27 і 28 липня в Санкт-Петербурзі (РФ) запланований саміт “Росія – Африка”. Точна кількість учасників поки що невідома. Раніше в Кремлі заявляли, що розраховують прийняти представників більшості країн континенту. Цьогоріч саміт відбудеться на тлі заяви Росії про вихід із зернової угоди і масованих обстрілів російською армією українських зерносховищ. Володимир Путін збирається купувати лояльність лідерів країн, яким через агресивні дії Кремля загрожує голод, повідомляє FREEДОМ.
Путін десятиліттями прагнув нарощувати вплив на Африканському континенті. Шантаж постачаннями продовольства — метод, який допомагає Кремлю зберігати важелі впливу на регіон. Наприклад, Гана і Сенегал критично залежать від російського зерна.
“Є інформація про те, що Путін обіцяв їм окремі двосторонні угоди щодо зернового питання в разі виходу Росії з домовленостей з Україною, ООН і Туреччиною, і навіть йшлося про безоплатні постачання. Поки, до речі, остаточно Чорноморська зернова ініціатива не похована, і багато хто каже, що треба дочекатися якраз саміту “Росія – Африка”, але тоді це робить поїздку на саміт у Росію для африканських лідерів ще більш актуальною”, — сказала експертка Центру стратегічних міжнародних досліджень Марія Снігова в інтерв’ю “Голосу Америки”.
Ще один дієвий метод тиску і шантажу — постачання озброєння і найманців. ПВК “Вагнер” брала участь у бойових операціях у Лівії, Судані, Малі, Центральноафриканській Республіці, Мозамбіку та Буркіна Фасо.
“Якщо глянути промови чи Путіна, чи будь-яких інших російських високопосадовців, вони починають із того, що Росія і Африка мають давні відносини. Відповідно, деякі африканські країни — у них при владі перебувають, як у ПАР зараз, еліти, яким допомагала Росія в боротьбі з апартеїдом. Відповідно, вони себе почувають повною мірою зобов’язаними у співпраці з Росією”, — коментує експертка-африканістка Фонду Global Ukraine Марта Олійник-Демочко.
Присутність у деяких африканських країнах бойовиків ПВК “Вагнер” — не жест “доброї волі”, а спосіб заробити “в чорну”. Москва, як стверджують експерти, отримує чималий прибуток від видобутку корисних копалин у регіоні.
“Іще причина — те, як “Вагнер” увійшов у декілька країн африканських, потіснивши там традиційні компанії, які займалися там розробкою корисних копалин. І “Вагнер”, по факту, захопив декілька країн в Африці, а також надає послуги ще одній із цих країн. І в результаті отримує непропорційні прибутки. Частина дослідників говорить, наприклад, що частина “чорної каси” Путіна, безпосередньо його, або створена завдяки цій діяльності “Вагнера”, або схована в Африці під охороною “Вагнера””, — каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Крім того, ізольована від цивілізованого світу Росія бореться за кожен голос в ООН і симпатії іноземних політиків. Важливо для Кремля і підтримувати ілюзію того, що Росія не втратила більшості своїх партнерів після початку повномасштабного вторгнення до України.
“Насамперед для Росії Африка — це спосіб показати як світовій спільноті, так і, особливо, своєму внутрішньому споживачу, тобто пересічному росіянину, що Росія відіграє якусь велику роль на міжнародній арені, що санкції не діють, що її визнає спільнота, подивіться, скільки країн, начебто, Африка, ще й Латинська Америка, Азія. Тобто Росія шляхом розвитку відносин з африканськими країнами створює для своїх громадян ілюзію, візію своєї міжнародної ваги”, — зазначає експертка-африканістка Фонду Global Ukraine.
Африка для Росії — ще й ринок збуту. Зокрема, енергоресурсів і добрив. Антизахідні настрої, популярні в регіоні, Кремль підігріває пропагандою. У Москві переконують, що Захід забув про проблеми Африки, зосередившись на війні в Україні.
Попри потужну пропаганду, тиск, спроби підкупу і шантаж, прямої підтримки від африканських лідерів Кремль так і не отримав. А ось зв’язок Києва з регіоном зміцнюється, впевнені експерти.
“Є певна позитивна динаміка. І навіть той факт, що візит до Київа таки був, президент Південно-Африканської Республіки приїхав до Києва, був у Бучі. Ми помічаємо, як риторика цього в цілому проросійського політика змінюється стосовно Росії і інші нотки — особиста присутність все-таки звужує межі для маневра для таких людей. Ми бачили, яка драма розгорнулася навколо того, чи буде Путін в ПАР на саміті БРІКС, чи не буде. І в результаті Генпрокуратура уже Південно-Африканської Республіки, а не Міжнародний суд у Гаазі, видає ордер на його арешт”, — розповів Данилов.
Водночас в питанні санкцій країни Африки продовжують лавірувати і не підтримують введені союзниками України обмеження. Західні експерти продовжують дискусію про те, якою має бути політика щодо регіону в таких умовах. Частина переконана, що Захід має більше допомагати африканським країнам, зокрема й тим, які не можна назвати демократичними. Їхні опоненти не вважають за можливе підтримувати такі режими навіть задля послаблення впливу Росії в африканському регіоні.
Читайте також: Путін не поїде на БРІКС: чому це вигідно Україні — у розборі експертів