Російські обстріли, робота волонтерів, вистави та концерти: як живуть прифронтові Суми (ВІДЕО)

Щоденні обстріли, виття сирен і вимкнення електроенергії в шість змін — такі умови життя в обласному центрі Сумської області. Попри суворі прифронтові реалії, у місті навіть можна побачити елементи різдвяного настрою, повідомляє FREEДОМ.

Від центру міста до російського кордону — лише 30 км. Суми постійно піддаються атакам і ракетами, і безпілотниками. Місяць тому удар російської армії “Іскандером-М” по одному зі спальних районів забрав життя 12 осіб, зокрема двох дітей. Понад сотня мирних жителів дістали травми. Тоді вибуховою хвилею вибило шибки, поламало меблі та пошкодило конструкції щонайменше в шести будинках, а елементи, що вражають, від касетного боєприпасу дістають зі стін квартир досі.

“Коли ракета вибухає, то вони (елементи, що вражають, — ред.) розлітаються в хаотичному порядку для максимального ураження живої сили. Це практично геноцид проти мирних громадян — просто житловий район атакували такими страшними речами”, — зазначив волонтер Олександр Шевцов.

Лада Ломакіна викладає музику в місцевій школі. Після обстрілу свого району організувала мешканців одного з найбільш постраждалих під’їздів допомагати рятувальникам, волонтерам і комунальним службам розбирати завали, перекривати фанерними листами вибиті вікна та лагодити дах.

“Ми залишаємося у себе вдома, ми підтримуємо Україну, ми віримо в Україну, і ми дуже просимо, щоб нас не залишали в нашій біді”, — каже Лада Ломакіна.

У Сумській обласній військовій адміністрації (ОВА) обіцяли вирішити першочергові питання з ремонту до настання холодів.

“Хто постраждав — усі отримають. Вікна робимо насамперед, у другу чергу — доручення місту: зараз формується бюджет на 2025 рік, щоб вони поставили будинок, що постраждав, на капітальний ремонт”, — заявив голова Сумської ОВА Володимир Артюх.

Уникнути трагедій, попри всі зусилля захисників неба, повністю не вдається. Наприкінці вересня російська армія завдала удару двома “Шахедами” (Shahed) по лікарні святого Пантелеймона. Загинули вісім осіб, 12 мирних жителів постраждали.

“Шахед” прилетів прямо в приймальне відділення, прямо у двері, де перебували черговий лікар і медсестра”, — повідомила старша медсестра приймального відділення Анна Куц.

“Сирени були, постріли — збивали “Шахеди”, а потім свист і удар по будівлі ми відчули. Пил піднявся, скло посипалося в коридорі. А вдруге, коли вже були в бомбосховищі, аж затряслося все, стіни затряслися”, — згадує пацієнт лікарні Іван Іванович.

Одна із загиблих — медсестра лікарні Тетяна Тихонова. За словами її колег, без матері залишилися двоє дітей. Ще один медик досі перебуває на лікуванні. Пацієнти загинули від обвалення конструкцій.

“Двоє людей загинули в палаті, їх просто придавило плитою, і ми не змогли їх врятувати. Втрачено повністю операційну, вона провалилася вниз, згоріло багато обладнання. Це була високоточна операційна урологічна”, — показує наслідки російського удару по медустанові директор лікарні св. Пантелеймона Володимир Поцелуєв.

Попри постійний ризик обстрілів, медики лікарні святого Пантелеймона продовжують прийом жителів Сумського району, а це понад 200 тис. осіб. При цьому навантаження тільки збільшилося, оскільки медустанови в прикордонних районах Сумської області були розбиті російськими військами.

У штабі жіночої волонтерської організації “СББ-Тил” робота не зупиняється. Його заснувала Валентина Андріяшева. До 2014 року вона працювала і електриком на залізниці, і швачкою в ательє, після повністю присвятила себе допомозі українським військовим.

“Ми шиємо, в’яжемо, забезпечуємо їжею, генераторами, дронами. Тільки FPV-шок ми передали на фронт понад 70 штук, місту передали великий автобус для евакуації на 80 місць, швидку допомогу — дитячій лікарні, і на передову передали понад 10 машин. Генераторів за весь час ми вже понад 1 000 передали”, — розповідає про роботу волонтерів Валентина Андріяшева.

За 10 років війни цей волонтерський центр надав допомогу щонайменше 66 підрозділам ЗСУ різних родів військ. Здебільшого це гуманітарна допомога — від зшитих за власною технологією спальників і маскувальних сіток, до аптечок, ковдр і побутової хімії. Підтримку центру надають благодійні фонди та українські діаспори з Німеччини та Італії.

Підтримку місцевим волонтерам надає і Сумська міськрада за програмою “Армія відновлення”. Тут працюють матері та дружини військових, біженці з прифронтових сіл Сумської області, пенсіонери.

“Ми насамперед матері й українки, які хочуть миру, добробут для нашої країни, для наших онуків. Мій син у 2014 році пішов добровольцем і загинув на Луганщині… Наталії Василівни син воює. І ми намагаємося допомогти нашим синам, нашим дітям, щоб хлопці були живі, здорові та швидше повернулися додому, до своїх родин, до своїх дітей, і настав мир”, — сказала волонтерка центру “СББ-Тил” Галина Василівна.

Від російського вторгнення страждають не тільки люди. У шелтері сумського зоозахисника Івана Міненка зараз понад 70 котів. Тут прихистили тварин із прифронтових сіл.

“Він у нас із Великої Писарівки (Сумська область). Коли там почалися активні бойові дії, нам довелося звідти теж приймати котів. Він приїхав разом із сестрою. Їй одразу знайшли новий дім, а він поки що тут”, — показує одного з вихованців шелтера Міненко.

Сюди українські військові привозили врятованих тварин із Маріуполя, Бахмута, Авдіївки та навіть із Суджі Курської області РФ. Тут їм надають ветеринарну допомогу і чекають, коли знайдуться нові господарі.

“Ми відкрилися після трагедії на Каховці, тобто приблизно 1,5 року вже. За цей період ми прилаштували близько 120 тварин. З 30 перших біженців із Херсонської області тут залишилося тільки троє — усім іншим знайшли нові домівки”, — повідомив зоозахисник Іван Міненко.

Вечорами в центрі міста небагатолюдно. Хоча місцевий бізнес не зупиняється: працюють ресторани, а в театрі та філармонії дають вистави та концерти. У вихідні дні на вулицях можна побачити виступи молодих артистів і навіть зустріти весільний кортеж.

Кладовище в передмісті Сум. Мати й теща українського захисника Ігоря Лободюка прийшли сюди в день, коли йому виповнилося б 50 років.

“Він пішов на війну, сказав мені: “Мамо, я мушу, бо в мене є син, і він не повинен воювати”. Це дуже добра людина. Дуже, дуже шкода, що гинуть найкращі хлопці”, — каже мешканка Сум Надія Василівна.

Читайте також: Російські атаки “Шахедами” зі шрапнеллю по мирному населенню є воєнним злочином, — Криволап