ПВК “Вагнер”: справжні цілі керівника армії російських найманців

Транснаціональна злочинна організація довіреної особи Володимира Путіна. Мова — про приватну військову компанію “Вагнер” російського олігарха Євгена Пригожина, яка зараз воює на Донбасі. 6 лютого Верховна Рада України визнала її міжнародною злочинною організацією, а до цього Мінфін США оголосив транснаціональною злочинною організацією.

Вербувати в армію пригожинських найманців почали вже далеко за межами Росії. Західні ЗМІ пишуть про спроби набору бійців у Сербії, Афганістані, Центральній Африці, Туреччині, Чехії, Польщі, Угорщині, Німеччині, Молдові, Канаді та країнах Латинської Америки. Адже на кону в керівника цього незаконного збройного формування не тільки військові успіхи. Євген Пригожин використовує свою ПВК в особистих інтересах. Які цілі переслідує — розбирався Максим Урлапов у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM.

Формування образу

Колишній кримінальник, який прагне всеросійського визнання і рветься до самої верхівки влади. Поруч із Путіним, а можливо — і замість Путіна. Євген Пригожин. Донедавна про нього знала лише частина росіян — тих, хто цікавився найближчим оточенням російського президента. Бізнесмен, який заробив статки на корупційних схемах постачань продуктів до шкіл, ресторанному бізнесі та організації бенкетів для високопоставлених осіб із влади.

У народі його називають “кухар Путіна”. Такої слави зухвалому й амбітному Пригожину, схоже, виявилося замало. І він знайшов спосіб заявити про себе не тільки країні, а й світу. І заявив — завдяки війні проти України.

Пригожин створив приватну військову компанію “Вагнер” ще 2013 року. Уперше до участі в реальних бойових діях це формування було залучено 2014-го — в Україні, а 2015-го — у Сирії. Уже тоді ПВК пов’язували з ім’ям Пригожина. Він усе заперечував. І навіть судився з тими, хто насмілився паплюжити його ім’я натяками про зв’язки з армією вбивць-найманців.

Однак невдовзі після початку повномасштабної війни проти України Пригожин визнав причетність до створення та керівництва ПВК. Адже зрозумів, що “Вагнер” може стати його провідником у світ великої політики та влади.

Близькі стосунки з Путіним дали йому карт-бланш. Пригожина безперешкодно пускали вербувати у свою приватну армію тих, у чиїй здатності вбивати він не сумнівався, — “зеків” із російських колоній. Агітував особисто.

“Мені потрібні ваші кримінальні таланти, щоб убивати. Потрібні штурмовики. І ви будете одними з них”, — говорив він засудженим на одній із таких зустрічей.

Ставка на “зеків” спрацювала. В обмін на свободу, офіційне помилування і великі гроші вони кинулися до лав пригожинських бійців. І на війну проти України.

За даними американської розвідки, з весни 2022 року Пригожин поповнив свою ПВК 40 тисячами ув’язнених.

Незабаром на російському ТБ пропагандисти Соловйов і Симоньян стали співати “вагнерівцям” комплементарні оди, звеличуючи їх вище за регулярну професійну армію РФ. Така старанна розкрутка на ТБ дала майже миттєвий результат. Популярність Пригожина злетіла вмить, а сам він підігрівав медійний інтерес до своєї персони різними відео, нібито зробленими на передовій на Донбасі.

На формування свого героїчного образу глава ПВК кинув чималі ресурси. Насамперед — власну медіаімперію.

“Його бізнесімперія — це не тільки ПВК “Вагнер”, а й знаменита фабрика тролів і цілий пул медіаресурсів. У нього безліч різних сайтів, які створюють таку ніби сітку, плюс він активно платить іншим російським медіа за свій піар”, — зазначає російський журналіст, дослідник політичного життя Донбасу Костянтин Скоркін.

На хвилі популярності та тотальної підтримки серед російської ура-патріотичної публіки Пригожин пішов далі: вступив у практично відкритий конфлікт із Міністерством оборони РФ. І обрушився “праведним гнівом” на генералів російської армії — за відсутність військових успіхів в Україні.

Послання начальнику Генштабу збройних сил РФ Валерію Герасимову — шле особисто: “Коли сидиш у теплому кабінеті, то проблеми передової погано чути“. І через своїх найманців: “Начальнику Генерального штабу. Ти пі***р. Ми тут під Бахмутом проти всієї української армії воюємо. Де ти? Назвати тебе, більше нічим, крім одного слова — це пі***р“.

Правда про втрати

Але за красивою упаковкою “героїзму” ПВК “Вагнер” у боях і роздутою “успішністю” самого Пригожина таїться небезпечна для його рейтингу правда. “Вагнерівці” зазнали на Донбасі колосальних втрат. Найманців без прикриття бронетехніки використовували як гарматне м’ясо, вони гинули тисячами. По їхніх трупах буквально одразу йшли нові “вагнерівці” — хвиля за хвилею. Відмовитися — означало смерть, адже позаду стояли загородзагони, які розстрілювали всіх, хто намагався відступати.

До початку 2023 року в строю залишилася лише четверта частина від завербованих “зеків”. Більшість — загинули.

На супутникових знімках — кладовище “вагнерівців” у станиці Бакинська Краснодарського краю. За кілька місяців воно розрослося в 7 разів.

За відмову воювати — смерть. Позасудові страти. Розстріли на очах у новоприбулих. Трупи, скинуті в окопи. Правдою про те, які методи застосовують у “Вагнері” до охочих залишити поле бою та Україну, зі слідчими ділиться екснайманець Андрій Медведєв, якому вдалося дезертирувати і виїхати до Норвегії.

“Убивство від своїх же співробітників, від служби безпеки “Вагнера”. Тупі накази, які давало наше командування, кидаючи нас як м’ясо на танки з автоматами. Ставлення: образи, побиття”, — розповідає він.

Андрій Медведєв у “Вагнер” прийшов добровільно, підписав контракт. Стверджує, що був командиром “вагнерівця” Євгена Нужина, про жорстоку страту якого в листопаді 2022 року дізнався весь світ. Його показово вбили ударом по голові кувалдою. Знявши екзекуцію на відео.

Відео страти розлетілося по ЗМІ та в інтернеті. Її головною метою став посил іншим бійцям Пригожина — відбити навіть думку про відмову від служби, відступ або здачу в полон.

“Страта кувалдою справила враження, і багато хто, звісно, воліє померти під українськими кулями, ніж під кувалдою”, — зазначає виконавча директорка руху “Русь сидящая” Ольга Романова.

Закривавлена кувалда стала символом ПВК “Вагнер” і особисто Пригожина. Так він намагався здобути популярність серед прихильників війни. І не тільки у простих росіян, а й у політичних колах, отримавши послідовників, і показавши себе радикальнішим і рішучішим навіть за самого Путіна.

А щоб заповнити величезні втрати, Пригожин знову поповнює ряди ПВК ув’язненими. Тепер — насильно.

“Ми отримуємо щодня повідомлення. Пригожин почав брати просто всіх підряд, не питаючи навіть згоди. Їх просто відвозять. У нього є потенціал, який я оцінюю ще в 100-150 тисяч, тому що в російських в’язницях до війни сиділо 420 тисяч осіб”, — коментує Ольга Романова.

Паралельно телевізійній російській публіці “кухар Путіна” згодовує душевні кадри, як нібито проводжає в мирне життя першу сотню “зеків”, які відвоювали в Україні пів року, передбачені контрактом.

“Гроші є, медалі є, адреналіну стільки…”, — напучує Пригожин.

Амбіції

Амбіції Пригожина величезні. Його мета — отримати суттєву політичну вагу.

“Він намагається підвищити свій статус, свій вплив і свою владу в Москві, показуючи, що його сила — це сила, якою можна досягти успіхів на полі бою. Він використовує свої соцмережі та медіаресурси для критики — поки що не Путіна. Але вони активно критикують Міністерство оборони РФ”, — каже колишній директор Центрального розвідувального управління США Девід Петреус.

І діє Пригожин рішуче. Б’є по всіх можливих політичних конкурентах. Від його випадів здригається весь російський політикум: від дрібного регіонального чиновника — до заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва. Місцевій владі, яка відмовляється надавати почесті на похоронах загиблих “вагнерівців”,” погрожує. Подає в Генпрокуратуру і ФСБ заяви з проханням перевірити дії губернатора Санкт-Петербурга. Депутатів Держдуми звинувачує в бездіяльності та демагогії. А також накидається на путінську адміністрацію, називаючи її чиновників — зрадниками. І, звичайно ж, не оминає своєю увагою нові армійські ініціативи генерала Герасимова — про дисципліну солдатів і заборону на бороди.

Пригожин, який підкорив уми росіян, може створити свою політсилу. І провести її в Держдуму РФ на наступних виборах.

“Пригожин, найімовірніше, претендує і проходить кастинг на роль політичного лідера умовно “партії війни”. Вона претендуватиме на представництво в наступному парламенті. І для Путіна важливо, щоб на чолі такої партії стояла людина лояльна, а не який-небудь фанатик, який розгорне це проти Кремля, проти самого Путіна”, — вважає російський опозиційний політик Дмитро Гудков.

Критикою політичних і військових еліт Пригожин не обмежується. Він уже щосили приміряє на себе образ державника. Не будучи ще кимось і не маючи жодних офіційних посад, він закидає Держдуму законодавчими ініціативами. Ініціює націоналізацію майна російських олігархів для фінансування війни в Україні, вимагає заборонити виїзд чиновників і депутатів за кордон на час війни, запровадити кримінальну відповідальність за дискредитацію учасників бойових дій (зокрема, його “вагнерівців”), і — закрити в Росії YouTube і карати тих, хто продовжить ним користуватися через VPN.

Але й такої бурхливої внутрішньодержавної діяльності Пригожину замало. Він звертається до різних міжнародних інституцій, пише листи американським чиновникам. І надсилає до Європарламенту закривавлену кувалду з логотипом Вагнера.

“Привіт” із минулого

Євген Пригожин — сам двічі судимий. Ще у 18 років отримав умовний термін за крадіжку. Через два роки  вже засуджений до 13 років колонії посиленого режиму — за залучення до проституції неповнолітніх, за напад на жінку (намагався зняти з неї золоті сережки), за зломи та грабежі квартир.

Після звільнення в 1990-х став підприємцем. І пізніше — довіреною особою президента РФ.

Щоб стримати “кухаря”, оточення Путіна вже почало давати відсіч. По зростаючій популярності Пригожина вдарили його кримінальним минулим.

“З Євгеном Пригожиним ми відбували покарання. Так от, Пригожин — це “ображений”. Він мав своє місце, знав своє місце і погодився зі своїм місцем. Тебе гнобили, тебе били, а тепер ти щось там намагаєшся рулити?”, — говорить на поширеному в мережі відео колишній засуджений Саша Курара.

Це відео могло з’явитися в мережі з подачі спецслужб або навіть самого Кремля, упевнений колишній розвідник Сергій Жирнов.

“Він нажив собі стільки ворогів, скільки може нажити тільки дуже дурна людина. Після того, як його історія відбулася, коли він раптом з’явився на всіх екранах, це вдарило йому в голову”, — говорить Жирнов.

Пригожина намагаються позбавити й репутації, й армії. ПВК “Вагнер”, що стала ненависною військовому російському генералітету, з подачі командування армії буквально утилізують на фронті. Під тим же Бахмутом Донецької області “вагнерівців” кидають в атаку для виявлення вогневих позицій українських військ. Вони потрапляють під перехресний вогонь ЗСУ та російської артилерії.

Війна за владу

Незабаром протистояння може вийти на новий рівень. Тоді в боротьбі зійдуться, з одного боку, амбітний Пригожин, який має за плечима приватне військове угруповання і підтримку глави Чечні Рамзана Кадирова з його силовим ресурсом. А з іншого боку — нинішній російський генералітет, який також обростає власними приватними арміями. Своє угруповання “Патріот” уже створив міністр оборони Сергій Шойгу. Загалом у РФ налічується вже близько 30 приватних військових компаній.

“Гадаєте, це все потрібно для війни в Україні? Ідіть в армію, записуйтеся добровольцем або приходьте за мобілізацією. Ні. Вони вже зрозуміли, що війна з Україною програна. Вони готуються до наступної війни, вона вже йде. Мафіозна війна між різними збройними структурами за величезний переділ власності. Адже ясно, що з поразкою Росії у війні йде путінське угруповання. Але в Росії ж влада і власність — це одне й те саме”, — зазначає російський публіцист, політолог Андрій Піонтковський.

Зараз у Кремлі йде боротьба за близькість до російського президента. Це показали останні кадрові рокіровки, коли Путін призначив командувачем військами на території України генерала Валерія Герасимова, знявши з цієї посади Сергія Суровікіна, близького до Пригожина. Це, звісно, знизило статус і самого “кухаря Путіна”.

Другорядна роль і зниження впливу навряд чи влаштує. Зіштовхування лобами конкурентів із найближчого оточення виллється в серйозне протистояння. Опорою тут для Пригожина стануть все ті ж вірні піддані — “вагнерівці”. З числа тих, хто вижив і повернувся до Росії.

Серед таких випускників Пригожина журналісти “Російської служби BBC” впізнали злодіїв-рецидивістів, наркоторговців і вбивць. Наприклад, Олександр Тютін був засуджений за замовне вбивство сім’ї з чотирьох осіб — включно з двома дітьми. А Дмитро Карягін був засуджений за вбивство власної бабусі — ветеранки Другої світової війни. Убив ударом молотка по голові — щоб успадкувати її квартиру.

Вони та їм подібні персонажі повернулися в російське суспільство — як герої.

“Тепер ці злочинці прикриватимуться статусом учасника бойових дій, своїми медалями тощо. І все це вестиме до того, що для простої людини життя ставатиме небезпечнішим”, — прогнозує російський журналіст Костянтин Скоркін.

І не тільки для простої людини, а й для пригожинського ворога. Адже навіть після закінчення контракту і помилування “вагнерівець” негласно залишається слугою свого господаря.

“Вони всі забезпечені окремими мобільними телефонами, за якими вони можуть телефонувати тільки з “Вагнером”. І якщо їм зателефонують, то люди повинні виїхати виконувати будь-які поставлені завдання”, — пояснює виконавча директорка руху “Русь сидящая” Ольга Романова.

Кримінал, по суті справи, давно править Росією, злочинність остаточно стала владою. Але зараз країна може знову зануритися в бандитські 1990-ті.

“Хаос, розбрід і хитання будуть посилюватися. Зростатиме градус насильства загалом у суспільстві. Це те, що називається крок до громадянської війни”, — вважає російський політолог Аббас Галлямов.

І вирішить результат цієї битви за владу після Путіна результат міжусобних воєн, у які виявляться втягнуті політичні та впливові клани.

“Оскільки Путін, за великим рахунком, приречений, то щось відбуватиметься за його спиною. Ці приватні армії будуть інструментом поділу, інструментом чвар. Не виключаю, що якийсь час взагалі не буде ніякого центрального уряду, а будуть якісь фрагментарні частини країни з озброєними приватними арміями на чолі”, — прогнозує колишній депутат Державної Думи РФ Геннадій Гудков.

Боротьба за владу в Росії вже почалася. І особистості, які наростили політичний вплив завдяки війні в Україні, готові кинути всі свої ресурси для утримання нинішньої влади. І для отримання ще більшої — тобто досягнення самої верхівки державної влади. Нехай навіть незаконними способами та злочинними методами, бачачи лише мету, і не бачачи перешкод. Саме так вони вирішили долю і обрали шлях Росії. Шлях, що веде до анархії.