РФ продовжує купувати і виробляти зброю для війни проти України — експерти оцінили можливості російського ВПК

Російська армія відчуває дефіцит військової техніки та зброї. Кремль має намір довго воювати проти України, але ресурси його військової машини вже на цьому етапі потребують поповнення. Таку думку висловлюють українські та зарубіжні аналітики, спираючись на дані розвідок і поведінку агресора на полі бою.

Зарубіжні експерти вважають, що Росія намагається повернутися до радянської концепції і створити багатотисячний танковий парк. У липні в російській пресі з’явилися повідомлення про те, що виробничі потужності російського концерну “Уралвагонзавод” будуть повністю спрямовані на виробництво танків.

Російські ЗМІ поширюють інформацію і про інші види зброї. Наприклад про те, що для винищувачів Су-57 розробили нову ракету малої дальності РВВ-МД2, яка за своїми характеристиками є сучаснішою за американські розробки.

Паралельно Москва шукає можливості закуповувати зброю або комплектуючі в інших країн. Наприклад, аналітики не виключають, що візит міністра оборони РФ Сергія Шойгу в КНДР пов’язаний саме з достачанням зброї.

Ще один вид зброї, який російські війська активно застосовують проти України — безпілотні літальні апарати. Це не тільки дрони-камікадзе “Шахеди”, які РФ активно закуповує в Ірану, і виробництво яких планує налагодити на своїй території. Це ще, наприклад, “Ланцети”, які з’явилися на фронті тільки влітку 2022 року. Але вже восени російські військові почали їх застосовувати масово. Росія вже заявила, що планує нарощувати виробництво цих безпілотних летальних апаратів.

Про ці та інші види зброї, яку РФ планує закуповувати і виробляти, а також про вплив західних санкцій на подібні плани Кремля в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Олександр Алєсін, незалежний військовий аналітик;
• Ян Матвєєв, військовий експерт;
• Давид Шарп, військовий оглядач.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Транзитні країни активно допомагають РФ обходити санкції

— “Ланцет” — це баражуючий боєприпас (аналогічний до дрона-камікадзе), який усі свої атаки знімає в режимі реального часу, що відбувається. І коли вони атакують українську техніку, то відео обов’язково з’являється на російських пропагандистських каналах. Вони влаштовують шабаш і веселощі на тлі кожного такого відео. І скільки таких відео публікується на місяць? У середньому 50-60 відео атак. Це я ще не кажу про невдалі пуски, які не опубліковані. Тобто ця кількість не говорить про десятки тисяч на місяць і не про тисячі.

Є всього два цехи, в яких все робиться вручну, немає ніякої автоматизації процесів. Усе це вказує на те, що Росія навмисно роздуває масштаби виробництва дронів, щоб залякати, створити видимість масового виробництва.

Якщо порівнювати з дронами-камікадзе “Шахед-136”, то станом на середину 2022 року в Ірану аналогічне ручне виробництво становило в середньому 50 дронів на місяць. Після того, як з’явилися замовлення від Росії, Іран збільшив лінії виробництва, кількість робочих місць, але при цьому вийти на рівень понад 100 “Шахедів” на місяць вони не змогли.

Виробництво цих дронів безпосередньо залежить від постачання контрабандних запчастин. Вони повністю залежні за термінами, за кількістю, за складальними можливостями.

Виникає питання: якщо в Росії відкриється подібний завод, звідки вони братимуть усі необхідні запчастини? Тобто почнуть конкурувати на контрабандному ринку з Іраном? Росія ніяк не зможе у виробництві “Шахедів” хоча б за цим параметром вийти на тисячу одиниць на місяць.

Вірменія збільшила постачання напівпровідників у Росію більш ніж у чотири рази. І через Казахстан, Таджикистан, Киргизстан, Китай, Іран йдуть такі транзити. Адже не всі військово-транспортні літаки і кораблі, які йдуть у Росію з Ірану, несуть винятково “Шахеди”, бронежилети, шоломи, ПТРК або навіть снаряди. Там, зокрема, контрабандна номенклатура, яка йде з Китаю.

Об’єднані Арабські Емірати, зокрема, беруть участь у цьому “сірому” сегменті, оскільки ОАЕ — це найбільший офшорний хаб російської “оборонки”.

Уже неодноразово йшлося про те, що поставляються “сірими схемами” запчастини виробництва США, Швейцарії, Японії тощо.

Китай продає Росії також комерційні безпілотники. Наприклад, розвідувальні або ударні безпілотники. Це дозволений до експорту продукт. Але з комерційного безпілотника без особливих зусиль можна зробити дрон-камікадзе або ударний, тобто з механізмом скидання боєприпасів.

Були ситуації, коли деякі китайські онлайн-магазини закривали продаж безпілотників для покупців із Росії. Але тут на поверхню спливали транзитні країни, та ж сама Вірменія, Казахстан тощо.

ОЛЕКСАНДР АЛЄСІН: Навіть модернізовані танки РФ відстають від сучасності на 10 років

— РФ зазнає серйозних труднощів в отриманні комплектуючих, яких вона раніше не робила. Це насамперед високотехнологічні вироби, вироби електронної компонентної бази — ті самі мікросхеми, чипи, які необхідні для систем високоточної зброї, для системи наведення та управління вогнем бронетанкової техніки, для систем радіоелектронної боротьби тощо.

Своє виробництво цих виробів РФ втратила після розпаду Радянського Союзу. У СРСР була ціла низка місць, де виробляли ці вироби. Коли потрібна була велика кількість таких виробів, Росія не змогла наростити власне виробництво, вона вдалася до поставок з-за кордону.

Білорусь зберегла хоча б у стислому вигляді виробництво електронних мікросхем. І після того, як РФ вклала великі гроші, то практично за півроку вдалося наростити виробництво електронних мікросхем до великих розмірів. Нещодавно Росія закупила білоруських мікросхем на 1,5 мільярда рублів, але все одно труднощі присутні.

Найбільший камінь спотикання — це відсутність кваліфікованої робочої сили. В останні роки вся система підготовки кадрів для промисловості була порушена. І це зараз дається взнаки.

Що стосується “Уралвагонзавода”, насправді нових танків там робиться не так вже й багато. Переважно йде відновлення того заліза, яке в 1990-ті роки було вивезено за Урал для виконання Віденського документа і там покинуто. У тайзі стояли танкові кладовища. Зараз це залізо, починаючи з Т-54, Т-55 і закінчуючи Т-72 і Т-80 ремонтується, відновлюється. Але не вистачає електроніки, систем прицілювання і управління вогнем.

Багато цих танків модернізуються на рівні, який був актуальний 10 років тому.

Якщо залучити потужності російських заводів, які випускали раніше танки, а потім перестали їх випускати, цифра 1500-1600 на рік модернізованих і нових танків — цифра цілком реальна. Це і Омський завод транспортного машинобудування, який випускав раніше Т-80, це і танкоремонтні заводи, які розташовані на Далекому Сході та ремонтують і модернізують Т-62.

У РФ є можливості знімати деталі з тих танків, які вже не підлягають відновленню. Питання в тому, що тонкі вироби електроніки, системи наведення, лазерні далекоміри — в дефіциті. І це зараз доводиться терміново десь знаходити і монтувати на модернізовані танки.

Я ставлю під сумнів широкі поставки стрілецької зброї, дронів із Китаю. Річ у тім, що Китай цінний для РФ саме поставками електронних компонентів, хімічної продукції та кольорових металів, які необхідні для виробництва вибухових речовин тощо. Річ у тім, що вихідні компоненти досить нешкідливі і використовуються в різних різних виробництвах.

І Росія, і Китай воліють не засвічувати свої канали відкритим постачанням озброєння. Тим паче що китайські копії західного, російського і радянського озброєння гірші, ніж оригінали. Тому Китай насамперед цінний як постачальник бронежилетів, обладнання, касок, медичної продукції тощо. Але думаю, що прямої зброї з Китаю не поставляється.

ЯН МАТВЄЄВ: Якщо РФ не зупинити, за кілька років вона навчиться випускати дрони масово

— Головна проблема у Росії з важкою технікою, насамперед. Тому що багато важкої техніки відновлюється, але її якість нижча, ніж має бути. Особливо це стосується артилерії.

Друга проблема — це навчання професійних військових. Я вже не раз стикався і з повідомленнями російської сторони про те, що кваліфікованих кадрів усе-таки не вистачає. Операторів дронів можна навчити в приватному порядку. І справді, існує вже кілька таких центрів, де навчають управління дронами. Що стосується навчання операторів артилерійських установок, танків, водіїв, навідників, і всіх інших, то тут ще є проблеми у російської армії.

Є традиційна проблема з командирами, тому що наслідки радянської школи відгукуються на командирах, і справжній досвід усі офіцери отримують тільки на фронті. А їхнє навчання недостатньо якісне. За рахунок цього російська армія поки що програє російській в аспекті техніки та її управління. Але вона може це компенсувати в майбутньому за рахунок масовості, зокрема, якщо війна триватиме протягом п’яти і більше років.

Рано чи пізно російські заводи зможуть виробляти більше техніки. Вони просто перейдуть на більш масове виробництво, побудують там нові цехи тощо. У найближчому майбутньому це навряд чи станеться.

Є велика проблема з дронами “Шахед” та їхніми аналогами, які, зокрема, зараз почали збирати на території Росії. Якусь кількість збиває українське ППО, проте уламки або бойові частини можуть впасти і теж завдати пошкоджень і навіть убити людей.

Зрозуміло, що ці перегони в довгому періоді буде виграно саме дронами, бо вони сильно дешевші за будь-яку ППО і такого надійного захисту просто не існує.

Правильніше було б діяти більш глобально і, перш за все, тиснути на путінську державу з фінансового боку, щоб залишалося все менше можливостей масштабувати будь-яке військове виробництво.

Закупівлі мікросхем, якщо вони йдуть “сірими” шляхами, коштують більше грошей, ніж зазвичай, і так далі. Усі таємні закупівлі стають дедалі дорожчими і дорожчими. І якщо намагатися обрізати насамперед фінансові канали ефективно, а не просто формально накладаючи санкції, то рано чи пізно це все зламається. А інакше нічого принципово не заважає російській владі налагодити виробництво тих же “Шахедів” у величезних кількостях. Це порівняно нескладний дрон. І вже тривають роботи над тим, щоб замістити частину деталей. Зараз вони в основному надходять з Ірану.

У найближчому майбутньому кількох років російська промисловість зможе підтягнути виробництво таких деталей. І це, звичайно, теж велика проблема. Росії не потрібні поставки металів та інших найпростіших ресурсів.

Я думаю, що ця проблема має вирішуватися прискоренням війни, щоб встигнути звільнити українську територію до того, як усе це виробництво буде масштабовано. Другий шлях — прискорити крах самого путінського режиму, щоб у них не було достатньо грошей для цього.

ДАВИД ШАРП: У КНДР є що запропонувати Росії

— Росія однозначно потребує широкого переліку боєприпасів. Доказ тому — різке зниження кількості використовуваних боєприпасів на фронті і закупівлі в Ірані та в Північній Кореї. Росія потребує артилерійських снарядів калібру 122 мм і 152 мм, мінометних мін 120 мм і 82 мм і ракет для установок “Град” 122 мм. Це базисні речі, основна “їжа” військових дій.

Північна Корея — супермілітаризована країна, яка протягом довгих років покладалася на власні ресурси, готувалася до війни і виробила величезну кількість боєприпасів. Зокрема, вона виробила боєприпаси так званих радянських калібрів. Темпи їхнього виробництва мені особисто невідомі.

Однак Росії потрібні і бронетехніка, бронемашини, бронетранспортери, танки і артилерія. Щодо балістичних ракет для “Іскандерів” Росія теж відчуває значний дефіцит. Не дарма вона закупила в іранців безпілотники-камікадзе і вела з Іраном переговори щодо балістичних ракет. У Кореї є широкий перелік товарів. Сторонам є що обговорювати і є що одна одній надати.

Читайте також: Навіщо Шойгу поїхав до КНДР — розбір політтехнолога