче, бо збройних сил майже немає. І це не буде перебільшенням. Ми чудово знаємо, що вони не мають танків, їх і не було. Ще в 1990-ті роки, коли починався лише Придністровський конфлікт, це якраз демонструвало, що сепаратистський регіон має більш серйозні озброєння, ніж сама держава. По-друге, вони взагалі не мають протиповітряної оборони. Нині вони майже вдвічі збільшують військовий бюджет на поточний рік, який майже на 90% вкладатиметься у протиповітряну оборону”, — описує ситуацію директорка програм з питань безпеки Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганна Шелест.

На думку аналітиків, після початку повномасштабної війни проти України не можна відкидати ймовірність агресії РФ і проти Румунії. Ба більше, саме румунські судна були одними з перших, які обстріляла російська армія 2022-го, а блокування акваторії Чорного моря через мінування та агресивні дії флоту під триколором негативно впливають на економіку та інфраструктуру країни. Інакше кажучи, війна, розв’язана Кремлем проти України, уже шкодить Румунії.

“Обставини змушують країни НАТО збільшити присутність своїх контингентів на східному фланзі. І це нарощування відбувається просто колосальними масштабами, буквально в десятки разів. Відповідно роль Румунії як країни Чорноморського флангу значно зростає. Відповідно, має бути збільшено і її здібності, збільшено кількість техніки, збільшено можливість інфраструктури цю техніку зберігати, обслуговувати, використовувати, а також має бути збільшено кількість наявних спеціалістів НАТО, і сама румунська армія повинна адаптуватися до нових видів відповідальності”, — коментує експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв.

Розвитку “оборонки” прагне і Болгарія. Ось тільки політична лінія нинішнього президента країни Румена Радєва орієнтована на допомогу союзників НАТО. Водночас, як зазначають експерти, про зростання власної сфери оборони та безпеки йдеться меншою мірою.

“Румен Радєв — генерал у відставці, генерал Повітряних сил Болгарії. І він справді послідовно виступав за те, щоб Болгарія хоч якось модернізувала своє озброєння та посилювала принаймні флот та авіацію. Ми бачимо, що першими закупівлями західного озброєння були нові військові кораблі та літаки. Але справа не лише у нових зразках озброєння, а й у осмисленні концептуальної ролі своєї держави у регіональному аспекті. Бо Болгарія відмовляється брати участь у деяких регіональних форматах”, — зазначив експерт програми сусідства та регіональних ініціатив Ради зовнішньої політики “Українська призма” Михайло Драпак.

Вразливим перед Росією може стати й один із лідерів Чорноморського регіону. Туреччина, з одного боку, є членом Північноатлантичного альянсу, а з іншого — часто веде власну гру з Росією. І попри сильну економіку та потужний військово-промисловий комплекс, продовжує бути залежною від держави-терориста в економічній та політичній сферах.

“Основне — це банки. Не танки, а саме банки. Це саме там, де щупальця цього російського спрута є у Туреччині всюди: це туристи — країна №1 постачальник — це Росія; це імпорт-експорт, де Росія вийшла на перше місце з імпорту; це четверта дестинація для турецького експорту, величезний ринок турецьких компаній, звідки де вони не збираються йти; це олігархи, це прямі вливання в турецьку економіку… тобто в цьому сенсі це найбільша вразливість Туреччини”, — вважає старша аналіткиня Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер.

Перш ніж атакувати танками, ракетами та іншою зброєю, Росія атакувала Україну фейками, спробами корумпувати політичні еліти, економічними пастками, енергетичними зашморгами та іншими засобами контролю. А тому українські аналітики, які встигли стати фахівцями з протидії таким атакам, закликають інші країни Чорноморського регіону полювати на “російського спрута”, поки загроза залишається лише загрозою.

Читайте також: Розширення кордонів і зміцнення східних рубежів: як вторгнення Росії в Україну посилює НАТО