Вчора о 22:44
Річниця визволення Херсона — значення для деокупації всієї області, базові теми розмови глави Офісу президента України (ОПУ) Андрія Єрмака та радника президента США з питань нацбезпеки Джейка Саллівана, переговори щодо членства України в ЄС, вибори під час війни та продовження процесу декомунізації — ці та інші теми тижня, що минає, в інтерв’ю телеканалу FREEДOM прокоментував радник глави ОПУ Михайло Подоляк.
Ведучий — Сакен Аймурзаєв.
Обстріл Києва
— Росія сьогодні обстріляла Київ. З чим ви пов’язуєте цю активізацію?
— Росія має виражену ненависть до нас, і тому продовжуватиме використовувати геноцидні практики. Атака цивільного населення — це безпосередній прояв цієї геноцидної практики. Тим більше, що ми входимо в певні кліматичні умови — температура знижується. А Росія має переваги в авіації, щоб завдавати ударів по критичній інфраструктурі або по цивільному населенню, яке перебуває в містах. І Росія продовжуватиме це робити.
Російська Федерація люто ненавидить Україну і спробує максимально, поки триває війна, заподіяти нам шкоду в будь-якому вигляді.
Річниця визволення Херсона
— Сьогодні — річниця визволення Херсона. Проте частина області ще окупована. Як сьогодні бачиться значення визволення Херсона?
— Я б виділив три важливі аспекти. Перше — Росія вміє і любить програвати. Херсон був єдиним великим містом, яке окупанти захопили з моменту початку повномасштабного вторгнення.
Друге — Росія там влаштовувала свої вакханальні танці з приводу того, що “ми сюди прийшли назавжди”. Але як виявляється, російське “назавжди” — це дуже короткий проміжок часу.
Тобто Росія вміє тікати, Росія вміє програвати, Росія не назавжди.
Третє — Росія люто ненавидить навіть ті місця, які вона захопила і сказала, що це російська територія. Щойно вона звідти вибита, подивіться, що вона сьогодні робить із Херсоном. Вона просто під нуль намагається знести місто, використовуючи артилерію, балістику, використовуючи всі ресурси для того, щоб вбивати цивільне населення в Херсоні.
Це черговий приклад, який має поставити мізки на місце людям, які щиро вважають, що Росія прийшла когось визволяти або заводити в “русский мир”. Ні — Росія прийшла вбивати.
Тому нам необхідно в будь-якому разі деокупувати всю територію, інакше там не буде життя, це будуть мертві землі. Російська Федерація хоче перетворити наші східні та південні регіони на мертві землі. Ніякого “русского мира” там не буде.
— Тобто мета РФ — не захоплення територій, а створити на них, грубо кажучи, пустелю?
— “Русский мир” не приходить розвивати, він не може розвинути власну територію. Ви подивіться, Російська Федерація, за винятком кількох великих міст, — абсолютно відстала, злиденна територія з недоглянутими містами, селищами, з недоглянутою інфраструктурою. Там люди нудьгують. Ось те ж саме Росія хоче влаштувати на наших територіях.
Заходячи на ту чи іншу територію України, вона хоче перетворити їх на мертві, випалені землі. Вона сьогодні це робить, знищуючи все артилерією, авіацією.
Вона це робить і на окупованих територіях, і по всій Україні.
Росія підсвідомо розуміє, що їй не вдасться тут закріпитися. Росія тут не залишиться, вона змушена буде тікати і потім платити за це. Але до моменту, поки вона повністю звідси не втече і не програє війну, вона хоче максимально зруйнувати нашу інфраструктуру, вбити максимальну кількість цивільного населення, і на багато років вперед створити нам економічні труднощі. Ось у цьому полягає завдання “русского мира”.
“Русский мир” — це завжди руйнування, знищення і випалена земля.
Розмова Єрмака і Саллівана
— Відбулася телефонна розмова глави Офісу президента України Андрія Єрмака з радником президента США з питань національної безпеки Джейком Салліваном. Чи є у керівництва двох країн стратегічне розуміння ситуації на фронті? Особливо після того, як весь світ обговорював статтю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, що почали говорити про “затяжну війну” як про факт.
— Розуміння фронту України сьогодні ідеальне. І коли кажуть “затяжна війна”, звісно, вона такою і буде, якщо ми будемо отримувати необхідну зброю по чайній ложці.
У статті пана Залужного чітко сказано — високотехнологічний прорив забезпечить домінування України на фронті. Що це означає? Це означає велику кількість дронів. Це означає велику кількість РЕБ та інших радіоелектронних засобів, які дозволяють контролювати простір, пригнічувати російську авіацію, дрони. Це велика кількість далекобійних ракет з різним радіусом дії, які дозволяють ефективно знищувати боєздатність Росії на підході. Це велика кількість протимінних тралів, які дозволять більш ефективно просуватися вперед. І головне — авіаційна компонента, щоб прибрати російське домінування в повітрі по лінії фронту і таким чином полегшити просування вперед.
Україна, будь-яка інша одна країна навіть за умови об’ємних інвестицій в оборонну промисловість не в змозі відтворити таку кількість техніки, тому що вона занадто швидко використовується через інтенсивність війни.
І якщо ми не хочемо затяжної війни, тоді потрібно розуміти, скільки якої зброї, на якому етапі потрібно дати Україні.
Затяжна війна дуже важлива для Росії. Тому що це дає змогу дестабілізувати не тільки східноєвропейський регіон, а й багато регіонів у світі. І безліч конфліктів у різних регіонах світу дозволяє розсіювати увагу демократичної спільноти. У таких умовах Росія почуватиметься комфортніше, тому що розумітиме, що не тільки вона має потворний вигляд.
Тому, якщо ми не хочемо допустити затяжної війни, потрібно:
- перше — потрібно більш чітко і скрупульозно рахувати математику [щодо кількості необхідної зброї];
- друге — потрібно більш чітко розуміти, що таке сучасна війна, що це не питання надання 32-33 танків;
- третє — потрібно швидше інвестувати в переважне виробництво — у ті ж дрони, ракети, трали, авіаційні компоненти.
І не можна думати, що якщо ми відкладемо ухвалення рішень сьогодні, то завтра проблема вирішиться сама собою, і війна зійде нанівець. Нічого подібного.
Якщо ми правильно не доінвестуємо Україну, ми мало того, що отримаємо затяжний конфлікт, так ми ще й отримаємо його масштабування. І тоді ціна безпеки на глобальному ринку для країн демократій різко зросте. Тобто сьогодні це ціна допомоги Україні, завтра — це ціна допомоги десяткам країн.
— Також Єрмак і Салліван обговорили ситуацію на Близькому Сході. Чи є у світі чітке розуміння зв’язку війни в Україні та в Ізраїлі? Що ми ще можемо зробити, щоб зміцнити це розуміння?
— Це однозначно ланки одного ланцюга, це явно.
На сьогодні головним донатором, головною зацікавленою особою глобальної нестабільності є Російська Федерація. 7 жовтня ХАМАС зайшов в Ізраїль, щоб вирізати людей. Це сталося після прикладу, який РФ показала в Україні, тобто, що к-у ХХI столітті допустима геноцидна війна. Крім того, Російська Федерація [допомагає ХАМАСУ] дає консультативну допомогу, забезпечує розвідінформацією, опрацюванням сценаріїв, як одночасно використовувати різні види зброї. Тобто це ланки одного ланцюга.
Проблему Близького Сходу ми не вирішимо без вирішення проблеми існування Росії в нинішньому вигляді. Це означає, що одночасно потрібно допомагати Україні (яка усуває ключову загрозу — Російську Федерацію) та Ізраїлю (який має вирішити питання неіснування терористичної організації ХАМАС). І після знищення ХАМАСу йде різке зменшення впливу на регіон Ірану, Сирії тощо.
Лише в єдиному пакеті військова допомога Україні та Ізраїлю справді приведе до вирішення.
— І третій пункт розмови Єрмака і Саллівана — українська формула миру. Як розвивається процес після саміту з формули миру, який відбувся на Мальті?
— Я б виділив дві складові, вони йдуть паралельно.
Перша частина — це фіксація в глобальній громадській думці того чинника, що мир в Україні можливий тільки в разі, коли буде дотримана територіальна цілісність і повний суверенітет України. Тобто російські війська мають покинути нашу територію. Будь-які інші компромісні варіанти не призводитимуть до закінчення війни. Навпаки, вони призводитимуть до масштабування війни в тому чи іншому вигляді — вона на якийсь час перетвориться на гібридну, потім знову перейде в гарячу фазу.
Навіть країни нейтрального табору точно розуміють, що таке формула миру. Вони точно розуміють, як можна отримати стабільний мир, а не мир на капітулянтських умовах, що передбачає залишити російські війська на окупованій території.
Друга частина більш об’ємна. Вона стосується різних напрямів — дітей, екологічної безпеки, ядерної безпеки, продовольчої безпеки, енергетичної безпеки тощо. Країни й щодо них виходять із конкретними пропозиціями і намагаються активно ці пункти опрацьовувати.
Є розуміння, що Росія не просто зайшла на територію і проводить там геноцидні практики, але Росія ще й паралельно руйнує аспекти інших типів глобальної безпеки — продовольча, енергетична, ядерна, екологічна тощо.
Усі ці питання обговорюються, шукаються можливості їх вирішення. Це два паралельні треки, за якими ми, напевно, отримаємо непогані рішення.
Для нас пріоритетним є звільнення всієї території. Це складніший трек. Він передбачає обов’язкову поразку Росії і по лінії фронту, і в принципі, як країни. Все, що стосується інших аспектів формули миру, то вони більш інтенсивно розвиваються.
Можливість початку переговорів про членство України в ЄС
— 8 листопада у Брюсселі оголосили довгоочікуване рішення про можливість початку переговорів щодо вступу України до Євросоюзу. Що означає це рішення?
— Це важливий параметр, тому що Європейська комісія чітко рекомендує Європейському Союзу, як колективному органу, тобто національним урядам країн-членів ЄС, розпочинати політичний процес переговорів з Україною.
Для нас це означає, що ми точно розуміємо, заради чого сьогодні воює країна, яке майбутнє чекає на наших дітей, де ми будемо перебувати завтра, і за що ми платимо цю неймовірну ціну у війні.
Крім того, рішення Єврокомісії показує всім, що Україна, попри важкі військові умови, продовжує проводити реформи. Перш за все, реформи правосуддя — це судова система, антикорупційна система. Ми хочемо отримати більш ефективну державу, державу, яка буде конкурентною на загальноєвропейському економічному ринку, а для цього потрібно прибрати залишкові радянські маркери, які тривалий час не давали країні виглядати прозоріше, ефективніше.
Тобто це дуже важливий параметр про те, що таке Україна сьогодні, як вона виглядає, куди вона йде, і якою вона буде завтра.
Після рішення Єврокомісії в грудні має бути ухвалено рішення про початок переговорного процесу. Зрозуміло, що якісь країни будуть вести дискусії. Ми сьогодні бачимо вже заяву представників Угорщини, які кажуть, що ще не час вести переговори щодо України. Але ця внутрішня дискусія в Європейському Союзі, думаю, буде проведена успішно й ефективно. Тому що Європейський Союз має певний набір цінностей, у рамках яких вони свої дискусії проводять.
І після запуску політичної частини переговорного процесу ми зможемо перейти до подальшого вирішення тих чи інших трансформаційних завдань, які перед нами стоять.
Вибори під час війни
— Уже всі керівники України, на чолі з президентом Зеленським, заявили про неможливість проведення виборів в умовах війни. Проте інсинуації тривають, що нібито Захід тисне на нас і змушує їх провести.
— Дискусія буде в будь-якому разі тривати, тому що в демократичних спільнотах будь-які дискусії не зупиняються на раз-два. І ми спокійно будемо до цього ставитися.
Ми продовжуватимемо повторювати, що на сьогоднішній день немає вирішення базових питань, які стосуються можливості організації виборчого процесу, можливості організації спостереження за процесом, можливості забезпечення голосувального права на лінії фронту та у прифронтових зонах, забезпечення безпеки по всій території України і так далі. Великі труднощі будуть з уточненням реєстру виборців, з урахуванням того, що у нас дуже багато внутрішньо переміщених осіб, багато осіб, які переїхали за кордон.
Тобто, є питання, які поки що не мають вирішення.
Друга важлива складова — немає і не може бути жодного тиску з боку наших західних партнерів. Вони прекрасно розуміють, у якому стані перебуває Україна, що таке війна. Війна йде на всій території України, вона зачіпає всі аспекти і політичного, і соціального, і економічного життя країни. Тому жодного тиску не може бути.
І з другого випливає третє — є прекрасне розуміння того, що легітимність влади буде тривати рівно стільки, скільки потрібно в рамках війни. Це ніяк не обмежує демократичність тих процесів, які відбуваються в Україні, і ніяк не впливає на легітимність влади — ні на внутрішньому, ні на зовнішньому ринку.
І четверта складова — звісно ж, Російська Федерація продовжуватиме свої примітивні інформаційні кампанії з цього приводу, які, на їхню думку, мають дискредитувати Україну. Але це на сьогоднішній день, після 20 місяців війни — неможливо. І наші партнери, і ми всередині країни прекрасно розуміємо, що відбувається, який це має вигляд, і що є підґрунтям можливості чи неможливості проведення того чи іншого процесу.
Декомунізація триває
— Кабінет Міністрів України виключив із реєстру пам’яток культури пам’ятник Пушкіну, пам’ятник Щорсу та могилу генерала Ватутіна в Києві, Одесі та інших містах. Тобто декомунізація триває. Чи видно її горизонти?
— Нам потрібно сформувати автентичний, автономний культурний простір. Так, сьогодні він може формуватися досить жорстко, але це виправдано тим, що ми перебуваємо в стані, зокрема, культурної війни з країною-агресором.
Ми маємо отримати той культурний простір, який буде точно для всіх показувати, що Україна — це Україна. Що вона має своє уявлення про історичний процес, про культурний процес, про літературний, музичний, будь-який інший процес. І вона сама визначатиме пантеон героїв чи пантеон осіб, які для України є важливими.
Таким чином, буде прибрано ще один фактор постійної присутності РФ на пострадянському просторі. Росія через культурні продукти завжди намагалася довести, що вона є первинною з точки зору формування вашого уявлення про те, хто ви є, як ви маєте думати, що ви маєте читати тощо.
Безумовно, цей процес мав відбуватися в Україні набагато раніше, задовго до початку повномасштабного вторгнення, протягом усіх років незалежності. Проте непогано, що цей процес відбувається сьогодні.
Мені здається, що сьогодні за цим напрямом у нас у суспільстві встановився дуже чіткий консенсус. Суспільство точно розуміє, що воно хоче виглядати зовсім інакше, а не як одна з невизначених пострадянських країн, які перебувають досі під впливом російської історичної традиції.
Санкції проти російських медіа
— Канада ввела новий пакет санкцій проти Росії. Цього разу під обмеження потрапили всі центральні російські ЗМІ. Мене весь час дивує, чому російські кореспонденти працюють у західних країнах, отримують акредитації. Через це чи варто просувати санкції проти росЗМІ?
— Чому на Заході працюють російські кореспонденти? Я на це запитання завжди відповідаю просто — демократія. Але ви все одно толерантно ставитеся навіть до чужорідної точки зору, навіть до того, що виглядає не зовсім як журналістика, а як пропагандистика. Ви все одно даєте можливість, у цьому і є феномен демократії, феномен свободи. Ви все одно готові дискутувати, ви все одно готові слухати. Ви все одно готові дати право представнику російських медіа можливість продовжувати пропагувати свої цінності, тому що ви хочете в дискусії пояснити, чому ці цінності шкідливі, чому вони неефективні.
Я вважаю, що у зв’язку з нинішнім типом поведінки Росії на зовнішньому ринку потрібно максимально жорстко обмежити присутність російського пропагандистського компонента, хоч де б то не було. Потрібно максимально жорстко забороняти формальну присутність російських медіа в будь-якій країні. І тому санкції, санкції, ще раз санкції.
Росія має бути повністю ізольована і закрита залізною завісою. Неважливо, чи вона буде її будувати зсередини, чи це буде побудовано зовні. Головне — зменшити присутність Росії в будь-якому вигляді на зовнішніх ринках: у культурному, в інформаційному, у пропагандистському.
Тому я з великою симпатією ставлюся до рішення канадського уряду. Вони правильно роблять. І мені хотілося б, щоб інші країни приєднувалися до максимально жорсткого обмеження інформаційної присутності Росії, де б то не було.
Більше новин — в Telegram-каналі #FREEДОМ
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
