Вчора о 22:45
29 жовтня керівництво держави-агресора РФ оголосило про вихід із зернової угоди — нібито через атаки України на російські кораблі в Севастополі. Експорт було тимчасово припинено.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що вихід з угоди щодо зерна Росія спланувала заздалегідь.
“Призупинивши свою участь у зерновій угоді під фальшивим приводом вибухів за 220 кілометрів від зернового коридору, Росія блокує 2 млн тонн зерна на 176 суднах, які вже перебувають в морі — цього достатньо, щоб нагодувати понад сім мільйонів людей. Росія спланувала це заздалегідь”, — написав глава української дипломатії в Twitter.
Проте вже наступного дня делегації України, Туреччини та ООН у Спільному координаційному центрі погодили на 31 жовтня поновлення руху 16 суден, в тому числі 12 суден на вихід з українських портів. Рух продовжився і 1 листопада.
Представництво ООН у Спільному координаційному центрі повідомило про відсутність планів щодо руху суховантажів в рамках “зернової ініціативи” на 2 листопада, але на цей день заплановано 36 перевірок суден в українських портах.
Згодом міністр інфраструктури України Олександр Кубраков підтвердив продовження роботи морського гуманітарного коридору з 3 листопада.
“#BlackSeaGrainInitiative триває. Очікується, що в четвер, 3 листопада, “зерновим коридором” пройдуть 8 суден з сільгосппродукцією. Ми отримали підтвердження від ООН. Також завтра (2 листопада) будуть проведені перевірки в Босфорі”, — написав Олександр Кубраков в Twitter.
Тим часом Росія таємно продає українське зерно. Схему однієї з угод розкрили журналісти Financial Times. На прикладі одного корабля їм вдалося відстежити шлях від порту в Бердянську Запорізької області до кінцевого покупця в Туреччині.
Партія в 2675 тонн зерна була сформована “Державним зерновим оператором” — за даними видання, незаконну компанію створили росіяни для торгівлі краденим зерном — в тимчасово окупованому Мелітополі (Запорізька область).
“13 серпня окупаційна влада Запоріжжя дозволила експорт цієї партії через порт Бердянська. Через два дні зерно було завантажене на суховантажне судно “Павел”, який ходить під сирійським прапором. Він вимкнув свій транспондер автоматичної судноплавної ідентифікаційної системи AIS перед проходом через Керченську протоку у бік України та ввімкнув його назад там же на зворотному шляху. Це дозволяє зробити вигляд, що суховантажне судно вантажився в російському порту “Кавказ”, що розташований в протоці, а не в Україні”, — йдеться в статті Financial Times.
Українські аграрії повідомляють, що Росія здебільшого продає вкрадене зерно Сирії, Туреччині та Ірану. За їхніми словами, спочатку зерно вивозять потягами та фурами з тимчасово окупованих територій України на кордон з анексованим Росією Кримом. Там агропродукцію вантажать в порту на кораблі або везуть далі до Росії.
За попередніми підрахунками Всеукраїнської Аграрної Ради, Росія вкрала українського зерна на понад 500 млн доларів. Більша частина цих колосальних коштів пішла на підтримку російського оборонного комплексу, стверджує заступник голови організації Денис Марчук. Таким чином країна-агресор спонсорує свої військові дії в Україні.
Чому Росія знову загострює продовольчу кризу в світі та що робити Києву — в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:
- аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев;
- заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради Денис Марчук;
- військовий експерт Роман Світан;
- генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун;
- начальник об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк;
- колишній депутат Держдуми РФ Геннадій Гудков.
Мартишев: За допомогою виходу із зернової угоди росіяни хочуть висунути додаткові політичні умови напередодні зустрічі G20
— Ф’ючерси на пшеницю, звісно, можуть ще подорожчати (після виходу Росії із зернової угоди вони вже подорожчали на 8%, — ред.). Але треба розуміти, що зараз ситуація трохи послабилася у зв’язку з новим урожаєм у північній півкулі — це сезонне зниження цін.
Але далі ми можемо очікувати на зростання цін, що перевищить ті максимуми, які ми бачили влітку. Потрібно також врахувати, що засуха в США, Європі знизить потенційний урожай озимої пшениці наступного року. Відповідно, це посилить продовольчу кризу в наступні місяці.
На жаль, у зерновому договорі Росія потрібна. Тому що Чорноморський флот РФ все ще може потопити судна з зерном, і краще убезпечитися. Другий момент — діалог Ердогана та Путіна. Там дуже складний геополітичний контекст, який в принципі навіть не пов’язаний з ринком зерна як таким. Ердогану важливо показати свою роль як миротворця та посередника в діалозі Заходу та РФ. Залучення РФ потрібне Туреччині, і він йде цьому назустріч.
Повернення Росії до роботи зернового коридору сприятливо вплине на ставки страхування морських перевезень. Інакше багато трейдерів не ризикуватимуть транспортувати зерно через Чорне море.
При цьому дуже правильна позиція — не реагувати на провокації Кремля. Потрібно розуміти, що про припинення зернової угоди заявило Міноборони РФ — орган, який взагалі не уповноважений робити такі заяви.
І слід також зазначити, що Росія просто не знає, до чого причепитися для того, щоб зірвати зернову угоду. Раніше був наратив, що ми постачаємо недостатньо зерна до країн Африки. Тепер — що з кораблів, які перевозять зерно, було запущено дрони, що пошкодили російські кораблі.
Крім цього, слід розуміти, що санкцій на російське зерно фактично не було — експорт зерна з РФ активно продовжується. Вони мають дуже гарний урожай пшениці, який активно відвантажують через свої чорноморські порти. Була історія з запуском аміакопроводу до Одеси, щоб потім транспортувати через нього добрива, але поки до цього не дійшли.
Тут, швидше, росіяни хочуть висунути якісь додаткові політичні умови в рамках зустрічі G20, що наближається. Можливо, це будуть не питання зерна, а просто схиляння України до прямих переговорів. Потрібно розуміти, що зернова угода загалом не дуже пов’язана з ринком зерна як таким. Це чиста геополітика.
Росіяни також хочуть підірвати економіку України, тому що наша залежність від експорту зерна зростає: у нас аграрний сектор — це дедалі більша частка ВВП. Враховуючи те, що зараз відбувається падіння промислового сектору на сході та півдні нашої країни.
Найбільше від нестачі продовольчої пшениці з України та Чорноморського регіону загалом постраждають країни Африки, що знаходяться далеко від моря. Потім — Північна Африка. Тобто це ті країни, які в принципі можуть купити пшеницю та борошно, але дуже чутливі до цін. Це також країни Азії — Китай, той самий Іран…
У Євросоюзі трохи інша ситуація — там не вистачає кормового зерна для тваринництва. Це може призвести до зростання цін на м’ясо, а також певного невдоволення населення ЄС щодо конфлікту в Чорноморському регіоні.
Проте експортувати весь урожай через західні кордони, навіть у середній та довгостроковій перспективі, нереально. Я вже не говорю про найближчі місяці. Тобто тут пропускна спроможність — 2,5 мільйона тонн на місяць, а потрібно 6-7 млн тонн на місяць. Плюс треба розуміти, що загалом практика експорту до Європи викликає певний опір з боку європейських фермерів, які активно лобіюють свої інтереси.
Але загалом можна експортувати якусь частину до Європи, а потім реекспортувати до тієї самої Північної Африки. Це певною мірою може знизити голод в бідних країнах з перехідною економікою, але не вирішить проблему повністю. Тому не варто покладатись на західні кордони.
Потрібно також розуміти, що на Росію добре діє силовий спосіб. Якщо вони відчують, що наша позиція тверда, то можуть піти на якийсь компроміс і не атакувати, скажімо, кораблі з зерном. Потрібна саме жорстка позиція ООН, Туреччини та України.
Марчук: У разі відмови Росії від дипломатії ми побачимо більш жорстку позицію Туреччини не лише у продовольчих питаннях
— Змусити РФ до виконання підписаних нею угод можна через посилення санкцій. В МЗС мають розуміти, що Росія не завжди виконує ті погодження, які підписує — про це свідчить відмова від зупинення роботи у зерновому коридорі.
І світ це теж розуміє. Показником цього стало те, що 12 кораблів таки вийшли з портів Великої Одеси (“Чорноморськ”, “Одеса” та “Південний”, — ред.) та попрямували у бік Босфору. Тобто Туреччина та ООН спільно з Україною ухвалили рішення, що зерновий коридор працюватиме. А Росію просто поставили перед фактом. Тепер подивимося, що робитиме Росія.
Звісно, буде дивно, якщо Росія почне атакувати кораблі, які фактично спрямовані на забезпечення продовольчої безпеки. У тому числі коли корабель справді прямує до Ефіопії в контексті роботи Всесвітньої продовольчої організації для забезпечення країни зерном, щоб не загострювалася ситуація з голодом.
Наразі потрібно просто продовжувати діяти в тому ж коридорі — паралельно з посиленням санкцій, озброєнням для України та успіхами наших Збройних сил. Це буде найкращий спосіб поставити Росію на місце.
Постачання ми також можемо робити альтернативними логістичними шляхами — сухопутними. До кордону з Польщею доставляють наші поїзди чи автомобільними дорогами. У Європі вже вантажити на порти, а з портів відправляти на територію країн, у яких є потреба. Але в такому варіанті будуть значно менші обсяги, а час постачання значно більший. Тобто логістика впливає на можливість дешевше продати — для бідних країн дуже важливо не переплачувати.
Така висока активність світу навколо українського продовольства пов’язана з географічним розташуванням: із Чорного моря можна доставити практично в будь-який кінець світу дуже швидко та продуктивно. Плюс українське зерно дуже якісне та порівняно з іншими країнами дуже дешеве.
Щодо можливості експортувати мінеральні добрива: Росії сьогодні ніхто це не забороняє — товари, які допомагають у виробництві продуктів харчування, не підпадають під санкції. Інше питання, що багато країн та комерційних компаній відмовляються працювати з країною-агресором під санкціями.
Тобто корпорації розуміють, що до них у фінансовій сфері можуть бути застосовані санкції.
Ситуація з вкраденим українським зерном проявилася ще наприкінці березня-в квітні. Вже тоді Росія активно крала українське зерно з тимчасово окупованих територій Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, а також захопленої тоді частини Харківської. Все звозилося машинами і залізницею на територію [анексованого Росією] Криму, а там вже вантажилося кораблями, які за підробленими документами вивозили вантаж на території інших країн, особливо Сирії.
Крадіжкою зерна Росія завдала Україні понад 500 млн доларів збитків. Сьогодні ведуться спостереження та фіксації того, яким чином крадеться зерно, куди воно експортується. До тих міжнародних компаній, які в цьому задіяні, застосовують санкції. Тому з нашого боку зараз дуже важливо фіксувати всі такі кораблі та можливі наступні етапи, щоб це стало прецедентом для доказу кримінальної діяльності — крадіжки, мародерства — у судах. А потім мати можливість відшкодувати збитки, які зазнають виробники продукту на тимчасово окупованих територіях.
Туреччина вже продемонструвала свою здатність у домовленостях з Росією. Завдяки Туреччині та ООН 1 серпня фактично запрацював коридор після підписання угоди в Стамбулі 22 липня. Думаю, для Туреччини це питання іміджу, питання відповідальності, яку вони на себе взяли щодо забезпечення продовольством не лише своєї країни, а й інших країн світу. Тому позиція, зокрема президента Туреччини, має велике значення.
У перші дні після припинення участі Росії в зерновій угоді ми побачили готовність Туреччини продовжувати переговори. Виступаючи нещодавно на конференції, Ердоган сказав, що робитиме все можливе, щоб коридор продовжував працювати. Але я не виключаю, що якщо Росія раптом перестане виходити на дипломатичні переговори і заявить про [повний] вихід із “зернової ініціативи”, ми побачимо більш жорстку позицію Туреччини не лише у продовольчих питаннях, а й у питаннях економічного співробітництва між двома країнами.
Також можливе повернення до питання військового конвоювання турецьким флотом кораблів, які виходитимуть з території України.
Світан: Рішення щодо зерна є причиною російських атак по Україні
— Росіяни використовують [зернову тему] як вид зброї. Вони спочатку створили проблему, а згодом запропонували механізм її вирішення — брати зерно лише у Росії. Одна з їхніх вимог — запустити коридор перекачування з Тольятті до Одеси аміаку, що йде Україною. Вони хочуть посадити Україну за стіл переговорів, щоб ми капітулювали перед Росією, віддали їм південь нашої країни, включаючи Крим, Донбас, частину Запорізької та Херсонської областей. Звичайно, ніхто на такі умови не піде.
Росіяни включають всі можливі режими, щоб як держава-терорист змусити виконувати свої певні завдання. Такого роду примус почався саме з зернового коридору.
Тему зерна принесли ті, хто був в ній дуже зацікавлений. І вона стала предметом нападів на Україну. Це предмет навіть не торгу, а шантажу. Саме рішення щодо зерна є причиною атак, які зараз йдуть Україною. Причому це чітко помічено всіма військовослужбовцями, які займаються протиповітряною обороною.
Щойно Ердоган чи інші починають пропонувати переговори, держава-терорист ускладнює проблему ракетними атаками по Україні. Наприклад, напередодні 10 жовтня Ердоган озвучив певні умови щодо переговорів між Заходом та Москвою. Потім турецький президент почав порушувати тему про те, що Путін пом’якшав, треба садити за єдиний стіл його та Зеленського — 17-18 жовтня ми отримали чергову атаку.
Така закономірність вже є, і нашому військово-політичному керівництву слід зрозуміти, що не можна озвучувати жодних умов для переговорів. Потрібно усунути предмет розмови, тобто предмет шантажу, а також викреслити Російську Федерацію з нашого правового поля. Поки ми цього не зробимо, до нас летітимуть ракети.
Ягун: До 19 листопада Росія все одно знайшла б привід вийти з зернової угоди
— Насправді вони давно шукали якийсь привід для того, щоб вийти з цієї угоди. Думаю, якби не було цього, вигадали б ще щось.
Прийняли таке рішення, хай тепер розбираються з Туреччиною, з ООН… Насправді Україна активно працювала альтернативними маршрутами.
Я розумію, що це сильний удар по Україні. Я розумію, що нам не вистачатиме можливості виходу кораблів у море. Але своїми діями Росія, насамперед, шкодить собі. Тому що, виходячи з цієї угоди, вона і свої преференції також втрачає. А в Росії були можливості експортувати своє продовольство, добрива… Я вважаю, що в них з самого початку не було бажання допомагати продовольством світу — ви знаєте ці претензії — ви не везете туди, не ті адресати…
Думаю, що до 19 листопада вони все одно знайшли б якусь нагоду, щоб вийти з цієї угоди.
Гуменюк: Сили оборони півдня готові забезпечувати функціонування зернового коридору
— Ми знаємо про те, що “зернову ініціативу” призупинено через те, що нам необхідне підтвердження від підписантів, які з Україною взаємодіяли. Це ООН та Туреччина.
Щодо нашої діяльності, Сили оборони півдня готові забезпечувати безпеку функціонування коридору. Ми знаходимося на службі 24/7.
Гудков: Великій Британії та Туреччині слід охороняти суховантажі з українським продовольством силою
— Військово-морський флот, який несе “Калібр” — чудова ціль у будь-якій війні. Те, що вона атакована, ніяк не може скасовувати гуманітарні угоди, обмін полоненими тощо.
Звісно, Путін торгується та намагається знову шантажувати світ. Думаю, турецькому флоту разом з британськими есмінцями потрібно створити конвой та почати патрулювати води, охороняючи кораблі, які везуть зерно. І хай Путін спробує щось зробити.
Я хотів би подивитися на Путіна та на його військових, які намагатимуться щось протиставити військово-морському флоту Туреччини та НАТО в Чорному морі.
Він не розуміє домовленостей, неспроможний тримати слово. Начхати Путіну і на будь-які норми міжнародного права. От і треба показати йому — якщо не хочеш мирно, то будемо силою вивозити.
Тому я думаю, що Британії та Туреччині, як це замислили, треба взяти під охорону ці цивільні транспортні потоки, зокрема суховантажні машини, і силою охороняти.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
