9 травня не став черговим переломним днем для України та Росії, країни-загарбника. Російський президент Володимир Путін не зробив жодних заяв про мобілізацію в країні, не визнав війну проти України і не заявив про анексію Донбасу. Як же варто трактувати його поведінку і чого чекати тепер, через 76 днів агресії? Про це журналісти UA поговорили з військовим експертом, істориком Юрієм Федоровим в ефірі марафону “FreeДОМ”.
— Юрію, якою буде подальша політика Кремля, на яку було дуже багато ставок?
— 9 травня нічого не сталося з того, що передбачали експерти та спостерігачі. Путін не вчинив нічого жахливого. Триває і надалі буде та сама лінія, яку Росія проводила вже впродовж останніх тижнів. Справді, Путіну потрібно шукати вихід із цієї ситуації, в якій він опинився. Але цього виходу він не бачить. Хоч би якими були справи довкола Росії та України, він не може не розуміти, що програв. Але він всіляко відтягує і відтягуватиме визнання цього програшу та реалізацію цього програшу. Що буде далі? А далі буде війна на виснаження, яку він останнім часом проводить. Маю на увазі закидання в Україну безліч непідготовлених або погано підготовлених солдатів, зокрема новобранців, призов яких зараз активно триває. Планується призвати 135 тисяч новобранців. І далі вести війну на виснаження, сподіваючись, що ресурси України будуть використані швидше, ніж це відбуватиметься в Росії.
Якщо говорити про конкретику, завдання є таким самим. Намагатися вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, максимально виснажити ресурси України, зокрема, ресурси живої сили. А після цього, як я припускаю, буде спроба накинути Україні капітуляцію або щось на кшталт укладання якоїсь угоди (як-от Мінської) . Якийсь “Мінськ-3”. Але я не думаю, що Україна піде на це. Це капітуляція. Не відповідає тому реальному стану справ, що складається і склався на фронтах. Але це не відповідає й тій підтримці, яку надають Україні провідні країни Заходу.
Символічно, що саме 9 травня, того дня, коли Путін виступав зі своєю нікчемною промовою, президент Сполучених Штатів Джозеф Байден підписав закон про ленд-ліз. І найближчими тижнями, я думаю, найближчими двома тижнями Конгрес Сполучених Штатів ухвалить дуже важливе рішення про те, які кошти будуть виділені на підтримку України. І йдеться не лише про 33 мільярди доларів. Ті обсяги озброєнь, які буде поставлено протягом місяця після того, як Конгрес виділить відповідне фінансування, дозволять Україні різко змінити ситуацію на фронтах. Цілком можливо передбачити контрнаступ українських військ десь уже до кінця червня. Але подивимося, як складатиметься ситуація, хоча я не бачу реальних можливостей у Росії провести ту саму мобілізацію, про яку багато говорили. А, відповідно, жодних кардинальних змін у її стратегії та тактиці щодо України я не припускаю.
— З огляду на підписаний закон про ленд-ліз, з огляду на слова Байдена про те, що він не бачить виходу для Путіна з цієї війни, говорячи про цю тактику на виснаження України, що відбувається з самою Російською Федерацією? Чи виснажується її особовий склад, наскільки виснажується техніка, яку в дуже великій кількості противник втрачає в Україні?
— Якщо говорити про особовий склад і про ті сили, які Росія має можливість використати в Україні, я звернув би увагу на вчорашню інформацію міністерства оборони Сполучених Штатів. І речник Пентагону сказав про те, що в Україні зараз Росія використовує 97 батальйонно-тактичних груп. Я просто зверну вашу увагу на те, що це приблизно на 20% менше, ніж ті війська, які Росія зосередила біля кордонів України 24 лютого. Тобто сили Росії виснажуються. При цьому, як заявив представник Пентагону, і я думаю, що він дуже добре розуміється на тому, що відбувається на фронтах в Україні, насправді йдеться про меншу кількість військ. Тому що з цих 97 батальйонно-тактичних груп багато людей наполовину розбито, багато хто втратив можливість вести бойові дії, дуже низька дисципліна та низький бойовий дух. Приблизно 20 батальйонно-тактичних груп із цих 97 постійно перебувають на переформуванні, на відпочинку, заліковують рани десь у Бєлгородській області, їх туди виводять, якось там підсилюють, упорядковують, потім знову кидають у пекло фронту. І це збігається з повідомленнями, які йдуть від головного управління розвідки Збройних сил України, які вчора повідомили про те, що багато командирів російської армії, аж до командирів батальйонів, іноді відмовляються йти в наступ, йти в бій. Тобто бойовий дух російської армії дуже низький.
— Як Ви вважаєте, що буде у пропаганді, в інформаційному полі Російської Федерації після 9 травня?
— Путін сказав, що ополченці Донбасу та російські солдати воюють «за нашу землю, за свою землю». Це означає, що Путін планує, як я розумію, просто анексувати ці території Донецької та Луганської областей. Інакше б він не сказав “свою землю”. Отже, це якась російська земля. Ось це і в політичному плані, на мою думку, розкриває стратегічні задуми Кремля, і, мабуть, це буде підставою для пропагандистської стратегії. Ось ми воюємо за Росію, за свою землю, на яку наступає якийсь підступний ворог, а зовсім не за те, щоб там навести лад в Україні, прибрати, ліквідувати той самий фашизм, про який Путін дуже любить розповідати, хоча нацизм насправді – у Росії.