Робота АЕС та постачання ядерного палива: чому не запроваджують санкції проти “Росатома”

Російський державний холдинг “Росатом” — одна з небагатьох корпорацій із РФ, що не попала під санкції Заходу. До того ж в Російській Федерації енергетична сфера — чи не єдина галузь, яку західні санкції взагалі не торкнулися.

“Недоторканність” російської енергетики пояснюється насамперед тим, що багато західних країн залежать від постачання з РФ ядерного палива. Тільки до Європейського Союзу щорічно поставляється з Росії урану більш ніж на 200 млн євро на рік.

Тому рішення про введення обмежувальних заходів проти енергетичного сектору Росії й в тому числі “Росатому” може створити серйозні проблеми для економіки не тільки європейських країн, а й США.

Таким чином, Росія, користуючись відсутністю санкцій у галузі енергетики, перетворила цю сферу на один із ключових важелів впливу у своїй зовнішній політиці.

Атомна енергетика як зброя енергетичного шантажу РФ

На сьогодні завдяки “Росатому” Росія активно просуває власні інтереси в різних напрямках, серед яких виведення капіталу, обхід санкцій, важелі політичного тиску. При цьому “Росатом” розширює мережу своїх атомних електростанцій (АЕС) від Балтійського моря до Чорного.

Держкорпорація зводить також 35 енергоблоків у 12 країнах. Зокрема, у Туреччині за кошти безвідсоткового російського держкредиту у розмірі понад 20 млрд євро будують АЕС “Аккую”, яка є найбільшим у світі майданчиком для будівництва атомної електростанції.

Міжурядову угоду між Росією та Туреччиною щодо співробітництва у сфері будівництва та експлуатації атомної електростанції “Аккую” в турецькій провінції Мерсін було підписано у 2010 році.

“Цей об’єкт знаходиться в південно-східному регіоні Туреччини. Крім самої атомної електростанції, Росія будує в тому числі й порт для обслуговування АЕС. Зводить і інші об’єкти навігації, судноплавства. Ці об’єкти можуть виконувати військову функцію, особливо в контексті війни в Сирії”, — розповів аналітик енергетичних ринків Максим Білявський.

Як заявив на 12-й Міжнародній виставці атомної енергетики “Атомекспо 2022” у Сочі перший заступник голови “Росатома” Кирило Комаров, санкції Євросоюзу, введені проти Росії, нібито не створять проблем із фінансуванням проєкту АЕС “Аккую”.

“У 2023 році мають бути завершені основні роботи з будівництва першого енергоблоку та завантажено ядерне паливо. Ми дуже близькі до того, щоб Туреччина стала державою з ядерними технологіями”, — сказав Комаров.

У свою чергу російський журналіст Тимур Олевський в ефірі телеканалу FREEДОМ зазначив, що через будівництво АЕС “Аккую” Туреччина на десятки потрапила в енергетичну залежність від Росії.

“Хтось має забрати відпрацьоване паливо і поховати у себе на території. Це робить Росія. А уявляєте собі, якщо вона раптом чомусь не зможе це зробити. Скаже, що кораблі через Босфор не проходять. Тому ми не забиратимемо ваш” уран, ховайте його самі. Ось уся ця історія перетворюється на енергетичний шантаж рівно в той же момент”, — наголосив журналіст.

Олевський вважає, що Туреччина стала жертвою російського енергетичного шантажу також через те, що “Росатом” пов’язаний із нею зобов’язаннями щодо будівництва енергетичних об’єктів.

“Росатом” підходить, коли потрібно застосувати шантаж. Вибір країн, де він хоче будувати свої проєкти чи вже будує — збігається з тією картою впливу, яку проводить Кремль. Видно, де вони хочуть поставити свої реперні точки та якимось чином впливати на регіон”, — додав Олевський.

“Росатом” також протягом 10 років займатиметься будівництвом п’ятого та шостого енергоблоків на єдиній атомній електростанції в Угорщині “Пакш-2”. Національне управління з атомної енергії Угорщини вже завершило процедуру ліцензування. Як стало відомо, Росія профінансує понад 80% проєкту.

Крім цього, у червні цього року влада Єгипту видала дозвіл “Росатому” на будівництво першого енергоблоку атомної електростанції “Ель-Дабаа”.

“Росатом” також проводить активні роботи з будівництва атомних електростанцій “Куданкулам” (Індія), АЕС “Руппур” (Бангладеш), АЕС “Сюйдапу” та “Тяньвань” (Китай) та Білоруської АЕС (м. Островець, Гродненська область, Білорусь).

“Без’ядерні” санкції Європи

2 вересня Кабінет міністрів України включив до списку санкцій понад 700 фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з російською державною корпорацією “Росатом”.

Як написав на своїй сторінці у Facebook міністр енергетики Герман Галущенко, до списку потрапив і радник генерального директора російського Оператора по поводженню з радіоактивними відходами ФГУП “НВ РАО” (входить до складу “Росатома”) Ренат Карчаа. Саме він виступив як гід по окупованій російськими військами Запорізькій АЕС під час візиту місії МАГАТЕ на станцію.

“Сьогодні — гід на станції, а завтра — маєш санкції. Учора весь світ спостерігав, як він проводить екскурсію для місії МАГАТЕ на ЗАЕС, дезінформуючи на кожному кроці. А сьогодні він уже — підсанкційна особа, якій тепер ніхто не потисне руку”, — наголосив Герман Галущенко.

5 жовтня президент Росії Володимир Путін видав указ про передачу Запорізькій АЕС (ЗАЕС) у федеральну власність РФ. ЗАЕС у Росії також було оформлено як юридичної особи. Президент РФ зробив це на підставі так званого закону про “прийняття до складу РФ Запорізької області”.

У зв’язку з цим Міністерство закордонних справ України запропонувало ЄС, державам Великої сімки та іншим партнерам негайно розглянути введення санкцій проти російської держкорпорації “Росатом”, афілійованих з нею компаній, а також інших ключових факторів атомної енергетики Росії.

Крім того, МЗС закликало країни-члени МАГАТЕ обмежити співпрацю в рамках будь-яких проєктів з Росією, яка вдається до неприхованого ядерного шантажу всього світу.

6 жовтня керівництво Євросоюзу оголосило про восьмий пакет санкцій проти Російської Федерації. При цьому обмежувальні заходи, спрямовані на ядерну енергетику РФ, у санкційний пакет не увійшли.

За інформацією Guildhall, перед запровадженням нового пакету санкцій багато європейських країн закликали суттєво обмежити діяльність російського держхолдингу “Росатом” на ядерному ринку.

Зокрема, про необхідність введення санкцій проти “Росатому” заявила депутатка Європейського парламенту від Польщі, членкиня комітету з розвитку Беата Кемпа.

“На мій погляд, поки триває жорстока агресія, жахливі звірства та віроломні вбивства невинних людей, Росія має бути заблокована у всіх проєктах і підприємствах. Санкції щодо Росії мають бути сильними та болючими, особливо персональні. Я також підтримую відмову від російського ядерного палива і необхідність заморожування проєктів “Росатому” в Європі. Я вважаю, що будь-яка економічна співпраця з Росією — це підтримка диктатури та режиму у ХХІ столітті. Європа має усвідомити, що тільки її незалежність від Росії може забезпечити безпеку наших кордонів”, — сказала Беата Кемпа.

Перед цим у Міністерстві навколишнього середовища, захисту природи та ядерної безпеки Німеччини вимагали роз’яснень у Єврокомісії щодо відсутності санкцій щодо “Росатому” та закупівлі ядерного палива в Росії.

За введення санкцій проти “Росатому” виступили також у парламентах Великобританії, Фінляндії та Швеції. Аналогічні пропозиції пролунали також від Ірландії, Естонії, Латвії та Литви.

Варто зазначити, що Європейський парламент свого часу підтримав цю ідею: 7 квітня євродепутати ухвалили резолюцію, яка закликає запровадити “негайне повне ембарго на постачання російських нафти, газу та ядерного палива”. Документ також передбачує “припинення співпраці з російськими компаніями щодо теперішніх та нових ядерних проєктів, включаючи ті, що розгортаються у Фінляндії, Угорщині та Болгарії”.

Документ також передбачає заміну російських експертів у цих проєктах на західних та поступово повністю відмовитися від послуг “Росатому”.

Читайте також: Зеленський закликає запровадити санкції проти російської атомної галузі — “питання безпеки Європи”

Чому щодо “Росатому” не вводять санкції? Що насправді стоїть за будівництвом російської держкорпорації атомних електростанцій у Європі та Азії? Чи можна взагалі відмовитися від російської ядерної енергетики? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповів колишній депутат Державної Думи РФ Ілля Пономарьов.

— Чому так бережуть “Росатом” і Сполучені Штати Америки, і колективний Захід?

— Передусім тому, що від цього залежить велика кількість країн, які, в принципі, могли б бути союзниками антипутінської коаліції. Це і Туреччина, це і Аргентина, наприклад, це низка інших країн.

Тому вони не хочуть у цьому випадку розгойдувати цей човен для того, щоб не підштовхнути ці країни до обіймів Кремля.

Окрім іншого, не слід забувати, що ще й Сполучені Штати Америки самі залежать від постачання урану з Росії. Досі вони продовжуються. Там на цю тему була ціла низка скандалів, які, зокрема, пов’язані з колишнім кандидатом у президенти Сполучених Штатів Хілларі Клінтон, компанії Uranium One, яка була донором її виборчої кампанії.

Але, загалом, вони хочуть використовувати це як важіль з боку Заходу у бік Росії, у тому числі в бік країн, які з нею пов’язані.

— Один із турецьких підрядників звинувачує “Росатом” в умисній спробі усунути будь-яку турецьку участь у будівництві. Якщо інші підрядники висунуть подібні звинувачення, до чого це може призвести?

— Ті речі, які об’єктивно розпочиналися як бізнес-проєкти — а “Росатом”, звичайно, спочатку підходив до цього саме з боку бізнесу — вони, як і у всьому іншому, як і у випадку з “Газпромом”, почали замінюватись геополітикою.

І зараз Путін прямо використовує всі державні корпорації Росії для реалізації своїх геополітичних цілей.

І це, звичайно, входить у прямий конфлікт із бізнес-мотивацією. Тому це заважає. І це зрештою, я впевнений, підриває ті можливості, які має “Росатом” для того, щоб будувати ці об’єкти.

Але тут є ще один такий момент, пов’язаний з тим, що виробничий цикл дуже довгий. Тобто, кожна атомна електростанція будується протягом близько 10 років. І до неї входять і будівельний підряд, і постачання ядерного палива, і таке інше. Тобто, коли ці проєкти про 35 енергоблоки закладалися, більшість із них взагалі ніяк не розглядалися, як взагалі пов’язані з геополітикою.

А зараз вони всі стають заручниками цих відносин. І тут, звичайно, цю залежність можна використовувати на всі боки. Тобто, можна накласти на них санкції. І тоді всі ті країни, де це відбувається, “підвиснуть”.

Щоправда, для них це не прямі фінансові втрати, бо більшість із цих енергоблоків, які будує “Росатом”, будуються на давальницькій схемі.

Тобто, грубо кажучи, країна виділяє майданчик, Російська Федерація власним коштом зводить відповідну електростанцію власним коштом, постачає її ядерним паливом, продає електроенергію та отримує за це прибуток. Але все одно цим країнам потрібна енергія. І не всі країни йдуть за цією схемою. Деякі країни платили Російській Федерації за зведення відповідних об’єктів.

— Невже світ досі не бачить, що Росія є найненадійнішим партнером навіть у сфері ядерної енергетики?

— Звичайно, Росія зараз доводить, що вона є ненадійним партнером у всьому й у всьому, що пов’язано з нею, є ризики. Але коли ми говоримо про санкції, ми дуже багато говоримо ще про все-таки юридичну сторону цього питання.

І тут багато людей плутають, бо є “Росатом” як корпорація, яка будує атомні електростанції та постачає туди паливо. До складу “Росатому” входить концерн “ТВЕЛ”, що виробляє ось ці паливні елементи, якы потім спрямовують для роботи атомних електростанцій.

А є компанія “Росенергоатом”, яка є організацією, що експлуатує. Вона, власне, кермує атомними електростанціями та виробляє на них електроенергію.

Ті речі, які пов’язані із Запорізькою АЕС — це сфера не “Росатому”, це сфера “Росенергоатому”.

І Росія намагається підвести туди відповідно експлуатацію цієї атомної станції. Хоча, звичайно, як ми розуміємо, всі ці різниці та межі, вони вельми умовні.

— Запорізьку АЕС до російської енергосистеми швидко перепідключити не вдалося. А що буде із ЗАЕС, якщо “віджати” її не виходить? Що робитиме Росія?

— Тут два різні питання. Є питання постачання палива на електростанції, та питання її експлуатації. Тобто безпосередньо з електричного погляду, ЗАЕС є частиною української енергосистеми, і вона керується диспетчерами, що знаходиться у Києві. І вимкнути її штучно з української енергосистеми дуже складно, бо це вимагає не просто там палива чи решти.

Це суто у разі вторинне. Це вимагає її підключення саме до електромереж та постановки її під управління російських диспетчерів, які сидять у залишках РАТ “ЄЕС”. Там є спеціальний диспетчерський центр єдиної енергосистеми Росії, який має почати керувати завантаженням цієї станції.

Це не можна зробити дуже оперативно. Це викликає ризики з погляду ядерної безпеки, так влаштований атомний реактор. Це питання є невирішеним, тому що в зоні окупації лінія фронту йде дуже химерно: якісь станції знаходяться з одного боку, якісь з іншого боку. Тому просто так окремо взяту Запорізьку АЕС перепідключити неможливо.

А щодо палива, це вже питання довгострокове. Це питання підтримки ядерних реакторів у робочому стані, поповнення цього палива.

Але це довгий процес. Це не питання, яке потрібно вирішувати протягом одного або двох місяців. Це може вирішуватись протягом пів року.

— Чи можливо взагалі відмовитися від російської ядерної енергії і замінити її на Westinghouse, і скільки це може приблизно зайняти за часом?

— Це реально. У паливних елементах є саме паливо, а є оболонка паливного елемента. “ТВЕЛ” — це та компанія, яка бере уран ззовні. Вона не займається сама по собі ураном і робить той самий паливний елемент.

І такий самий елемент робить компанія Westinghouse, яка при цьому дуже часто бере російський уран. Тобто Westinghouse робить паливні елементи з того самого російського урану, який поставляється компанією Uranium One для американських атомних станцій.

Туди ТВЕЛ нічого не постачає, а постачає тільки Westinghouse. Але бере він при цьому той самий російський уран. Питання в тому, що в Україні є свій уран і ми можемо забезпечувати себе своїм ураном.

Причому нам не потрібен високозбагачений уран. Високозбагачений уран потрібний для ядерної зброї. А для того, щоб виготовляти паливо для атомних електростанцій, потрібен низькозбагачений уран.

Виробляти уран, який нам потрібний для своїх станцій, ми можемо самі. Нам для цього Росія зовсім не потрібна.

У нас дуже багато потонуло у нашій внутрішній українській бюрократії, мовляв, що це стратегічний захід, треба чи не треба допускати туди приватних інвесторів. Є в Україні приватні групи, які були готові вкладатись в урановий видобуток, але все це йшло дуже повільно. Я думаю, що в результаті війни ці процеси набагато прискоряться, але треба тільки про це думати.

— Україна має величезні запаси уранових руд. Чи є якісь закономірності в окупації певних українських територій, де якраз знаходяться поклади цих мінералів?

— Я не думаю, що окупація із цим пов’язана. Ми багато разів шукали різну конспірологію щодо того, що й так звану “ДНР” було створено через запаси сланцевого газу в районі Слов’янська. Що саме з цієї причини пан Стрєлков обрав саме це місто як свою стартову базу, бо там була штаб-квартира компанії Shell.

Головні запаси України знаходяться вздовж Дніпра на Дніпропетровщині. Основним місцем є Жовті води, де є розробки — запаси там не можу сказати, що колосальні, але вони є значущими для того, щоб забезпечувати себе значною мірою.

Чи можемо ми це експортувати? Складно сказати. Є країни, які безумовно є нетто експортерами урану: Монголія, Казахстан, є свої родовища в Російській Федерації. Але те, що ми можемо подолати залежність, — це 100%.

Читайте також: Визнання РФ державою-терористом та санкції проти “Росатому” будуть набагато ефективнішими, ніж візові обмеження для росіян, — експерт