Ракетний потенціал РФ вичерпується, але обстріли не припиняться — військові експерти поділилися прогнозами

Російські війська завдали чергового масованого удару по Україні в п’ятницю, 16 грудня. У містах постраждала критична інфраструктура та житлові будинки. Є жертви. Так, російська ракета потрапила до житлового будинку у Кривому Розі. Внаслідок атаки загинули чотири людини. Рятувальники дістали з-під завалів зруйнованою ракетою багатоповерхівки тіло півторарічного хлопчика. Загиблих батьків малюка знайшли раніше. Також серед загиблих — 64-річна жінка. Ще 13 людей отримали поранення, серед них четверо дітей.

Окупанти завдали близько 15 ракетних ударів по інфраструктурі Запоріжжя та його околицях. Прифронтові селища області вже півроку живуть без світла через регулярні обстріли.

У Києві через ракетні атаки ввели екстрені відключення світла. Також є перебої із водопостачанням.

Внаслідок обстрілів Харків було знеструмлено, зупинилося метро, яке виконувало функції укриття, не працював комунальний транспорт, містом їздили лише автобуси.

Усього того дня РФ випустила понад 60 ракет по Україні. Про те, що змінилося в тактиці Росії, чи стане масованих обстрілів менше і які шанси України покращити системи протиповітряної та протиракетної оборони, журналісти в ефірі телеканалу FREEДOM поговорили з військовими експертами.

Михайло Притула, військовий експерт

— Я думаю, що ППО України, згідно з даними, які я маю, готова відбити практично будь-яку атаку сьогоднішнього дня по крилатих ракетах і по деяким видам балістичних ракет. Тому Росія так прагне отримати якісь новіші балістичні ракети. Відповідно, Україна отримуватиме досконаліші системи ППО. Ті системи ракетного озброєння, які є сьогодні в Росії, всі без винятку, вже можуть бути збиті системами ППО, які є в достатній кількості у України. На жаль, жодна система протиповітряної оборони не є стовідсотковою, і тому Росія накопичує велику кількість ракет. Ми бачимо, що в одному залпі в Росії зараз до 100 ракет, не більше. Це пояснюється наявністю дуже малої кількості носіїв для запуску ракет, що знаходяться на крилах бомбардувальників.

Путін любить дати. Це знають і на Заході наші партнери, знають іноземні розвідки. Ми підходимо до 30 грудня – це 100-річчя покійного Радянського Союзу. І, звичайно, Путін намагатиметься якось відзначити цю дату доступними його розумінню засобами. Звичайно, що він насамперед битиме по критичній інфраструктурі, по тих місцях, які, на його погляд, найважливіші для життя нашої країни.

Для закриття неба від балістичних ракет Україні потрібно близько двох-трьох десятків пускових установок “Петріот”, що знаходяться у критичних місцях. Чому така кількість? Тому що у нас є досить щільна система протиповітряної оборони. І сьогодні вона працює набагато ефективніше, ніж раніше.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір”

— Москва розмістила на території Білорусі три винищувачі МіГ-31, які можуть пускати ракети. Насамперед ці винищувачі використовуються для того, щоб підвищувати рівень небезпеки, випробовувати на міцність нашу реакцію, підвищити рівень нервозності в суспільстві, адже за весь час винищувачі не вчинили жодного пуску.

Росія не може досить швидко накопичувати боєкомплект, який перевищував би 100 ракет. Вона накопичує значну кількість на той момент, коли наша енергетична система тільки відновлюється, тільки починає працювати більш-менш стабільно. Тобто проміжок між цими ударами та відновленням енергетичної системи України не дозволяє Росії накопичувати понад сотню ракет.

Але виробництво ракетного озброєння все-таки є, а також не виключено постачання Ірану балістичних ракет з Ірану. Ми можемо говорити, що ці атаки найближчим часом не припиняться і в середньостроковій перспективі теж. Є ймовірність того, що зростатимуть паузи між ударами, оскільки накопичувальний потенціал РФ знизиться. Адже бачимо, що обстріл був 16 грудня, до цього — 5 грудня. Тобто російськім військам знадобилося майже два тижні для того, щоб нагромадити цей потенціал для удару.

Для Москви важливо зараз затягувати якнайдовше конфлікт, оскільки там розраховують саме на затяжну війну. Але не розрахунок не на те, що висохне якийсь ресурс в України. Вони мають два чинники надії. По-перше, вони сподіваються ударами по критичній інфраструктурі енергетики України та терором проти цивільного населення створити соціально-суспільне хвилювання. Тобто таким чином вони хочуть змусити Київ йти на переговори з Москвою на її умовах. Звичайно ж, умова Москви — це збереження територій під її контролем, які вона поки що тимчасово контролює. А за цей період вони накопичуватимуть ресурс. І вже після того, як ресурс буде накопичений через рік-два вторгнення, повториться з уже новими ресурсами. По-друге, вони сподіваються, що за час затяжної війни відбудеться у світі якась серйозна зміна геополітичного масштабу, від якої Росія виграє. Скільки мали вже сподівань, що Європа втомиться підтримувати Україну економічно та військовим способом? Сподівалися на те, що Європа замерзне та відмовиться від підтримки України. Сподівалися, що республіканці прийдуть до влади в Конгресі США і американська підтримка припиниться. Росія завжди сподівається на якісь події всесвітнього масштабу. Тобто жодної аналітики, жодного прогнозування, а винятково надія.

Росія зараз залежить від контрабанди іноземного виробництва, мікросхем, мікрочіпів, напівпровідників, тобто вона може виробляти крилаті ракети рівно стільки, скільки контрабанда постачатиме всі ці запчастини. Тобто, в середньому, кількість ракет на місяць може досягати 40 на місяць. А крім цього, на російських складах і в центрах зберігання ще є з часів Радянського Союзу енну кількість ракетного озброєння, які можна відновити. Тобто це ракетне озброєння, яке умовно можна відносити до непридатних, але після ремонту його можна буде використовувати.

Постачання балістичних ракет з Ірану — це вже вирішене питання, залишилося лише дочекатися, коли вони з’являться на озброєнні Росії, і вона повноцінно зможе їх застосовувати. Тому я не відчуваю надмірного оптимізму щодо того, що ракетні удари припиняться. Оптимізм можна відчувати не так, тому що ракетні удари припиняться, а тому що між ними збільшаться паузи. Тобто 10-14 днів може бути збільшено до 20-25. Знову ж таки, через що? Через те, що так чи інакше цей ресурс вичерпується, і він залежатиме від цілого ряду інших факторів.

Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил України

— 16 грудня противник випустив ракети фактично з усіх носіїв, які має. Це ракети і морського базування та ракети повітряного базування. Та й традиційно С-300 обстрілювали територію прифронтової зони. Це типова атака країни, що воює. Тому ми маємо бути завжди до цього готові. Постійно використовуються різні засоби для того, щоб завдавати ударів з різних боків, щоб зосередити увагу нашої протиповітряної оборони. Щодо С-300, які б’ють саме по цивільних об’єктах — за це мають відповісти окремо.

На жаль, те, що необхідно зараз і надалі те, що буде перспективним у нашій країні — сучасні системи “Айріс” і, можливо, “Петріот” — це основні комплекси великого радіусу дії і за висотою, і за дальністю. Вони мають стати основою. Їх потрібно дуже багато. Те саме стосується і зенітних установок сухопутних військ, які мають оновлюватись.

Сьогодні ми спираємось на протиракетну оборону, яка у нас є ще з часів Радянського Союзу. Але вже все більше з’являється західних систем, які доповнюють радянське ПРО. Тому дуже сподіваємося на якнайшвидше постачання та просування в цьому плані з боку країн, які нас підтримають.

Андрій Юсов, представник Головного управління розвідки Міноборони України

— Ймовірно, країна-терорист розраховує на те, що буде припинено опір та міжнародну допомогу Україні. Власне це міжнародна допомога і економічна, і оборонна, яку боїться режим Путіна, бояться російські окупанти. Об’єднавшись з українською армією, ця допомога зупиняє просування російських військ, а наступальна операція на українському Донбасі змушує їх відступати. Ми бачили, як це відбувається на Харківському напрямку та на Київщині, і, безумовно, на Херсонському напрямку.

Безумовно, ракети носії та бомбардувальники дальньої дії, можливо, будуть задіяні й наступні рази. Безумовно, ці удари завдають шкоди українській економіці, енергосистемі. Але практично на українські військові об’єкти вони не спрямовані. Тому контрнаступальні дії та операції українських сил оборони щодо звільнення наших територій вони не зупинять. Водночас увесь світ бачить, що це удари прямо терористичні та спрямовані проти мирного населення.

Такі масовані удари потребують певного часу. Але це не означає, що якщо минає тиждень, буде автоматично наступний удар. Ворог прораховує час, коли краще це робити за погодними умовами та враховуючи інші фактори. Тому чекати на подібні удари можна в різний час, до них необхідно готуватися і в тому числі мирному населенню, безумовно, реагувати на сигнали повітряної тривоги — це важливо.