Російські окупанти розлучили матір із сином на 7 місяців — історія української родини (ВІДЕО)

Після деокупації Харківської області відбулася довгоочікувана зустріч Марії Корольової із 6-річним сином Максимом. Вони не бачилися майже 7 місяців. Хлопчик напередодні повномасштабного вторгнення поїхав на кілька днів у Липці погостювати у бабусі. 24 лютого російські окупанти захопили село. Розлука з мамою розтяглася на довгі місяці. Весь цей час вони не могли навіть поговорити телефоном, повідомляє FREEДОМ.

“Мама стоїть біля будинку чекає, виходить хлопець з іншого боку, вона на мене чекає, мене немає, раптом виходить хлопець, відчиняє двері, я вилітаю, тягну з собою сумку, рюкзак, ми вчепилися, ридали”, — згадує Максим зустріч із мамою.

Хлопчик їхав до Харкова у поліцейській машині. Тепер Марія не може надивитися на сина. Каже, від моменту розлуки він добряче подорослішав. Раніше вони ніколи не розлучалися. Напередодні повномасштабного вторгнення жінка поїхала до Львова, а син на кілька днів поїхав до бабусі з дідусем до Липців.

“Я виходжу з поїзда о 4:55 та я дивлюся стрічку новин. Пишуть, що розпочалася війна, всі ці вибухи. Я телефоную своїм родичам. Вони вже сидять у льоху, вийшло тоді додзвонитися. Все це летить над ними у бік міста”, — згадує Марія Корольова.

Вона одразу взяла зворотний квиток і приїхала до Харкова. Її син опинився на окупованій території. Проїхати туди було неможливо. Тяглися довгі місяці очікування і страху, спроби зв’язатися і рідкісні звістки з того боку. Харків був під постійними обстрілами, але Марія боялася не за себе, а за сина.

“Та я постійно про нього думаю, не так боялася за себе, як за нього боялася. Як він? Скільки чути їм? Гаразд, ми тут. Ми дорослі, ми зможемо якось зібратися взяти себе до рук. Це дитина. Дитині складніше”, — каже Марія.

Бабуся хлопчика Олена усі ці сім місяців жила у напрузі. Не дозволяла собі бути слабкою. Намагалася захистити онука від жахів окупації. Вони разом готувалися до школи та читали казки.

“Він усю війну називав мене лише Олена. Я просила його: назви мене бабуся, а він все одно — Олена, а дідуся називав дідусем. Сумую, звичайно, якщо його сім місяців прикривав собою, то, звичайно, сумуєш. Якби не казки, які він прочитав за це літо, він так навчився читати швидко, то я не знаю, як було б. Він тільки на цих казках і виїжджав. Він цю книжку ось так із собою”, — поділилася Олена.

Про те, як жив в окупації, Максим розповідати не любить. Каже, дуже сумував за мамою. Мріяв хоча б почути її голос. Але в селищі нічого не було: ні світла, ні газу, ні зв’язку.

Максим дуже тішився, що їхнє село звільнили. Каже, російські солдати жорстокі та злі.

“Вони руйнують будинки, беруть людей до армії. Погане роблять. Руйнують міста, країни”, — сказав хлопчик.

Мама та син знову разом від 15 вересня. Не можуть надивитись одне на одного. Максим ходить до першого класу. Навчається дистанційно. Марія каже, що син із задоволенням виконує домашні завдання. Завдяки бабусиній підготовці навчання дається легко.

Читайте також: Коло через РФ та Європу — як громадяни з окупованих територій виїжджають на підконтрольні Україні, розповів Каплін